Справа №:755/17595/23
Провадження №: 2-з/755/410/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" листопада 2023 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Гаврилова О.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану разом із позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного сумісного майна подружжя, -
ВСТАНОВИВ:
До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного сумісного майна подружжя, подана представником позивача - адвокатом Марініченком В.К.
До матеріалів позовної заяви долучено заяву про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд накласти арешт на: земельну ділянку, кадастровий номер 3220882600:04:007:2506, площею 0,0157 га; квартиру площею 80,7 кв.м по АДРЕСА_1 та легковий автомобіль BMW X6, 2021 року випуску, об'єм двигуна 2993 см3, номер кузова НОМЕР_1 , дата реєстрації 01 серпня 2023 року.
Відповідно до ч. 1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Згідно ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд, вивчивши доводи поданої заяви, долучені до неї докази, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
В п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз'яснено: особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовим обмеженням заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п.4 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Судом установлено, що між сторонами дійсно виник спір щодо поділу спільного майна подружжя.
Проте, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно, представник заявника зазначає, що на даний час відповідач відмовляється від справедливого розподілу спільного майна, погрожує взяти в борг та передати спільне майно подружжя в заставу для накладення обтяження на нього, або ж взагалі відчужити (продати та подарувати). Позивач має побоювання, що відповідач реалізує вищевказані погрози і позивачу доведеться докладати чимало зусиль та витрачати час і кошти для справедливого розподілу майна.
Разом з тим, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Стороною позивача не надано жодного доказу на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про поділ майна подружжя, в разі не задоволення даної заяви про забезпечення позову. Одне лише посилання позивача на те, що відповідач відмовляється від справедливого розподілу спільного майна та погрожує взяти в борг та передати спільне майно подружжя в заставу для накладення обтяження на нього, або відчужити його достеменно не підтверджує ризиків на які вона посилається. Крім того, в заяві не конкретизовано номер квартири, на яку позивач просить накласти арешт. Більше того, відчуження майна, набутого у шлюбі відбувається за нотаріально посвідченою згодою другого з подружжя.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 149, 150, 260 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволені заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: