ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
13.11.2023Справа № 910/12571/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП"
до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"
про визнання недійсним правочину
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Ратківська А.Р.
Представники:
від позивача - Новіков М.С.
від відповідача - Лопатнікова А.В.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" (далі - позивач, ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - відповідач, АТ КБ "ПРИВАТБАНК") про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого АТ КБ "ПРИВАТБАНК" щодо розірвання договору надання банківських послуг, за яким позивачу було відкрито рахунок № НОМЕР_1 .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 позовну заяву ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
23.08.2023 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" заяву про усунення недоліків з доданими до неї документами, яка зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 позовну заяву ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12571/23, ухвалено здійснювати розгляд справи 02.10.2023 о 11:20 год за правилами загального позовного провадження.
14.09.2023 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв'язку) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками.
14.09.2023 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв'язку) від представника АТ КБ "ПРИВАТБАНК" надійшла заява про участь в засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 заяву представника АТ КБ "ПРИВАТБАНК" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
У підготовче засідання, призначене на 02.10.2023, з'явився представник позивача. Представник відповідача у підготовче засідання, призначене на 02.10.2023, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце цього засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на наведені приписи ст. 202 ГПК України, суд здійснював розгляд справи у підготовчому засіданні 02.10.2023 за відсутності відповідача (його представника).
Суд долучив до матеріалів справи, подані учасниками справи через відділ діловодства суду заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань.
У підготовчому засіданні 02.10.2023 представник позивача подав усні клопотання про продовження строку для подання відповіді на відзив та про відкладення підготовчого засідання у справі. Клопотання судом задоволені.
У підготовчому засіданні 02.10.2023 судом оголошено перерву на 16.10.2023 о 12:40 год.
09.10.2023 в системі "Електронний суд" позивачем сформована та зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" відповідь на відзив.
12.10.2023 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв'язку) від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач просив суд залишити відповідь на відзив у справі №910/12571/23 без розгляду у зв'язку з тим, що позивачем пропущений строк для подання відповіді на відзив.
У підготовче засідання, призначене на 16.10.2023, з'явилися представники позивача та відповідача.
У підготовчому засіданні, призначеному на 16.10.2023, здійснювався розгляд клопотання відповідача, поданого 12.10.2023 через відділ діловодства суду, про залишення відповіді на відзив без розгляду.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відхилення клопотання відповідача про залишення відповіді на відзив без розгляду. Заперечення на відповідь на відзив долучені судом до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні призначеному на 16.10.2023, судом задоволено усне клопотання позивача про долучення відповіді на відзив до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 16.10.2023 представники позивача та відповідача зазначили, що повідомили всі обставини справи, які їм відомі, та надали всі докази, на які вони посилаються у позові та відзиві.
У підготовчому засіданні, призначеному на 16.10.2023, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.11.2023 о 10:20 год.
У судове засідання, призначене на 13.11.2023, з'явилися представники позивача та відповідача.
Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
У судовому засіданні 13.11.2023 судом здійснювався розгляд справи по суті, під час якого судом було заслухано вступне слово представників позивача та відповідача.
Представник позивача позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача проти позову заперечував.
З дозволу суду учасники справи ставили запитання один одному.
У судовому засіданні 13.11.2023 здійснювалось з'ясування обставин справи та дослідження доказів, після чого суд перейшов до судових дебатів, представники позивача та відповідача виступили з промовою (заключним словом).
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 13.11.2023 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Заслухавши представників сторін, з'ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували обставини справи, суд
УСТАНОВИВ:
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з статтею 124 Конституції України юрисдикція судів України поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
Позивач, вважаючи своє право порушеним, звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого АТ КБ "ПРИВАТБАНК" щодо розірвання договору надання банківських послуг, за яким позивачу було відкрито рахунок № НОМЕР_1 .
Позивач (ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП") зазначив, що між ним та відповідачем (АТ КБ "ПРИВАТБАНК") був укладений договір про надання банківських послуг щодо обслуговування рахунку № НОМЕР_1 шляхом приєднання позивача в порядку, встановленому ст. 634 Цивільного кодексу України, до Умов і Правил надання банківських послуг АТ КБ "ПРИВАТБАНК", що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua. Позивач долучив до матеріалів справи подану ним відповідачу Заяву на відкриття рахунку та анкети про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 14.06.2018 (далі - Заява).
Позивач отримав від відповідача (АТ КБ "ПРИВАТБАНК") Повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку від 23.02.2023 №20.1.0.0.0/7-230223/486 (далі - Повідомлення).
Підставою для вказаного рішення відповідача стало "встановлення неприйнятно високого ризику/ неподання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей/ неможливість здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників подання недостовірної інформації/ подання інформації з метою введення в оману Банк".
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в оскаржуваному повідомленні відповідачем просто переписані підстави, встановлені ст. 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", тоді як конкретні причини або підстави для відмови від підтримання ділових відносин/відмови в обслуговуванні позивача - не вказані.
Позивач звернув увагу, що право банку як суб'єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є необмеженим, про що неодноразово зазначав Верховний Суд.
Відтак, позивач вважає, що оскаржуване повідомлення не містить правових підстав для одностороннього розірвання договору банківського рахунку у зв'язку із встановленням клієнту неприйнятно високого ризику, а тому даний правочин не відповідає положенням статті 203 Цивільного кодексу України, що в силу приписів ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.
Відповідач (АТ КБ "ПРИВАТБАНК") у відзиві на позовну заяву заперечив позовні вимоги, просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, оскільки спірний правочин відповідає ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, вчинений АТ КБ "ПРИВАТБАНК" з дотримання вимог законодавства про фінансовий моніторинг, а позовні вимоги ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Відповідач зазначив, що відповідно до норм Цивільного кодексу України у взаємозв'язку з нормами Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон про ПВК/ФТ) та Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Національного банку України № 65 від 19.05.2020 (далі - Положення № 65), банки наділені прямим обов'язком встановлення неприйнятно високого ризику ділових відносин стосовно клієнтів у разі, зокрема неможливості виконувати визначені Законом обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом, а також щодо клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів.
Відповідач звернув увагу, що зазначене стосується також відмови від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка через встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику, яка також є обов'язковою для банків за Законом про ПВК/ФТ.
Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, посилався на те, що припинення правовідносин з ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" має місце як наслідок того, що: вказане товариство використовує банківські продукти АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (поточні рахунки 2600*) для здійснення операцій, що мають ознаки схемності та транзитності; зважаючи на п. 6.1 Типологічного дослідження "Відмивання доходів від податкових злочинів" (2020 рік), затвердженого Державною службою фінансового моніторингу України 11.12.2020 № 122, встановлено, що позивач приховує доходи; фінансові операції та дії ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" є підозрілими за ознакою, визначеною ст. 12 Закону про ПВК/ФТ та Додатку 6 "Посилені заходи належної перевірки клієнта" Положення № 65, а саме: не мають очевидної економічної чи законної мети; не відповідають інформації щодо запланованої клієнтом діяльності з використанням послуг банку, отриманої банком від клієнта під час установлення мети та характеру ділових відносин із ним; фінансові операції ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" мають індикатори п. 15, 25, 27 Додатку 20 "Індикатори підозрілості фінансових операцій" до Положення № 65.
У відповіді на відзив позивач посилався на наступні обставини:
- як вбачається з відзиву, основною причиною одностороннього розірвання договору відповідачем було здійснення позивачем наступних банківських операцій позивачем: "кошти зараховуються від ТОВ "РОЯЛ ЛОГIСТIК" (з рахунку в АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ") по договорам безвідсоткової фінансової допомоги на загальну суму 96,67 млн. грн. - 70,69% від загального обсягу прибуткових фінансових операцій, а видаткові операції здебільшого здійснюються на користь "іншого ТОВ" з метою оплати згідно договору (економічна суть та доцільність не зазначена), на загальну суму 96,68 млн. грн. - 70,69% від загального обсягу видаткових фінансових операцій", тобто у вину позивачу ставиться зарахування грошових коштів позивачу і сплати ним грошових коштів по іншому договору;
- відповідачем вказано, що позивачу встановлено неприйнятно високий ризик, що є підставою для розірвання ділових відносин, проте відповідачем жодним чином не доведено фіктивної діяльності та підозрілості фінансових операцій відповідача;
- відповідачем вказано, що позивач нібито "приховує доходи", "операції носять транзитний характер", "фінансові операції не є характерними для звичайної діяльності клієнта", проте такі обставини відповідачем не доведені та жодна з них не дає підстав для розірвання відповідачем договору в односторонньому порядку.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач посилався на наступні обставини:
- Законом про ПВК/ФТ передбачено, що наявність у суб'єкта первинного фінансового моніторингу обґрунтованих підозр здійснення фіктивної діяльності є достатнім для прийняття певних рішень відносно клієнтів;
- законодавством передбачено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу повинен враховувати типологічні дослідження спеціально уповноваженого органу та рекомендації суб'єктів державного фінансового моніторингу;
- разом з відзивом на позовну заяву відповідачем додано ряд документів, зокрема, Службову записка Напрямку "Фінансовий моніторинг" АТ КБ "ПРИВАТБАНК" № E.17.U.0.0/4-6673306 від 22.02.2023 "Висновок НФМ. Розірвання ділових відносин, з клієнтами ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП", код ЄДРПОУ 39549278/K7VK, (...), за результатом розгляду повідомлення № 34024025 отриманого по гілці "Ризикова діяльність", виписку по поточному рахунку ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП", відкритого в АТ КБ АТ КБ "ПРИВАТБАНК", № НОМЕР_1 за період 01.01.2022-10.02.2023;
- тому, посилання позивача на непідтвердження фіктивної діяльності та/або підозрілості фінансових операцій в цілому є безпідставними та не кореспондуються з нормами спеціального законодавства про фінансовий моніторинг, якими керувався відповідач, приймаючи рішення відносно клієнта;
- у свою чергу, позивач не надав жодного доказу на спростування висновків АТ КБ "ПРИВАТБАНК" як суб'єкта первинного фінансового моніторингу.
Відповідно до ч. 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" (клієнт, позивач) на підставі Заяви на відкриття рахунку та анкети про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг (далі - Заява) (а.с. 27-28 т. 1) приєдналось до Умов і Правил надання банківських послуг АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (банк, відповідач), що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір про надання банківських послуг щодо обслуговування рахунку № НОМЕР_1 (далі - Договір банківського рахунку).
Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки №200811SU107041925 від 11.08.2023 (а.с. 85 т. 1) вбачається, що 03.08.2020 АТ КБ "ПРИВАТБАНК" відкрито клієнту - ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" поточний рахунок № НОМЕР_1 , валюта UAН (Українська гривня).
23.02.2023 позивач отримав від відповідача (АТ КБ "ПРИВАТБАНК") Повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку №20.1.0.0.0/7-230223/486 від 23.02.2023 (далі - Повідомлення №20.1.0.0.0/7-230223/486 від 23.02.2023) (а.с. 4 т. 1).
Зі змісту наведеного повідомлення вбачається, що Банк, керуючись вимогами частини першої статті 15 Закону про ПВК/ФТ, Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.05.2020 № 65, внутрішніми документами Банку з питань фінансового моніторингу, з урахуванням результатів здійснених заходів належної перевірки, моніторингу ділових відносин та фінансових операцій, прийняв 22.02.2023 рішення про відмову від підтримання ділових /відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору (далі - Рішення про відмову).
Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 статті 179 Господарського кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та відповідачем було укладено Договір банківського рахунку шляхом приєднання позивача на підставі поданої ним Заяви на відкриття рахунку та анкети про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг АТ КБ "ПРИВАТБАНК", що під час розгляду справи сторонами не заперечувалось.
Згідно з ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом.
Частиною 1 статті 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.
Спір у справі виник у зв'язку з розірванням Договору банківського рахунку в односторонньому порядку з боку АТ КБ "ПРИВАТБАНК" шляхом направлення позивачу Повідомлення №20.1.0.0.0/7-230223/486 від 23.02.2023 про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку.
Обґрунтовуючи розірвання договору в односторонньому порядку, відповідач посилався ч. 1 ст. 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Національного банку України № 65 від 19.05.2020 (далі - Положення № 65).
Проаналізувавши зміст Повідомлення відповідача №20.1.0.0.0/7-230223/486 від 23.02.2023, суд дійшов висновку, що викладене у вказаному повідомленні рішення відповідача про розірвання договору і закриття рахунку за своєю правовою природою є правочином - односторонньою відмовою від договору.
За змістом частини 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (ч. 3 ст. 202 ЦК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 202 ЦК України, до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Частинами 1, 3 статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частинами 1, 3 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 1075 ЦК України банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон про ПВК/ФТ), спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
За приписами пунктами 6, 27, 66 частини 1 статті 1 Закону про ПВК/ФТ верифікація - заходи, що вживаються суб'єктом первинного фінансового моніторингу з метою перевірки (підтвердження) належності відповідній особі отриманих суб'єктом первинного фінансового моніторингу ідентифікаційних даних та/або з метою підтвердження даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників чи їх відсутність; ідентифікація - заходи, що вживаються суб'єктом первинного фінансового моніторингу для встановлення особи шляхом отримання її ідентифікаційних даних; фінансовий моніторинг - сукупність заходів, що вживаються суб'єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону про ПВК/ФТ, суб'єктами первинного фінансового моніторингу є банки, страховики (перестраховики), страхові (перестрахові) брокери, кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи.
За визначенням Закону про ПВК/ФТ, АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (відповідач) є суб'єктом первинного фінансового моніторингу.
Відповідно до пунктів 39, 41 ч. 1 ст. 1 Закону про ПВК/ФТ неприйнятно високий ризик - максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб'єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу; об'єкт фінансового моніторингу - дії з активами, пов'язані з відповідними учасниками фінансових операцій, які їх проводять, за умови наявності ризиків використання таких активів з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, а також будь-яка інформація про такі дії чи події, активи та їх учасників.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону про ПВК/ФТ, суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов'язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від суб'єкта первинного фінансового моніторингу, способом надання (отримання) послуг. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб'єкта первинного фінансового моніторингу.
За приписами ч. 6 ст. 7 Закону про ПВК/ФТ суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі: неможливості виконувати визначені цим Законом обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією; наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону про ПВК/ФТ суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний:
2) забезпечувати відповідно до вимог, встановлених відповідним суб'єктом державного фінансового моніторингу, належну організацію та проведення первинного фінансового моніторингу, що належним чином надасть можливість виявляти порогові та підозрілі фінансові операції (діяльність) незалежно від рівня ризику ділових відносин з клієнтом (проведення фінансових операцій без встановлення ділових відносин) та повідомляти про них спеціально уповноважений орган, а також запобігати використанню послуг та продуктів суб'єкта первинного фінансового моніторингу для проведення клієнтами фінансових операцій з протиправною метою;
3) забезпечувати функціонування належної системи управління ризиками, застосування у своїй діяльності ризик-орієнтовного підходу та вжиття належних заходів з метою мінімізації ризиків;
4) здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів;
5) забезпечувати моніторинг фінансових операцій клієнта (у тому числі таких, що здійснюються в інтересах клієнта) на предмет відповідності таких фінансових операцій наявній у суб'єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик, включаючи в разі необхідності інформацію про джерело коштів, пов'язаних з фінансовою(ими) операцією(ями).
Суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний здійснювати кожен із заходів належної перевірки. Обсяг дій при здійсненні кожного із заходів належної перевірки визначається суб'єктом первинного фінансового моніторингу з урахуванням ризик-профілю клієнта, зокрема рівня ризику, мети ділових відносин, суми здійснюваних операцій, регулярності або тривалості ділових відносин (ч. 2 ст. 11 Закону про ПВК/ФТ).
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону про ПВК/ФТ суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі, зокрема, встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.
Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженим постановою Правління Національного банку України 19.05.2020 № 65, установлюються загальні вимоги Національного банку України щодо виконання банками законодавства України з питань фінансового моніторингу.
Де-рискінг - явище, за якого суб'єкт первинного фінансового моніторингу відмовляє у встановленні (підтриманні) ділових відносин з клієнтами з метою уникнення ризиків, а не управління ними (пп 13 п. 5 Положення № 65).
Відповідно до п. 1, 2 Додатку 1 ("Належна перевірка клієнтів") до Положення № 65, банк зобов'язаний здійснювати належну перевірку нових та наявних клієнтів у випадках, передбачених у статті 11 Закону про ПВК/ФТ. Заходи щодо ідентифікації та верифікації клієнта (представника клієнта) здійснюються банком у порядку, визначеному в додатку 2 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу.
Згідно пунктів 11 та 12 Додатку 1 до Положення № 65, банк з урахуванням ризик-профілю клієнта на постійній основі проводить моніторинг ділових відносин та фінансових операцій клієнтів, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у банку інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, за потреби, про джерело коштів, пов'язаних із фінансовими операціями) у порядку, визначеному в додатку 1 до Положення. Якщо за результатами моніторингу ділових відносин клієнта банк виявляє підозрілі фінансові операції (діяльність), то банк за потреби вживає заходів щодо переоцінки рівня ризику таких ділових відносин з клієнтом та вживає ПЗНП у разі присвоєння високого рівня ризику.
Відповідно до пп 1 п. 61 Положення банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених частиною шостою статті 7 Закону про ПВК/ФТ, в інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань ПВК/ФТ, а також щодо клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів.
Відповідно до п. 1 Додатку 12 "Порядок відмови банку від встановлення (підтримання) ділових відносин / проведення фінансової операції") до Положення № 65, банк зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин / відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку / відмовитися від проведення фінансової операції у випадках, передбачених частиною першою статті 15 Закону про ПВК/ФТ.
Отже, нормами чинного законодавства України та приписами Положення № 65 визначений обов'язок відповідача як суб'єкта первинного фінансового моніторингу на встановлення неприйнятного високого ризику ділових відносин щодо клієнтів у разі неможливості виконувати визначені цим Законом обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією та клієнтів (осіб), щодо яких у банку є підозра про здійснення ними операцій ВК/ФТ, учинення інших злочинів, так і обов'язок відповідача на відмову від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку/відмовитися від проведення фінансової операції, про що і було повідомлено позивача з посиланням на ч. 1 ст. 15 Закону про ПВК/ФТ та Положення № 65.
Водночас, право банку як суб'єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є необмеженим. Судам необхідно в кожному випадку, виходячи із встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/3245/19 та від 20.01.2022 у справі № 910/18504/20.
Відповідно до приписів частини 2 статті 7 Закону про ПВК/ФТ застосування ризик-орієнтованого підходу здійснюється в порядку, визначеному внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу суб'єкта первинного фінансового моніторингу, з урахуванням рекомендацій відповідних суб'єктів державного фінансового моніторингу, які згідно із цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб'єктами первинного фінансового моніторингу.
Суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний здійснювати оцінку/переоцінку ризиків, у тому числі притаманних його діяльності, документувати їх результати, а також підтримувати в актуальному стані інформацію щодо оцінки ризиків, притаманних його діяльності (ризик-профіль суб'єкта первинного фінансового моніторингу), та ризику своїх клієнтів таким чином, щоб бути здатним продемонструвати своє розуміння ризиків, що становлять для нього такі клієнти (ризик-профіль клієнтів).
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону про ПВК/ФТ критерії ризиків визначаються суб'єктом первинного фінансового моніторингу самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, встановлених відповідно:
Національним банком України - для суб'єктів первинного фінансового моніторингу, щодо яких Національний банк України відповідно до статті 18 цього Закону виконує функції державного регулювання і нагляду;
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, - для інших суб'єктів первинного фінансового моніторингу.
Відповідно до приписів частини 4 статті 7 Закону про ПВК/ФТ при визначенні критеріїв ризиків суб'єкт первинного фінансового моніторингу повинен враховувати типологічні дослідження у сфері запобігання та протидії, підготовлені спеціально уповноваженим органом та оприлюднені ним на своєму веб-сайті, результати національної оцінки ризиків, а також рекомендації суб'єктів державного фінансового моніторингу.
Приписами ст. 21 Закону про ПВК/ФТ передбачено, що фінансові операції або спроба їх проведення незалежно від суми, на яку вони проводяться, вважаються підозрілими, якщо суб'єкт первинного фінансового моніторингу має підозру або має достатні підстави для підозри, що вони є результатом злочинної діяльності або пов'язані чи стосуються фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення. При визначенні того, чи є підозрілою фінансова операція або діяльність, суб'єкт первинного фінансового моніторингу враховує типологічні дослідження, підготовлені спеціально уповноваженим органом та оприлюднені ним на своєму веб-сайті, а також рекомендації суб'єктів державного фінансового моніторингу.
Відповідно підпункту 12 пункту 4 Положення про Державну службу фінансового моніторингу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2015 № 537, Державна служба фінансового моніторингу України відповідно до покладених на неї завдань здійснює типологічні дослідження у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, які затверджуються відповідними наказами Державної служби фінансового моніторингу України та розміщуються на її офіційному сайті.
Під час розгляду справи відповідачем було надано наступні документи (а.с. 44-247 т. 1):
- Службова записка Напрямку "Фінансовий моніторинг" АТ КБ "ПРИВАТБАНК" № E.17.U.0.0/4-6673306 від 22.02.2023 "Висновок НФМ. Розірвання ділових відносин, з клієнтами ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП", код ЄДРПОУ 39549278 K7VK, (...), за результатом розгляду повідомлення № 34024025 отриманого по гілці "Ризикова діяльність" (далі - Службова записка/Висновок НФМ);
- виписка з додатками за рахунком ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП", № НОМЕР_1 за період 01.01.2022-10.02.2023;
- анкета належної перевірки клієнта юридичної особи-резидента ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" від 25.01.2023;
- заява ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" про приєднання до умов та правил надання банківських послуг АТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 25.01.2023;
- досьє з Youcontrol відносно ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" та ТОВ "РОЯЛ ЛОГІСТІК";
- довідка АТ КБ "ПРИВАТБАНК" № 200811SU07041925 від 11.08.2020 про відкриття 03.08.2023 ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" поточного рахунку № НОМЕР_1 ;
- заява ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" про перерахування залишків коштів та закриття рахунків від 27.02.2023;
- довідка АТ КБ "ПРИВАТБАНК" № 230301SU22043200 від 01.03.2023 про закриття рахунку № НОМЕР_1 , валюта UAН (Українська гривня) 01.03.2023.
Відповідно до Службової записки/Висновоку НФМ вбачається, що за результатом проведеного аналізу фінансових операцій ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП", АТ КБ "ПРИВАТБАНК" встановлено, що позивач використовує продукти відповідача (поточний рахунок НОМЕР_2 ) для здійснення операцій, що мають ознаки схемності та транзитності, а саме: штучне формування статутного капіталу ТОВ "РОЯЛ ЛОГІСТ1К". Зважаючи на п. 6.1 Типологічного дослідження "Відмивання доходів від податкових злочинів" (2020 рік), затвердженого Державною службою фінансового моніторингу України 11.12.2020 № 122, встановлено, що позивач приховує доходи.
Вказане можливо прослідити, зокрема з дослідження обігу коштів по поточному рахунку ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП", відкритого в АТ КБ "ПРИВАТБАНК", № НОМЕР_3 за період 01.01.2022-10.02.2023, який складає по Д-ту 136 768 621,59 грн, по К-ту - 136 752 446,29 грн.
У зазначений період здебільшого кошти зараховуються від ТОВ "РОЯЛ ЛОГІСТ1К" (з рахунку в АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ") по договорам безвідсоткової фінансової допомоги на загальну суму 96,67 млн. грн - 70,69% від загального обсягу прибуткових фінансових операцій, а видаткові операції здебільшого здійснюються на користь "іншого ТОВ" з метою оплати згідно договору № 26/0/-22 від 26.08.2022 (економічна суть та доцільність не зазначена), на стальну суму 96,68 млн. грн - 70,69% від загального обсягу видаткових фінансових операцій. Після цього "інше ТОВ" перераховує кошти на користь ТОВ "РОЯЛ ЛОПСТ1К" як оплату частки в статутному капіталі. Всі фінансові операції носять транзитний характер з ознаками дроблення по 4 млн. грн.
За результатами перевірки, АТ КБ "ПРИВАТБАНК" дійшов висновку, що фінансові операції та/або дії клієнта - ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" є підозрілими за ознакою, визначеною ст. 12 Закону про ПВК/ФТ та Додатку 6 "Посилені заходи належної перевірки клієнта" Положення № 65, а саме:
1) не мають очевидної економічної чи законної мети;
2) не відповідають інформації щодо запланованої клієнтом діяльності з використанням послуг банку, отриманої банком від клієнта під час установлення мети та характеру ділових відносин із ним.
Також, зазначені операції мають наступні індикатори згідно Додатку 20 "Індикатори підозрілості фінансових операцій" до Положення № 65:
п. 15. Характер фінансової операції та/або обставини, за яких вона ініціюється, дають підстави вважати, що вона здійснюється від імені та/або на користь іншої сторони, особа якої не розкрита банку;
п. 25. Тривалий час спостерігається аналогічна тенденція щодо обсягу дебетових та кредитових фінансових операцій за рахунком клієнта протягом одного дня (незвично швидке проходження коштів через рахунок, тобто незначне сальдо на початок та кінець дня та великі щоденні обороти коштів за рахунком).
п. 27. Фінансова операція/сукупність пов'язаних між собою фінансових операцій не є характерною/характерними для звичайної діяльності клієнта (наприклад, цілі, тип та обсяг операції), а надані пояснення не є аргументованими.
За результатами проведеного аналізу фінансових операцій позивача, діяльність ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" визнана АТ КБ "ПРИВАТБАНК" підозрілою.
Таким чином, в результаті перевірки, проведеної АТ КБ "ПРИВАТБАНК" в межах своїх повноважень як суб'єкта первинного фінансового моніторингу, було встановлено, що фінансові операції позивача є такими, які можуть нести реальну або потенційну небезпеку використання банку з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, у зв'язку з чим відповідачем прийнято рішення щодо клієнта - ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" про встановлення неприйнятно високого ризику та про відмову від підтримання ділових відносин шляхом розірвання ділових відносин і закриття рахунків на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону про ПВК/ФТ (стор. 8 Службової записки/Висновку НФМ - а.с. 48 т. 1).
Отже, надані відповідачем документи підтверджують існування правових підстав для встановлення позивачу неприйнятно високого рівня ризику.
Натомість, позивачем не надано суду жодних доказів на спростування висновків АТ КБ "ПРИВАТБАНК" як суб'єкта первинного фінансового моніторингу.
Посилання позивача на непідтвердження фіктивної діяльності та/або підозрілості фінансових операцій в цілому є безпідставними та не кореспондуються з нормами спеціального законодавства про фінансовий моніторинг, якими керувався АТ КБ "ПРИВАТБАНК", приймаючи рішення відносно клієнта.
Приписи ч. 1 ст. 15 Закону про ПВК/ФТ та п. 61 Положення № 65 зобов'язують банк відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку, чим спростовуються доводи позивача про відсутність у відповідача законних підстав для розірвання відповідачем договору в одностронньому порядку.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що направлення відповідачем Повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку №20.1.0.0.0/7-230223/486 від 23.02.2023 узгоджуються з приписами Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Національного банку України № 65 від 19.05.2020.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених позивачем позовних вимог, у зв'язку з чим позов ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого АТ КБ "ПРИВАТБАНК" щодо розірвання договору надання банківських послуг, за яким позивачу було відкрито рахунок № НОМЕР_1 , задоволенню не підлягає.
Стосовно розподілу судових витрат.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв'язку з розглядом справи, який складається з суми судового збору в розмірі 2 684,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн (5 000,00 грн за підготовку позовної заяви + 1 000,00 грн за участь в одному майбутньому засіданні).
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, суду не подав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позову - на позивача (п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України).
З огляду на відмову в позові повністю та наведені приписи ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 2 684,00 грн покладається на позивача.
Керуючись ст. 4, 13, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 16.11.2023
Суддя Оксана ГУМЕГА