ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" листопада 2023 р. м. Одеса Справа № 916/1930/20(916/3453/23)
Господарський суд Одеської області у складі судді Райчевої Світлани Іванівни, при секретарі судового засідання Скогутовському І.П.
дослідивши матеріали справи,
За позовом: ліквідатора Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Владичень" (68741, Одеська обл., Болградський р-н., с. Владичень, вул. Леніна, 46; код ЄДРПОУ 03768948);
до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ),
про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення 6 054 298, 12 грн.,
Учасники справи у судове засідання не з'явились;
СУТЬ СПОРУ: ліквідатор Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Владичень" арбітражний керуючий Шаргородський Дмитро Вячеславович звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою (вх. ГСОО № 3963/23) до відповідача ОСОБА_1 про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення 6 054 298, 12 грн., у порядку ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.08.2023 р. позовну заяву прийнято та відкрито провадження у справі №916/3453/23. Справу ухвалено розглядати у межах справи №916/1930/20 про банкрутство Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Владичень" за правилами загального позовного провадження із присвоєнням справі №916/1930/20(916/3453/23). Підготовче засідання призначено на 13.09.2023р. Відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву.
15.08.2023 р. судом було сформовано витяг з Єдиного державного демографічного реєстру №186314, з якого вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Копію ухвали про відкриття провадження у справі ОСОБА_1 було направлено за адресою, вказаною у витягу з Єдиного державного демографічного реєстру.
29.08.2023 р. копія вищезазначеної ухвали була повернута за зворотною адресою суду у зв'язку із відсутністю адресата за вказаною адресою, про що свідчить наявне у матеріалах справи поштове повернення.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.09.2023р. підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті у засіданні суду на 11.10.2023р.
11.10.2023 р. у судовому засіданні господарським судом постановлено ухвалу у протокольній формі про перерву у розгляді справи по суті до 01.11.2023р., про що зазначено у протоколі судового засідання.
У зв'язку із поверненням за зворотною адресою Господарського суду Одеської області копій процесуальних документів суду, направлених на поштову Відповідача, а саме: 40000, м. Суми, пров. Гетьманський, буд 23/4, кв.4, що підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим поверненням та з метою додаткового повідомлення про дату, місце та час судового засідання у справі №916/1930/20(916/3453/23), господарським судом 15.09.2023р. та 13.10.2023р. було розміщено оголошення/повідомлення на сторінці Господарського суду Одеської області (у розділі "Громадянам"/"Оголошення про виклик") на офіційному веб-порталі "Судова влада України" в мережі Інтернет за веб-адресою: http://od.arbitr.gov.ua.
01.11.2023р. до господарського суду надійшла заява Позивача про розгляд справи без його участі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався. Відповідач відзив на позовну заяву до господарського суду не надавав.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на зазначені обставини, господарський суд розглядає справу за відсутності учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Під час проведення ліквідаційної процедури у справі №916/1930/20 про банкрутство Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Владичень" ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Шаргородським Д.В. було встановлено, що бездіяльність керівника Банкрута Мусієнка Ю.П. призвела до втрати майнових активів та зростання кредиторської заборгованості, яку Сільськогосподарський виробничий кооператив "Владичень" не має можливості погасити. Загальний розмір визнаних господарським судом кредиторські вимоги до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Владичень" складає 6 054 298,12 грн. Враховуючи те, що ОСОБА_1 не передав ліквідатору майно Банкрута, неможливість встановлення місцезнаходження майнових активів Банкрута, які підлягають включенню у ліквідаційну масу, ліквідатор просить господарський суд покласти на керівника Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Владичень" Мусієнка Юрія Павловича субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями Боржника у розмірі 6 054 298, 12 грн., відповідно до положень ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства.
До предмету доказування при покладенні субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство входять обставини господарської діяльності боржника, які потягли нездатність боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, виконання керівниками та учасниками боржника своїх обов'язків відповідно до Статуту боржника та вимог законодавства щодо недопущення банкрутства боржника, причинно-наслідковий зв'язок між діями (бездіяльністю) учасників, виконавчого органу товариства та виникненням кредиторських вимог, які не можуть бути задоволені через відсутність майна боржника, їх розмір, наявність/відсутність вини згаданих осіб у банкрутстві боржника.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.08.2020 відкрито провадження у справі №916/1930/20 про банкрутство Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Владичень”; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника.
Ухвалою попереднього засідання суду у справі №916/1930/20 від 20.01.2021р. визначено наступні розмір та перелік визнаних господарським судом вимог конкурсних кредиторів для внесення розпорядником майна боржника до реєстру вимог кредиторів:
Головне управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5; код ЄДРПОУ 43142370): 67 729, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів; 1 799 409, 71 грн. - третя черга задоволення вимог кредиторів; 968 072, 00 грн. - шоста чергу задоволення вимог кредиторів;
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83; код ЄДРПОУ 20987385): 4 204, 00 грн. (судовий збір) - перша черга задоволення вимог кредиторів; 84 695, 72грн. - друга черга задоволення вимог кредиторів.
Постановою Господарського суду Одеської області від 01.03.2021р. у справі №916/1930/20 Сільськогосподарський виробничий кооператив "Владичень" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Шаргородського Дмитра Вячеславовича.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.06.2021р. у справі №916/1930/20 визнано грошові вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Владичень” у сумі 13 068, 85 грн. основного боргу, що підлягають задоволенню у другу чергу задоволення вимог кредиторів, та витрат у сумі 4 540, 00 грн., що підлягають задоволенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.07.2021р. у справі №916/1930/20 визнано грошові вимоги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Владичень” у сумі 3 108 038, 84 грн. основного боргу (капіталізація платежів), що підлягають задоволенню у другу чергу задоволення вимог кредиторів, та витрати у сумі 4 540, 00 грн., що підлягають задоволенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів.
Таким чином, під час провадження у справі про банкрутство №916/1930/20 господарським судом було визнано кредиторські вимоги до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Владичень" у загальному розмірі 6 054 298,12 грн., які внесено ліквідатором до реєстру вимог кредиторів.
З метою виявлення майна банкрута, проведення інвентаризації та аналізу фінансово-господарського стану Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Владичень" було направлено в усі державні установи, що здійснюють реєстрацію рухомого та нерухомого майна, ведуть статистичну звітність та здійснюють контроль в галузі податкового законодавства.
Відповідно до отриманих відповідей арбітражним керуючим встановлено, що за Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Владичень" зареєстровано транспортні засоби та сільськогосподарська техніка, фактичне місцезнаходження яких невідоме. Готівкові кошти та/або залишок грошових коштів на рахунках Банкрута відсутні. Будь-які інші майнові активи у Банкрута відсутні.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.06.2021р. у справі №916/1930/20 вжито заходів до забезпечення вимог кредиторів шляхом накладення арешту, оголошення у розшук та затримання транспортних засобів (сільськогосподарської техніки), що належить на праві власності Сільськогосподарському виробничому кооперативу "Владичень".
Зазначену ухвалу ліквідатором Банкрута подано на виконання до Відділу примусового виконання рішень, ГУ НП в Одеській області, ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області, ГСЦ МВС України.
Повідомленням Відділу примусового виконання рішень від 30.06.2021 за № 10.03.11982 повернуто виконавчі документи стягувану без виконання.
Відповіддю від 28.07.2021р. за № 31/15-3435 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області повідомив про внесення до ЄДР ТЗ відомостей щодо транспортних засобів Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Владичень".
Листом від від 05.07.2021р. за № 13/2220 Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП в Одеській області повідомило ліквідатору про постановлення на облік в ІП «Гарпун» транспортних засобів.
Відповіддю від 16.08.2021р. за № 13/2719 Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП в Одеській області повідомило про постановлення на облік в ІП «Гарпун» всіх транспортних засобів та сільськогосподарської техніки відповідно до ухвал господарського суду.
Інформаційними листами від 09.02.2022р. за № 13/433 та 06.04.2023р. за № 13/1208 Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП в Одеській області повідомляло ліквідатору Банкрута, що всі транспортні засоби та сільськогосподарська техніка відповідно до ухвалу суду перебувають у ІП «Гарпун», інша інформація відсутня.
Також суд приймає до уваги, що пунктом 9 резолютивної частини постанови від 01.03.2021р. у справі №916/1930/20 керівника Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Владичень” гр. ОСОБА_1 було зобов'язано протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору арбітражному керуючому Шаргородському Дмитру Вячеславовичу.
Ліквідатор банкрута, з метою отримання фінансово-господарської документації, печаток, штампів та матеріальних цінностей направляв запити на всі відомі адреси Банкрута та його керівника.
Зі звітів ліквідатора у справі №916/1930/20 вбачається, що арбітражний керуючий здійснював виїзд за адресою реєстрації Банкрута та встановив, що за вказаною адресою знаходиться інша юридична особа. Поштові відправлення на адресу керівника Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Владичень" повернуто ліквідатору без вручення. Будь-яких документів та матеріальних цінностей Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Владичень" Мусієнком Ю.П. арбітражному керуючому Шаргородському Д.В. не передано.
У зв'язку з не переданням документації банкрута, транспортних засобів та сільськогосподарської техніки, ліквідатор Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Владичень" 03.06.2021р. звернувся до ГУ НП в Одеській області з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 191, 206-2, 264 Кримінального кодексу України.
Відповіддю від 09.08.2021 за № 64/1-5015 Белградський РВП ГУНП в Одеській області ліквідатору Банкрута надано Витяг з ЄРДР, кримінальне провадження № 12021162270000300, відповідно до якого, Белградським РВП ГУНП в Одеській області порушено кримінальне провадження за фактом не передання ліквідатору банкрута майна Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Владичень", оскільки в діях посадових осіб банкрута вбачається склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України.
Листом від 14.04.2023 №64/1-3858 Белградським РВП повідомлено ліквідатору Банкрута, що за результатами проведеного досудового розслідування, прийнято рішення про закриття кримінального провадження.
Таким чином, під час проведення ліквідаційної процедури у справі, ліквідатором встановлено наявність майнових активів Банкрута, які підлягають включенню до ліквідаційної маси, однак, фактичне місцезнаходження таких активів невідоме, а вжиті для їх розшуку заходи не призвели до їх знаходження та повернення у володіння Банкрута.
Арбітражним керуючим Шаргородським Д.В. встановлено, що відповідно до матеріалів реєстраційної справи Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Владичень", 11.10.2016р. було проведено засідання загальних зборів членів Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Владичень", на які був запрошений ОСОБА_1 , підпис якого, також наявний на протоколів загальних зборів.
Відповідно до протоколу загальних зборів членів Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Владичень" №2/16 від 11.10.2016р., Зборами прийнято рішення про прийняття до складу членів кооперативу ОСОБА_1 ; затверджено ОСОБА_1 членом кооперативу; затверджено нову редакцію статуту; уповноважено ОСОБА_1 провести реєстраційні дії з правом передоручення.
Також, у матеріалах реєстраційної справи наявний договір купівлі-продажу (відступлення) корпоративних прав на Сільськогосподарський виробничий кооператив "Владичень" від 11.10.2016р.
Таким чином, з жовтня 2016 року ОСОБА_1 є учасником та керівником Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Владичень".
Відповідно до п. 12.2 Статуту Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Владичень", вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До органів управління кооперативу належить голова кооперативу.
Згідно з п. 14.1 Статуту, до компетенції голови кооперативу, серед іншого, належить здійснення керівництва господарською діяльністю кооперативу, керування поточними справами кооперативу; виконання кооперативом зобов'язань перед державою; вирішення питань організації виробництва; організація ведення бухгалтерського обліку та звітності, та інше.
У відповідь на запит ліквідатора банкрута, Головним управлінням ДПС в Одеській області надано арбітражному керуючому податкову звітність Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Владичень". З наданої інформації вбачається, що ОСОБА_1 подавав податкову звітність Банкрута у період з жовтня 2016 по березень 2017 років.
З матеріалів справи №916/1930/20 вбачається, що заборгованість перед Головним управління ДПС в Одеській області та Головним управління ПФУ в Одеській області виникла саме у період виконання ОСОБА_1 повноважень керівника Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Владичень".
При цьому, ліквідатор встановив, що в ухвалі Ковпаківського районного суду м. Суми у справі № 592/13591/18 від 19.09.2018р., зазначено, що допитаний в якості свідка ОСОБА_1 повідомив, що немає відношення до перереєстрації на його ім'я Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень».
Для додаткового дослідження обставин, що призвели до банкрутства СВК «Владичень» ліквідатором було надано звіт за результатами проведення аналізу фінансово - господарського стану суб'єкта господарювання СВК «Владичень» щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства.
Відповідно до висновків, встановлено таке: позовну заяву щодо визнання підприємства банкрутом подав не сам боржник СВК «Владичень», а його кредитор Головне Управління ДПС в Одеській області, вимоги якого є безспірними та обґрунтованими первинними документами, повністю визнані господарським судом, що виключає за приписами статті 166-17 КУпАП наявність ознак фіктивного банкрутства.
Остаточна оцінка, тобто визначення наявності або відсутності складу злочину - доведення до банкрутства у діях службових осіб, може бути зроблена лише при умові ретельного вивчення первинної документації боржника. У тому числі договорів та угод, виконання яких і призвело до стану банкрутства.
Крім того, із проведеного аналізу документів наданих банковими установами, даним статистики та податкової інспекції виходячи з наведеної інформації, існує вірогідність незаконної перереєстрації третіми особами керівництва та засновника банкрута на іншу особу - ОСОБА_1 та шахрайських дій третіх осіб щодо СВК «Владичень», які призвели до втрати активів підприємства, нарощування кредиторської заборгованості та призвели до фактичного припинення господарської діяльності.
Разом з тим, з врахуванням вищезазначеного, ліквідатор робить висновок, що з 19.09.2018р. (дата допиту) ОСОБА_1 був обізнаний про те, що він є керівником та учасником Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Владичень". За весь період ліквідаційної процедури, ОСОБА_1 не надано ліквідатору доказів і ліквідатором самостійно не встановлено доказів звернення до правоохоронних органів щодо, можливо, незаконної реєстрації ОСОБА_1 керівником Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Владичень", або вжиття заходів щодо визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Владичень".
Враховуючи викладене, Позивач дійшов висновку, що ОСОБА_1 здійснював свідомо не ефективне керівництво Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Владичень", не вчиняв дій щодо належного керування справами кооперативу, не вчиняв дії щодо збереження майна, через що, як наслідок виникла заборгованість перед кредиторами, яку Сільськогосподарський виробничий кооператив "Владичень" не може погасити.
Зважаючи на наведені обставини, господарський суд вважає, що докази надані ліквідатором свідчать про те, що ОСОБА_1 був обізнаний, що з жовтня 2016р. він був учасником та виконував повноваження керівника Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Владичень". Однак, за період виконання повноважень керівника Банкрута ОСОБА_1 не вчиняв будь-яких дій, у тому числі не вчинив дії щодо запобіганню банкрутства Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Владичень", проявив по відношенню до боржника бездіяльність, що у результаті призвело до втрати майнових активів та зростання кредиторської заборгованості.
Згідно частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Отже, вирішуючи питання про покладання субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника, суд враховує зміст та умови застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.
Загальні умови для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Кодексом України з процедур банкрутства.
Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури.
Частиною першою статті 619 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
Згідно частини першої статті 215 Господарського кодексу України, у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
Законом, який передбачає поряд з відповідальністю боржника додаткову (субсидіарну) відповідальність іншої особи, є Кодекс України з процедур банкрутства, яким також визначений обов'язок ліквідатора здійснити всю повноту дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника.
Так, обов'язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі). Наведений висновок про застосування норми права викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 927/1191/14.
Без розгляду питання про субсидіарну відповідальність осіб, винних у доведенні до банкрутства, суд позбавлений можливості розглянути звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс з дотриманням принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі. Аналогічний висновок про застосування норм права викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 911/1423/19.
Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, за наявності підтвердження вини зазначених осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.
Оскільки законодавство не пов'язує можливість покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб із наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення, то в цьому випадку особи за спеціальним приписом Кодексу притягуються до цивільної відповідальності у формі солідарного стягнення.
У разі коли після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника, якщо такі особи не доведуть протилежного.
Можливістю подання в межах справи про банкрутство заяви до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства, наділений виключно ліквідатор банкрута, який, здійснивши на виконання своїх повноважень аналіз фінансового стану банкрута, зобов'язаний звернутися до суду з відповідним позовом.
Положення частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, тому саме детальний аналіз ліквідатором фінансового стану банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство дасть йому змогу ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, щодо доведення до банкрутства юридичної особи (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 24.02.2021 у справі № Б8/191-10).
Кодексом України з процедур банкрутства (статті 61, 62, 65) передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору під час ліквідаційної процедури, та перелік додатків, які долучаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів). Подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій під час ліквідаційної процедури. Обов'язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).
Звернення ліквідатора до господарського суду про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства є частиною принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі (правові висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постанови від 04.03.2021 у справі № 911/1814/17).
Згідно правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 11.02.2021 у справі № 911/1423/19, суть принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі полягає в тому, що обов'язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення та повернення в ліквідаційну (конкурсну) масу всього майна (майнові права, законні очікування) боржника. До складу майна боржника слід віднести також майнові права, які виникають у зв'язку з визнанням угод недійсними в порядку статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства. Зокрема, до законних очікувань слід віднести субсидіарну відповідальності третіх осіб, засновників, керівників боржника та інших осіб за доведення боржника до банкрутства або у разі його банкрутства з вини цих осіб (частина друга статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства).
Відповідно до правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16 субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, за наявності підтвердження вини зазначених осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона правопорушення.
Згідно правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 02.03.2021 у справі № 906/904/16 визначене частиною п'ятою статті 41 Закону про банкрутство (частина друга статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства) господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони).
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у цьому випадку - права кредиторів на задоволення їх вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені через відсутність майна у боржника.
Об'єктивну сторону такого правопорушення становлять дії або бездіяльність певних фізичних осіб, пов'язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів. На відміну від Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, у положеннях яких законодавець чітко визначив диспозицію кримінального та адміністративного порушення з доведення до банкрутства та фіктивного банкрутства, частина п'ята статті 41 Закону про банкрутство (частина друга статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства) має власну диспозицію (зміст) правопорушення: "банкрутство боржника з вини його засновників чи інших осіб, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника…".
Однак законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність становлять об'єктивну сторону такого правопорушення. При вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) і, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають братися до уваги також положення частини першої статті 215 Господарського кодексу України та підстави для порушення справи про банкрутство (стаття 1, частина третя статті 10, стаття 11 Закону про банкрутство), з огляду на які такими діями можуть бути:
1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, спрямованих на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;
2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника щодо його інших зобов'язань;
3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок про вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника.
Подібні правові висновки сформульовані у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16.
Оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб'єктів відповідальності щодо покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суд має відмежовувати дії суб'єктів відповідальності, які належать до ризиків підприємницької діяльності, від винних дій таких суб'єктів, що мали наслідком настання неплатоспроможності боржника та відсутність активів на задоволення вимог кредиторів (стаття 42 Господарського кодексу України).
Час, що минув з дати припинення повноважень суб'єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об'єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв'язку між винними діями суб'єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб'єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).
Суб'єкти правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності за частиною п'ятою статті 41 Закону про банкрутство чітко визначені цією нормою. Це - засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови доведення вчинення ними винних дій (бездіяльності), що спричинили наслідки у вигляді неплатоспроможності боржника та відсутності у нього активів для задоволення вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі. Суб'єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб'єкта правопорушення). Аналогічні правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 923/590/18, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15.
Установлення причинно-наслідкового зв'язку між винними діями/бездіяльністю суб'єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у нього активів для задоволення вимог кредиторів, визнаних у процедурі банкрутства) належить до об'єктивної сторони цього правопорушення, обов'язок доведення якого покладається на ліквідатора.
Для визначення статусу особи як відповідача за субсидіарною відповідальністю за зобов'язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд, розглядаючи заяву про притягнення до субсидіарної відповідальності та з'ясовуючи наявність підстав для покладення на цих осіб такої відповідальності, - дослідити сукупність правочинів та інших операцій, здійснених під впливом осіб, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію фактичного банкрутства боржника.
Статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства, яка є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності.
Звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування.
Розмір вимог ліквідатора до третіх осіб, які згідно із законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства, за приписами абзацу першого частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Вартість майна, яке було виведено з активів боржника, не впливає на розмір субсидіарної відповідальності, а його визначенню передує формування ліквідаційної маси.
Згідно правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 01.06.2021 у справі № 911/2243/18 заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана ліквідатором до суду в разі, коли буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.
Якщо після визнання боржника банкрутом за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника допоки такі особи не доведуть протилежного.
Господарський суд враховує, що дії/бездіяльність керівника Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Владичень" щодо не виконання судових рішень та не передання ліквідатору документації та майна банкрута, що унеможливило встановлення реального майнового стану банкрута, втрати майнових активів боржника та погашення вимог кредиторів в процедурі банкрутства, свідчать саме про навмисне доведення Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Владичень" до банкрутства та про намагання уникнути відповідальності за такі дії.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, відсутність в осіб, які можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності, зацікавленості в наданні документів і відомостей, що відображають реальний оборот активів та фінансово-господарську діяльність боржника, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів, а відповідні дії/бездіяльність мають бути оцінені господарським судом при вирішенні питання про покладення субсидіарної відповідальності на таких осіб.
Виходячи з сукупності встановлених обставин справи, неплатоспроможність Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Владичень" настала внаслідок дій його керівника, яким безпосередньо вчинялось керівництво поточною діяльністю кооперативу.
Господарським судом встановлено, що матеріали та обставини у справі №916/1930/20 вказують на винну, протиправну поведінку керівника Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Владичень", до якого заявлено вимоги, яка виражається у діях та бездіяльності, категорії прояву та форми вираження якої наведено вище по тексту рішення, що розкриває об'єктивну сторону правопорушення.
Суб'єктивна сторона правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності для керівника характеризується необережністю, його необачною поведінкою щодо належного здійснення прямого чи опосередкованого контролю за організаційною, розпорядчою, фінансовою діяльністю кооперативу, впливу на кадрову та претензійно-судову політику підприємства, легковажним ставленням до реалізації своїх повноважень згідно вимог законодавства та сумлінного виконання покладених на нього обов'язків.
Будь-яких доказів, що виключають суб'єктивну сторону правопорушення ОСОБА_1 суду не надано.
Виходячи з встановлених обставин справи, господарський суд встановив, що неможливість задоволення вищенаведених вимог кредиторів у загальній сумі 6 054 298, 12 грн. виникла внаслідок винних дій керівника Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Владичень” з доведення останнього до банкрутства, що складає собою об'єкт правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, на підставі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, суд вважає за належне задовольнити позов ліквідатора Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Владичень" про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Владичень" на його керівника ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд -
ВИРІШИВ :
1. Позов задовольнити.
2. Покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Владичень" (68741, Одеська обл., Болградський р-н., с. Владичень, вул. Леніна, 46; код ЄДРПОУ 03768948) на його керівника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
3. СТЯГНУТИ з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Владичень" (68741, Одеська обл., Болградський р-н., с. Владичень, вул. Леніна, 46; код ЄДРПОУ 03768948) грошові кошти у розмірі 6 054 298 (шість мільйонів п'ятдесят чотири тисячі двісті дев'яносто вісім) грн. 12 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 13.11.2023р.
Копію ухвали надіслати до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд": ліквідатору Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Владичень” арбітражному керуючому Шаргородському Д.В.
Копію ухвали надіслати: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).
Суддя С.І. Райчева