Справа № 175/2654/23
Провадження № 3/175/1370/23
ПОСТАНОВА
Іменем України
"16" листопада 2023 р. смт. Слобожанське
Суддя Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Журавель Т.С., розглянувши матеріали заяви про відвід судді у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Журавель Т.С. перебуває справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Розгляд справи було відкладено за клопотанням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на 16.11.2023 року на 14 год 40 хв. Проте до початку судового засідання ОСОБА_1 через канцелярію суду в черговий раз подав заяву про відкладення судового засідання та про відвід головуючого судді Журавель Т.С.
Заява про відвід судді обґрунтована тим, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності є знайомою ОСОБА_2 , оскільки вони разом працювали з 2008 по 2016 рік у Дніпропетровському окружному адміністративному суді.
Суддя звертає увагу на те, що ОСОБА_1 вже двічі заявляв відвід головуючому судді Журавель Т.С. з аналогічних підстав, проте постановою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Білоусової О.М. від 31.08.2023 року та постановою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Озерянської Ж.М. від 19.10.2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Журавель Т.С. відмовлено.
Чинний КУпАП не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді і, відповідно, не передбачає порядку розгляду заяви про відвід.
Рада суддів України пунктом 4 рішення № 34 від 08 червня 2017 року роз'яснила, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.
У випадку заявлення відводу (самовідводу) у справі про адміністративне правопорушення, суди застосовують аналогію права та норми КПК України при розгляді таких заяв.
Згідно ч. 4 ст. 81 КПК України, якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду.
Отже, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, які суперечать засадам кримінального судочинства, зокрема заявлення завідомо безпідставного відводу або відводу з підстав, вже розглянутих судом, за відсутності нових обставин чи доказів.
Норми КПК України не містять окремого положення про визначення зловживання процесуальними правами.
Згідно правового висновку Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеного в ухвалі від 30 травня 2018 року у справі № 676/7346/15-к, суд констатував, що хоча у КПК України не передбачено загального положення про заборону зловживання процесуальними правами, однак заборона зловживання такими є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі види судочинства (ухвала від 07.02.2022 у справі № 266/108/22, від 07.11.2022 у справі № 757/9655/22-к, та ін.).
У постанові Вищого спеціалізованого суду України від 17.10.2014 № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» зазначається, що оцінюючи поведінку учасників кримінального провадження, слід враховувати існування випадків зловживання процесуальними правами. Водночас слід враховувати, що використання процесуальних прав, зокрема, заявлення клопотань, скарг, не може розцінюватися як перешкоджання здійсненню провадження, за винятком випадків, коли йдеться про зловживання правом.
Заборона зловживання правами закріплена у ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У розвиток цієї загальної заборони у ст. 35 Конвенції наводяться критерії прийнятності, серед яких зловживання правом на подання заяви до ЄСПЛ є самостійною підставою для визнання неприйнятною індивідуальної заяви.
Питання щодо наявності чи відсутності зловживання правом на подання заяви вирішується судом у кожному конкретному випадку окремо. Проте, за загальним правилом, яке міститься у справі «Миролюбов та інші проти Латвії» (рішення від 15.09.2009), про зловживання правом у розумінні п. 3 ст. 35 Конвенції мова йде у тих випадках, коли поведінка заявника, яка явно не відповідає призначенню гарантованого Конвенцією права на звернення до суду, порушує встановлений порядок роботи суду або ускладнює належний перебіг розглядів справ. При цьому суд наголошує, що визнання заяви неприйнятною з мотивів зловживання правом на подання заяви є винятковим процедурним заходом (пункти 62, 65).
Зловживання правом - це особливий вид правової поведінки, який полягає у використанні особою своїх прав у недозволені способи, що суперечать призначенню права, внаслідок чого завдаються збитки (шкода) суспільству, державі, окремій особі.
Стримування зловживання правом - це боротьба не з самою поведінкою, а з конкретними проявами правової поведінки, що завдають шкоди суспільству й особі.
ЄСПЛ визнає неприйнятними заяви, на підставі зловживання правом, якщо вони позбавлені серйозних підстав та є явно сутяжними, тобто повторюють зміст тих скарг, щодо яких судом раніше було прийнято рішення про їх неприйнятність. Зокрема, у справі «Філіс проти Греції» (рішення від 17.10.1996) Комісія встановила, що заявник уже неодноразово подавав скарги щодо аналогічних або пов'язаних одне з одним питань та відмітила, що такі дії є умисними, так як в багатьох випадках заявник був докладно проінформований особисто про дію Конвенції. Комісія стверджує, що вирішення низки необґрунтованих і сутяжних заяв обумовлюють непотрібну роботу, яка є несумісною з реальними функціями Суду та заважає їх здійсненню, а тому вказані вище дії заявника є зловживанням правом.
Як свідчить відповідна судова практика, серед найпоширеніших видів зловживань учасниками кримінального провадження своїми процесуальними правами є дії, що полягають у повторному поданні заяви про відвід за відсутності інших підстав або нових обставин чи доказів щодо упередженості судді (рішення Верховного Суду: від 06.12.2021 у справі № 756/4855/17; від 14.12.2022 у справі № 127/9564/17; від 24.11.2020 у справі № 127/2318/18; від 06.11.2019 у справі № 300/474/17).
Також ключовим у питанні визначення зловживання є мета, яка переслідується учасником судового провадження при реалізації своїх процесуальних прав.
Згідно ч. 6 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.
Як вбачається з протоколу серії ААД №042849, адміністративне правопорушення вчинене 16.05.2023 року.
Таким чином вищезазначені дії ОСОБА_1 можуть свідчити про свідоме затягування розгляду справи з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП.
На підставі викладеного, суддя доходить висновку, що заявлення втретє завідомо безпідставного відводу свідчить про очевидне зловживання особою, яка притягається до адміністративної відповідальності своїми процесуальними правами, у зв'язку з чим заяву про відвід судді Журавель Т.С. слід залишити без розгляду.
Керуючись ч. 4 ст. 81 КПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву про відвід судді Журавель Т.С. у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без розгляду.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Т. С. Журавель