ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 372/3002/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Висоцька Г.В., Суддя-доповідач Кобаль М.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.
при секретарі: Литвин С.В.
за участю:
представника позивача: Гаврюшенка Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 08 серпня 2023 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області про визнання незаконною та скасування постанови, -
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області (далі - відповідач) у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 304 від 14.06.2023, винесену Адміністративною комісією Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області щодо ФОП ОСОБА_1 , а провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачене ст. 152 КУпАП щодо закрити, та стягнути судовий збір.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 08 серпня 2023 року у задоволенні зазначеного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, який з'явився у призначене судове засідання, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.06.2023 головним спеціалістом відділу з питань благоустрою ВК Обухівської міської ради Силюком А.В. відносно ФОП ОСОБА_1 , складено протокол про адміністративне правопорушення № 1 за ст. 152 КУпАП.
08.06.2023 року адміністративною комісією Обухівської міської ради Київської області ФОП ОСОБА_1 , направлено повідомлення рекомендованим листом про засідання адміністративної комісії та розгляд адміністративної справи на 14.06.2023 року, що підтверджується копією поштового відправлення.
13.06.2023 року на адресу відповідача надійшло клопотання від позивача (вх. № 2267) про відкладення розгляду адміністративної справи з 14.06.2023 року на іншу дату, в якому поважних причин для відкладення не зазначено.
Отже, починаючи з 13.06.2023, позивач належним чином повідомлений про призначення розгляду адміністративної справи на 14.06.2023 року.
14.06.2023 року при розгляді адміністративного протоколу про адміністративне правопорушення Виконавчим комітетом Обухівської міської ради прийнято постанову № 304 про накладення адміністративного стягнення на ФОП ОСОБА_1 , у вигляді 850,00 грн. (далі по тексту - оскаржувана постанова)(а.с.15).
Оскаржуваною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, а саме: порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів.
16.06.2023 року відповідачем направлено позивачу оскаржувану постанову № 304 від 14.06.2023 року рекомендованим листом із зворотнім повідомленням саме 20.06.2023 року, що підтверджується копіює такого повідомлення.
Вважаючи протиправною оскаржувану постанову, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувану постанову, оскільки факт вчинення позивачем правопорушення підтверджено в ході судового розгляду справи, при цьому відповідач дотримався вимог діючого законодавства щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, що свідчить про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності та відсутність підстав для скасування спірної постанови.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 152 КУпАП передбачено, що порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 1 частини 1 ст. 218 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до частини 1 ст. 218 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 45, 46, 92, 99, 103-1, 103-2, 104, 104-1, статтею 136 (за вчинення порушень на автомобільному транспорті), статтями 138, 141, 142, 149-152, частиною першою статті 154, статтями 155, 155-2, частиною другою статті 156, частинами першою - четвертою статті 156-1, статтями 156-2, 159, частиною першою статті 163-17, статтею 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтею 179, статтею 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), частиною четвертою статті 181, статтею 181-1, частиною першою статті 182, статтями 183, 185-12, 186, 189, 189-1, 212-1 цього Кодексу.
Частинами 1, 2 статті 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно з п. 1 частини 1 статті 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції (частини третя і четверта статті 42-4) (частина перша статті 44, стаття 44-1, частина перша статті 44-3, статті 46-1, 46-2, 51, 51-2, 51-4, 88-1, 89, 92, частина перша статті 106-1, стаття 106-2, частини четверта, сьома - дев'ята статті 121, частина третя статті 121-3, частини п'ята і сьома статті 122, частина перша статті 122-2, статті 122-2, 122-4, 122-5, частини друга і третя статті 123, стаття 124, частини третя і п'ята статті 126, частина четверта статті 127, стаття 127-1, частина третя статті 127-4, стаття 130, частина третя статті 133, стаття 135-1, стаття 136 (про порушення на автомобільному транспорті), стаття 139, частина четверта статті 140, статті 148, 151, 152, частина восьма статті 152-1, статті 154, 155, 155-2-156, частини перша - четверта статті 156-1, статті 156-2, 156-4, 159, 160, частини перша і третя статті 161-1, статті 162, 162-3, частина перша статті 163-17, статті 164-164-8, 164-10, 164-15-164-18, 165-1, 165-2, 166-14 - 166-18, 166-27, 172-4 - 172-9 (за винятком правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище), 172-9-1, 172-9-2, 172-10 і 172-19 (про правопорушення, вчинені поліцейськими поліції особливого призначення Національної поліції України під час дії воєнного стану), 173 - 173-2, 173-4, 174, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, 178 - 181-1, 182 - 183-1, частини перша - третя, сьома статті 184, статті 184-1, 184-2, 184-3 (у частині незаконного використання найменування та ознак належності до Національної поліції України), 185-185-2, 185-4 - 185-9, 186, 186-1, 186-3, 186-5 - 187, 188-28, 188-47, 189 - 195-6, статті 204-1, 206-1, 212-6, 212-7, 212-8, 212-10, 212-12, 212-13, 212-14, 212-19, 212-20, 212-22-212-24).
Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначено Законом України «Про благоустрій населених пунктів» від 06 вересня 2005 року № 2807-IV (далі - Закон № 2807-IV).
Згідно зі ст. 1 Закону № 2807-IV благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
Територія - сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об'єктів благоустрою населених пунктів: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об'єктів, об'єктів промисловості, комунально-складських та інших об'єктів у межах населеного пункту.
Відповідно до ст. 14 Закону № 2807-IV об'єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.
Статтею 20 Закону № 2807-IV встановлено, що рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01 червня 2023 року головним спеціалістом відділу з питань благоустрою виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області Силюком A.B. складено протокол № 1 про адміністративне правопорушення, за статтею 152 КУпАП, та зазначено про порушення п.1 p. VII, пунктів 5,6,7,8,9 p. VIII Правил благоустрою населених пунктів Обухівської міської ради, затверджених рішенням Обухівської міської ради від 01.10.2021 № 400 (далі - Правила благоустрою).
Згідно п. 5 p. VIII Правил благоустрою визначено, що розміщення тимчасових споруд (далі - ТС) торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності здійснюється відповідно до Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року № 244, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за № 1330/20068, та Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 року № 1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.032015 року за № 252/26697.
Пунктом 2.1. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року № 244 (далі - Порядок), передбачено, що підставою для розміщення ТС є - паспорт прив'язки ТС.
Пунктом 1.4 Порядку визначено, що паспорт прив'язки ТС - комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС та благоустрій прилеглої території на топографо-геодезичній основі М 1 : 500, інженерне забезпечення, зовнішній архітектурний вигляд ТС та. напрям підприємницької діяльності.
В п. 2.2. Порядку зазначено, що замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.
Як встановлено судом першої інстанції, всупереч норм законодавства, позивачем жодних дій щодо отримання паспорта прив'язки ТС не було вчинено.
Зазначене, за висновком суду першої інстанції, є правомірною підставою для притягнення до адміністративної відповідальності ФОП ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопорушення, а саме встановлення тимчасових споруд на земельній ділянці комунальної власності без правовстановлюючих документів, а саме: паспорта прив'язки ТС.
Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вказаний висновок помилковим з огляду на наступне.
Як вже зазначалося, п. 1 ст. 247 КУпАП України передбачено, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів.
У протоколі від 01.06.2023 року відповідачем зазначено, що до протоколу додаються: докази фотофіксації даного правопорушення, зокрема, про порушення ФОП ОСОБА_1 п.1 p. VII, пунктів 5,6,7,8,9 p. VIII Правил благоустрою населених пунктів Обухівської міської ради, затверджених рішенням Обухівської міської ради від 01.10.2021 № 400.
Таким чином, на переконання відповідача, порушення позивачем державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів підтверджується протоколі № 1 від 01.06.2023 з фото фіксацією, зокрема вбачається, що позивач самовільно розмістив тимчасові споруди для здійснення підприємницької діяльності, а тому зазначене адміністративне правопорушення підпадає під дію ст. 152 КУпАП та відповідно під дію Правил благоустрою.
Як зазначено відповідачем, при складанні протоколу задіяні два свідки правопорушення, які вказані в протоколі та підтвердили факт порушення ФОП ОСОБА_1 Правил благоустрою.
У свою чергу, доводи апелянта зводяться до того, що докази, які надані відповідачем та показання свідків лише доводять факт існування тимчасових споруд, а не факт їх розміщення саме ФОП ОСОБА_1 .
Так, приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (в подальшому АДРЕСА_1 ) перебуває в оренді у ФОП ОСОБА_1 починаючи з 2000 років.
03.07.2012 року рішенням Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області № 706 продовжено ФОП ОСОБА_1 термін дії договору оренди нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 під розміщенням складу загальною площею 72 квадратних метрів, з 02.05.2012 на 5 років.
На підставі рішення Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області від 05.12.2017 № 626, між Виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір оренди нерухомого майна № 92 від 01.12.2017 рок, яким орендовано приміщення, площею 99,8 квадратних метрів, по АДРЕСА_1 .
Також, рішенням Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області від 08.10.2020 № 539, ФОП ОСОБА_1 надано дозвіл на продовження оренди нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 .
Згодом адресу змінено на: АДРЕСА_1 , а також змінено площу на оренду майна з 99,8 квадратних метрів на 77,6 квадратних метрів.
18.11.2020 року відбувся електронний аукціон № UA-PS-2020-10-23-000065-3, організатором якого виступав Виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області, склад лото: продовження договору оренди на нежитлове приміщення (частину будівлі) площею 77,6 квадратних метрів, за адресою: АДРЕСА_1 .
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що з наявних в матеріалах справи фото неможливо встановити коли саме їх було зроблено (відсутня дата та час), та відсутні будь-які відомості щодо місця здійснення фото. Крім того, на вищевказаних фото відсутні докази використання саме позивачем вказаної будівлі.
Таким чином, наявні у матеріалах фото не можуть свідчити про вчинення ФОП ОСОБА_1 порушень норм та стандартів благоустрою населеного пункту.
На підставі наведеного, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, не надано належних та допустимих доказів вчинення ФОП ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КУпАП.
Також, під час судового засідання в суді апеляційної інстанції, представник відповідача підтвердила, що належних доказів зведення та монтажу вказаної тимчасової споруди саме ФОП ОСОБА_1 , у відповідача немає.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджено, що відповідач притягуючи до відповідальності за вчинене адміністративного правопорушення позивача, діяв на підставі та в межах вимог чинного законодавства.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, враховуючи, що належними та допустимими доказами не підтверджується факт вчинення ФОП ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КпАП України, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року №127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010 року).
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а висновки суду першої інстанції помилковими, відповідно оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права.
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст. 139 КАС України).
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що сплачений позивачем під час подання позовної заяви та апеляційної скарги судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, як суб'єкта владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2684,00 грн. судового збору за подання адміністративного позову, та 4026,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, що підтверджується квитанціями, які містяться в матеріалах справи.
З огляду на задоволення позовних вимог, вказаний судовий збір підлягає поверненню позивачу в розмірі 6710,00 грн.
Керуючись ст.ст. 242, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 08 серпня 2023 року - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області про визнання незаконною та скасування постанови задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області № 304 від 14.06.2023 року про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 адміністративного стягнення.
Закрити провадження по справі за адміністративне правопорушення відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за ст. 152 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області (ЄДРПОУ 35161650) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), витрати пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальній сумі 6710,00 грн. (шість тисяч сімсот десять грн.).
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
Л.О. Костюк
Повний текст виготовлено 14.11.2023 року