ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 752/10910/23 Суддя (судді) першої інстанції: Баранов О.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 22 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції УПП в Кіровоградській області, інспектора взводу №1 роти №3 батальйону УПП у Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Наконечного В'ячеслава Віталійовича про скасування постанови серія ЕАС №6900234 від 27.04.2023 року у справі про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Катеринопільського районного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції УПП в Кіровоградській області, інспектора взводу №1 роти №3 батальйону УПП у Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Наконечного В'ячеслава Віталійовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС №6900234 від 27.04.2023 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за у справі за ч.2 ст. 122 КУпАП.
Катеринопільський районний суд Черкаської області своїм рішенням від 22 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовив.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов. В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що рішення суду винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Дана справа належить до категорії термінових справ, передбачених ст. 286 КАС України та підлягає розгляду з урахуванням особливостей, передбачених параграфом 2 глави 11 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС №6900234 від 27.04.2023 позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено штраф в сумі 510 грн.
Підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що 27.04.2023 о 18 год. 03 хв. 34 с. під час здійсненні патрулю екіпажем, в складі інспектора взводу №1 роти №3 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП старшим лейтенантом поліції Наконечним В.В. спільно з напарником було зафіксовано факт адміністративного правопорушення, а саме: водій ОСОБА_1 , на автомобільній дорозі М-30, 692 км, керував транспортним засобом "TOYOTA PROACE CITI VERSO" д.н.з. НОМЕР_1 , та на дорозі з двосторонім рухом, яка має дві смуги для руху в одному напрямку здійснив виїзд на призначений для зустрічного руху бік дороги, при цьому перетнувши подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки 1.3, чим порушив п.п. 11.4 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Вважаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесені до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до пункту 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3, 5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно ст.258 КУпАП протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
В даному випадку оскаржувана постанова була винесена відповідачем саме на підставі ст.258 КУпАП, що не суперечить нормам законодавства.
З оскаржуваної постанови вбачається, що 27.04.2023 водій ОСОБА_1 , на автомобільній дорозі М-30, 692 км, керував транспортним засобом "TOYOTA PROACE CITI VERSO" д.н.з. НОМЕР_1 , та на дорозі з двосторонім рухом, яка має дві смуги для руху в одному напрямку здійснив виїзд на призначений для зустрічного руху бік дороги, при цьому перетнувши подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки 1.3, чим порушив п.п. 11.4 Правил дорожнього руху України.
В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 8.1. Правил дорожнього руху України, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Згідно положень п п. 1.1. розділу 34 Правил дорожнього руху України, горизонтальна розмітка (вузька суцільна лінія) поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей. Лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється. Дорожня розмітка допомагає водію орієнтуватися в дорожніх умовах, особливо під час руху в темну пору доби, коли водієві дуже складно залишатися на полосі руху під час зустрічного роз'їзду.
За приписами пункту 11.4 розділу Правил дорожнього руху на дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги.
Частиною другою статті 122 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність, зокрема, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Слід звернути увагу на те, що на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, зазначеного в постанові серії ЕАС №6900234 від 27.04.2023 року, представником відповідача надано суду компакт-диск із записом з місця події.
Так, з наявного відеозапису, що міститься в матеріалах справи, встановлено, що позивач, керуючи автомобілем "TOYOTA PROACE CITI VERSO" д.н.з. НОМЕР_1 , виїхав на смугу зустрічного руху, перетнувши подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки 1.3, чим порушив п. 11.4 Правил дорожнього руху України.
Таким чином, факт вчинення правопорушення позивачем є доведеним, зокрема відеоматеріалом.
Колегія суддів критично ставиться до доводів позивача про те, що поданий поліцією відеозапис, не може вважатися належним доказом у зв'язку з тим, що оскаржувана постанова не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Частинами першою та четвертою статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
За приписами статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В даному випадку у оскаржуваній постанові зазначено, що до постанови додаються відео 47240.
Тобто, в оскаржуваній постанові зазначено всі відомості, які вимагаються законодавством, зокрема ст. 283 КУпАП, та які є достатніми і необхідними для встановлення суті та змісту вчиненого позивачем порушення.
На переконання колегії суддів певні недоліки в оформленні постанови, зокрема відсутність у оскаржуваній постанові конкретного посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис, при наявності посилання взагалі на наявність відео, не може слугувати підставою для скасування оскаржуваної постанови в цілому.
У свою чергу, скаржником не обґрунтовано, яким чином відсутність тих чи інших відомостей в оскаржуваній постанові спростовують порушення ним п.п. 11.4 Правил дорожнього руху України.
Стосовно посилання апелянта на те, що у матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували повноваження Негрі О.В. на представництво інтересів відповідача у тому числі і на підпис відзиву від його імені, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено з матеріалів справи, до відзиву на позовну заяву долучено копію довіреності, якою Департамент патрульної поліції уповноважує Негрю О.В. представляти та/або захищати права та законні інтереси Довірителя та його структурних підрозділів (в тому числі інтереси посадових осіб Довірителя), зокрема, в судах при розгляді адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення (а.с.31).
Таким чином, відповідно до копії довіреності наявної у матеріалах справи Негря О.В. мала процесуальні права на представництво інтересів відповідача, зокрема, право подавати відзив на позовну заяву від імені відповідача.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Інші доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у позовній заяві та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга позивача не містить.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 22 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.М. Єгорова
А.Ю. Коротких