П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
----------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/11805/23
Перша інстанція: суддя Корой С.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Домусчі С.Д.
суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати і виплатити грошову компенсацію за дні невикористаної відпуски,
ВСТАНОВИВ:
23.05.2023 позивач - ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції Одеській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 суми грошової компенсації за 2015 рік - 04 календарні дні основної та додаткової оплачуваних щорічних відпусток та за 2020 рік - 30 діб основної та додаткової оплачуваних щорічних відпусток, виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення на день звільнення зі служби в поліції;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму грошової компенсації за 2020 рік - 30 календарні дні основної щорічної відпустки та за 2015 рік - 04 календарні дні основної та додаткової оплачуваних щорічних відпусток та за 2020 рік - 30 діб основної та додаткової оплачуваних щорічних відпусток, виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення на день звільнення зі служби в поліції.
В обґрунтування позову вказував, що ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області та відповідно до витягу з наказу № 1252 о/с від 16 вересня 2020 року позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. При цьому при звільненні позивачу не була нарахована компенсація за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток. Представник позивача звернулась до відповідача із адвокатським запитом щодо надання інформації стосовно кількості днів щорічної основної відпустки за період проходження служби у ГУНП в Одеській області. Листом від 05.05.2023 року відповідач надав відповідь, відповідно до якої позивачем не використано за 2015 рік - 04 календарні дні основної та додаткової оплачуваних щорічних відпусток та за 2020 рік - 30 діб основної та додаткової оплачуваних щорічних відпусток. При цьому при звільненні позивачу не нарахована компенсація за невикористані дні основної та додаткової щорічних відпусток. Таку бездіяльність відповідача, а саме ненарахування на невиплата компенсації за всі невикористані дні відпустки вважаю протиправною та такою, що порушує встановлене статтею 43 Конституції України право позивача на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволений частково.
Визнана протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції Одеській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 суми грошової компенсації за 03 календарні дні невикористаних щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2015 рік.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму грошової компенсації за 03 календарні дні невикористаних щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2015 рік.
У задоволенні решти вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Національної поліції в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про відсутність обов'язку щодо виплати позивачу при звільненні компенсації за невикористані відпустки (основну та додаткову) за роки, що передували року звільнення позивача зі служби у НП України.
Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що позивач проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області.
Наказом №1252 о/с від 16.09.2020 року відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" за п.2 ч.1 ст.77 (через хворобу) майора поліції ОСОБА_1 , старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Суворовського відділу поліції в місті Одесі Головного управлінні Національної поліції в Одеській області звільнено зі служби в поліції, сплативши грошову компенсацію за 30 діб невикористаної чергової відпустки за період роботи з 01.2020 року по день звільнення.
Сума грошової компенсації за 30 діб невикористаної чергової відпустки у році звільнення (2020 рік) виплачена позивачу при його звільненні, що підтверджується наданим до суду розрахунковим листом за вересень 2020 року.
31.04.2023 року представник позивача звернулась до відповідача із адвокатським запитом щодо надання інформації стосовно кількості днів щорічної основної відпустки що період проходження служби в ГУНП в Одеській області.
У відповідь на вказану заяву відповідачем складено листа від 05.04.2023 року №9/52 аз, в якому зазначено, що відповідно до пункту 4 статті 93 Закону України "Про Національну поліцію" за період проходження служби в поліції, а саме в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області, ОСОБА_1 не використано:
- 04 доби щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток за період роботи з 07 листопада 2015 року до 31 грудня 2015 року;
- 30 діб щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток за період роботи з 01 січня 2020 року до дня його звільнення зі служби в поліції.
В той же час, в наданому до суду відповідачем листі Головного управлінні Національної поліції в Одеській області від 09.06.2023 року №9/5173 зазначено, що відповідно до пункту 4 статті 93 Закону України "Про Національну поліцію" за період проходження служби в поліції, а саме в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області, ОСОБА_1 не використано:
- 03 доби щорічної додаткової оплачуваної відпустки за період роботи 3 07 листопада 2015 року до 31 грудня 2015 року;
- 30 діб щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 01 січня 2020 року до дня його звільнення зі служби в поліції.
При звільненні позивачу виплачено суму грошової компенсації за 30 діб невикористаної чергової відпустки у році звільнення за 2020 рік (а.с. 10, 38).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання грошової компенсації за всі невикористані ним дні, як основних, так і додаткових відпусток.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Так, Закон України від 15.11.1996 № 504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон № 504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам.
Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (ст. 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст.7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (ст. 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (ст. 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (ст.16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (ст. 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст.18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (ст. 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ст. 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (ст. 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч. 1ст. 24 Закону №504/96-ВР).
Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 83 КЗпП України.
Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VІІІ (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 60 Закону № 580-VIII).
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частинами 1 - 4 ст. 93 Закону № 580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до ч. 10 ст. 93 Закону № 580-VIII за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Частинами 1 та 2 ст. 94 Закону № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260).
Згідно з абзацами сьомим та восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апелянта стосовно відсутності обов'язку щодо виплати позивачу при звільненні компенсації за невикористані відпустки (основну та додаткову) за роки, що передували року звільнення позивача зі служби у НП України, з огляду на те, що з аналізу ст. 93 Закону № 580-VIII та наведених вище норм трудового законодавства видно, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. У свою чергу, не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику (поліцейському) використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Відтак, у наступному календарному році, у тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в його праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень ч.ч. 2, 3 ст. 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - Кодекс законів про працю України.
З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону № 580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України і Закону № 504/96-ВР.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 504/96-ВР і ч. 1 ст. 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення особи з органів Національної поліції України їй виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Аналогічні висновки висловлено Верховним Судом у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19, та у постановах Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №160/5393/19, від 31.03.2021 у справі №320/3843/20, від 26.05.2021 у справі №360/1362/20, від 24.06.2021 у справі №520/8054/2020.
У цьому контексті слід зазначити, що Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 по справі № 160/10875/19 відступив від правового висновку, сформованого у зазначених вище рішеннях суду та підтримав позицію, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, за всі роки служби.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вірно встановив суд першої інстанції, позивач при звільненні з органів Національної поліції не використав 3 доби щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015 рік, а тому набув право на отримання грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної та додаткової відпустки. Отже, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року у справі № 420/11805/23 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 14.11.2023
Суддя-доповідач С.Д. Домусчі
Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький