ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.11.2023м. ХарківСправа № 922/2464/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Новікової Н. А.
за участю секретаря судового засідання Желтухіна А. М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства “АГРІМАТКО-УКРАЇНА“ (01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, 12/10, ЄДРПОУ 30725226)
до Фермерського господарства "ОВОЧІ СЛОБОЖАНЩИНИ" (63720, Харківська область, Куп'янський район, с. Кіндрашівка, вул. Польова, б. 44, ЄДРПОУ 41982568)
про стягнення 1 553 119,50 грн.,
за участю представників учасників справи:
позивача - не з'явився,
відповідача - Кізіма Г. І.,
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство “АГРІМАТКО-УКРАЇНА“ (позивач по справі) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Фермерського господарства "ОВОЧІ СЛОБОЖАНЩИНИ" (відповідач по справі) про стягнення 1.553.119,50 грн. В обґрунтування заявленого позову послався на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору поставки № СХТ від 15.03.2021, за яким позивач поставив відповідачу навантажувач телескопічний JCB Loadall 531-70 Agri віртістю 3315988 грн. 80 коп., в зв'язку з чим просив суд стягнути з відповідача суму боргу 1 242 395 грн. 50 коп., суму інфляційного збільшення 47 011 грн. 17 коп. , 3% річних 11 854 грн. 00 коп. , суму пені 248 785 грн. 69 коп. та судовий збір в сумі 14 927 грн. 14 коп.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2464/23; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 12.07.2023; встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, у зазначений строк відповідач має надіслати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 ГПК України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову, копію відзиву та доданих до нього документів відповідач має надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов; позивачу, згідно ст. 166 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання; відповідачу, згідно ст. 167 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду заперечень на відповідь на відзив з дня його отримання; повідомлено учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/; роз'яснено учасникам справи, що відповідні заяви по суті справи повинні відповідати вимогам статей 161-165 ГПК України та мають бути подані у строк, визначений ГПК України та ухвалі суду, письмові докази подаються до суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (ст. 91 ГПК України), звернуто увагу сторін на те, що усі заяви, клопотання, пояснення, докази тощо, які подаються до суду, мають бути одночасно направлені іншим учасникам справи.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі: вручена позивачу 20.06.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6102271248279 (аркуш справи 44); відповідачу направлена не була в зв'язку з призупиненням АТ «Укрпошта» приймання те пересилання поштових відправлень до тимчасово окупованих територій України та районів бойових дій, про що складено акт про неможливість відправки кореспонденції (аркуш справи 38). Ухвала суду у встановленому законом порядку оприлюднена в ЄДРСР та з огляду на неможливість направлення засобами поштового зв'язку відповідачу ухвали суду, телефонограмами від 16.06.2023 засновники Фермерського господарства "ОВОЧІ СЛОБОЖАНЩИНИ" ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були повідомлені про відкриття провадження у даній справі та призначення підготовчого засідання на 12.07.2023 (аркуш справи 42-43).
В судове засідання 12.07.2023 з'явився представник позивача та голова Фермерського господарства "ОВОЧІ СЛОБОЖАНЩИНИ". Представник позивача зазначила про намір усунути неточності, допущені в позовній заяві. Представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи та поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву в зв'язку з неотриманням позовної заяви з додатками. Суд протокольною ухвалою задовольнив усне клопотання представника відповідача про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позов, поновив та продовжив процесуальний строк на подання відзиву на позов на 15 днів та відклав підготовче засідання у справі на 02.08.2023.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.07.2023 в зв'язку з відпусткою судді Новікової Н. А. призначено судове засідання на 28.08.2023. Ухвала суду доставлена сторонам в Електронний кабінет, що підтверджується довідками про доставку електронного листа в Електронний кабінет позивача та відповідача відповідно (аркуш справи 78-79).
01.08.2023 (вх. № 20295/23) на адресу Господарського суду Харківської області надійшов відзив відповідача на позов, в якому останній зазначив, що не укладав з позивачем договору на поставку навантажувача телескопічного JCB Loadall 531-70 Agri віртістю 3315988 грн. 80 коп., в зв'язку з чим вважав себе неналежним відповідачем та просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
03.08.2023 (вх. № 20531/23) на адресу Господарського суду Харківської області надійшла заява позивача про усунення недоліків, в якій позивач просив суд з огляду на допущені технічні помилки прийняти до розгляду позовну заяву в новій редакції.
23.08.2023 (вх. № 22516/23) на адресу Господарського суду Харківської області надійшли заперечення позивача, а також повторна заява позивача (вх. № 22611/23) про усунення недоліків. Заперечення обґрунтовані тим, що на адресу відповідача були направлені позовна заява та копії документів, стосовно поставки товару за договором №СХТ-370000011 (трактор С110В-4 вартістю 1 541389 грн. 80 коп.).
В судовому засіданні 28.08.2023 на підставі ст. 177 ГПК України суд постановив протокольну ухвалу про продовження підготовчого провадження на 30 днів, враховуючи відпустку судді та необхідність вчинення певних процесуальних дій в межах підготовчого провадження; суд постановив протокольну ухвалу про прийняття до розгляду відзиву на позов; суд постановив протокольну ухвалу про прийняття до розгляду заяви позивача про зміну підстав позову (назва документу в системі «Електронний суд» - заява про усунення недоліків); суд постановив протокольну ухвалу про прийняття до розгляду відповіді на відзив (заперечення (на відповідь на відзив) позивача); з огляду на те, що у відповідача є право подати суду відзив на заяву позивача про зміну підстав позову (назва документу в системі «Електронний суд» - заява про усунення недоліків) та заперечення на відповідь на відзив, суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 20.09.2023.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.09.2023 закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 04.10.2023.
21.09.2023 (вх. № 25616/23) та 29.09.2023 (вх. № 26455/23) на адресу Господарського суду Харківської області надійшов відзив відповідача на позовну заяву з урахуванням заяви позивача про зміну предмету позову. В обґрунтування відзиву відповідач посилається на те, що позивачем не правильно зазначені суми платежів, які здійснювались відповідачем на користь позивача, а також не враховані форс-мажорні обставини пов'язані із нападом російської федерації на територію України. Зокрема, вказує, що позивачем не враховано два платежі, здійснені відповідачем позивачу в рахунок виконання взятих по договору зобов'язань, що має наслідком невірність здійснених позивачем розрахунків. Крім того посилається на те, що ФГ «ОВОЧІ СЛОБОЖАНЩИНИ» разом з усім майном, продукцією, потужностями, земельними ділянками, знаходиться на території Кіндрашівської ОТГ Куп'янського району Харківської області, території яких з перших днів війни опинилися в повній окупації, а станом на зараз є територією безпосереднього ведення бойових дій. Вказує, що обставини форс-мажору є триваючими та позивач був повідомлений про настання форс-мажорних обставин одразу, як тільки з'явилася така можливість. Враховуючи вказані обставини відповідач вважає неправомірним застосування штрафних санкцій та неправильним нарахування боргу відповідачу, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
27.09.2023 (вх. № 26236/23) на адресу Господарського суду Харківської області надійшла відповідь на відзив позивача, в якій останній повідомив суд про наявність на даний час заборгованості відповідача перед позивачем на суму 1 192 395,50 грн., а також заперечив наявність форс-мажорних обставин.
27.09.2023 (вх. № 26217/23) на адресу Господарського суду Харківської області надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, яка обґрунтована виявленою помилкою в підрахунку заборгованості відповідача перед позивачем.
В судовому засіданні суд за участю представників сторін протокольною ухвалою прийняв до розгляду відзив відповідача та відповідь на відзив позивача, залишив заяву позивача про зменшення позовних вимог без розгляду, а також оголосив перерву в судовому засіданні до 27.10.2023.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.10.2023 з огляду на те, що 27.10.2023 суддя Новікова Н. А. перебувала у відрядженні, призначено судове засідання по справі на 01.11.2023, в судовому засіданні 01.11.2023 оголошено перерву до 06.11.2023.
03.11.2023 (вх. № 30090/23) на адресу Господарського суду Харківської області надійшли додаткові пояснення позивача по справі з окремого питання (щодо курсу валют).
В судове засідання 06.11.2023 з'явився представник відповідача, представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Протокольною ухвалою суд прийняв до розгляду додаткові пояснення позивача з окремого питання. Представник відповідача в судовому засіданні борг визнав та заперечував проти нарахування штрафних санкцій. Суд закінчив розгляд справи по суті та в нарадчій кімнаті постановив судове рішення за результатом розгляду спору по суті заявлених позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача, вислухавши присутнього в судовому засіданні представника відповідача, об'єктивно оцінивши надані суду документальні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Щодо стягнення заборгованості за договором поставки.
16.12.2021 між Приватним акціонерним товариством «Агріматко-Україна» (постачальник) та Фермерським господарством «Овочі Слобожанщини» (покупець) було укладено договір поставки № СХТ-370000011, відповідно до умов п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити на адресу відповідача товар на умовах договору, а відповідач зобов'язався прийняти товар та сплатити його вартість в строки та порядку, передбаченому договором та специфікаціями до нього.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що ціни товарів визначаються сторонами як договірні. Кількість та ціни товарів указуються в специфікаціях до договору, які є його невід'ємними частинами. Загальна сума договору визначається шляхом складання підсумкових сум по специфікаціях до договору.
Згідно п. 4.1. та п. 4.2. договору покупець здійснює обов'язкову часткову попередню оплату у розмірі 35% від суми договору, яка розраховується згідно п. 2.1. договору. Сума та строки попередньої оплати указуються у специфікації. На решту суми постачальник надає покупцеві відстрочку по оплаті. Покупець сплачує решту суми згідно строків, які відображено в специфікації. Згідно п. 4.3., п. 4.4. договору ціни на товари є договірними і вказані у специфікації.
Згідно специфікації № 00001 від 16.12.2021 визначено найменування товару - трактор С110В-4 вартістю 1 541 389,80 грн.
Строки оплати визначені наступним чином: 1) 16.12.2021 попередня оплата в сумі 248 994,00 грн.; 2) 01.03.2022 попередня оплата в сумі 186 45,50 грн.; 3) 05.12.2022 погашення товарного кредиту 1 105 650,00 грн.
17.12.2021 сторонами підписано та скріплено печатками видаткову накладу № 1217006 на придбаний покупцем у постачальника товар.
07.02.2022 сторони оформили акт приймання-передачі № СХТ-370000011, відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв товар згідно договору поставки № СХТ-370000011 від 16.12.2021.
Станом на момент погашення товарного кредиту (остаточного розрахунку) - 05.12.2022 - товар покупцем постачальнику в повному обсязі оплачено не було.
Зокрема, як свідчать матеріали справи, відповідач отриманий від позивача товар сплатив частково: платіжним дорученням № 912 від 16.12.2021 на суму 248 994,00 грн.; платіжним дорученням № 114 від 23.01.2023 на суму 25 000,00 грн.; платіжним дорученням № 116 від 13.02.2023 на суму 25 000,00 грн.; платіжним дорученням № 2 від 02.03.2023 на суму 10 000,00 грн.; платіжним дорученням № 120 від 02.03.2023 на суму 15 000,00 грн.; платіжним дорученням № 168 від 13.09.2023 від 13.09.2023 на суму 25 000,00 грн.
Як підтверджено позивачем та визнано відповідачем, на час розгляду справи по суті сума заборгованості відповідача перед позивачем за укладеним договором поставки № СХТ-370000011 від 16.12.2021 складає 1 192 395,50 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Проаналізувавши правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку про те, що за своє правовою природою на правовідносини, що виникли на підставі вказаного договору, розповсюджуються норми щодо договору поставки.
Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно із ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Як вбачається з матеріалів справи, факт поставки товару (обладнання) позивачем відповідачу підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, водночас отриманий товар відповідачем оплачено частково, сума заборгованості складає 1 192 395,50 грн., що свідчить про наявність правових підстав для стягнення зазначеної суми заборгованості з відповідача на користь позивача, в зв'язку із чим суд позов в цій частині задовольняє.
Щодо стягнення 3 % річних та інфляційних.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд також зазначає, що статтею 99 Конституції України передбачено, що грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України.
Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 192 ЦК України). Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року N 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність", Законом України «Про валюту і валютні операції» тощо.
Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці Україні - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Отже, гривня, як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом із тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Разом із тим у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Таких висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2017 року у справі N 6-284цс17. Також, аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі N 296/10217/15-ц (провадження N 14-727цс19).
Як вбачається з матеріалів справи, умовами договору, зокрема, пунктами 4.4 та 4.5 передбачено, що ціни на товари, які постачальник придбав за зовнішньоекономічними контрактами або контрактами, в яких розрахунки прив'язані до курсу іноземних валют, розраховуються за формулою із застосуванням, зокрема, курс валют закупівлі імпортного товару до гривні, встановлений АТ ОТП Банк (м. Київ) для безготівкових операцій на день укладення специфікації до договору.
Як вбачається із специфікації до договору, ціна товару в гривнях визначена із застосуванням договірного курсу валют (євро).
Із наданого позивачем розрахунку коригування вартості товару також вбачається, що розрахунок заборгованості відповідача за отриманий від позивача товар здійснювався за визначеною договором формулою із застосуванням курсу євро ОТП Банка.
Таким чином суд приходить до висновку про те, що оскільки, предметом зобов'язання є грошові кошти, виражені в гривнях із визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти, відтак вимоги позивача до відповідача в частині стягнення інфляційних є безпідставними, як і є вимоги про нарахування річних в умовах дії воєнного стану фактично на грошове зобов'язання, яке було виражені в гривнях із визначенням еквівалента в іноземній валюті, в зв'язку з чим в задоволенні цих вимог суд відмовляє.
Щодо заперечень відповідача проти позову в зв'язку з наявністю форс-мажорних обставин суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
За загальним правилом неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).
Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Водночас відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем, як і не наведено документально обґрунтованих причинно-наслідкових зв'язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманого товару.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально.
Також суд при прийнятті рішення виходить з наступного.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до приписів статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд керується при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Із зазначеного вище вбачається, що відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача спростовані частково.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги наведені положення законодавства, встановлені судом обставини, зміст доводів учасників процесу та наявних доказів, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими лише частково, відтак підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 192 395,50 грн. основного боргу.
Судом враховується також, що Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про відмову в позові частково, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129 Конституції України, 1, 2, 11, 13, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. В позові відмовити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства "ОВОЧІ СЛОБОЖАНЩИНИ" (63720, Харківська область, Куп'янський район, с. Кіндрашівка, вул. Польова, б. 44, ЄДРПОУ 41982568) на користь Приватного акціонерного товариства “АГРІМАТКО-УКРАЇНА“ (01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, 12/10, ЄДРПОУ 30725226) 1 192 395,50 грн. основного боргу, а також 17 885,93 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 16.11.2023.
Суддя Н.А. Новікова