ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
м. Київ
10.10.2023Справа № 910/1703/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Шатан Т.О., розглянув у відкритому судовому засіданні
справу №910/1703/23
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АЯКС ДНІПРО»
до державного підприємства «Гарантований покупець»,
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1. приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія Укренерго»;
2. Національна комісія, що здійснює держане регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;
3. Кабінет Міністрів України;
4. Міністерство енергетики України,
про стягнення 20 736 491,46 грн,
за участю представників:
позивача: Чуміна К.Г.;
відповідача: Прохоров Ю.Г.;
третіх осіб: не з'явилися.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «АЯКС ДНІПРО» (далі - позивач, Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення заборгованості за договором від 05.05.2020 №1340/01/20 в редакції додаткової угоди від 09.02.2021 №315/01/21 (далі - Договір) розмірі 28 849 006,76 грн за період липень- вересень 2022.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач як гарантований покупець не виконав умови щодо оплати відпущеної електричної енергії, виробленої продавцем за «зеленим» тарифом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі №910/1703/23; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 28.02.2023 та залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго"» (далі - третя особа-1, Компанія); Національну комісію, що здійснює держане регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - третя особа-2, НКРЕКП); Кабінет Міністрів України (далі - третя особа-3, КМУ); Міністерство енергетики України (далі - третя особа-4, Міністерство).
16.02.2023 від Компанії до суду надійшли письмові пояснення по справі.
24.02.2023 від Підприємства надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову відмовити повністю.
24.02.2023 від КМУ до суду надійшло клопотання про продовження строку, встановленого судом для подання пояснення на позовну заяву.
27.02.2023 від НКРЕКП до суду надійшли пояснення, в якому заявлено клопотання про розгляд справи без участі представників третьої особи-2.
Суд протокольною ухвалою від 28.02.2023 продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.
Також, судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 21.03.2023.
02.03.2023 Товариство подало суду відповідь на відзив.
10.03.2023 від КМУ надійшли до суду пояснення щодо позовної заяви, в яких третя особа-3 просила у задоволенні позову відмовити повністю.
10.03.2023 Підприємство подало суду заперечення на відповідь на відзив.
21.03.2023 відповідач подав суду клопотання про зупинення провадження у справі, в якому зазначає, що передача справи №910/15867/21 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду була мотивована необхідністю відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справі №910/11830/20, №910/7256/20, №910/13034/20, №910/11889/20 щодо застосування у подібних правовідносинах статей 526, 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" тощо. А оскільки, на думку позивача, зазначені вище справи не є подібними до даної справи, сформовані Верховним Судом правові висновки не можуть бути застосовані при розгляді справи № 910/1703/23.
У підготовчому засіданні 21.03.2023 треті особи підтримали вказане клопотання, а представник позивача заперечив проти такого клопотання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 клопотання Підприємства про зупинення провадження у справі задоволено та зупинено провадження у справі №910/1703/23 до перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у справі №910/15867/21.
30.06.2023 від позивача надійшла до суду заява про поновлення провадження у справі з дорученням світлокопії повного тексту судового рішення від 07.04.2023 у справі №910/15867/21.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 поновлено провадження у справі №910/1703/23 та призначено підготовче засідання на 18.07.2023.
14.07.2023 Підприємство подало суду письмові пояснення.
14.07.2023 позивач подав суду клопотання/заяву, в якій повідомив суд про часткову оплату відповідачем і просив стягнути з Підприємства 20 736 461,40 грн, з яких: 15 305 964,83 грн, 3 185 616,14 грн пені, 265 739,62 грн 3 % річних, 907 745,90 грн інфляційних втрат і 1 071 394,91 грн штрафу.
У підготовчому засіданні 18.07.2023 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 16.08.2023.
08.08.2023 Підприємство подало суду заперечення на заяву Товариства.
15.08.2023 позивач подав суду клопотання/заяву, в якому просив визнати поважними причини відсутності представника у засіданні, провести його за відсутності представника Товариства, прийняти до розгляду заяву у порядку статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) від 13.07.20123, закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на іншу дату.
Суд протокольної ухвалою від 16.08.2023 постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 12.09.2023.
22.08.2023 позивач подав суду заяву про повернення судового збору.
07.09.2023 Товариство подало суду додаткові пояснення у справі.
12.09.2023 Підприємство подало суду клопотання про зменшення розміру неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат, в якому просило зменшити такий розмір до 1 грн.
У судовому засіданні 12.09.2023 було оголошено перерву до 10.10.2023.
09.10.2023 позивач подав суду заперечення на клопотання (заяву) про зменшення розміру неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат, подане Підприємством.
10.10.2023 відповідач подав суду клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просив повернутися на стадію підготовчого засідання та зупинити провадження у справі до закінчення розгляду справи №640/10894/22.
10.10.2023 позивач подав суду заперечення проти клопотання про зупинення провадження.
Суд протокольною ухвалою від 10.10.2023 відмови у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки, воно не ґрунтується на положеннях частини третьої статті 195 ГПК України, відповідно до якої провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 (смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво; необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи; перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції; звернення обох сторін з клопотанням про зупинення провадження у справі у зв'язку з проведенням медіації) та пунктом 1 частини першої статті 228 (перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі) цього Кодексу.
Представники третіх осіб у судове засідання 10.10.2023 не з'явилися, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, а представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з'ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 ГПК України докази у справі.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.
У судовому засіданні 10.10.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.
Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, письмові пояснення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
05.05.2020 Підприємством (гарантований покупець) і Товариством (продавець за «зеленим» тарифом) укладено Договір, за умовами якого:
- продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Комісії від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок №641), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №2804 (далі - Порядок продажу та обліку електричної енергії; пункт 1.1);
- продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу (пункт 2.3);
- продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України (пункт 2.4);
- вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці (пункт 2.5);
- передбачено, що обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами (пункт 3.1);
- розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ (пункт 3.2);
- оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами (пункт 3.3 в редакції додаткової угоди від 09.02.2021 №315/01/21);
- у випадку здійснення гарантованим покупцем оплати за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця за вироблену електричну енергію продавцем за «зеленим» тарифом понад фактичну вартість проданої за розрахунковий період (місяць) електричної енергії продавець за «зеленим» тарифом повертає на рахунок гарантованого покупця надлишково сплачені кошти протягом чотирьох робочих днів з дня отримання продавцем підписаного акта купівлі-продажу (акта коригування купівлі-продажу) за відповідний розрахунковий період (пункт 3.4 Договору в редакції додаткової угоди від 09.02.2021 №315/01/21);
- гарантований покупець зобов'язаний у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію (підпункт 2 пункту 4.5);
- гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від не оплаченої згідно з пунктом 10.4 глави 10 Порядку або пунктом 6.3 глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7 % від не оплаченої суми згідно з пунктом 10.4 глави 10 Порядку або пунктом 6.3 глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за «зеленим» тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки продавців за «зеленим» тарифом (пункт 4.6 Договору в редакції додаткової угоди від 09.02.2021 №315/01/21);
- якщо продавець за «зеленим» тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та Регулятором уже встановлено йому «зелений» тариф і продавець за «зеленим» тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу (до 01.01.2030) [пункт 7.4];
- згідно з частиною третьою статті 631 ЦК України її умови застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 16.01.2021 (пункт 21 додаткової угоди від 09.02.2021 №315/01/21).
Договір і додаткова угода підписані уповноваженими особами та скріплені печатками; у встановленому порядку Договір не оспорений та не визнаний недійсним.
Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії (двосторонній договір).
Двосторонній договір - договір купівлі-продажу електричної енергії, укладений між двома учасниками ринку поза організованими сегментами ринку, крім договору постачання електричної енергії споживачу (пункт 17 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії ).
Згідно з частиною першою статті 66 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.
Частиною сьомою статті 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до частини першої статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Положення частини першої статті 180 ГК України кореспондуються зі статтею 628 ЦК України.
Частинами першою, третьою та п'ятою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (стаття 193 ГК України).
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525 та 526 ЦК України.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії», «зелений» тариф - це спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об'єктах електроенергетики, зокрема на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями).
В силу частини третьої статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом є обов'язковим до укладення між виробником, якому встановлено «зелений» тариф, та гарантованим покупцем і має відповідати типовому договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженим Регулятором.
Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом.
На виконання умов Договору позивач було продано електричну енергію, а відповідач, у свою чергу, зобов'язання з оплати не виконав.
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути основний борг у розмірі 21 287 386,13 грн за відпущену електричну енергію за період з липня по вересень 2022 року.
В подальшому Товариство звернулося із заявою, в якій зменшено позовні вимоги, враховуючи часткову оплату відповідачем, а саме:
- 46 081 665,46 грн за відпущену електроенергію у липні 2022 року (14 183 162,25 грн, перераховані платіжним дорученням від 14.07.2022 №232 709; 21 391 953,70 грн, перераховані платіжним дорученням від 25.07.2022 №233 747; 10 506 549,51 грн, перераховані платіжним дорученням від 29.07.2022 №236 798);
- 51 266 294,28 грн за відпущену електроенергію у серпні 2022 року (17 378 146,94 грн, перераховане платіжним дорученням від 15.08.2022 №239 738; 18 875 101,48 грн, перераховане платіжним дорученням від 25.08.2022 №240 874; 15 013 045,86 грн, перераховане платіжним дорученням від 31.08.2022 №242 890).
Також, позивачем було проведено залік однорідних вимог на суму 269 884,67 грн та 369 357,03 грн, що підтверджується відповідними листами Товариства, копії яких містяться в матеріалах справи.
Так, позивач, враховуючи заяву про зменшення позовних вимог, просив стягнути заборгованість за період з липня по серпень 2022 року у розмірі 15 305 64,83 грн, 3 185 616,14 грн пені, 265 739,62 грн 3 % річних, 1 071 394,91 грн штрафу і 907 745,90 грн інфляційних втрат.
У свою чергу, відповідач, заперечуючи щодо задоволення позову вказував, зокрема, на те, що обов'язок з оплати 100% вартості відпущеної продавцям за «зеленим» тарифом електричної енергії відносно кожного попереднього розрахункового періоду виникає лише після отримання підписаного продавцем акта купівлі продажу електроенергії та оприлюднення рішення регулятором щодо затвердження розміру вартості послуги, наданої державним підприємством «Гарантований покупець» у розрахунковому місяці.
До правовідносин, що склалися між позивачем та Підприємством, підлягає застосуванню саме Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.09.2019 №641 (далі - Порядок №641).
У даному випадку суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові від 07.04.2023 у справі №910/15867/21 Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати касаційного господарського суду такого змісту:
« 29.3. Відповідно до пункту 10.1 Порядку №641 до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку (АКО), підписаної кваліфікованим електронним підписом (КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.
29.4. Згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641 після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.
29.5. Таким чином, відповідно до Порядку № 641 позивач має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за поставлену ним електричну енергію відповідно до укладеного договору, а відповідач зобов'язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за "зеленим" тарифом у три етапи (два авансових та один - за фактом закінчення розрахункового місяця), а саме: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом трьох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці»;
« 29.7. Пунктом 10.4 Порядку №641 встановлено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
29.8. Таким чином, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги Комісією) з посиланням на пункт 10.4 Порядку №641».
20.09.2022 НКРЕЕП (регулятором) прийнято постанову №1190 «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у липні 2022 року», опубліковану на сайті регулятора 21.09.2022.
Отже, враховуючи пункт 10.4 Порядку №641 за розрахунковий період липень 2022 року гарантований покупець зобов'язаний здійснити повний розрахунок із позивачем в строк до 26.09.2022 включно, а з 27.09.2022 розпочалося прострочення.
14.03.2023 НКРЕЕП (регулятором) прийнято постанову №473 «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у серпні 2022 року», опубліковану на сайті регулятора 15.03.2023.
Отже, враховуючи пункт 10.4 Порядку №641 за розрахунковий період серпень 2022 року гарантований покупець зобов'язаний здійснити повний розрахунок із позивачем в строк до 20.03.2023 включно, а з 21.03.2023 розпочалося прострочення.
Отже, враховуючи викладене, позовні вимоги стосовно стягнення заборгованості у розмірі 15 305 964,83 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивачем заявлено до стягнення 3 185 616,14 грн пені, 265 739,62 грн 3 % річних, 1 071 394,91 грн штрафу і 907 745,90 грн інфляційних втрат.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні.
Що ж до стягнення пені та штрафу, то слід зазначити таке.
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 216, 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 ГК України).
Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов'язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.
Відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 4.6 Договору, зі змінами внесеними Додатковою угодою від 09.02.2021 №315/01/21, сторонами погоджено, що Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1 % від не оплаченої згідно з пунктом 10.4 глави 10 Порядку або пунктом 6.3 глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7 % від не оплаченої згідно з пунктом 10.4 глави 10 Порядку або пунктом 6.3 глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки продавців за "зеленим" тарифом.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені та штрафу, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що він правильний, втім, суд вважає за необхідне зменшити розмір виходячи з такого.
Відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат, яке мотивоване зокрема, воєнним станови і наслідками збройної агресії.
Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зменшення 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки ЦК України та ГК України чітко передбачають можливість зменшення лише розміру штрафних санкцій, якими є штраф і пені.
У свою чергу, правова природна 3 % річних та інфляційних втрат не містить ознак, які б надавали можливість віднести їх до штрафних санкцій.
Що ж до посилань відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду, то вона прийнята у справі, правовідносини в якій відмінні від правовідносин у даній та такі правовідносини є неподібними.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Відповідно до статті 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Загальновідомою обставиною є те, що, починаючи з жовтня 2022 року російська федерація розпочала масований обстріл енергетичної інфраструктури України.
Підприємство є складовою частиною енергетичної інфраструктури України та зазнає руйнувань внаслідок злочинів росії.
Крім того, слід звернути увагу, що розмір заявлених до стягнення пені та штрафу є значним у порівнянні з основним боргом, що свідчить про надмірний характер заявлених до стягнення штрафних санкцій.
Отже, враховуючи ступінь, характер та правові наслідки правопорушення, співмірність між ними; відсутність доказів понесення Товариством збитків внаслідок порушень Підприємством строків оплати; враховуючи обставини, які вказані вище та не потребують документального підтвердження в силу загальновідомості викладених фактів, суд, вважаючи дані обставини винятковими, зважаючи на виняткову роль Підприємства для Українського народу під час повномасштабного вторгнення у сфері енергетики, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення штрафу до 10 713,95 грн (на 99 % від заявленої до стягнення суми штрафу) та пені до 31 856,16 грн (на 99 % від заявленої до стягнення суми пені).
Суд відзначає, що при визначенні розміру (відсоткового співвідношення) зменшення штрафних санкцій суд керується своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні ЄСПЛ «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, суд зазначає, що іншим доводам оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем не подано доказів в підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог.
За таких обставин, враховуючи подані позивачем докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, позов, з урахуванням зменшення розміру штрафних санкцій, підлягає частковому задоволенню.
За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача у розмірі 311 046,92 грн.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «АЯКС ДНІПРО» (код 39527849; 49037, м. Дніпро, вул. Байкальська, 9Г) до державного підприємства «Гарантований покупець» (код 43068454; 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія Укренерго» (код 00100227; 01032, м. Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25); Національна комісія, що здійснює держане регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (код 39369133; 03057, м. Київ, вулиця Смоленська, будинок 19); Кабінет Міністрів України (01008, м. Київ, вулиця Михайла Грушевського, будинок 12/2); Міністерство енергетики України (код 37552996; 01601, м. Київ, вулиця Хрещатик, 30), про стягнення 20 736 491,46 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з державного підприємства «Гарантований покупець» (код 43068454; 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АЯКС ДНІПРО» (код 39527846; 49074, м. Дніпро, вул. Байкальська, 9Г): 15 305 964 (п'ятнадцять мільйонів триста п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) грн 83 коп. боргу; 31 856 (тридцять одну тисячу вісімсот п'ятдесят шість) грн 16 коп. пені; 265 739 (двісті шістдесят п'ять тисяч сімсот тридцять дев'ять) грн 62 коп. 3 % річних; 907 745 (дев'ятсот сім тисяч сімсот сорок п'ять) грн 90 коп. інфляційних втрат; 10 713 (десять тисяч сімсот тринадцять) грн 95 коп. штрафу та 311 046 (триста одинадцять тисяч сорок шість) грн 92 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 16.11.2023.
Суддя Ігор Курдельчук