П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/7174/21
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Турецької І.О.,
- Зуєвої Л.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року, прийняте у складі суду судді Гордієнко Т.О. в місті Миколаїв, по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 77548,17 грн,-
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2021 року Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулось до Миколаївського окружного адміністративного із адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому позивач просив суд про стягнення податкового боргу в сумі 77548,17 грн.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року позов Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг у сумі 77548,17 грн. на користь Державного бюджету.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, тому просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду). Апелянт наголошує, що у його власності є нерухоме майно, яке використовується використовуються у технологічному процесі виготовлення тротуарної плитки, заборів та інших бетонних конструкцій, а тому є таким, що призначене для використання безпосередньо у виробничій діяльності відповідача, що свідчить про неправомірність нарахування податковим органом податкових зобов'язань.
Апелянт посилається на те, що відповідач не був ознайомлений з фактом складання та подання позову, відповідно не міг вчинити дій спрямованих на участь у судових засіданнях, чи подання відзиву на позов. Крім того, апелянт звертає увагу, що позивач в органах Державної податкової служби України, вирішував питання щодо складених відносно нього податкових повідомлень- рішень, зокрема 01 вересня 2021 року ОСОБА_2 звернувся з заявою до Головного управління ДПС у Миколаївській області про звільнення від сплати податку на нерухомість по об'єкту за адресою АДРЕСА_1 . Заяви про скасування податкового повідомлення-рішення та здійснення звірки по об'єкту було подано відповідачем до Березанської ДПІ ГУ ДПС в Миколаївській області 03 вересня 2021 року, 30 листопада 2021 року та 09 грудня 2021 року. На думку апелянта, відсутність відповіді позивача на ці заяві свідчить про те, що після звірки позивач погодився з наявністю у позивача пільги, передбаченої п.п. "є" 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, тобто податковий борг не є узгодженим.
Представником позивача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Миколаївській області як фізична особа-підприємець.
З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що відповідно до довідки про розрахунки з бюджетом станом на 01 червня 2021 року, податкова заборгованість відповідача за податком на нерухоме майно перед бюджетом становила 77548,17 грн. (з урахуванням часткової сплати у сумі 570,89 грн.).
З матеріалів справи також вбачається, що заборгованість відповідача з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виникла на підставі прийняття:
- податкового повідомлення-рішення від 14.05.2019 року № 0029404-5306-1412, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання за 2018 рік у сумі 34341,05 грн.;
- податкового повідомлення-рішення від 07.04.2020 року № 0001420-5306-1412, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання за 2019 рік у сумі 38491,86 грн.;
- податкового повідомлення-рішенням від 07.04.2020 року № 0001419-5306-1412, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання за 2019 рік у сумі 5286,15 грн.
Апеляційним судом встановлено, що вказані податкові повідомлення-рішення направлялись відповідачу засобами поштового зв'язку та були отримані особисто (а.с. 13-19).
Крім того, апеляційнім судом встановлено, що податковим органом була сформована податкова вимога форми Ф від 18.05.2021 № 0029882-1306-1412 на суму 77725,17 грн. (а.с 10).
Вважаючи заборгованість ОСОБА_1 узгодженою та такою, що підлягає стягненню в судовому порядку, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Приписами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Аналіз вказаної норми дає підстави стверджувати про відсутність обов'язку контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу у випадку збільшення суми податкового боргу. Тобто, в разі коли після направлення платнику податків податкової вимоги сума його податкового боргу збільшується, податкова вимога на збільшену суму податкового боргу не направляється.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно пунктів 58.1., 58.2., 58.3 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 42.2. статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Так, відповідно до матеріалів справи, податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки виник згідно податкових повідомлень-рішень від 14.05.2019 року № 0029404-5306-1412 у сумі 34341,05 грн.; від 07.04.2020 року №0001420-5306-1412 у сумі 38491,86 грн.; від 07.04.2020 року № 0001419-5306-1412. Сума податкового боргу узгоджується також з відомостями розрахунку податкового боргу, наданого позивачем під час звернення до суду з адміністративним позовом.
Доказів сплати заборгованості у розмірі 77725,17 грн матеріали справи не містять.
Доводи апеляційної скарги фактично ґрунтуються на незгоді апелянта із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, водночас відомостей щодо оскарження відповідачем зазначених податкових повідомлень-рішень в судовому порядку матеріали справи не містять.
Слід зазначити, що у межах даної справи предметом доказування є: обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України тощо. При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань не охоплюється предметом цього позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень, якими були визначені відповідні зобов'язання, не є предметом дослідження у справі (постанова Верховного Суду від 18 квітня 2019 року по справі № 813/2092/15).
Що стосується обставин звернення відповідача до Головного управління ДПС у Миколаївській області 02 вересня 2021 року та Березанської ДПІ ГУ ДПС в Миколаївській області 03 вересня 2021 року, 30 листопада 2021 року та 09 грудня 2021 року, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень п. 56.1 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Водночас, згідно положень п. 56.2 ст. 56 ПК України, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.
Так, звернення до Головного управління ДПС у Миколаївській області та Березанської ДПІ ГУ ДПС в Миколаївській області не можна вважати процедурою адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, оскільки скарга в даному випадку повинна була бути подана до ДПС України, який є контролюючим органом вищого рівні відносно Головного управління ДПС у Миколаївській області та його територіальних підрозділів.
Крім того, згідно п. 266.7.3 ПК України, платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Водночас, жодних доказів проведення перерахунку податкового боргу та відкликання податкових повідомлень-рішень матеріали справи не містять.
Отже, колегія суддів зазначає, що податкова заборгованість ОСОБА_1 у розмірі 77725,17 грн. є узгодженою, відповідачем вказану заборгованість сплачено не було, відповідно адміністративний позов є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 77548,17 грн - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: І. О. Турецька
Суддя: Л. Є. Зуєва