ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2023 року
м. Київ
cправа № 922/854/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.,
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.07.2023
та ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.03.2023
у справі № 922/854/23
за заявою Фізичної особи-підприємця Шевцова Олега Станіславовича
до Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс"
про визнання банкрутом.
Уповноважені представники сторін у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець Шевцов Олег Станіславович (далі - ФОП Шевцов О.С., ініціюючий кредитор) звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" (далі - КП "Міськелектротранссервіс", Підприємство, боржник), надав пропозицію щодо призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Артюха Юрія Володимировича.
Заява обґрунтована наявністю у боржника заборгованості в загальній сумі 909460,22 грн, з яких: 579 190,00 грн основний борг; 274 572,77 грн інфляційних; 55697,45 грн 3% річних, яка на час звернення з заявою залишається несплаченою.
Боржник у відзиві визнав суму основного боргу перед ФОП Шевцовим С.В., вказав, що заперечень з приводу суті заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не має.
Обставини справи встановлені судами
20.12.2018 між ТОВ "Енерго X" (підрядник) та КП "Міськелектротранссервіс" (замовник) укладено договір підряду № П-20/12/18 (далі - договір), відповідно до умов якого підрядник зобов'язався на свій ризик відповідно до кошторисної документації виконати та здати замовнику у встановлений договором строк визначені цим договором роботи з капітального ремонту контактної мережі трамваю по проспекту Тракторобудівників від Салтівського шосе до станції метро "Імені О.С. Масельського" (код CPV за ДК 021:2015 - Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь - 45230000-8) за завданням замовника, а замовник оплатити підрядникові виконані роботи.
Відповідно до п.1.4 договору підтвердженням факту виконання підрядником робіт відповідно до умов цього договору є підписані сторонами акти приймання будівельних робіт (форма КБ-2в).
Пунктом 4.1 договору передбачено, що ціна цього договору визначається на підставі затвердженої сторонами договірної ціни (форма 9) (додаток №1), яка є невід'ємною частиною цього договору, та становить 659 427,12 грн.
Згідно з п.5.1 договору розрахунки за виконані роботи здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) та акта приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), які підрядник надає замовнику за результатами виконаних робіт.
За змістом п.12.1 договору невід'ємною частиною цього договору є договірна ціна з додатками.
На виконання умов вказаного договору КП "Міськелектротранссервіс" взяті на себе зобов'язання за договором виконало частково, перерахувавши на рахунок підрядника грошові кошти в розмірі 80 237,12 грн, у зв'язку з чим у останнього перед ТОВ "Енерго X" утворилась заборгованість в розмірі 579 190,00 грн.
20.02.2023 між ТОВ "Енерго X" (первісний кредитор) та ФОП Шевцовим О.С. (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор передав новому кредиторові, а новий кредитор прийняв право вимоги, що належить первісному кредиторові, і став кредитором за договором підряду № П-20/12/18 від 20.12.2018, укладеним між первісним кредитором та КП "Міськелектротранссервіс".
Відповідно до п.1.2 договору про відступлення права вимоги за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов'язань на суму 579 190,00 грн, що виникли за основним договором, підписаним первісним кредитором та боржником.
Згідно з п.1.3 договору про відступлення права вимоги новий кредитор залишає за собою право на власний розсуд нараховувати 3% річних та інфляційні втрати на суму заборгованості за основним договором.
Відступлення права вимоги за цим договором здійснюється за суму, що дорівнює вартості відступленого права вимоги (п.2.1 договору).
У відповідності з п.2.3 договору новий кредитор зобов'язався сплатити первісному кредиторові вартість відступленого права вимоги у строк, що не перевищує 10 банківських днів з дати виконання боржником зобов'язання за основним договором перед новим кредитором.
За умовами п.3.2 договору первісний кредитор зобов'язався сповістити боржника про відступлення права вимоги за цим договором в термін до трьох робочих днів з моменту укладення цього договору шляхом особистого повідомлення або надсилання поштою з повідомленням про вручення боржнику.
За змістом п.5.1 договору про відступлення права вимоги цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
21.02.2023 ФОП Шевцов О.С. надіслав на адресу боржника повідомлення про відступлення права вимоги.
На суму основного боргу в розмірі 579 190,00 грн кредитор, відповідно до п.1.3 договору про відступлення права вимоги, здійснив нарахування 3% річних за період з 18.12.2019 по 02.03.2023 в розмірі 55 697,45 грн та збитків від інфляції за період з січня 2020 року по січень 2023 року в розмірі 274 572,77 грн.
Наведені обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.03.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство КП "Міськелектротранссервіс", визнано розмір вимог ініціюючого кредитора ФОП Шевцова О.С. в сумі 579190,00 грн основного боргу, 274 572,77 грн збитків від інфляції, 55 697,45 грн 3% річних, 24840,00 грн сплаченого судового збору за звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у даній справі, 60 300,00 грн витрат пов'язаних із розглядом цієї справи (авансовий платіж згідно статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Артюха Ю.В., вирішено інші процесуальні питання.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.03.2023 залишено без змін.
Судові рішення мотивовані наявністю підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника: сума боргу на заявлену суму підтверджується доданими до заяви документами і не спростована боржником; боржник визнає суму боргу перед ФОП Шевцовим С.В., що свідчить про відсутність між сторонами спору про право; докази можливості виконати грошові зобов'язання перед ініціюючим кредитором у матеріалах справи відсутні.
Також суди вказали, що ФОП Шевцов О.С. для задоволення своїх кредиторських вимог до боржника обрав спосіб захисту своїх прав у вигляді застосування до КП "Міськелектротранссервіс" процедур, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), без подання позовної заяви про стягнення заборгованості, оскільки можливість застосування щодо боржника процедур передбачених КУзПБ є альтернативним способом задоволення грошових вимог кредитора у тому випадку, коли відсутній спір про право щодо вимог кредитора.
Судами враховано правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 03.06.2020 у справі №905/2030/19.
Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
КП "Міськелектротранссервіс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.03.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 у справі № 922/854/23, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство КП «Міськелектротранссервіс».
Підставою касаційного оскарження Підприємство зазначає пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що необхідно відступити від висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі №905/2030/19, мотивуючи зазначене тим, що звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство може мати місце лише у разі, якщо кредитором вичерпано всі інші механізми для стягнення заборгованості і такі заходи не мали наслідком задоволення майнових вимог.
За доводами скаржника, судами у порушення вимог статті 39 КУзПБ не було надано жодної оцінки відсутності факту звернення ФОП Шевцова О.С. до суду із позовом до боржника про стягнення заборгованості. Жодних доводів, які б свідчили на користь неефективності подання позовної заяви про стягнення заборгованості з КП "Міськелектротранссервіс" матеріали справи не містять, що свідчить про передчасність звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Доводи інших учасників справи
Відзиви від учасників справи до Верховного Суду не надійшли.
Розгляд касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 27.09.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою КП "Міськелектротранссервіс" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.03.2023 та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 у справі № 922/854/23, розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні на 08.11.2023.
Уповноважені представники сторін у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Від представника боржника через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки його участь у судовому засіданні унеможливлюється з огляду на зайнятість у судовому засіданні в іншій справі, яка розглядається Другим апеляційним адміністративним судом.
Суд відхиляє це клопотання, оскільки явка представників учасників у судове засідання обов'язковою не визнавалася, а причини, через які касаційний суд не може розглянути цю справу на підставі встановлених фактичних обставин справи та ухвалити рішення в судовому засіданні, відсутні.
У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Позиція Верховного Суду
Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка доводів учасників та застосування судами норм матеріального та процесуального права
Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час відкриття провадження у справі про банкрутство КП "Міськелектротранссервіс".
Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності рішень судів попередніх інстанцій положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів враховує таке.
Статтею 1 КУзПБ визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
При цьому грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 КУзПБ.
Відповідно до частин першої - третьої статті 39 КУзПБ, перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.
Згідно із положеннями частини п'ятої статті 39 КУзПБ, за наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про: відкриття провадження у справі про банкрутство; відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Системний аналіз статей 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов'язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.
Підставою для відмови у відкритті провадження у справі положення частини шостої статті 39 КУзПБ визначають те, що: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошове зобов'язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.
При цьому системний аналіз положень статей 36, 39 КУзПБ з урахуванням статей 74, 76 - 77 ГПК України дає підстави для висновку про покладення на кредитора обов'язку надати докази на підтвердження підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, а на боржника, якому надана можливість подати відзив на заяву кредитора - обов'язку надати суду докази, які спростовують або підтверджують вимоги заявника.
Тобто положення КУзПБ не встановлюють обов'язку для ініціюючого кредитора доводити те, що боржник у справі про банкрутство не має можливості виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Доведення обставин можливості виконати такі майнові зобов'язання покладено саме на боржника.
Належними доказами платоспроможності боржника як однієї з підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство є докази сплати боржником до підготовчого засідання боргу, на підставі якого ініціюючий кредитор звернувся до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Подібні за змістом висновки неодноразово викладались Верховним Судом, зокрема, в постанові від 17.08.2022 у справі № 910/15533/20.
Також, як було зазначено вище, обов'язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника є встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора.
Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмета) зобов'язання, підстави виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов'язання тощо.
Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, зокрема, викладеній у постанові від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20.
Верховний Суд (зокрема в постанові від 16.08.2022 у справі № 910/10741/21, ухваленій у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду) неодноразово зазначав, що спір про право - це суперечність між суб'єктами цивільного права, яка виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншої і потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Поняття "спір про право" має розглядатися з його наповненням сутнісним, а не виключно формальним змістом. Тому, вирішуючи питання, чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків і неможливістю їх здійснення/забезпечення належного виконання за зверненням до суду. Спір про право може проявлятися також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за участю суду. Отже, спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням, невизнанням або недоведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.
Законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору.
Правова категорія "спір про право", яку з'ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, може бути виражена як у процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і у матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дають змогу зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у структурі вимог кредитора, а отже, про відсутність можливості на цій стадії судового провадження встановити дійсний стан суб'єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб'єктивного обов'язку боржника.
Зокрема, заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову (предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора), який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство беззаперечно свідчить про наявність спору про право, у розумінні положень частини 6 статті 39 КУзПБ. У суду першої інстанції під час проведення підготовчого засідання відсутня можливість вирішення такого спору про право, що в свою чергу пов'язано з особливостями позовного провадження, як то пред'явлення позову, можливості подання зустрічного позову, складу учасників справи у позовному провадженні, прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, а також диспозитивністю господарського судочинства тощо (постанова Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №910/4658/20).
У постанові від 19.08.2020 у справі № 910/2522/20 Верховний Суд наголосив, що суть підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство через те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, полягає в тому, що саме на час підготовчого засідання (тобто до відкриття провадження у справі) існує спір, який не був предметом судового розгляду, між ініціюючим кредитором та боржником щодо вимог, які є підставою для звернення кредитора з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Однак суд не може формально підходити до визначення наявності "спору про право", який зводиться лише до заперечень боржником існування тих чи інших правовідносин. У кожному конкретному випадку судом досліджуються заперечення боржника, зокрема, чи ґрунтуються вони на обставинах справи та підтверджуються відповідними доказами. Наявність спору про право має підтверджуватися належними доказами, а не базуватися виключно на припущеннях боржника.
З викладеного вбачається, що Верховний Суд неодноразово викладав висновки про застосування положень частини 6 статті 39 КУзПБ стосовно необхідності встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора як необхідної передумови для відкриття провадження у справі про банкрутство, а також наявності підстав для відмови у відкритті провадження за відповідною заявою ініціюючого кредитора в разі виникнення такого спору саме до подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
З матеріалів цієї справи вбачається, що підставою звернення ініціюючого кредитора з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Підприємства стала наявність у боржника боргу за договором підряду № П-20/12/18 від 20.12.2018, укладеним між Первісним кредитором та КП "Міськелектротранссервіс", право вимоги за яким перейшло до ініціюючого кредитора (ФОП Шевцова О.С.) за договором про відступлення права вимоги від 20.02.2022, що підтверджується доданими до заяви документами, і не спростовано боржником.
За змістом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У випадку відсутності зазначення в договорі розміру процентів цивільно-правова відповідальність за порушення грошового зобов'язання настає на підставі вимог закону, а саме норми статті 625 ЦК України.
Враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
За умовами п.1.3 договору про відступлення права вимоги новий кредитор - ФОП Шевцов О.С. залишає за собою право на власний розсуд нараховувати 3% річних та інфляційні втрати на суму заборгованості за основним договором.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ініціюючий кредитор здійснив нарахування 3% річних за період з 18.12.2019 по 02.03.2023 в розмірі 55 697,45 грн та втрат від інфляції за період з січня 2020 року по січень 2023 року в розмірі 274 572,77 грн.
Враховуючи наведене вище, суди встановили, що розмір заборгованості боржника перед ФОП Шевцовим С.В. становить 909 460,22 грн, з яких, 579190,00 грн - основний борг, 274 572,77 грн - інфляційні, 55 697,45 грн -3% річних, та є підтвердженою.
Станом на дату підготовчого засідання боржником не надано доказів оплати ініціюючому кредитору вказаного боргу у розмірі 909 460,22 грн.
При цьому, суди встановили, що боржник у відзиві (вх. № 7056/23 від 22.03.2023) визнав суму основного боргу перед ФОП Шевцовим С.В., а також вказав про відсутність заперечень з приводу суті заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство від ФОП Шевцова О.С., що свідчить по відсутність між сторонами спору про право.
З урахуванням завдань покладених на стадію підготовчого судового засідання, господарські суди попередніх інстанцій встановивши, що боржник не спростував наявність вказаної заборгованості (зокрема внаслідок повернення позичених грошових коштів ініціюючому кредитору), а також не довів наявності спору про право, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство Підприємства.
Звертаючись із касаційною скаргою, боржник не заперечує встановлені судами відповідні обставини. Разом з тим зазначає, що у порушення вимог статті 39 КУзПБ, суди попередніх інстанцій не надали жодної оцінки відсутності факту звернення ФОП Шевцова О.С. до суду із позовом про стягнення заборгованості. Жодних доводів, які б свідчили на користь неефективності подання позовної заяви про стягнення заборгованості з КП «Міськелектротранссервіс» матеріали справи також не містять, що свідчить про передчасність звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Верховний Суд відхиляє вказані аргументи скаржника як необґрунтовані, адже положеннями КУПБ, зокрема статей 34, 39, не встановлюється обов'язку для кредитора-заявника (ініціюючого кредитора) при подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство додавати до такої заяви докази вжиття заходів щодо стягнення з боржника суми боргу.
Обов'язок виконання господарського зобов'язання, у вигляді сплати грошових коштів, виникає не з моменту вчинення дій кредитора щодо стягнення заборгованості з боржника, а з моменту визначеного відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У разі відсутності належного виконання господарського грошового зобов'язання, у кредитора є можливість, окрім звернення до суду з позовом до боржника, скористатися можливістю застосування щодо такого боржника процедур, передбачених КУПБ, для задоволення своїх кредиторських вимог у тому випадку, коли відсутній спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Вказане відповідає правовій позиції Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеній у постанові від 03.06.2020 у справі № 905/2030/19 (від висновків якої просить відступити скаржник). У цій постанові суд зазначив, що відсутність доказів вжиття заходів щодо стягнення з боржника суми боргу не є свідченням неправильного застосування господарським судом положень статей 1, 34, 35, 39 КУзПБ, а також не вказує про передчасність при ухваленні рішення про відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки можливість застосування щодо боржника процедур передбачених КУПБ є альтернативним способом задоволення грошових вимог кредитора у тому випадку, коли відсутній спір про право щодо вимог кредитора.
Колегія суддів наголошує, що сформований у названій постанові Верховного Суду правовий висновок застосований у низці інших постанов Верховного Суду, зокрема від 11.11.2020 у справі № 904/5628/19, від 02.06.2022 у справі №922/3457/21, від 23.05.2023 у справі № 922/3921/21 (922/1371/22).
Розглянувши доводи касаційної скарги щодо необхідності відступити від висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі №905/2030/19, колегія суддів зауважує, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (подібний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).
Скаржником у касаційній скарзі не наведено вагомих та достатніх аргументів, які б свідчили про наявність підстав для відступлення від висновку, викладеного у постанові від 03.06.2020 у справі № 905/2030/19, на підставі якого вже сформована усталена практика, а також в чому полягає необхідність відступлення від таких висновків стосовно застосування норм права у подібних правовідносинах у цій справі.
Верховний Суд дійшов висновку, що доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з позицією судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, яка (позиція) узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду, до переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 300 ГПК України. Однак вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу скаржниками не наведено.
За таких обставин наведена скаржниками підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.
З огляду на викладене, оскільки позиція Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права при вирішенні цієї категорії спорів є сталою та послідовною, колегія суддів не вважає за необхідне у цій справі відступати від висновку щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі №905/2030/19.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що суди попередніх інстанцій постановляючи оскаржувані судові рішення дотрималися як вимог спеціального закону (статті 34, 35, 39 КУзПБ), так і вимог процесуального законодавства (статті 13, 15, 183, 202, 236 ГПК України) під час вирішення питання про відкриття провадження про банкрутство КП «Міськелектротранссервіс», а наведені скаржником доводи не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Перевіривши в межах доводів та вимог касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані ухвала та постанова судів першої та апеляційної інстанції прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків судів, тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - залишенню без змін.
Судові витрати
У зв'язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.03.2023 у справі №922/854/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Огороднік К.М.
Судді Жуков С.В.
Картере В.І.