Кіровоградської області
"07" вересня 2006 р.
Справа № 17/127
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Таран С.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 17/127
за позовом: дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Хлібна база №78", с. Злинка Маловисківського району Кіровоградської області
до відповідача: спільного товариства з обмеженою відповідальністю "Козацьке", с. Якимівка Маловисківського району Кіровоградської області про стягнення 11,480 тонн жита
від позивача- участі не брали;
від відповідача-участі не брали.
Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" Хлібна база №78" подано позов про стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Козацьке" 11,480 тонн жита групи А, яке останній повинен був передати позивачеві на підставі договору №89 від 15.09.2006 р.
Заявою про уточнення позовних вимог №18/08 від 18.08.2006 р. (вх.№02-05/26031 від 31.05.2006 р.), яка за своїм змістом є заявою про зміну предмету позову, позивач просить стягнути з відповідача насіння соняшника в кількості 8,235 тонн вартістю 7000 грн. (а.с.54-55).
Відповідач до суду не з'явився, причини неявки не повідомив, ніяких клопотань не подав, хоча належним чином сповіщений про час і місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи (а.с.60).
Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.
Між дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" Хлібна база №78" (далі- Хлібна база №78) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Козацьке" (далі- СТОВ "Козацьке") укладено договір №89 від 15.09.2003 р. (а.с.8), за умовами СТОВ "Козацьке" передає Хлібній базі №78 насіння соняшника в кількості 8 тонн 235 кг на суму 7000 грн., а Хлібна база №78 в обмін на насіння соняшника передає СТОВ "Козацьке" жито в кількості 10 тонн на суму 7000 грн.
Сторонами узгоджено також, що грошові розрахунки між Хлібною базою №78 та СТОВ "Козацьке" не здійснюються.
Вказаний договір підписано керівниками підприємств та скріплено печатками.
На виконання умов зазначеного договору позивачем було передано відповідачеві жито в кількості 8200 кг, що підтверджується матеріалами справи (а.с.9, 10, 13, 15, 57, 58).
Між тим взяті на себе зобов'язання щодо передачі у власність позивача насіння соняшника в кількості 8,235 тонн відповідач належним чином не виконав.
У відповідності до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, чинного з 01.01.2004 р., щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. У даному випадку, оскільки права і обов'язки між сторонами стосовно передачі майна продовжують існувати до цього часу, то до цих правовідносин між позивачем і відповідачем необхідно застосовувати положення Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р.
З цих же підстав господарський суд з огляду на пункт 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України вважає за можливе застосувати також норми зазначеного кодексу.
За своєю правовою природою даний договір є договором міни.
Відповідно до вимог статті 715 Цивільного кодексу України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.
Згідно вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.
Договором міни №89 від 15.09.2003 р. не визначено строк виконання сторонами зобов'язання.
Згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Із матеріалів справи вбачається, що у березні 2005 р. позивач звертався з вимогою виконати умови договору міни №89 від 15.09.2003 р. (а.с.16), між тим докази виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань в матеріалах справи відсутні, на вимогу господарському суду - не подано, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 6 тонн 753 кг насіння соняшника вартістю 5740 грн. заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.
В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, оскільки позивачем не надано доказів виконання зобов'язань за договором міни №89 від 15.09.2003 р. в повному обсязі, оскільки ним не доведено факт передачі жита в кількості 10 тонн на суму 7000 грн.
Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись 33, 34, 43, 49, 82, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Козацьке", 26220, с.Якимівка Маловисківського району Кіровоградської області, ідентифікаційний код 30862689, р/р 26009301332610 в Промінвестбанк с.Смоліно, МФО 323301, на користь дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Хлібна база №78", с. Злинка Маловисківського району Кіровоградської області, вул.Велигіна, 9, ідентифікаційний код 13760793, р/р 26004301332489 в КЦВ "Промінвестбанк" м.Кіровограда, МФО 323301, - 6 тонн 753 кг насіння соняшника, вартістю 5740грн.
Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Козацьке", 26220, с.Якимівка Маловисківського району Кіровоградської області, ідентифікаційний код 30862689, р/р 26009301332610 в Промінвестбанк с.Смоліно, МФО 323301, на користь дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Хлібна база №78", с. Злинка Маловисківського району Кіровоградської області, вул.Велигіна, 9, ідентифікаційний код 13760793, р/р 26004301332489 в КЦВ "Промінвестбанк" м.Кіровограда, МФО 323301,- 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Згідно ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в установленому Господарським процесуальним кодексом порядку.
Суддя
С.В. Таран