печерський районний суд міста києва
Справа № 757/51194/23-к
09 листопада 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора: ОСОБА_3 , захисника: ОСОБА_4 , підозрюваного: ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах другого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку вчинених внаслідок ведення Російською Федерацією із залученням представників інших держав агресивної війни проти України, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 про застосування підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, -
09.11.2023 старший слідчий в особливо важливих справах другого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку вчинених внаслідок ведення Російською Федерацією із залученням представників інших держав агресивної війни проти України, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором у провадженні - начальником відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Клопотання обґрунтовує тим, що слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023111050004612 від 06.11.2023 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та за фактом кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 5, 6, 11 ч. 2 ст. 115 та ч. 4 ст. 410 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що 12.07.2002 ОСОБА_5 поступив на військову службу. Військову присягу на вірність українському народу прийняв 31.08.2002.
26.09.2022 полковника ОСОБА_5 призначено на посаду старшого помічника заступника Головнокомандувача Збройних Сил України Апарату помічників заступників Головнокомандувача Збройних Сил України Апарату Головнокомандувача Збройних Сил України.
Відповідно до положень ст. 68 Конституції України, а також ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та складеної Військової присяги ОСОБА_5 , як військовослужбовець Збройних Сил України, під час проходження військової служби, серед іншого, зобов'язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків тощо.
У статті 68 Конституції України закріплено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України ОСОБА_5 , в силу своїх службових обов'язків, серед іншого, був обізнаний з вимогами законодавства України щодо поводження зі зброєю та боєприпасами, оскільки неодноразово в установленому порядку отримував зброю, бойові припаси, вибухові пристрої, які у подальшому повертав до відповідного підрозділу Збройних Сил України. Втрат та нестач відомчих бойових припасів за ОСОБА_5 за період проходження ним військової служби не рахувалося.
Згідно з п.п. 1, 2 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України (Додаток № 1), затвердженого Постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 № 2471-XII, не може перебувати у власності громадян зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї, зазначеної в додатку № 2, і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), а також вибухові речовини й засоби вибуху.
Цією ж Постановою Верховної Ради України установлено спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна (Додаток № 2), яким набуття у власність громадянами вибухових речовин й засобів вибуху не передбачено, у зв'язку з чим поводитись із вибуховими пристроями, засобами вибуху та вибуховими речовинами, окрім як для забезпечення оборони України від агресії рф, ОСОБА_5 права не мав.
Незважаючи на взяті на себе, як громадянином України вищевказані зобов'язання по неухильному додержанню Конституції та законів України, недопущенню негідних вчинків, ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх наслідки, вирішив стати на злочинний шлях, пов'язаний із незаконним поводженням із вибуховими пристроями, вибуховими речовинами та засобами вибуху за таких обставин.
Так, у порушення Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 № 2471-XII (із додатками), у невстановленому місці та час, але не пізніше 05.11.2023, ОСОБА_5 , будучи достовірно обізнаним про вимоги законодавства України про порядок придбання та зберігання зброї та бойових припасів, діючи умисно, без передбаченого законом дозволу придбав, тобто набув у власність, 8 ручних універсальних наступально-оборонних гранат типу «DМ 51А2» із маркуванням на корпусі «HGRSPLITTER DM51A2 DNM04J0010» та на важелі запобіжного взводу «HGRZDM82A3LOSDNM04J0007».
Після придбання вказаних восьми вибухових пристроїв ОСОБА_5 без передбаченого законом дозволу переніс їх до свого службового кабінету № 10, який розташований на 1 поверсі координаційного центру надання допомоги Збройним Силам України за адресою: АДРЕСА_1, де зберігав їх у шафі.
Приблизно о 09 год. 00 хв. 06.11.2023 ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, упакував шість із указаних вибухових пристроїв разом із пляшкою міцного алкогольного напою - віскі «Black Label» у подарунковий пакет у формі дерев'яного ящика з ручкою та, у подальшому, приблизно о 10 год. 00 хв. 06.11.2023 переніс їх до кабінету № 29, який розташований на 2 поверсі координаційного центру надання допомоги Збройним Силам України за адресою: АДРЕСА_1 , де передав їх в якості подарунка військовослужбовцю ОСОБА_7 з нагоди його дня народження, чим вчинив збут бойових пристроїв.
Решта дві із вищевказаних гранат ОСОБА_5 продовжив зберігати у шафі свого робочого кабінету до 23 год. 28 хв. 06.11.2023 до моменту їх вилучення працівниками правоохоронних органів, які припинили його злочинну діяльність.
За таких обставин, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у придбанні, зберіганні, носінні та збуті вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Обставинами, що дають підстави підозрювати вказану особу у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтверджуються наступними матеріалами: протоколом обшуку службового кабінету підозрюваного, в ході якого, серед іншого, вилучено дві гранати вказаного типу; показаннями свідків - членів родини ОСОБА_8 , якими зазначено про привезення гранат, подарованих ОСОБА_5 додому; показаннями свідка ОСОБА_9 , місцем служби якого є один і той саме службовий кабінет з підозрюваним, та який чув від нього про зберігання гранат; протоколом огляду місця події з результатами зберігання отриманих від підозрюваного ОСОБА_7 гранат; висновком експерта, згідно якого вилучені гранати є вибуховими пристроями (боєприпасами); поясненнями ОСОБА_5 ; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Таким чином, є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину.
08.11.2023 вказану особу письмово повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Слідчий вважає наявними ризики, передбачені ст.177 КПК України, зокрема, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Кримінальне правопорушення, що інкримінується підозрюваному, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років.
Вищевикладене свідчить також про те, що підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення злочину, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування.
Указаний ризик на теперішній час посилився через введений в Україні воєнний стан. Вказане надає додаткову можливість підозрюваному вчинити дії щодо переховування від органів досудового розслідування та суду, як на території України так і за її межами.
Врахування тяжкості покарання, яке загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення відповідає усталеній практиці Європейського суду з прав людини.
При цьому, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту майже такий саме суворий, як і тримання під вартою, а тому наявні всі підстави для застосування вказаної практики ЄСПЛ.
У зв'язку із цим, виходячи із тих обставин, що кримінальне правопорушення, у якому підозрюється вказана особа, має такий високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей та інтересів суспільства.
На теперішній час у кримінальному провадженні не проведений увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування; не встановлені усі місця зберігання предметів та документів, що можуть бути використані як речові докази.
У свою чергу, підозрюваний через займану посаду в ЗС України може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Так, підозрюваний обізнаний про встановлені обставини, оскільки безпосередньо приймав у них участь, даними про коло осіб, які володіють відомостями про вчинення злочину, тому перебуваючи не під цілодобовим домашнім арештом та використовуючи вказані знання може знищити чи спотворити ті чи інші документи, що негативно відобразиться на ході досудового розслідування.
Наявність зазначених ризиків обґрунтовується характером та обставинами вчинення кримінальних правопорушень.
Зокрема, підозрюваний, займаючи керівну посаду маючи у підпорядкуванні військовослужбовців, які є свідками, об'єктивно може здійснювати на них незаконний вплив.
При цьому, даний підозрюваний отримав письмове повідомлення про підозру та клопотання про застосування запобіжного заходу з доданими копіями окремих матеріалів кримінального провадження, у зв'язку з чим він отримав можливість знайомитися з матеріалами досудового розслідування, які містять значиму інформацію, у тому числі щодо проведених слідчих та процесуальних дій відносно невстановлених до цього часу осіб.
З урахуванням вказаної обставини підозрюваний, перебуваючи не під цілодобовим домашнім арештом, матиме можливість обговорювати з іншими невстановленими особами, причетними до протиправної діяльності, відомі органу досудового розслідування обставини щодо вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, та усвідомлюючи невідворотність покарання, намагатиметься вплинути на цих осіб.
Ураховуючи можливість вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень декількома особами, перебуваючи не під цілодобовим домашнім арештом, підозрюваний, усвідомлюючи, що відомі йому особи можуть надати правдиві показання щодо його ролі у вчиненні злочину, намагатиметься вплинути на них з метою домогтися надання неправдивих показань на свою користь чи унеможливити своє викриття.
Так, існують обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний може узгоджувати свої дії з іншими особами та таким чином намагатися не допустити викриття себе.
Обставини встановлені під час досудового розслідування на думку слідчого виправдовують застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки інші запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.
Прокурор в судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив задовольнити, зазначивши, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту є єдиним можливим заходом, а відтак інші, більш м'які запобіжні заходи не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання, просили відмовити, зазначали, що вказана підозра ОСОБА_5 є необґрунтованою, ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може здійснювати дії, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, стороною обвинувачення не були доведені.
Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, заслухавши думку учасників судового провадження, надходжу до наступних висновків.
Підозрюваним у кримінальному провадженні є: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 .
08.11.2023 вказану особу письмово повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
При цьому, прокурором не наведено обставин та не надано доказів того, що підозрюваний має намір переховуватись від органу досудового розслідування та суду або вчиняє будь-які дії для цього, може впливати на хід кримінального провадження незаконними діями, натомість у судовому засіданні підозрюваний зазначив, що наміру переховуватися від органу досудового розслідування та суду він не має, будь-яким чином перешкоджати здійсненню досудового розслідування не буде. А відтак приходжу до висновку, що заявлені ризики стороною обвинувачення не містять доказового обґрунтування та до таких доводів прокурора слідчий суддя ставиться критично.
Слід звернути увагу, події інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення сталися 06.11.2023, а повідомлення про підозру вручено 08.11.2023, за це час ОСОБА_5 не вчинив жодних дій щодо переховування, перешкоджання здійсненню досудового розслідування.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Нікіфоренко проти України» від 18.02.2010, заява № 14613/03, а також рішення «Nordblad v. Sweden», заява № 19076/91, «Roldan Texeira and Other v. Italy», заява № 40655/98, «Amuur v. France», n.42, вказувалось, що проголошуючи «право на свободу», стаття 5 Конвенції говорить про фізичну свободу людини, вона ставить за мету забезпечити, щоб нікого не було позбавлено свободи свавільно.
Свавілля може виникнути:
- коли має місце елемент несумлінності або обману з боку органів влади,
- коли санкція на арешт та виконання затримання не відповідають у дійсності меті обмежень, дозволених відповідним пунктом 1 ст. 5 Конвенції,
- якщо немає ніякого зв'язку між підставами для дозволеного позбавлення волі, на які робиться посилання, та місцем і умовами утримання під вартою,
- якщо немає пропорційності між підставою для затримання, на яку робиться посилання, та утриманням під вартою. Рішення Європейського суду з прав людини «James, Wells and Lee v. the UK», n.n. 192-195651, «Saadi v. the UK» [GC], n.69652.
Поняття «свободи особистості» має тлумачитись як відсутність будь-якого незаконного утримання. Рішення ЄСПЛ «Guzzardi v.Italy», n. 95671.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також те, що кримінально процесуальним законом не визначено ризику як то необхідність суспільного інтересу, що може переважати над основоположними гарантіями прав людини, слідчий суддя відхиляє такі доводи слідчого.
Крім того, слід зауважити, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 в Україні введено військовий стан та в подальшому продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.
ОСОБА_5 є полковником Збройних Сил України, 26.09.2022 його призначено на посаду старшого помічника заступника Головнокомандувача Збройних Сил України Апарату помічників заступників Головнокомандувача Збройних Сил України Апарату Головнокомандувача Збройних Сил України.
Суд вважає, що застосування до ОСОБА_5 , як діючого офіцера Збройних Сил України в умовах воєнного станку будь-якого запобіжного заходу визначеного нормами КПК України є передчасним, оскільки на даний час стороною обвинувачення не доведено ризиків визначених ст. 177 КПК України.
Враховуючи те, що сторона кримінального провадження не довела суду виняткових обставин, які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу та свідчили б про наявність ризиків регламентованих ст. 177 КПК України, що слугували б підставами для обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя приходить до переконання про відмову у задоволенні клопотання, окрім того, слідчий суддя не вбачає підстав для застосування і менш суворого запобіжного заходу, у зв'язку із недоведеністю існування ризиків.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах другого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку вчинених внаслідок ведення Російською Федерацією із залученням представників інших держав агресивної війни проти України, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 про застосування підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1