РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
16 листопада 2023 р. Справа № 120/10529/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач).
За змістом позовних вимог позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо не надання відповіді на запит від 22.04.2023;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 надати відповідь на запит ОСОБА_1 від 22.04.2023.
Окрім того, позивач просить допустити рішення суду у його зобов'язальній частині до негайного виконання.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 22.04.2023 ним подано запит до ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про інформацію" кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом. Однак, станом на день подання позовної заяви відповідачем не надано відповіді на його запит від 22.04.2023.
Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною, тому звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 19.07.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Окрім того, даною ухвалою 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження на подання відзиву.
02.11.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та вказує, що 14.07.2023 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла копія позовної заяви ОСОБА_1 з додатками, а саме із запитом від 22.04.2023. Під час вивчення зазначених документів було з'ясовано, що запит від 22.04.2023 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 не надходив та прийнято рішення про його відпрацювання.
За №952/8/7132 від 20.07.2023 посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 надано відповідь на запит позивача та направлено останню засобами поштового зв'язку, а також на електронну пошту (21.07.2023), зазначену у зверненні ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Водночас, на переконання сторони відповідача, запит позивача, в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», не є запитом на отримання доступу до публічної інформації.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, судом встановлено наступні фактичні обставини.
22.04.2023 ОСОБА_1 направив на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 запит, у якою зазначив, що згідно з листом відповідача №952/6/2700 від 30.03.2023 ОСОБА_1 виключено з військового обліку 15.01.2014 на підставі п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ. Згідно листа №952/8/4905 від 18.11.2022 позивач перебуває на військовому обліку, згідно облікової картки до військового квитка НОМЕР_1 . Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України №2939-ХVII кожна особа має право: вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив: знищити інформацію про те, що він перебуває на військовому обліку, згідно облікової картки до військового квитка НОМЕР_1 як такої, що використовується / здійснюється з порушенням вимог закону.
Відповідь про результати розгляду запиту позивач просив надати офіційно, в тому числі на електронну пошту в строк, передбачений ст. 20 Закону №2239-ХVII. Про реєстрацію запиту позивач просив надати сканкопію з відміткою.
Як зазначає позивач, на момент звернення до суду з цим позовом, ІНФОРМАЦІЯ_1 не надав відповіді на його запит від 22.04.2023, чим допустив протиправну бездіяльність.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право на доступ до публічної інформації є конституційним правом людини, передбаченим і гарантованим ст. 34 Конституції України, яка, у свою чергу, ґрунтується на положеннях ст. 10 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, ст. 19 Загальної декларації прав людини, статей 18 та 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Закон України від 02.10.1992 № 2657-ХІІ "Про інформацію" визначає, що кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Згідно із ст. 1 Закону "Про інформацію" інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Відносини, пов'язані з розглядом запитів до публічної інформації, регулюються Конституцією України, Законом України "Про доступ до публічної інформації", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про інформацію" основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.
Отже, Закон України "Про інформацію" містить загальні положення про регулювання відносин щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.
У свою чергу порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України від 13.01.2011 № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов'язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.
Згідно з ст. 5 Закон України "Про доступ до публічної інформації", доступ до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом; надання інформації за запитами на інформацію.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що запит на інформацію є одним із видів забезпечення доступу до публічної інформації.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про інформацію», інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, під час здійснення повноважень щодо верифікації та моніторингу державних виплат не потребує згоди фізичних осіб на отримання та обробку персональних даних.
Частиною 1 статті 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що кожна особа має право:
1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом;
2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається;
3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону;
4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів;
5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.
Тобто Законом України «Про доступ до публічної інформації» передбачено право на звернення до, зокрема, до суб'єкта владних повноважень з метою виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону.
При цьому, частиною 3 статті 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані:
1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом;
2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом;
3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб;
4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.
Згідно з ст. 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Водночас, в силу вимог пункту 6 частини 1 статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов'язані надати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
Відповідно до положень ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" під запитом на інформацію розуміється прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (ч. 1 ст. 20 ЗаконуУкраїни "Про доступ до публічної інформації").
Частиною 4 тієї ж статті закріплено, що у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відтак, праву позивача звертатись із інформаційними запитами та отримати інформацію кореспондує обов'язок відповідача, який володіє статусом розпорядника публічної інформації, надати достовірну, точну та повну інформацію у встановлені Законом строки.
Статтею 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" закріплено право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника інформації та передбачено, що такі рішення, дії або бездіяльність можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію; відстрочку задоволення запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 22.04.2023 ОСОБА_1 направив на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 запит, у якою зазначив, що згідно з листом відповідача №952/6/2700 від 30.03.2023 ОСОБА_1 виключено з військового обліку 15.01.2014 на підставі п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ. Згідно листа №952/8/4905 від 18.11.2022 позивач перебуває на військовому обліку, згідно облікової картки до військового квитка НОМЕР_1 .
Посилаючись на п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації" позивач вимагав знищити інформацію про те, що він перебуває на військовому обліку, згідно облікової картки до військового квитка НОМЕР_1 як такої, що використовується / здійснюється з порушенням вимог закону.
Водночас, на момент звернення до суду запит позивача від 22.04.2023 відповідачем не розглянуто, що не заперечується ІНФОРМАЦІЯ_1.
За змістом відзиву відповідач вказує, що запит від 22.04.2023 не надходив на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та був отриманий лише 14.07.2023 разом із копією позовної заяви. У зв'язку з вищезазначеним, 20.07.2023 ОСОБА_1 було направлено відповідь на запит за №952/8/7132 засобами поштового зв'язку та на електронну адресу.
Суд зазначає, що запит від 22.04.2023 було направлено на електронну адресу відповідача (vin_ovk@post.mil.gov.ua). До позовної заяви сповіщення про успішну доставку, відповідно до якого повідомлення отримано 22.04.2023 о 18:54:41 год.
На переконання суду, долучені позивачем докази, свідчать про направлення запиту на інформацію та його отримання адресатом, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак, відповідач, у встановлений законом строк не надав відповіді на запит ОСОБА_1 від 22.04.2023, що свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності.
З приводу доводів відповідача про те, що поданий позивачем запит, у розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації" не є запитом на інформацію, то суду оцінює таке твердження критично, оскільки частиною 3 статті 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.
Як встановлено судом, саме таку мету переслідував позивач, звертаючись до ІНФОРМАЦІЯ_1 із запитом від 22.04.2023.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати позивачу відповідь на запит від 22.04.2023, суд зазначає, що листом від 20.07.2023 за №952/8/7132 Ковальову надіслано відповідь на запит, що свідчить про відсутність підстав для зобов'язання судом повторно направити відповідний лист.
При цьому, в межах цієї справи суд надає оцінку діям / бездіяльності відповідача в межах заявлених позовних вимог та позбавлений можливості надавати оцінку інформації, яка надана ІНФОРМАЦІЯ_1 у листі від 20.07.2023 за №952/8/7132.
Отже, у випадку, якщо позивач вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 надано неповно, недостовірно інформацію або відмовлено у наданні запитуваної інформації, він має право звернутись до суду з новим адміністративним позовом.
За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 90 КАС України).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не надання інформації, визначеної у запиті ОСОБА_1 від 22.04.2023, у визначений Законом України «Про доступ до публічної інформації» строк.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 (АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3).
Рішення суду сформовано: 16.11.2023.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна