П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 522/11089/23
Перша інстанція: суддя Чернявська Л.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача-Шляхтицького О.І.,
суддів: Домусчі С.Д., Семенюка Г.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28.07.2023 у справі № 522/11089/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора УПП в Одеській області старший лейтенант поліції Киртоки Олександра Юрійовича, Головного управління Державної патрульної служби в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог.
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №7104109 від 03.06.2023, якою визнано винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн..
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03.06.2023 о 13 год. 13 хв. ОСОБА_1 перетинав Т - образне перехрестя вулиць Градоначальницька та вулиці Різовська. Виїхавши на перехрестя, водій ОСОБА_1 не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, оскільки на думку Позивача це було небезпечно, так як інші учасники дорожнього руху могли неправильно оцінити ситуацію і спровокувати ДТП. 03.06.2023 року відносно ОСОБА_1 було винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Позивач зазначає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, та вказує про те, що на перехресті по вул. Градоначальницька та вул. Різовська, повинен бути встановлений дорожній знак «дати дорогу», якого не видно через те, що він закритий гілками дерев. Окрім того звертає увагу, що інформаційна табличка встановлена із порушенням та не є читабельною, оскільки закрита гілками дерев, що унеможливлювало її видимість. Позивач вважає, що постанова, що оскаржується є незаконною, а тому підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву в якому заперечує проти її задоволення. В обґрунтування відзиву зазначено, що 03.06.2023, приблизно о 13 годині 13 хвилин, в ході виконання службових обов'язків інспектор роти №7 батальйону №1 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції ОСОБА_2 , за адресою: м. Одеса, вул. Градоначальницька 22/2, виявив т.з. «YAMAHA JOG 570195» без номерного знаку, під керуванням ОСОБА_1 , який керуючи транспортним засобом здійснив проїзд Т - образного перехрестя по вул. Градоначальницька та вул. Різовська не подавши сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед поворотом, чим порушив п. 9.2. б. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. Факт вчинення правопорушення, на думку представника відповідача, підтверджується відеозаписами зі службового відео реєстратора поліцейських розташованого в службовому автомобілі та з нагрудних портативних камер поліцейських. Окрім того, представник відповідача зазначає, що позивач не заперечує та сам підтверджує, що за кермом т. з. «YAMAHA JOG 570195» був саме він. Позивачем було вчинено декілька адміністративних правопорушень, керування т. з. без номерного знаку не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії, проїзд перехрестя не подавши сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед поворотом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 28.07.2023 у справі № 522/11089/23 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної патрульної служби в Одеській області, Інспектора УПП в Одеській області Киртоки Олександра Юрійовича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі вказує, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- судом першої інстанції не враховано, що інспектором патрульної поліції під час прийняття оскаржуваної постанова порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме: відхилено клопотання про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення, не забезпечено можливість скористатись правовою допомогою; у зв'язку з правопорушенням прийнято постанову, а не складено протокол про адміністративне правопорушення.
Обставини справи.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №7104109 від 03.06.2023 визнано винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122та КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.
В оскаржуваній постанові зазначено, що 03.06.2023 ОСОБА_1 у місті Одеса, на перехресті по вул. Градоначальницька 22/2, керуючи т.з. не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті ліворуч, чим порушив п.9.2.б. ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи містять належні та допустимі докази вини позивача у вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 222 КУпАП України, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (ст. 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша ст. 44, ст. 44-1, ч. 2 ст. 106-1, ч. 1, 2, 3, 4 і 6 ст. 109, ст. 110, ч. 3 ст. 114, ч. 1 ст. 115, ст. 116-2, ч. 2 ст. 117, ч. 1,ч 2 ст. 119, ч. ч. 1, 2, 3, 5 і 6 ст. 121, ст. 121-1, 121-2, ч. 1, 2 і 3 ст. 122, ч. 1 ст. 123, ст. 124-1 - 126, ч. 1, 2 і 3 ст. 127, ст. 128-129, ст. 132-1, ч. 1, 2 та 5 ст. 133, ч.ч. 3, 6, 8, 9, 10 і 11 ст. 133-1, ч. 2 ст. 135, ст. 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), ст. 137, ч. 1, 2 і 3 ст. 140, ст. 148, 151, ст. 161, 164-4, ст. 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), ст. 176, 177, ч. 1 ч. 2 ст. 178, ст. 180, 181-1, ч. 1 ст. 182, ст. 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Справи, які віднесено до компетенції Національної поліції відповідають вимогам ч. 4 ст. 258 КУпАП - постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місці вчинення правопорушення. Працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанову у справах про адміністративні правопорушення з порушенням ПДР на місці вчинення правопорушення.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно з ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти (510 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 9.2 ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб та забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 19.02.2020 у справі № 496/4315/16-а, обов'язковому доказуванню під час розгляду справ про адміністративні правопорушення підлягають лише факти вчинення або невчинення певною особою адміністративного правопорушення, які в свою чергу, підтверджуються відеозйомкою фіксації події адміністративного правопорушення.
Колегія суддів зазначає, що факт вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення, а саме не подання сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті ліворуч під час керування транспортним засобом «YAMAHA JOG 570195» без номерного знаку підтверджується відеозаписами з портативного відеореєстратора службового автомобіля патрульної поліції (диск № 1, диск № 2), які додано до матеріалів справи (а.с. 46).
Цей факт позивачем не заперечується та не спростовується.
Відтак, вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами.
За таких обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що спірна постанова складена уповноваженою особою у відповідності до вимог статті 280 КУпАП, працівник патрульної поліції з'ясував чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясував інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, є правильними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..
Доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що інспектором патрульної поліції не забезпечено право його право на захист.
Суд критично ставиться до доводів апелянта про неповідомлення останнього про право на захист передбачене статтею 59 Конституції України та статтею 268 КУпАП під час розгляду справи.
Як встановлено з відеозаписів з портативних відеореєстраторів працівників поліції, які містяться на компакт-диску № 1 (а.с. 46), інспектор патрульної поліції неодноразово роз'яснював позивачу зміст права на захист та порядок його застосування в рамках розгляду справ про адміністративне правопорушення як за ст. 126 КУпАП так і в рамках розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Уповноваженою особою Управління патрульної поліції надано час для звернення за безоплатною правничою допомогою, з урахуванням особливостей порядку та обмеженого терміну розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, зокрема, засобами телефонного зв'язку. Однак, останній не реалізував право на правову допомогу протягом часу до винесення оскаржуваної постанови.
Конституційний Суд України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 26 травня 2015 року, № 5-рп/2015 сформулював правову позицію щодо наявності у справах про адміністративні правопорушення переліку адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні.
Отже, враховуючи, що вказане провадження про адміністративне правопорушення є скороченим, мету утвердження ефективної безпеки дорожнього руху та з огляду на те, що в розумінні Європейської Конвенції з прав людини позивач не залишається при цьому без засобів захисту, бо може висувати доводи під час судового розгляду, вищенаведені доводи апелянта щодо позбавлення права на захист, а також можливості користуватися юридичною допомогою адвоката при розгляді справи про адміністративне правопорушення відхиляються апеляційним судом, оскільки окремі недоліки процесу розгляду справи про адміністративне правопорушення можуть бути урівноважені під час розгляду відповідного позову у суді за допомогою його змагального характеру.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд не вбачає в діях інспектора патрульної поліції порушення права апелянта на захист, передбачених ст. 59 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Водночас, враховуючи скорочений строк розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП на місці вчинення правопорушення, інспектор патрульної поліції обґрунтовано відхилив клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи.
Окрім того, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що інспектор патрульної поліції в порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення не склав протокол про адміністративне правопорушення, а одразу прийняв постанову.
Надаючи оцінку вказаним доводам колегія суддів зазначає таке.
Належних доказів що інспектор поліції не надав позивачу можливості скористатися своїми правом на захист під час винесення постанови, надати пояснення чи докази, розгляду справу без надання позивачу права на подачу доказів суду не надано, а тому в цій частині підстава є необґрунтованою.
Як вже зазначалось, згідно зі ст. 222 КУпАП України, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (ст. 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша ст. 44, ст. 44-1, ч. 2 ст. 106-1, ч. 1, 2, 3, 4 і 6 ст. 109, ст. 110, ч. 3 ст. 114, ч. 1 ст. 115, ст. 116-2, ч. 2 ст. 117, ч. 1,ч 2 ст. 119, ч. ч. 1, 2, 3, 5 і 6 ст. 121, ст. 121-1, 121-2, ч. 1, 2 і 3 ст. 122, ч. 1 ст. 123, ст. 124-1 - 126, ч. 1, 2 і 3 ст. 127, ст. 128-129, ст. 132-1, ч. 1, 2 та 5 ст. 133, ч.ч. 3, 6, 8, 9, 10 і 11 ст. 133-1, ч. 2 ст. 135, ст. 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), ст. 137, ч. 1, 2 і 3 ст. 140, ст. 148, 151, ст. 161, 164-4, ст. 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), ст. 176, 177, ч. 1 ч. 2 ст. 178, ст. 180, 181-1, ч. 1 ст. 182, ст. 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
За загальним правилом ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Разом з тим, ч. 3 ст. 254 КУпАП встановлено, що протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Також, відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 (далі - Інструкція № 1395), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою і другою статті 121-3, частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1, 125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128 - 129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев'ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП. Відповідно до положень п.п. 9 п. 3 Інструкції № 1395 розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
У відповідності до п. 10 розділу III 3 Інструкції № 1395, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 5 розділу IV Інструкції № 1395 постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (ст.285 КУпАП). Копія постанови протягом 3-х днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.
Відтак, враховуючи наведене, а також те, що інкриміноване позивачу правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП, відноситься до правопорушень, які розглядаються органами Національної поліції на місці вчинення правопорушення, відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також приймаючи постанову за результатами розгляду справи, уповноважена особа полії діяла правомірно, у відповідно до чинного законодавства.
З огляду на викладене, вищевказані доводи апелянта є необґрунтованими.
Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28.07.2023 у справі № 522/11089/23 - залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28.07.2023 у справі № 522/11089/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк