Справа № 144/800/23
Провадження № 1-кс/144/420/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.11.2023 смт Теплик
Слідчий суддя Теплицького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора Теплицького відділу Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 ,
представника заявника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_5 , що діє в інтересах заявника ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023020110000088 від 14.06.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
10.11.2023 адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали Вінницького апеляційного суду від 30.06.2023 у кримінальному провадженні № 12023020110000088 від 14.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, на автомобіль марки КАМАЗ - 5511, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_4 , який вилучено та поміщено до відділення поліції № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області за адресою: вул. Чорновола, 2 смт. Теплик, Гайсинського району, Вінницької області, шляхом заборони його відчуження, розпорядження та користування.
В обґрунтування вимог клопотання зазначено, що станом на даний час у кримінальному провадженні проведено всі слідчі дії, зокрема, експертизи, пов'язані з вилученим автомобілем, отримані всі слідові зразки, тому необхідність у наявних заходах забезпечення кримінального провадження відпала.
Водночас при перевірці умов зберігання транспортного засобу виявлено, що з автомобіля зникли акумулятори та з'явилися пошкодження, яких раніше не було. У системі охолодження двигуна залита вода, яка може замерзнути і призвести до його непоправного знищення, що свідчить про неналежне зберігання речового доказу.
У судовому засіданні представник заявника підтримав клопотання з підстав, викладених у ньому та просив його зодовольнити. Підкреслив, що досудове розслідування кримінального провадження триває понад п'ять місяців. Слідчі дії, зокрема, експертиза щодо транспортного засобу проведена. ОСОБА_4 не являється стороною кримінального провадження, є добросовісним власником автомобіля, вилученого за місцем його проживання. Адвокат зауважив, що даний час транспортний засіб, який не містить слідів вчинення злочину, зберігається неналежним чином.
Від огляду відеодоказу щодо неналежного зберігання транспортного засобу представник заявника відмовився, з огляду на відсутність технічної можливості його відтворення та з метою економії процесуального часу.
Прокурор заперечував щодо задоволення клопотання, посилаючись на те, що автомобіль є знаряддям вчинення злочину та речовим доказом у кримінальному провадженні. Не виключив у подальшому можливої необхідності у проведенні слідчих дій із залученням даного транспортного засобу. Вказав, що у разі передачі власником автомобіля третій особі, він може бути використаний для продовження злочинної діяльності, змінить свій технічний стан, тому вважає скасування арешту передчасним та таким, що може призвести до втрати речового доказу.
Прокуром надано до суду копію витягу про внесення відомостей до ЄРДР за № 12023020110000088 від 14.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, постанову про визнання предметів речовими доказами від 15.06.2023, ухвалу Теплицького районного суду від 20.06.2023 про часткове накладення арешту на автомобіль, ухвалу Вінницького апеляційного суду від 30.06.2023 про арешт майна, висновок трасологічної експертизи від 19.07.2023 тощо.
Від заступника начальника СВ ПВ № 1 Гайсинського РУП у Вінницькій області ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд клопотання у його відсутності, проти задоволення клопотання заперечує, оскільки даний транспортний засіб визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, який перевіряється на причетність щодо вчинення ряду інших злочинів, пов'язаних із незаконним перевезенням деревини.
Слідчий суддя, заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши зміст клопотання та додані до нього докази, дійшов наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що відділенням поліції № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12023020110000088 від 14.06.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду 30.06.2023 на автомобіль марки КАМАЗ - 5511, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_4 , накладено арешт шляхом заборони його відчуження, розпорядження та користування.
Накладення арешту на майно, яке є речовим доказом кримінального правопорушення зумовлено необхідністю його збереження та запобіганню можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Судова практика Європейського суду з прав людини орієнтує на те, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (стаття 41 Конституції України).
Згідно п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні.
У висновках, сформульованих у постанові ВП ВС від 30.06.2020 у справі № 727/2878/19, на слідчого суддю покладена функція судового контролю за дотриманням прав і свобод осіб у кримінальному провадженні, зокрема, під час досудового розслідування (пункт 18 частини першої статті 3 КПК України 2012 року), і він наділений повноваженнями накладати арешт на майно та його скасовувати (статті 173 і 174 цього Кодексу).
За змістом частин 1, 2 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 170 КПК заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатись таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч. 1 ст. 174 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
За змістом п. 1 ч. 6 ст. 100 КПК України речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, втручання у власність фізичних чи юридичних осіб це вимушений захід, який держава застосовує тимчасово для досягнення певного результату.
Продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування, так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі, щодо позбавлення або обмеження права власності.
При вирішенні питання про наявність достатніх підстав вважати, чи існує потреба у подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту транспортного засобу в ході розгляду клопотання заявника про скасування арешту з майна, слідчий суддя враховувує підстави, визначені ст. ст. 170, 173 КПК України, зокрема, необхідність такого арешту з огляду на завдання кримінального провадження, його наслідки для особи, щодо майна якої він застосовується.
Разом з тим, відповідно до вимог п. 5 п. 6 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту для майна третіх осіб.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 173 КПК України у разі застосування заходу забезпечення у вигляді арешту слідчий суддя повинен застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна.
У п. 5 Постанови КМУ № 1104 від 19.11.2012 «Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України», яка визначає порядок передачі та зберігання речових доказів, зазначено, що умовою зберігання речових доказів повинно бути забезпечення збереження їх істотних ознак та властивостей. При цьому зазначено, що забороняється зберігання речових доказів в умовах, що можуть призвести до їх знищення чи псування.
Зважаючи на наведене, слідчим суддею враховано, що тривале і неналежне зберігання у непристосованих для цього умовах транспортного засобу негативно впливає на його технічний стан та може призвести до його псування.
Також слідчий суддя враховує позицію представника заявника, який запевнив, що ОСОБА_4 забезпечить належне зберігання автомобіля, у разі передачі його на відповідальне зберігання, жодним чином не перешкоджатиме досудовому розслідуванню та надасть за необхідності транспортний засіб для проведення необхідних слідчих дій.
Доказів на спростовування доводів заявника, викладених у клопотанні, прокурором не надано, як і не наведено переконливих доводів, які виправдовують подальше застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту в частині використання транспортного засобу.
Водночас стороною обвинувачення не доведено, що власник майна має на меті приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження речового доказу.
Слідчим суддею також враховано, що санкція ч. 4 ст. 246 КК України, за якою проводиться досудове розслідування, не передбачає конфіскації майна, а також те, що на даний час підозра жодній особі у кримінальному провадженні не пред'явлена.
Враховуючи встановлені обставини, зважаючи на положення ч. 1 ст. 100 КПК України, з метою недопущення порушення права власника на мирне володіння майном, слідий суддя вважає, що потреба у застосуванні арешту майна в частині заборони користування автомобілем відпала, тому клопотання в цій частині підлягає до задоволення, що на переконання слідчого судді, не вплине негативно на хід досудового розслідування та буде відповідати забезпеченню розумного балансу між завданнями кримінального провадження та майновим інтересам власника майна.
При цьому слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити ОСОБА_4 , що часткове скасування арешту у даному випадку полягає у передачі автомобіля на відповідальне зберігання без можливості розпорядження / відчуження даного майна, а також попередити останнього про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 388 КК України.
Разом із тим, обґрунтованим є покладення на власника обов'язку по зберіганню транспортного засобу до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку, а також зобов'язання у разі необхідності за першою вимогою слідчого, прокурора, експерта, суду надавати даний автомобіль для проведення необхідних слідчих чи процесуальних дій.
Натомість слідчий суддя дійшов висновку про відмову у скасуванні арешту майна в частині розпорядження та відчуження транспортного засобу, зважаючи на те, що даний автомобіль є речовим доказом, тому арешт майна в цій частині забезпечить завдання кримінального провадження та потреби досудового розслідування, яке на даний час не завершено.
Згідно ч. 3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Керуючись ст. ст. 16, 22, 100, 170 - 174, 309, 376 КПК України, слідчий суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання задовольнити частково.
Скасувати арешт, накладений ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30.06.2023 на автомобіль марки КАМАЗ - 5511, державний номерний знак НОМЕР_1 , належний на праві власності ОСОБА_4 , у частині заборони користування даним транспортним засобом.
Автомобіль марки КАМАЗ - 5511, державний номерний знак НОМЕР_1 , повернути/передати на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_4 , попередивши його про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, зокрема, його відчуження, розкомплектування, заміну деталей, вузлів та агрегатів транспортного засобу.
Покласти на ОСОБА_4 обов'язки по зберіганню автомобіля марки КАМАЗ - 5511, державний номерний знак НОМЕР_1 , залишивши заборону вчиняти будь-які дії щодо відчуження та/або розпорядження даним майном.
Зобов'язати ОСОБА_4 надавати безперешкодний доступ до транспортного засобу марки КАМАЗ - 5511, державний номерний знак НОМЕР_1 , у разі необхідності проведення з використанням указаного автомобіля будь-яких процесуальних слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, в тому числі у випадку проведення експертиз, та/або під час судового розгляду.
У задоволенні решти вимог клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Оголошення повного тексту ухвали о 8 годині 30 хвилин 16.11.2023.
Слідчий суддя