П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 р. Категорія 112010200м. ОдесаСправа № 420/8099/23
Перша інстанція: суддя Василяка Д.К.,
час і місце ухвалення: спрощене провадження,
м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи його тим, що виплата пенсії за віком, починаючи з 01.02.2021р., здійснюється у невстановленому законом розмірі, з порушенням вимог Закону 1058-IV, у зв'язку з чим 05.01.2023р. вона звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, додавши необхідні документи. Однак, заява позивача залишена відповідачем без задоволення. Позивач, вважає, що дії відповідача щодо виплати пенсії позивачу в невстановленому законом розмірі є протиправними, грубо порушують конституційне право позивача на соціальне забезпечення в старості, яке потребує судового захисту.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не здійснення розрахунку та виплати суми пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2021 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити розрахунок та виплату суми пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2021 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі та здійснити індексацію пенсії при її розрахунку та виплаті за період з 01.02.2021. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління пенсійного фонду України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи частково позов, суд першої інстанції не врахував, що оскільки резолютивна частина постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2022 року, якою відновлено позивачці виплати пенсії за віком не містить зобов'язання щодо проведення подальших перерахунків пенсії, розмір пенсійної виплати встановлений на рівні розміру січня 2021 року. Про факт виплати повідомлено суд звітом про виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2022 по справі № 540/7677/21. Крім того, апелянт зазначає про те, що позивач просить провести перерахунок пенсії з 2021 року, що виходить за межі шестимісячного строку, встановленого ст. 122 КАС України.
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2022 у справі № 540/7677/21 апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року скасовано, постановлено нове, яким позов ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області відновити ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 виплату пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІУ з моменту припинення виплат - з 01.02.2021 року, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачувати пенсію на визначений позивачами банківський рахунок в установі Ощадбанку.
Частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2023 у справі № 540/7677/21 встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року у справі №540/7677/21 відновлено ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 виплату пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі- Закон №1058-ІV) з моменту припинення виплат - з 01.02.2021 року у розмірі станом на січень 2021 року (дату припинення виплати).
Обчислення пенсії проведено з урахуванням ст. 27, 28 Закону №1058-ІV, встановлених на місяць припинення пенсій, а саме на січень 2021 року.
ОСОБА_6 у серпні 2022 року поновлено виплату пенсії за віком у розмірі 1769,00 грн. Доплату за період з 01.02.2021 по 31.07.2022 нараховано у вересні 2022 року у розмірі - 31842,00 грн. Подальша виплата нараховувалась щомісячно. У грудні 2022 виплачено компенсацію в сумі 2482,96 грн.
Крім цього, постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду було зобов'язано ГУ ПФУ в Херсонській області відновити ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 виплату пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV з моменту припинення виплат - з 01.02.2021 року, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачувати пенсію на визначений позивачами банківський рахунок в установі Ощадбанку.
Відповідно до протоколу призначення/перерахунку пенсії позивача, розмір пенсії ОСОБА_1 за період з 01.02.2021 року по 30.11.2022 року, з 01.12.2022 - довічно складає - 1293,50 грн. (загальний розмір пенсії) + 475,50 грн. (доплата до мінімальної пенсії) = 1769,00 грн.
05 січня 2023 року позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії.
05 квітня 2023 року пенсійним органом було повідомлено позивача, що ГУ ПФУ в Львівській області було прийнято рішення від 12.01.2023 року № 965070152341 про відмову в проведенні перерахунку.
Вважаючи протиправною бездіяльність пенсійного органу щодо розрахунку та виплати пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що зі змісту протоколу про нараховану та фактично виплачену пенсію позивачу за період з 01.02.2021 слідує, що визначений розмір пенсії за віком є меншим за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначений вказаними вище Законами. Тому, вказане свідчить про порушення управлінням при нарахуванні та виплаті пенсії позивачу за період з 01.02.2021 вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення".
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
На підставі частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
Таким чином, громадянин України, незалежно від проживання, зокрема, в Державі Ізраїль, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі і на пенсійне забезпечення.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим законом та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Рішенням №25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону №1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Отже, виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено в ст. 46 Конституції України.
Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).
У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Отже, проживаючий в Ізраїлі громадянин України має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.
За таких обставин, відсутність у рішенні суду, яким зобов'язано пенсійний орган поновити пенсію за віком, зобов'язання здійснювати у подальшому перерахунок вказаної пенсії у відповідності до норм пенсійного законодавства України не може бути підставою для відмови позивачу у такому перерахунку.
Згідно із статтею 46 Конституції України пенсія є одним із видів соціального захисту, право на яке громадянину гарантується.
Виходячи із самого визначення поняття "пенсія", щомісячні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання виплати (чи її перерахунок).
Кінцевий термін або строк, на який призначається такий вид забезпечення як пенсія не може встановлюватись, бо це суперечить самому визначенню та суті таким виплатам.
Відповідно до статті 46 Закону № 1058-ІV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Згідно із частиною другою статті 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Водночас, згідно з пунктом 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 (далі Порядок № 22-1), поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2) (пункт 4.1 Порядку № 22-1).
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку № 22-1).
Пунктом 4.2 цього Порядку також передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Слід зазначити, що право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом.
Згідно з приписами частини 1 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.
Згідно з приписами частини 1 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп ? Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
За приписами частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" виключно цим Законом визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.
За нормами статті 7 цього ж Закону пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі статті 4 Закону України "Про прожитковий мінімум", прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Виходячи з вимог Конституції України і вищенаведених положень законів пенсія позивача не може бути меншою встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
За змістом статей Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено наступні прожиткові мінімуми для осіб, які втратили працездатність: з 01.01.2021 - 1769 грн, з 01.07.2021 - 1854 грн, з 01.12.2021 - 1934 грн, з 01.01.2022 - 1934 грн, з 01.07.2022 - 2027 грн, з 01.12.2022 - 2093 грн.
Водночас, відповідно до Закону №1058-IV пенсія виплачується у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з компенсацією втрати частини доходів.
Зі змісту протоколу про нараховану та фактично виплачену пенсію позивачу за період з 01.02.2021 слідує, що визначений розмір пенсії за віком є меншим за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначений вказаними вище Законами.
Тому, вказане свідчить про порушення управлінням при нарахуванні та виплаті пенсії позивачу за період з 01.02.2021 вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення".
Стосовно індексування нарахованої та виплаченої пенсії позивача за період з 01.02.2021, суд зазначає наступне.
Статтею 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" визначено порядок здійснення індексації та перерахунку пенсій.
Відповідно до частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Разом з тим, у порушення наведених вище норм індексація пенсії позивачу при її розрахунку та виплаті за період з 01.02.2021 не проводилася.
Оскільки підстави для індексації пенсії встановлені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення", суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог, що стосуються індексування пенсії.
Таким чином, позивачка має право на отримування пенсії за віком в повному обсязі у відповідності до законодавства.
У своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що позивач просить провести перерахунок пенсії з 2021 року, що виходить за межі шестимісячного строку, встановленого ст. 122 КАС України.
Разом з тим, відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №420/7835/19, обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим. Відновлення виплати пенсії має проводитися з дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009 без обмеження її виплати жодними строками.
Щодо зобов'язання відповідача здійснити нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії суд зазначає наступне.
Згідно статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів (в тому числі пенсії) у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).
Згідно статті 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Таким чином, у разі порушення щомісячного строку виплати пенсії згідно вказаних приписів орган Пенсійного фонду України зобов'язаний виплатити пенсіонеру компенсацію втрати частини доходів у тому місяці, у якому здійснена фактична виплата заборгованості пенсії за відповідний місяць.
Згідно пункту 3 Порядку №159 компенсації підлягають грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
Згідно пункту 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Згідно з пунктом 5 Порядку №159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Отже за змістом вказаних приписів у разі порушення строків виплати нарахованої пенсії орган Пенсійного фонду України в день виплати заборгованості з пенсії за минулий період зобов'язаний нарахувати та виплатити пенсіонеру компенсацію втрати частини доходу за весь період прострочення.
Водночас період прострочення розраховується починаючи з місяця нарахування пенсії по місяць фактичної виплати заборгованості з пенсії за минулий період, що підтверджується прикладами обчислення суми компенсації, наведеними у Додатку до Порядку №159.
З матеріалів справи не вбачається, що на виконання рішень суду, відповідач здійснив повну виплату донарахованої пенсії позивача з 01.02.2021, а тому враховуючи вищезазначені правові норми, у зв'язку з відсутністю фактичної виплати пенсії не вдається за можливе встановити період прострочення та здійснити розрахунок компенсації втрати частини доходів відповідно до Порядку №159.
Оскільки право позивача на одержання грошової компенсації втрати частини доходів виникне у майбутньому, а саме в день виплати заборгованості з перерахованої пенсії, позовні вимоги про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є передчасними і задоволенню не підлягають.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Херсонській області, - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 року по справі № 420/8099/23, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді С.Д. Домусчі О.І. Шляхтицький