ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/19383/23
провадження № 1-кс/753/3469/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" листопада 2023 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на постанову дізнавача про закриття кримінального провадження №42020101020000040,
ВСТАНОВИВ:
До слідчого судді надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , в якій він просить: скасувати постанову про закриття кримінального провадження №42020101020000040 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.10.2023 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 129 КК України; задовольнити клопотання про встановлення строку для здійснення кримінального провадження та проведення окремих процесуальних дій у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені законодавством у кримінальному провадженні №120201105020002546; встановити у кримінальному провадженні №120201105020002546 строк у межах граничного строку - один місяць, для завершення кримінального провадження та проведення процесуальних дій, необхідних і достатніх для закінчення досудового розслідування; зобов'язати дізнавача Дарницького УП ГУ НП у м. Києві та прокурорів Дарницької окружної прокуратури м. Києва для закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні №120201105020002546 вчинити процесуальні дії: звернутися з клопотанням дослідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документівз метою вилучення рушниці; визнати речовим доказом рушницю; звернутися з клопотанням дослідчого судді про арешт майна; прийняти рішення відносно ОСОБА_5 .
В обґрунтування доводів скарги вказує на те, що відділом дізнання Дарницького УП ГУ НП у м. Києві проводилось досудове розслідування у кримінальному проваджені №42020101020000040 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.10.2023 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 129 КК України.
При цьому наголосив на тому, що постанова про закриття кримінального провадження №42020101020000040 є та такою, що не відповідає вимогам законності та вмотивованості з огляду на невжиття заходів щодо дослідження всіх обставин, які мають значення для кримінального провадження.
Представник скаржника в судовому засіданні підтримав скаргу та просив задовольнити.
Дізнавач та прокурор в судове засідання не з'явились, про час та місце слухання скарги повідомлялись належним чином, причини неявки не повідомили, проте їх неявка не перешкоджає розгляду цієї скарги.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запроваджені механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнений до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Як передбачено п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому розслідуванні можуть бути оскаржені рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Слідчим суддею встановлено, що відділом дізнання Дарницького УП ГУ НП у м. Києві проводилось досудове розслідування у кримінальному проваджені №42020101020000040 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.10.2023 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 129 КК України.
Постановою дізнавача відділу дізнання Дарницького УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 від 04.10.2023 року кримінальне провадження за №42020101020000040 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.10.2023 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 129 КК України було закрито, у зв'язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Так, згідно п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо, встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження може бути закрито лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів (ст.ст. 2, 284 КПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язанні всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження.
Лише за такої умови можливе виконання завдань кримінального судочинства. Усебічність дослідження обставин кримінального провадження означає, по-перше, висунення і дослідження всіх можливих версій щодо характеру події, що має ознаки кримінального правопорушення, винуватість особи; а-по друге, однаково ретельне встановлення і перевірку як обставин, що викривають, так і тих, що виправдовують особу. Повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.
При проведенні досудового розслідування слідчий чи прокурор, з урахуванням конкретних обставин справи, на власний розсуд визначають об'єм перевірочних дій, достатній, за їх переконанням, для прийняття вмотивованого рішення.
Згідно ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно - небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Обов'язковими елементами складу будь-якого злочину є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона. Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про те, що дії (бездіяльність), які оцінюються, не є злочином.
Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які є підставою закриття кримінального провадження.
При цьому, положеннями ст. 92 КПК України регламентовано, що обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу покладається за загальним правилом на слідчого та прокурора.
Досліджуючи надані матеріали, слідчий суддя встановив наступне.
Слідчим суддею встановлено, що в обґрунтування мотивів закриття такого провадження дізнавачем покладено такий висновок, що під час проведення досудового розслідування встановлено відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Проте, слідчий суддя не може погодитися з таким висновком дізнавача.
Разом з тим, під час судового засідання було встановлено, що дізнавач під час розслідування вказаного кримінального провадженні не вичерпав всі існуючі можливості щодо збирання та дослідження доказів, та не провів всі необхідні слідчі дії.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 39 КПК України, орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини розслідування не буде ефективним доти, доки всі докази не будуть ретельно вивчені. А висновки не будуть обґрунтовані (рішення у справі № 43577/98 та 43579/98, п. 131 Nachovaand others v. Bulgaria, рішення у справі Шевченко проти України від 04.04.2006 року п. 67). Органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи, або використовувати такі висновки для закриття кримінальної справи, або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (див. рішення у справі «Асьонов та інші проти Болгарії» (Assenov and Others v.Bulgaria) від 08.10.1998 року, п. 103 з подальшим посиланням, Reports of Judgments and Decisions 1998-VIII).»
Тобто, мотиви прийняття рішення це викладення, дізнавачем, слідчим, прокурором у постанові обставин і їх оцінка переконливості, що робить суть прийнятого зрозумілим не тільки для учасників кримінального провадження, а навіть сторонньому спостерігачу, тому що мотиви прийняття рішень це сукупність міркувань і доводів, за якими дізнавач, слідчий, прокурор приймає своє рішення та які він наводить на підтвердження правильності власних висновків, як самостійної процесуальної особи, які є внутрішніми процесами, причинами, що спонукають дізнавача, слідчого діяти певним чином і визначають спрямованість відповідної ним дії.
Слідчий суддя приходить до переконання, що дізнавач під час розслідування вищевказаного кримінального провадження не вичерпав всі існуючи можливості щодо збирання доказів по справі, допиту всіх свідків та не провів всі необхідні слідчі дії, яких було б достатньо для встановлення істотних обставин у справі.
З огляду на вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що оскаржувана постанова про закриття кримінального провадження винесена без проведення необхідних слідчих дій, спрямованих на отримання (збирання) доказів та перевірку вже отриманих доказів у кримінальному провадженні, а тому постанова дізнавача від 04.10.2023 р. про закриття кримінального провадження №42020101020000040 підлягає скасуванню.
Щодо вимог скарги про встановлення процесуальних строків, счуд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: розумність строків.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.
Ч. 3 ст. 28 КПК України визначено, що критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
Ч. 6 ст. 28 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим Кодексом.
За положеннями ст.113 КПК України, процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 114 КПК України, для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження. Будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.
Однак, ст. 114 КПК України не є тією нормою, яка регламентує порядок подання та розгляду даної категорії клопотань, оскільки вказана норма передбачає лише право, а не обов'язок слідчого судді, суду встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження розумного строку прийняття процесуального рішення чи вчинення процесуальної дії.
Системний аналіз ст. ст. 28,113,114 КПК України в сукупності з положеннями пунктів 10, 18 ч. 1 ст. 3, ст. ст. 9, 131,132,303,306,307 КПК України дає підстави для висновку, що слідчий суддя може встановити процесуальний строк лише для конкретних процесуальних дій, які підозрюваний, потерпілий або інші особи, права та інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, вважають за необхідне здійснити у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені КПК України.
Окрім того, як прямо передбачено ч. 2 ст. 28 КПК України та раніше зазначалось, проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, а слідчий суддя лише в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції.
Таким чином, у даному випадку слідчий суддя не наділений повноваженнями для встановлення відповідних граничних строків досудового розслідування.
При цьому, при вирішенні клопотання необхідно виходити із недопустимості порушення процесуальної самостійності слідчого, прокурора, що передбачені ч. 1 ст. 36, ч. 5 ст.40 КПК України. Реалізуючи повноваження щодо забезпечення розумних строків, суб'єкти, зазначені у ч. 6 ст. 28 КПК України, у тому числі і слідчий суддя не можуть втручатися у законну діяльність та компетенцію один одного.
Отже предметом розгляду клопотання, поданого у порядку ч. 6 ст. 28 КПК України можуть стати лише ті процесуальні дії, необхідність вчинення яких у певний строк прямо випливає із норм кримінального процесуального закону або рішення про їх проведення раніше було прийняте стороною обвинувачення.
Наведене також узгоджується із висновком Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду в постанові від 16.05.2019 р. за № 761/20985/18, де зазначено, що жодною з норм кримінального процесуального закону, не передбачене повноваження слідчого судді про встановлення слідчому процесуального строку для закінчення досудового розслідування. Беззаперечно, ухвалюючи таке рішення слідчий суддя виходить за межі КПК України, адже таке рішення кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя вважає, що питання щодо встановлення строків досудового розслідування не належить до компетенції розгляду слідчим суддею, а тому скарга в цій частині задоволенню не підлягає.
Щодо вимог скарги про зобов'язання дізнавача та прокурорів вчинити процесуальні дії, слідчий суддя вважає, що дана вимога задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 303 КПК України передбачений перелік рішень, дій, бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування, який є вичерпним.
Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу (ч. 2 ст. 303 КПК України).
Аналіз вищенаведених положень кримінального процесуального закону дає підстави для висновку, що право на оскарження слідчому судді рішень, дій чи бездіяльності особа отримує лише тоді, коли слідчий, дізнавач або прокурор прийняли певні рішення, вчинили конкретні дії або допустили конкретну бездіяльність, оскарження яких передбачено частиною 1 статті 303 КПК України.
Повноваження слідчого судді на стадії досудового розслідування кримінального провадження визначені лише кримінальним процесуальним законодавством України і, з урахуванням принципу верховенства права та відповідної практики Європейського суду з прав людини, не підлягають розширеному тлумаченню.
Аналіз чинного кримінального процесуального законодавства України дає підстави стверджувати, що у слідчого судді відсутні повноваження зобов'язати дізнавача та прокурора провести зазначені слідчі дії, отже, в цій частині скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст.307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Керуючись статтями 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя -
УХВАЛИВ:
Скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на постанову дізнавача про закриття кримінального провадження №42020101020000040 задовольнити частково.
Скасувати постанову дізнавача відділу дізнання Дарницького УП ГУ НП у м. Києві від 04.10.2023 р. про закриття кримінального провадження №42020101020000040, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.02.2020 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 129 КК України.
В іншій частині - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1