ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/4972/23
Перша інстанція: суддя Величко А.В.,
повний текст судового рішення
складено 19.09.2023, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Димерлія О.О.,
суддів: Крусяна А.В., Танасогло Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.09.2023 у справі №400/4972/23 щодо встановлення строку для подання звіту про виконання рішення суду
УСТАНОВИВ:
10.08.2023 ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду в порядку приписів статті 382 КАС України із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
В обґрунтування вказаного звернення позивач зазначав про невиконання відповідачем рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 у справі №400/4972/23.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.09.2023 у справі №400/4972/23 заяву ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області строк для подання звіту про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 у справі №400/4972/23.
Метою прийняття означеного судового рішення було забезпечення належного виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України у Миколаївській області рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.09.2023 у справі №400/4972/23.
Не погодившись із вищевказаним судовим рішенням відповідачем до П'ятого апеляційного адміністративного суду подано апеляційну скаргу в якій, з посланням на порушення окружним адміністративним судом норм процесуального права, викладено прохання скасувати ухвалу суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги суб'єкт владних повноважень зазначає, що ГУ ПФУ у Миколаївській області не ухиляється від виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 у справі №400/4972/23. Як зазначає суб'єкт владних повноважень, на виконання рішення від 19.06.2023 у справі №400/4972/23, органом Пенсійного фонду проведено перерахунок пенсії за вислугу років та включено доплату в сумі 2000грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист деяких категорій осіб». Після перерахунку розмір пенсії позивача склав 24563,94грн. Доплати до перерахунку на виконання рішення суду немає. Відповідно до абз.4 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист деяких категорій осіб» щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 1 липня 2021 року. Зобов'язань щодо виплати пенсії в розмір, що перевищує максимальний розмір, рішенням суду від 19.06.2023 у справі №400/4972/23, на ГУ ПФУ у Миколаївській області не покладалось. Отже, рішення суду виконано в межах наявних у відповідача повноважень.
30.10.2023 ОСОБА_1 до П'ятого апеляційного адміністративного суду подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 у справі №400/4972/23 в повному обсязі Головним управлінням Пенсійного фонду України у Миколаївській області не виконано.
В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв'язку з положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з урахуванням такого.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 КАС передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Положеннями ч. 2 ст. 14 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень визначено статтею 382 КАС України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню судового рішення та відновленню порушених прав особи-позивача, на користь якого ухвалено таке рішення.
Отже, наведеною нормою Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав уважати, що за відсутності такого заходу судового контролю як подання звіту судове рішення залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, встановлюючи строк для подання звіту, суд повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Апеляційним судом установлено, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 у справі №400/4972/23 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести перерахунок та виплату пенсії за вислугу років починаючи з 01.12.2022 ОСОБА_1 із включенням щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. згідно із постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 № 713, з урахуванням виплачених сум.
У решті позовних вимог відмовлено.
Означене рішення суду першої інстанції набрало законної сили.
Однак, як на час звернення ОСОБА_1 до суду першої інстанції із заявою про встановлення судового контролю, так і на час прийняття окружним адміністративним судом оскаржуваної ухвали, матеріали справи не містили жодних доказів на підтвердження виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України у Миколаївській області рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 у справі №400/4972/23.
Тому, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду ініційованого позивачем питання, судом першої інстанції цілком правомірно застосовано до спірних правовідносин такий інститут як «встановлення судового контролю».
З урахуванням наведеного, колегія суддів уважає правильним висновок окружного адміністративного суду щодо необхідності зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подати до Миколаївського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду від 19.06.2023 у справі №400/4972/23.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає про передчасність доводів скаржника щодо виконання рішення окружного адміністративного суду, адже оцінка означеному судом першої інстанції буде надаватися під час вирішення питання щодо прийняття звіту про виконання рішення суду від 19.06.2023 у справі №400/4972/23.
Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
За таких обставин, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, при ухваленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для її скасування немає.
З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.09.2023 у справі №400/4972/23 щодо встановлення строку для подання звіту про виконання рішення суду - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді А.В. Крусян Т.М. Танасогло