Справа № 643/10715/23
Провадження № 2/643/4500/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.11.2023
Московський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого Тимош О. М.,
за участю секретаря судових засідань Волошко М. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі місцевого суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Паріс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У жовтні 2023 року позивач ТОВ «Фінансова Компанія «Паріс» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 30.07.2019 у розмірі 28 196,80 грн.
Позовні вимоги мотивувало тим, що 30.07.2019 між АТ «РВС БАНК» та ОСОБА_1 підписано заяву-договір №1034977 про надання банківської послуги, що є договором про приєднання до Публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.
Відповідачка ОСОБА_1 підписанням заяви-договору №1034977 від 30.07.2019 акцептувала укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, який розміщений на сайті банку і беззастережно приєдналася до умов договору. Заявою позичальника підтверджується, що вона повністю ознайомлена та зобов'язана самостійно відстежувати зміни, які будуть вноситись до Договору. Відповідачеві було надано споживчий кредит шляхом перерахування на картковий рахунок у сумі 15 384,62 грн строком на 24 місяці із сплатою 18% річних, фіксованої ставки, з разовою комісією при видачі кредиту 2,5% від суми наданого кредиту, щомісячною комісією за супроводження кредиту 3% від суми наданого кредиту. 30.07.2019 відповідачка ОСОБА_1 отримала платіжну карту, що підтверджується розпискою щодо отримання платіжної картки.
Додатком №1, який є невід'ємною частиною Заяви-Договору №1034977 від 30.07.2019 визначаються складові загальної вартості кредиту, вартість платежів з повернення кредиту, сплати відсотків (процентів) за його користування, суми комісійної винагороди та інші платежі за договором, який підписаний відповідачкою ОСОБА_1 .
Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує, в результаті чого станом на 27.09.2023 утворилась заборгованість у розмірі 28 196,80 грн, з яких: 15 384,62 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1684,88 грн - заборгованість за процентами; 3692,32 грн - заборгованість за комісією; 1810,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня); 1336,08 грн - 3% річних за користування грошовими коштами за період з 05.03.2020 по 23.02.2022; 4288,90 грн - інфляційні втрати за період з 05.03.2020 по 23.02.2022.
Відповідно до п. 7.6.2 Публічної пропозиції банк має право на можливу заміну Кредитора шляхом відступлення права вимоги за заявою договором.
05.03.2020 між АТ «РВС БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Паріс» було укладено Договір про відступлення права вимоги №05/03/2020-1.
Відповідно до п.п. 1.1 п. 1 Договору відступлення права вимоги Первісний Кредитор у порядку та на умовах, визначених цим Договором, відступає (передає), а новий кредитор приймає (набуває) права вимоги Первісного Кредитора за Кредитними Договорами, зазначеними у Додатку №1 до Договору, зі всіма додатками, додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін та доповненнями до нього тощо, що є невід'ємною частиною, що укладені між АТ «РВС БАНК» та боржниками.
Як вбачається з Додатку №1 до Договору про відступлення права вимоги, АТ «РВС БАНК» відступило ТОВ «ФК «Паріс» право вимоги до відповідача за заявою-Договором №1034977 від 30.07.2019 на загальну суму 22 571,82 грн, з яких: 15 384,62 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1684,88 грн - заборгованість за процентами; 3692,32 грн - заборгованість за комісією; 1810,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня).
Згідно з п. 3.1. Договору про відступлення права вимоги, права вимоги за Кредитним договором вважаються відступленими з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі прав та документів, що є невід'ємною частиною Договору.
Пунктом 1.2. Договору відступлення права вимоги право вимоги за Кредитними договорами відступається в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги.
Відповідно до п. 1.4. п. 1 Договору відступлення права вимоги після переходу до нього права вимоги стає кредитором за Кредитними Договорами та одержує право вимагати від Боржників належного виконання всіх без виключення зобов'язань за Кредитними Договорами, які існували та існують на момент укладання Договору.
02.04.2020 позивач направив письмову вимогу про усунення порушення кредитного зобов'язання №808/5 відповідачу.
У зв'язку з простроченням грошового зобов'язання в сумі 22 571,82 грн, керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України, п.77.2.17 Публічної пропозиції, позивачем нараховано 1336,08 грн - 3% річних, 4288,90 грн - інфляційні втрати.
03.11.2023 до суду від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню , виходячи з такого.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Навіть якщо такий договір підписаний сторонами, але кошти позичальникові не надані, такий договір є неукладеним. Тільки фінансовий документ про отримання коштів є умовою отримання коштів є умовою його укладення, а значить і правових наслідків для позичальника. Належними доказами, які підтверджують перерахування відповідачу певної суми від АТ «РВС Банк» можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Така позиція відображена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 по справі №161/16891/15?ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.06.2018 у справі №364/737/17, ухвалі Верховного Суду України від 15.06.2011 у справі №6-4882св11.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, банківські виписки з рахунків позичальника, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операції, можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Отже, надані позивачем до суду меморіальний ордер №3874, №3875 не відповідають вимогам первинних облікових бухгалтерських документів, а саме: не містять підписів працівників банку, які були відповідальні за проведення вказаної операції; не містять інформації про отримання відповідачкою коштів; не містять підпису особи, яка відповідальна за створення цих виписок. За таких обставин надані документи є неналежними та недопустимими доказами, отже не підтверджують факт отримання відповідачем від АТ «РВС Банк» будь яких коштів.
Посилається на практику Верховного суду, Закону України «Про споживче кредитування», Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, вважає необґрунтованим стягнення з неї комісії у розмірі 3692,32 грн.
Нарахування заборгованості за штрафними санкціями (пеня) у розмірі 1810,00 грн, 3% річних у розмірі 1336,08 грн та інфляційні втрати у розмірі 4288,90 за період з 05.03.2020 до 23.02.2022 є протиправними відповідно до п. 6 Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», яким встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов'язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов'язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Зазначає про те, що стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками заявлені позивачем з порушенням строку позовної давності, оскільки відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з додатком №1 до договору №1034977 від 30.07.2019 позичальник повинен був сплатити тіло кредиту та відсотки відповідно до встановленого графіку періодичними платежами, починаючи з 30.07.2019. До суду позивач звернувся лише у жовтні 2023 року.
За договором факторингу між АТ «РВС Банк» та ТОВ «СК «Паріс» не вбачається наявної інформації щодо особи відповідачки та договору №1034977 від 30.07.2019. Крім того, надана позивачем копія витягу з реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами не містять підпису сторін, що уклали договір факторингу №05/03/2020-1 від 05.03.2020, а тому не можуть вважатися належним та допустимим доказом відступлення права вимоги, оскільки її виготовлення цілком залежить від волевиявлення позивача, який є зацікавленою особою та може зазначити у витязі будь-яку інформації. До суду не надано доказів виконання договору факторингу, а саме оплати за придбане право вимоги.
07.11.2023 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому зазначено таке.
30.07.2019 відповідачкою підписано заяву-договір №1034977, додаток №1, в яких зазначені докладна інформація строку дії кредиту, процентна ставка, разова комісія, щомісячна комісія за супроводження кредиту, графік платежів, розрахунок загальної вартості споживчого кредиту для споживача та реальна процентна ставка, інформація щодо щомісячних платежів, які повинен сплачувати позичальник за користування кредитними коштами, а також його складові.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операції і призначаються при видачі або відсилання клієнту. Подана позивачем виписка за картковим рахунком позичальника, у сукупності з іншими доказами, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у розрахунках заборгованості. Надання кредиту та наявність заборгованості за кредитом підтверджують меморіальні ордери та виписки по картковому рахунку. Така сама позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц, що спростовує обґрунтування заперечень відповідачки з посиланням на постанови Верховного Суду України, які не є актуальними. Отже, докази долучені до матеріалів справи є належними та допустимими на обґрунтування позовних вимог. Твердження відповідачки про незаконність комісії за супроводження кредиту спростовується заявою-договором №1034977 від 30.07.2019, в якій передбачена така комісія. Законом №1734-VII передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, про що Велика Палата Верховного Суду у справі №496/3134/19 зробила висновок щодо правомірності встановлення комісії за розрахунково-касове обслуговування, а отже Верховний Суд не заперечує таке право банку.
Відповідно до п.7.3.11 Публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» у разі порушення терміну погашення заборгованості за Споживчим кредитом, в тому числі щомісячного платежу, в тому числі його частини, встановленого Графіком платежів, така заборгованість, у тому числі щомісячний платіж (або його частина) вважається простроченим, починаючи з наступного дня за днем встановленого терміну погашення згідно з Графіком платежів і до дня погашення простроченої заборгованості. З дня виникнення простроченої заборгованості за споживчим кредитом, в тому числі щомісячного платежу, встановленого Графіком платежів, Банк має право нараховувати штрафні санкції за порушення строків погашення заборгованості за Споживчим кредитом, у тому числі Щомісячних платежів у розмірі 10,00 гривень (десять гривень, нуль копійок) за кожен день прострочення платежу. Сплата штрафу та/або пені не звільняє Клієнта від виконання зобов'язань, за порушення яких передбачені штраф та/або пеня, і так само не звільняє його від обов'язку відшкодувати Банку збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням своїх зобов'язань за Договором, у тому числі будь-які витрати, що були понесені Банком у зв'язку зі стягненням заборгованості з Позичальника за Договором. Крім того, пеня нарахована за період з 30.07.2019 по 29.02.2020, що відповідає частині 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».
Кількість днів прострочки за зобов'язанням складає 185 днів з 30.07.2019 по 29.02.2020. Пеня = 140 днів (з 30.07.2019 по 29.02.2020)*10,00 грн = 1810,00 грн.
Станом на дату звернення відповідачка грошові кошти не повернула та інші платежі, передбачені умовами договору не сплатила, тому відповідно до ст. 625 ЦК України у позивача виникло право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою в межах строку, встановленого ст. 257 ЦК України. Крім того, відповідно до Закону України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID -19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
В свою чергу Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» встановлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України діє карантин, який неодноразово було продовжено.
З приводу Витягу з Додатку №1 до Договору про відступлення права вимоги №05/03/2020?1 від 05.03.2020 зазначає, що відповідний Додаток містить інформацію щодо купівлі права вимоги однієї тисячі дев'яносто восьми Боржників. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про інформацію», інформація з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
Конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом (абзац перший частини 2 ст. 21 Закону України «Про інформацію»).
Так, у відповідності до умов Договору про відступлення права вимоги №05/03/2020-1 від 05.03.2020, сторони домовились, що в межах Договору про відступлення права вимоги під конфіденційною інформацією розуміються умови Договору, а також будь-яка інформація/документи/дані (як про сторони, так і про боржників) комерційного, фінансового, технічного, планового, управлінського, юридичного або іншого характеру, які прямо чи опосередковано стали відомі Стороні у зв'язку з укладанням чи виконанням Договору, та які були передані /отримані Стороною у письмовій або іншій документальній формі, або в електронному вигляді, або будь-яким іншим шляхом.
Крім того, Сторони Договору про відступлення права вимоги №05/03/2020-1 від 05.03.2020, зобов'язані не вчиняти дій, що роблять Конфіденційну інформацію іншої Сторони доступною для будь-яких третіх осіб, якими б засобами це не досягалося, та не оприлюднювати Конфіденційну інформацію.
Враховуючи викладе, позивачем дотримувались умови, укладеного з АТ «РВС БАНК» Договору про відступлення права вимоги №05/03/2020-1 від 05.03.2020, та була надана інформація, що стосувалась купівлі права вимоги лише по боржнику ОСОБА_1 .
На підтвердження оплати за придбане право вимоги за договором про відступлення права вимоги №05/03/2020-1 від 05.03.2020 надана платіжна інструкція №347 від 05.03.2020.
12.10.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.
Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання свого представника не направив. Позовна заява містить клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, з правами та обов'язками обізнані, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, заяв про відкладення не подавала.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у справі докази, встановив такі обставини.
30.07.2019 відповідач ОСОБА_1 підписала Заяву-Договір №1034977 про надання банківської послуги, що є договором про приєднання до на приєднання до Публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.
Відповідач при підписанні заяви підтвердила свою згоду на те, що приймає Публічну пропозицію, на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті банку в повному обсязі, ознайомлена з умовами договору, Додатком №1, який є невід'ємною частиною Заяви-Договору, та визначені основні складові, графік платежів, сплати відсотків за його користування, суми витрат та інші платежі за Договором.
В Заяві-Договорі №1034977 від 30.07.2019 зазначено зокрема тип кредиту, сума кредиту, строк дії кредиту двадцять чотири місяці, процентна ставка 18% річних (фіксована ставка), разова комісія при видачі кредиту - 2,5% від суми наданого кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту - 3% від суми наданого кредиту, яка підписана відповідачкою (а.с.15).
Додатком №1 до Заяви-Договору №1034977 від 30.07.2019 визначено зокрема сума кредиту(15384,62 грн), строк користування кредитом - 24 місяці, тип та номінальна процентна ставка 18% річних, комісія за розрахунково-касове обслуговування заборгованості - 3%, комісія за надання кредиту (384,62 грн), графік погашення кредиту, який підписаний відповідачкою (а.с.16).
В публічній пропозиції ПАТ «РВС БАНК» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (нова редакція діє з 04.02.2019) містяться умови кредитування (а.с.4-14).
Як вбачається з меморіального ордеру №3874 від 30.07.2019 ОСОБА_1 отримала кредитні грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн; з меморіального ордеру №3875 від 30.07.2019 вбачається, що ОСОБА_1 було нараховано дисконт при видачі кредиту згідно з кредитним договором №1034977 від 30.07.2019 у сумі 384,62 грн (а.с.23).
З виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 з 05.03.2020 по 05.03.2020 вбачається списання заборгованості по кредитному договору №1034977 від 30.07.2019 у зв'язку із продажем на загальну суму 19 381,04 грн , з яких: 11 492,44 грн - заборгованість за кредитом, 3892,18 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 461,54 грн - нарахована комісія по кредиту; 23,57 грн - нараховані проценти по кредиту; 1661,31 грн. - прострочені проценти по кредиту; 1850,00 грн - нараховані штрафи та пені по кредиту (а.с. 24-31).
05.03.2020 між АТ «РВС БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Паріс» було укладено Договір про відступлення права вимоги №05/03/2020-1 (а.с.17-19).
Відповідно до п. 1.1 Договору про відступлення права вимоги №05/03/2020-1 від 05.03.2020, додатку №1 до Договору про відступлення права вимоги, АТ «РВС БАНК» відступило, а ТОВ «ФК «Паріс» набуло право вимоги за кредитними договорами, зазначеними у Додатку №1 до цього Договору, зокрема за кредитним договором до відповідачки ОСОБА_1 на загальну суму 22 571,82 грн, з яких: 15 384,62 грн -заборгованість за тілом, 1684,88 грн - проценти, 3692,32 грн - комісії, 1810,00 грн - пеня (а.с.20-22). Витяг з додатку до Договору про відступлення права вимоги №05/03/2020-1 від 05.03.2020 підписаний директором ТОВ «ФК «ПАРІС» Слюзенко В. О. та засвідчений печаткою позивача, тому є допустимим доказом.
Пунктом 3.1 Договору про відступлення права вимоги передбачено, що права вимоги за Кредитним договором вважаються відступленими з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі прав та документів, що є невід'ємною частиною Договору.
Акт прийому-передачі прав вимоги і документів до Договору про відступленням права вимоги №05/03/2020-1 підписаний сторонами 05.03.2020. Опис документів, що передаються по Договору про відступлення права вимоги містить кредитну справу по ОСОБА_1 (а.с.20-22).
Крім того, позивачем на підтвердження оплати ціни відступлення права вимоги за договором надано копію платіжної інструкції №347 від 05.03.2020, якою підтверджується сплата ТОВ «ФК «ПАРІС» на рахунок АТ «РВС БАНК» оплати згідно з договором відступлення прав вимоги №05/03/2020-1 від 05.03.2020.
Позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором №1034977 від 30.07.2020 станом на 27.09.2023, згідно з яким заборгованість складає 22 571,82 грн, з яких: 15 384,62 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1684,88 грн - заборгованість за процентами за період з 31.07.2019 по 05.03.2020; 3692,32 грн - заборгованість за комісією за період з 30.07.2019 по 05.03.2020; 1810,00 грн - заборгованість за пенею (а.с.32-35).
Відповідно до розрахунку інфляційних втрат та 3% річних відповідачці ОСОБА_1 в порядку ст. 625 ЦК України нараховано 4288,90 грн - інфляційних втрат за час прострочення за період 05.03.2020 - 23.02.2022 та 1336,08 грн - 3% річних від простроченої суми за період 05.03.2020 - 23.02.2022 станом на 27.09.2023 (а.с.36).
Як вбачається з вимоги №808/05 від 02.04.2020 позивач звертався до відповідача ОСОБА_1 з повідомленням про зміну кредитора з АТ «РВС БАНК» на ТОВ «ФК «Паріс» та вимогою про виконання зобов'язань за кредитним договором №1034977 від 30.07.2019 у сумі 22 571,82 грн станом на 02.04.2020 (а.с.37-39).
З відповіді №267535 від 11.10.2023 з Єдиного державного демографічного реєстру вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.47).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Отже, до позивача перейшли права первісного кредитора АТ «РВС БАНК» за кредитним договором №1034977 від 30.07.2020 в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідач не заперечує укладення та підписання договору між нею та АТ «РВС БАНК», проте стверджує, що позивачем не доведено отримання нею грошових коштів, а меморіальні ордери №3874 та №3875 не відповідають вимогам до первинних облікових бухгалтерських документів.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (стаття 78 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що обов'язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст.77-ст.80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судом) виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту .
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, надані банком виписки по особовому рахунку позичальника, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.
Відповідно до п.1.1 розділу І Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка діяла на момент укладення договору, заборгованість за яким є предметом розгляду у цій справі, меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунку платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та нормативно-правових актів Національного банку, тому є належними та допустимими доказами щодо отримання кредитних коштів за договором, укладення якого відповідачем не спростовано.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) суд зробив висновок, що: «надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконання прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику. Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. У відповідності до частин першої-третьої 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг. Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Положення спірного кредитного договору № PLRPGK0000000002 від 28 травня 2008 року про сплату позичальником на користь банку комісій у вигляді винагороди за додатковий моніторинг погашення кредиту та за резервування ресурсів є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» і пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, які були чинними на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок. Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів» (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року».
Враховуючи викладену правову позицію Верховного Суду суд вважає, що нарахування разової комісії в сумі 384,62 грн та щомісячної комісії за супроводження кредиту 3% від суми наданого кредиту в сумі 3682,32 за період з 30.07.2029 по 05.03.2020 суперечить положенням ч. 1, ч. 2 ст. 228 ЦК України, оскільки не є платою за послуги, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику, а тому положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій у вигляді разової комісії та щомісячної комісії за супроводження кредиту 3% від суми наданого кредиту є нікчемними.
Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, оскільки первісний кредитор незаконно нарахував відповідачці комісії по кредиту, то до позивача право такої вимоги не перейшло, а позовні вимоги в частині стягнення разової комісії (позивачем включено до тіла) в сумі 384,62 грн та заборгованості по щомісячній комісії в сумі 3692,32 грн задоволенню не підлягають.
Щодо нарахування пені на заборгованість в сумі з 30.07.2019 по 29.02.2020 в сумі 1810,00 грн.
Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідний положень Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов'язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов'язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Отже, до заборгованості про стягнення пені, яка нарахована до введення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби, не застосовується позовна давність.
Суд перевірив правильність нарахування пені за період з 31.08.2019 (день наступний за днем встановленого терміну погашення згідно з графіком платежів) до 29.02.2020 -182 днів, а тому пеня нарахована позивачем вірно.
Водночас суд вважає законною вимогу позивач щодо стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором в розмірі фактично отриманих коштів - 15 000 грн.
Судом здійснено розрахунок договірних процентів на заборгованість у сумі 15 000 грн, які були надані відповідачу за кредитним договором, за період прострочення 31.08.2019 по 05.03.2020 та отримано результат - проценти дорівнюють 1383,29 грн (15 000 грн х 0,18 х 187 днів/365 днів), тобто загальна заборгованість за кредитом складає 18 193,29 грн, з яких: 15 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1383,29 грн - заборгованість за процентами; 1810,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня).
Що стосується нарахувань за ст. 625 ЦК України, суд встановив таке.
Відповідно до положень ч. 1 , ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що нарахування за ст. 625 ЦК України у зв'язку із простроченням сплати боргу не відноситься до відповідальності, яка не застосовується на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 05.03.2020 до 23.02.2022 на суму заборгованості визнаною судом обґрунтованою, а саме - 18 193,29 грн.
З розрахунку суду індекс інфляції та 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення з 05.03.2020 до 23.02.2022 складає 3456,93 грн та 1077,00 грн відповідно.
Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягує заборгованість у сумі 22 727,22 грн, з яких: 15 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1383,29 грн - заборгованість за процентами; 1810,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня) 1077,00 грн - 3% річних за користування грошовими коштами за період з 05.03.2020 по 23.02.2022; 3456,93 грн - інфляційні втрати за період з 05.03.2020 по 23.02.2022.
Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст.141 ЦПК України. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача частково у сумі 2163,30 грн.
Керуючись ст. 2,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265,273, 289, 354,355 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Паріс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Паріс» заборгованість за кредитним договором №1034977 від 30.07.2019 у сумі 22 727,22 грн, з яких: 15 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1383,29 грн - заборгованість за процентами; 1810,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня), 1077,00 грн - 3% річних за користування грошовими коштами за період з 05.03.2020 по 23.02.2022; 3456,93 грн - інфляційні втрати за період з 05.03.2020 по 23.02.2022.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Паріс» заборгованості за кредитним договором в сумі 5469,58 грн, з яких: 384,62 грн -заборгованість за тілом, 301,59 грн - проценти, 3692,32 грн - комісія, 259,08 грн - 3% річних за користування грошовими коштами за період з 05.03.2020 по 23.02.2022; 831,97 грн - інфляційні втрати за період з 05.03.2020 по 23.02.2022 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Паріс» судовий збір у сумі 2163,30 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Паріс», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 77-А, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38962392.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 .
Суддя О. М. Тимош