ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
_____________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"15" листопада 2023 р. м. Одеса Справа № 916/3440/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву за вх. суду № 3950/23 від 09.08.2023р. за позовом: Департамента комунальної власності Одеської міської ради (65039, м.Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595)
до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
про стягнення 8 679,28 грн.
ВСТАНОВИВ:
Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради неустойки за прострочення повернення об"єкта оренди у сумі 8679,28 грн., та судовий збір у сумі 2684,0 гри.
Керуючись ст.ст.12,165,166,167,176,234,247,250,251,252 Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалою від 11.08.2023р. прийняв позовну заяву Департамента комунальної власності Одеської міської ради до розгляду, відкрив провадження у справі № 916/3440/23, ухвалив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).
Суд запропонував відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду, встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву.
Ухвала від 11.08.2023р., надіслана за місцезнаходженням відповідача, повернулась до суду 23.08.2023р без вручення, з відміткою Укрпошти (ф.20) - за відсутністю відповідачаза місцезнаходженням.
Разом з тим, 31.08.2023р. відповідач особисто з"явився до суду, подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи. Заява судом задоволена.
12.09.2023р. за вхідним № 31497 до справи надійшли документи під заголловком "відзив на позов", з додатками. Проте цей документ не містить підпису будь-якої особи, не містить пояснень та заперечень беспосердньо проти позовної вимоги - щодо стягнення неустойки за прострочення повернення об"єкта оренди, та не містить доказів надіслання його позивачу.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, приймаючи до уваги військову агресію Російської Федерації проти України, введення на території України режиму воєнного стану, складну безпекову ситуацією в місті Одесі, постійні ракетні обстріли обласного центру і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також з урахуванням надмірного навантаження, яке виходить за межі фізичних можливостей, недостатньою кількістю суддів, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування судді, яка перебуває у відрядженні, відпустці та не розглядають дану категорію позовів і т.п.), суд першої інстанції позбавлений можливості вирішити розглянути справу у строки, передбачені національним законом, рішення прийнято без його проголошення 15.11.2023.
Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вирішив позов задовольнити повністю.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Фізичній особі-підприємцю Дузь Станіславу Леонідовичу ( далі- Орендар, відповідач ) згідно з договором оренди від 30.04.2014 № 14 (далі - Договір), укладеним з КП «Одеський зоологічний парк загальнодержавного значення» (далі - Орендодавець, позивач ), надано в строкове платне користування комунальне майно - окреме індивідуально визначене майно, загальною площею 40,0 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25.
Згідно з п. 10.1. Договору, термін дії договору оренди починається з 01.05.2014 до 30.09.2014 включно.
Відповідно до п. 10.2. Договору, зміни до умов договору оренди або його розірвання за взаємною згодою сторін оформлюється шляхом підписання додаткової угоди.
Додатковим договором від 10.02.2015 р. № 1 продовжено термін дії Договору до 0112.2017р. та внесено зміни до договору оренди у частині розрахунку орендної плати за місяць.
Додатковим договором від 01.12.2017р. № 2 продовжено термін дії Договору до 01.11.2020р.
Додатковим договором від 03.12.2018 р. № 3 керуючись рішенням Одеської міської ради від 26.04.2017 р. № 1962-УІІ, внесено зміни до договору оренди у частині назви Орендодавця з «Комунальна установа «Одеський зоологічний парк загальнодержавного значення» на «Департамент комунальної власності Одеської міської ради» (далі - Департамент).
Орендар, в порушення ст.ст. 526, 530, 629, 762 Цивільного кодексу України, ч.З ст. 18 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» та умов договору оренди, відповідно до яких орендар зобов'язаний вносити орендну плату, не сплачував орендну плату за договором своєчасно та в повному обсязі. Внаслідок цього у Орендаря з'явилася заборгованість з орендної плати.
Згідно з п 2.4.1. п.п. «в» Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, на Департамент покладено здійснення повноважень орендодавця майна комунальної власності територіальної громади міста Одеси, а також контролю за повнотою та своєчасністю внесення орендної плати за договорами оренди цілісних майнових комплексів, нерухомого майна, будівель, приміщень, споруд комунальної форми власності.
Господарським судом Одеської області слухалась справа № 916/2556/21 за позовом Департаменту до Фізичної особи-підприємця Дузь Станіслава Леонідовича про виселення.
12.12.2021р. рішенням Господарського суду Одеської області по справі № 916/2556/21 Фізичну особу-підприємця Дузь Станіслава Леонідовича виселено з окремого індивідуально визначеного майна, загальною площею 40,0 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25.
08.11.2022р. старшим державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеси) Хорунжою В.Г. примусово виселено ФОП Дузь С.Л. з окремого індивідуально визначеного майно, загальною площею 40,0 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25.
Як вбачається з реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підпрнємців та громадських формувань, Фізична особа-підприємець Дузь Станіслав Леонідович 05.04.2023 ліквідував свою господарську діяльність.
Проте, відповідно до п. 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як ії права, так і обов'язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.
Висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.12.2013 у справі № 6-125цс13 підтверджений в пункті 39 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 р. по справі № 338/180/17.
За змістом ст. ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202 - 208 ГК України, ч. 8 ст. 4 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-1V «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припиняв) ії обов'язок укласти обов'язковий до укладання договір не припиняється, а продовжує існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю , усім своїм майном.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 18.08.2020 у справі № 905/1826/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду, від 25 червня 2019 у справі № 904/1083/18.
Частиноюі статті 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 2 статті 785 ЦК України передбачено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Таким чином, правом вимагати стягнення неустойки з наймача, в разі невиконання ним обов'язку щодо повернення речі, наділений тільки наймодавець, яким відповідно до договору оренди від 30.04.2014 № 14 є Департамент комунальної власності ОМР.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.
За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України підставами для виникнення господарських зобов'язань, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України виконання зобов'язань за договором оренди мають виконуватися належним чином.
Нормами ч. 1 та 2 ст. 283 Господарського кодексу України, що кореспондуються з ч. 1 ст.759 Цивільного кодексу України, визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно з ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке сталося під час дії договору (ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України).
У свою чергу, припинення договору оренди свідчить про відсутність у Орендаря правових підстав для подальшого користування об'єктом оренди.
За змістом ст. 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. З ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Законодавець у ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України визначив, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її війні (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Невиконання передбаченого ч.1 ст.785 вказаного вище Кодексу обов'язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов Договору, що породжує право на застосування відповідно до ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
У відповідності до ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України та п. 4.7. Договору, після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати об'єкта оренди.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1ст. 548 Цивільного кодексу України).
Аналогічна умова передбачена договором оренди, а саме: у випадку припинення дії Договору, у зв'язку із закінченням строку чи дострокового розірвання, Орендар сплачує неустойку у розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акта приймання-передачі приміщення.
В пункті 5.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» від 29.05.2013 № 12 зазначено, що застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.
Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкоьо (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України. Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.
Приписами ч. 1 ст.549 Цивільного Кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Отже, з огляду на наведені положення законодавства, строк дії договору та строк виконання зобов'язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов'язань за договором.
Таким чином, з Орендаря підлягає стягненню неустойка за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, що за період з 02.11.2020 по 08.11.2022 в складає 8679,28 грн. Розрахунок додано до позовної заяви.
Згідно із ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.145 Конституції України права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, на принципах судового захисту прав місцевого самоврядування.
Таким чином, реалізуючи права закріплені у ст. 145 Конституції України, ст.ст. 15, Іб Цивільного кодексу України, діючи в інтересах Територіальної громади м. Одеса та враховуючи те, що Відповідач ухиляється від належного виконання своїх обов'язків, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звертається до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
На виконання п. 6 ч, 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України Департамент повідомив, що з метою досудового врегулювання спору на адресу Відповідача надіслано претензію від 27.06.2023 № 01-13/1400. Однак, на момент звернення Департаментом до суду, Орендарем не було виконано вимоги щодо сплати неустойки.
Суд зауважує, що згідно п.4 ст.75 ГПК України - обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі ( за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. У сі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії .
Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.
Аналогічні положення знайшли своє відображення в пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», згідно якої не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Отже, виходячи з вищевикладеного, судове рішення по справі № 916/2556/21, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені ним обставини повторного доведення не потребують.
Так, судом під час розгляду справи № 916/2556/21, встановлено, що строк дії договору оренди окремого індивідуально визначеного майна №14 закінчився 01.11.2020р.
Сторонами по даній справі додаткової угоди щодо продовження строку дії договору оренди окремого індивідуально визначеного майна №14 у 2020-2021рр. не укладено.
Відтак, встановивши факт припинення дії договору оренди у зв'язку із закінченням строку, на який його укладено, та враховуючи те, що у Відповідача відсутні правові підстави займати спірне окремо індивідуально визначене майно, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про виселення ФОП Дузь С.Л. зі спірного майна, а, отже, про задоволення позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Фізичної особи-підприємця Дузь Станіслава Леонідовича про виселення з окремо індивідуально визначеного майна, загальною площею 40,0 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25.
Рішенням у справі № 916/2556/21 від 12.12.2021р. позов задоволено повністю, вирішено виселити Фізичну особу-підприємця Дузь Станіслава Леонідовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з окремого індивідуально визначеного майна, загальною площею 40,0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, № 1, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 26302595).
Рішення № 916/2556/21 від 12.12.2021р. відповідачем не оскаржувалось, набрало законної сили. Добровільно рішення суду відповідачем виконано не було, тому 08.11.2022р. старшим державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеси) Хорунжою В.Г. примусово виселено ФОП Дузь С.Л. з окремого індивідуально визначеного майно, загальною площею 40,0 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25.
Відповідно до положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні Департаменту комунальної власності Одеської міської ради є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 2,13,76,79,86,129,202,235,237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
ВИРІШИВ:
1. Позов - задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул.Артилерійська,1, м.Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 26302595, р/р: № 398201720355239012083034299) неустойку за прострочення повернення обєкта оренди у сумі 8679 (Вісім тисяч шістсот сімдесят дев"ять гривень)28 коп.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса вул. Артилерійська, 1, р/р UA828201720344270007000034299 в ДКСУ у м.Київ, код ЄДРПОУ 26302595) судовий збір у сумі 2684 (Дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні.
Накази видати вісля набпання рішенням законної сили
Суддя Т.Г. Пінтеліна
Відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України рішення складено та підписано без його проголошення 15.11.23р. Відповідно до вимог ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.