РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року м. Рівне №460/14202/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
Керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави
доВолодимирецької селищної ради
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ВСТАНОВИВ:
Керівник Вараської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Володимирецької селищної ради про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не приведення штатної чисельності працівників служби у справах дітей Володимирецької селищної ради у відповідність до вимог ст.4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» та зобов'язання відповідача вчинити дії щодо приведення штатної чисельності працівників служби у справах дітей Володимирецької селищної ради у відповідність до вимог ст. 4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей».
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо не приведення штатної чисельності Служби у справах дітей Володимирецької селищної ради відповідно до нормативів, установлених ч.6 ст.4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей». Наголошено, що невиконання селищною радою вимог законодавства може призвести до порушення інтересів держави в частині гарантування забезпечення належного захисту прав дітей. За таких обставин, просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 20.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадженняу справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав. На обґрунтування заперечень зазначив, що згідно з ст.4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» штатна чисельність працівників служб у справах дітей виконавчих органів сільських, селищних рад відповідних територіальних громад встановлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, але не менше одного працівника на об'єднану територіальну громаду, а отже призначення меншої кількості працівників є виключним правом органу місцевого самоврядування через відсутність легітимних на це заборон. За таких обставин, просив у задоволенні позову відмовити.
У відповіді на відзив позивач наголосив на тому, що закон встановлює вимогу органам місцевого самоврядування щодо штатної чисельності працівників відповідних служб залежно від кількості дітей, які проживають на визначеній території, а тому просив позов задовольнити повністю з підстав, визначених у позові.
Розглянувши заяви по суті, з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору, дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд встановив таке.
Рішенням Володимирецької селищної ради №173 від 05.02.2021 на території вказаної ОТГ утворено Службу у справах дітей Володимирецької селищної ради та затверджено Положення про Службу у справах дітей Володимирецької селищної ради, згідно з яким Служба є підзвітною та підконтрольною селищній раді та селищному голові. Служба має право юридичної особи та в межах визначених законодавством, приймає самостійні рішення. Служба є неприбутковою організацією, не має самостійного балансу, рахунків в органах Державної казначейської служби України та установах банків, фінансове обслуговування здійснюється бухгалтерією Володимирецької селищної ради.
Згідно з листом Володимирецької селищної ради №вих.-901/03-30/23 від 03.04.2023 на підвідомчій їй території проживає 8003 дітей шкільного та дошкільного віку. Крім того, на обліку в службі у справах дітей Володимирецької селищної ради перебуває: 36 дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, 3 дитини, які перебувають у складних життєвих обставинах, 6 дітей, які постраждали внаслідок воєнних та збройних конфліктів та 59 внутрішньо переміщених дітей. При цьому, вказано, що штатна чисельність служби у справах дітей селищної ради становить 3 особи.
19.04.2023 Вараською окружною прокуратурою до Володимирецької селищної ради скеровано лист N52/2-243вих-23 щодо необхідності збільшення штатної чисельності працівників служби у справах дітей Володимирецької селищної ради та надання прокуратурі інформації про вжиті заходи.
Листом №вих-1138/03-39/23 від 01.05.2023 Володимирецька селищна рада повідомила, що нею розглядається можливість збільшення штатної чисельності служби у справах дітей.
У зв'язку з цим, Вараська окружна прокуратура повторно направила селищній раді лист з вимогою надати в строк до 07.06.2023 інформацію про вжиті заходи щодо збільшення штатної чисельності працівників служби у справах дітей Володимирецької селищної ради.
Однак, листом №вих-1434/03-39/23 від 07.06.2023 Володимирецька селищна рада з посилання на ч.5 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повідомила, що штатна чисельність служби у справах дітей становить 3 штатні одиниці.
Вважаючи бездіяльність відповідача, яка полягає у неприведенні штатної чисельності працівників служби у справах дітей Володимирецької селищної ради у відповідність до вимог закону протиправною, керівника Вараської окружної прокуратури звернувся до суду з даним позовом.
В силу положень ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави у виключних випадках і в порядку, що визначений законом.
Згідно зі ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. 4 ст. 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
В рішенні від 08.04.1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України вказав, що оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося, чи може відбутися порушення матеріальних або з інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Орган до компетенції якого віднесено повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у даних спірних правовідносинах - Міністерство соціальної політики.
Відповідно до Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №423, центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері соціальної політики, з питань сім'ї та дітей, усиновлення та захисту прав дітей, у сфері здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки та з питань захисту прав дітей є Міністерство соціальної політики України. При цьому, Міністерство соціальної політики України не наділено повноваженнями щодо контролю за створенням в органах місцевого самоврядування служб у справах дітей, а тому прокурор має, в даному випадку, повноваження на здійснення представництва в суді законних інтересів держави.
У відповідності до п.1 ст.3 Конвенції ООН "Про права дитини" (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративним чи законодавчими органами, першочергова увага має приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
За змістом частин 2, 3 ст.3 Конвенції держави-учасниці Конвенції зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-Учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.
Аналогічні зобов'язання України передбачені і у основних міжнародно-правових актах. Стаття 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права (від 16.12.1966, ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19.10.1973) визначає право кожної людини на соціальне забезпечення, а стаття 10 цього Пакту декларує визнання Державами-учасницями, що сім'ї, яка є природним і основним осередком суспільства, повинні надаватися по можливості якнайширша охорона і допомога, особливо при її утворенні і поки на її відповідальності лежить турбота про несамостійних дітей та їх виховання. Особливих заходів охорони і допомоги має вживатися щодо всіх дітей і підлітків без будь-якої дискримінації за ознакою сімейного походження чи за іншою ознакою. Дітей і підлітків має бути захищено від економічної і соціальної експлуатації.
Згідно зі ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
Преамбулою Закону України "Про охорону дитинства" (далі - Закон №2402-ІІІ) визначено охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлено основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
Частиною 3 ст.5 цього Закону передбачено, що місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують, зокрема, проведення державної політики у сфері охорони дитинства, розроблення і здійснення галузевих та регіональних програм поліпшення становища дітей, підтримки сімей з дітьми, вирішення інших питань у цій сфері; вирішення питань щодо забезпечення прав дітей, встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей.
Діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави (ст.25 Закону №2402-ІІІ).
З огляду на наведене, прокурор звернувся до суду з цим позовом на захист інтересів держави, яка відповідно до міжнародних норм, вимог статей 46, 52 Конституції України та прийнятих на її основі інших нормативно-правових актів, гарантує, забезпечує та охороняє права і свободи дітей, в тому числі соціально вразливих категорій, а саме: дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 №2402-III визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України «Про охорону дитинства», місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, зокрема, забезпечують: вирішення питань щодо забезпечення прав дітей, встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей; організацію безкоштовного харчування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються у спеціальних і інклюзивних класах, та учнів 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям».
Відповідно до норм частини першої статті 56 Цивільного кодексу України, органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.
Правові основи діяльності органів і служб у справах дітей та спеціальних установ для дітей, на які покладається здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку визначає Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» від 24.01.1995 №20/95-ВР (далі - Закон №20/95).
Згідно з абзацом другим частини першої статті 1 Закону №20/95 здійснення соціального захисту дітей і профілактики серед них правопорушень покладається в межах визначеної компетенції на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері сім'ї та дітей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері сім'ї та дітей, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім'ї та дітей, відповідні структурні підрозділи обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад.
Нормами статті 4 Закону №20/95 встановлено, що штатна чисельність працівників районних, міських, районних у містах служб у справах дітей установлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, які проживають у районі, та не більше ніж на дві тисячі дітей, які проживають у місті, районі у місті. Штатна чисельність працівників служб у справах дітей виконавчих органів сільських, селищних рад відповідних територіальних громад встановлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, але не менше одного працівника на об'єднану територіальну громаду.
Згідно з частин першої, другої статті 12 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005 №2342-IV безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей.
Служба у справах дітей: бере участь у здійсненні заходів щодо соціального захисту і захисту прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і несе відповідальність за їх дотримання, а також координує здійснення таких заходів; оформляє документи на усиновлення і застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначених цим Законом; оформляє клопотання щодо переведення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на інші форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює контроль за умовами влаштування і утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює моніторинг діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює інші заходи стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Для здійснення функцій щодо опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, у складі служби у справах дітей створюється окремий підрозділ, діяльність якого визначається в установленому порядку. Штатна чисельність такого підрозділу встановлюється залежно від кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, але має становити не менше двох осіб.
Аналогічні за змістом положення містяться у постанові Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини», якою затверджено Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини (далі - Порядок №866).
Згідно з пунктом 3 Порядку №866 безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, покладаються на служби у справах дітей районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, сільських, селищних рад об'єднаних територіальних громад.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що держава здійснює захист прав дітей, у тому числі через діяльність служб у справах дітей, які безпосередньо забезпечують реалізацію на території відповідних рад державної політики з питань захисту прав дітей. При цьому, передбачено, що безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, покладається на служби у справах дітей, зокрема, виконавчих органів міських, сільських, селищних рад об'єднаних територіальних громад.
Відповідно до пункту «б» ч.1 ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження: організація роботи щодо запобігання бездоглядності неповнолітніх; забезпечення школярів із числа дітей-сиріт, дітей з інвалідністю/осіб з інвалідністю I-III групи, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям», які навчаються в державних і комунальних навчальних закладах, безоплатними підручниками, створення умов для самоосвіти; вирішення відповідно до законодавства питань про повне державне утримання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, у дитячих будинках сімейного типу, закладах професійної (професійно-технічної) освіти та утримання учнів спеціальних закладів освіти, про надання пільг на утримання дітей у пансіонах закладів освіти, а також щодо оплати харчування дітей у закладах освіти (групах подовженого дня).
Отже, питання створення виконавчих органів, до складу яких входять служби у справах дітей, визначення їх штатної чисельності, належить до повноважень органу місцевого самоврядування.
Як встановлено судом і не заперечується відповідачем, штатна чисельність Служби у справах дітей Володимирецької селищної ради складає 3 штатні одиниці
Поряд з цим, згідно з інформацією Володимирецької селищної ради, на її території проживає 8003 дітей шкільного та дошкільного віку, на обліку в службі у справах дітей Володимирецької селищної ради перебуває: 36 дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, 3 дитини, які перебувають у складних життєвих обставинах, 6 дітей, які постраждали внаслідок воєнних та збройних конфліктів та 59 внутрішньо переміщених дітей (8003 : 1000 = 8).
На переконання суду, невідповідність штатної чисельності служби у справах дітей законодавчим вимогам унеможливлює належне виконання повноважень, покладених на органи місцевого самоврядування у сфері охорони дитинства, забезпечення соціальних та економічних прав дітей, в тому числі дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, а також дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Реалізація державної політики у сфері забезпечення прав дитини є безпосереднім обов'язком об'єднаної територіальної громади. Кожна дитина, яка мешкає у громаді, має право на захист майнових і немайнових прав, який, за законом, надає об'єднана територіальна громада як орган опіки та піклування, що має особливі повноваження виконавчих органів влади об'єднаної громади представляти та відстоювати інтереси своїх громадян.
Указом Президента України від 30.09.2019 №721/2019 «Про деякі питання забезпечення прав та законних інтересів дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, розвитку та підтримки сімейних форм виховання дітей» зобов'язано вжити в установленому порядку вичерпних заходів щодо приведення штатної чисельності служб у справах дітей відповідно до нормативів, установлених законодавством, у тому числі в об'єднаних територіальних громадах.
Системний аналіз вказаних норм та обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що Володимирецька селищна рада, як орган місцевого самоврядування, не виконала належним чином повноваження щодо захисту прав та законних інтересів дитини, зокрема дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають в складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів шляхом приведення штатної чисельності працівників служби у справах дітей у відповідність вимогам закону, отже діяла не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством, чим допустила протиправну бездіяльність
Така ситуація створює загрозу порушення суспільних інтересів та інтересів держави у сфері охорони дитинства щодо реалізації в повному обсязі завдань та заходів державної політики з питань соціально-правового захисту дітей - мешканців громади.
Будь-яких доказів зворотного та доказів на спростування встановлених в ході розгляду обставин справи відповідачем суду не надано, матеріали справи не містять та судом не здобуто.
З огляду на наведене, Володимирецьку селищну раду слід зобов'язати вчинити дії щодо приведення штатної чисельності працівників служби у справах дітей Володимирецької селищної ради у відповідність до вимог статті 4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей».
За правилами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, будь-яких доказів на підтвердження протилежних, аніж встановлено судом фактів при розгляді цієї справи, не подав.
За встановлених в ході розгляду справи обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджені належними і допустимими доказами, а тому підлягають до задоволення повністю.
Враховуючи положення ст.139 КАС України, за відсутності витрат позивача суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, у суду відсутні підстави для стягнення судових витрат.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Володимирецької селищної ради щодо не приведення штатної чисельності працівників служби у справах дітей Володимирецької селищної ради у відповідність до вимог ст.4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей».
Зобов'язати Володимирецьку селищну раду вчинити дії щодо приведення штатної чисельності працівників служби у справах дітей Володимирецької селищної ради у відповідність до вимог ст.4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 15 листопада 2023 року
Учасники справи:
Позивач - Керівник Вараської окружної прокуратури в інтересах держави (мкрн. Вараш,1, м.Вараш, Рівненська область,34400, ЄДРПОУ/РНОКПП 02910077)
Відповідач - Володимирецька селищна рада (вул. Повстанців, 21,смт. Володимирець, Вараський район, Рівненська область,34300, ЄДРПОУ/РНОКПП 04388113)
Суддя Н.С. Гудима