Справа № 755/11765/23
Провадження №: 3/755/5532/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" листопада 2023 р. суддя Днiпровського районного суду м.Києва Марченко М.В., розглянувши справу про адмiнiстративне правопорушення, що надiйшла з управління патрульної поліції в м.Києві, про притягнення до адмiнiстративної відповідальності
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
- за ч.1 ст.130, ч.1 ст.122-2 КУпАП,-
встановив:
Згідно з даними протоколів про адміністративні правопорушення від 02.08.2023 року, складених поліцейським роти 3 батальйону 1 полку 2 взводу 1 (ЗОЛБ) УПП в місті Києві: « ОСОБА_1 02.08.2023 року о 14 годині 39 хвилин по Броварському проспекту, 203 у м.Києві керував автомобілем марки «Citroen C5 aircross», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9а Правил дорожнього руху України.
Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер».
Крім того, ОСОБА_1 02.08.2023 року о 14 годині 39 хвилин, керуючи автомобілем марки «Citroen C5 aircross», державний номерний знак НОМЕР_1 , по Броварському проспекту, 203 у м.Києві, не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, за допомогою світловідбиваючого диску, чим порушив п.2.4 Правил дорожнього руху України.
В судове засідання, особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , будучи повідомленим належним чином про день, час та місце розгляду справи не з'явився, про причини неявки не повідомив, а тому, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважаю за можливе провести розгляд справи у її відсутність.
Крім того, повідомлення про час та місце розгляду вказаної вище справи щодо ОСОБА_1 , було розміщено на офіційній веб-сторінці Дніпровського районного суду м.Києва, клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надходило.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до наступного.
Так, відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, ст.245 КУпАП визначає, що завданням адміністративного провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне, з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Крім того, відповідно до вимог ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог п.2.9а водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року №14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України №18 від 19 грудня 2008 року), судам слід ураховувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Згідно рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року визнаватися допустимими і використовуватися як докази в справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства, а перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я (ч.4 ст.266 КУпАП).
Відповідно до ч.б ст.266 КУпАП, направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.15 Розділу 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом від 09.11.2015 №1452/735 за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Отже, з урахуванням вищезазначеного, для встановлення наявності стану сп'яніння необхідним є проведення особі огляду разом з лабораторними дослідженнями.
Відповідно до Розділу III п. 12 Інструкції, предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.
Згідно Розділу III п.13 Інструкції, для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
Пункт 22 Інструкції імперативно передбачає, що висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог Інструкції, вважаються недійсними.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції щодо ОСОБА_1 було проведено огляд на стан сп'яніння із використанням приладу «Драгер», поряд з цим, будь-яких лабораторних досліджень проведено не було.
Таким чином, стан сп'яніння був діагностований у ОСОБА_1 без проведення обов'язкових лабораторний досліджень, огляд ОСОБА_1 проведений з порушенням п.7, 15 Розділу 3 Інструкції №1452/735 від 09.11.2015 року та є недійсним відповідно в силу; положень п.22 Розділу 3 Інструкції №1452/735 від 09.11.2015 року та ч.5 ст.266 КУпАП
Наведене свідчить, що матеріали справи не містять об'єктивних та обґрунтованих доказів на підтвердження викладених в протоколі про адміністративне правопорушення обставин, що дійсно мав місце факт керування ОСОБА_1 автомобілем марки «Citroen C5 aircross», державний номерний знак НОМЕР_1 , в тому числі в стані алкогольного сп'яніння. Крім того, як вбачається з переглянутого судом відеозапису з бодікамери поліцейського, на відео не зафіксовано факт керування саме ОСОБА_1 автомобілем та факт переслідування саме вищезазначеного автомобіля.
Як наслідок, дані відображені у протоколах є сумнівними, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року; стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
При цьому, відповідно до положень ст. 251 КУпАП та ст. 62 Конституції України суд вважає такими, що не можуть бути визнані належним та допустимим доказом відомості, що містяться у самому протоколі про адміністративне правопорушення, у зв'язку з їх не відповідністю нормам ст.256 КУпАП, положенням Інструкції та виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із вищевказаним стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Відповідно до положень статті 62 Конституції України вбачається, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19 Конституції України). Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).
Згідно з п.1 ч.1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, оцінивши усі наявні у справі докази, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, долучені до нього письмові докази, відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, інші докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , оскільки обставини вчинення адміністративних правопорушень, що викладені у протоколах про адміністративні правопорушення, серії ААД №032735 від 02.08.2023 року та серії ААД №032734 від 02.08.2023 року, не знайшли підтвердження в судовому засіданні та не підтверджені об'єктивними доказами.
Згідно із п.1 ст.247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності складу та події адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що провадження в справі слід закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП та ч.1 ст.122-2 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись вимогами п.1 ст.247, ст.ст.251, 252, 283-285, 289 КУпАП, суддя, -
постановив:
Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ч.1 ст.122-2 КУпАП на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя: