ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/12967/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Удовіченка С.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін справу за адміністративним позовом Керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
ВСТАНОВИВ:
Керівник Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області щодо не приведення штатної чисельності працівників служби у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області у відповідність до вимог статті 4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей».
- зобов'язати Лубенську міську раду Лубенського району Полтавської області вчинити дії щодо приведення штатної чисельності працівників служби у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області у відповідність до вимог ст.4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей».
В обгрунтування позовної заяви позивач зазначив, що Указом Президента України від 30 вересня 2019 року № 721/2019 "Про деякі питання забезпечення прав та законних інтересів дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, розвитку та підтримки сімейних форм виховання дітей" зобов'язано вжити в установленому порядку вичерпних заходів щодо приведення штатної чисельності служб у справах дітей відповідно до нормативів, установлених законодавством. Однак, в даний час на території Лубенської об'єднаної територіальної громади Лубенського району проживає 11723 дитини, проте, штатна чисельність служби у справах дітей міської ради становить 6 осіб.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
08 вересня 2023 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області на позов. У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи на їх безпідставність. Зазначив, що прокурору не надано право звертатися до суду в інтересах держави з даним позовом.
26 вересня 2023 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив наполягав на правомірності звернення до суду та правомірності позовних вимог. Зазначив, що у разі відсутності органу уповноваженого звертатися до суду або відсутність у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор набуває статусу позивача.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що 07 червня 2023 року Лубенською окружною прокуратурою Полтавської області направлено на ім'я Лубенського міського голови лист № 53-4064вих.23, згідно якого прокуратура просила надати інформацію та документи, а саме:
щодо кількості дітей, які зареєстровані та проживають на території Лубенської територіальної громади, з них які проживають в місті і в сільській місцевості,
щодо кількості працівників служби у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради,
копію Положення про службу у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради,
щодо вжитих заходів для приведення у відповідність штатної чисельності працівників служби у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради вимогам законодавства, з урахуванням кількості дитячого населення.
Листом від 16 червня 2023 року № 01-16/3373 виконавчий комітет Лубенської міської ради повідомив Лубенську окружну прокуратуру Полтавської області, що у Лубенській територіальній громаді кількість дитячого населення від 0 до 18 років, за офіційними даними КП «Лубенська лікарня інтенсивного лікування» Лубенської міської ради, становить 11723дитини. З них:
- у місті 8205
- у сільській місцевості 3518
Станом на 15 червня штат служби у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради складає 6 спеціалістів.
Вищевказане підтверджується штатним розписом на 2023 рік, який наявний в матеріалах справи.
У подальшому Лубенському міському голові направлено повідомлення (в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру") в якому зазначено про бездіяльність Лубенської міської ради та невиконання вимог Закону щодо забезпечення належної штатної чисельності працівників Служби у справах дітей Лубенської міської ради та неналежне виконання повноважень в частині гарантування забезпечення належного захисту прав дітей.
Керівник Лубенської окружної прокуратури Полтавської області , вважаючи, що не приведення відповідачем штатної чисельності працівників Служби у справах дітей Лубенської міської ради до нормативів, визначених законодавством, створює загрозу порушення суспільних інтересів та інтересів держави у сфері охорони дитинства щодо реалізації в повному обсязі завдань та заходів державної політики з питань соціально-правового захисту дітей - мешканців територіальної громади, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Неприйняття ж рішення чи нездійснення юридично значимих обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, що на підставі закону чи іншого нормативно-правового акта належать до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені, є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) неправомірними.
Положеннями частини другої статті 24 Хартії основних прав Європейського Союзу (ЄС) від 07 грудня 2000 року при здійсненні будь-яких дій по відношенню до дітей, як з боку органів державної влади, так і з боку приватних установ, вищі інтереси дитини повинні розглядатися як пріоритетні.
У Керівних принципах Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей, прийнятих Комітетом міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року, закріплено, що держави-члени повинні гарантувати ефективне здійснення прав дітей, щоб їх найкращі інтереси мали першочергову увагу у всьому, що стосується або зачіпає їх інтереси.
Найкращі інтереси всіх дітей, які беруть участь в тій же процедурі або справі, мають бути окремо оцінені та збалансовані з метою узгодження можливого конфлікту інтересів дітей.
У той час, як судові органи мають кінцеву компетентність і відповідальність за прийняття остаточного рішення, держави-члени повинні, при необхідності, направити спільні зусилля на створення міждисциплінарних підходів з метою оцінки найкращих інтересів дітей під час процедури, пов'язаної з ними.
Також зазначається, що всі фахівці, які працюють з дітьми і для дітей, повинні отримувати необхідну міждисциплінарну підготовку з питань прав і потреб дітей різних вікових груп, а також щодо процедур, які адаптовані до них.
Отже, відповідно до міжнародних стандартів соціальне забезпечення включає також право на державну підтримку сім'ї, материнства й дитинства, утримання і виховання за державні кошти дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Згідно із частиною третьою статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 52 Конституції України визначає, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.
Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Основного Закону України виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства.
Відповідно до статті 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Згідно статтею 34 Закону України від 21 травня 1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон 280/97-ВР) до компетенції виконавчих органів місцевого самоврядування відноситься, зокрема, вирішення відповідно до законодавства питань про надання пільг і допомоги, пов'язаних з охороною материнства і дитинства; вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки і піклування, забезпечення утримання та виховання дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Відповідно до статті40 Закону №280/97-ВР виконавчі органи сільських, селищних, міських рад крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.
Закон України від 26 квітня 2001 року №2402-III "Про охорону дитинства" (далі - Закон № №2402-III) визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
За правилами статті 1 Закону №2402-ІІІ забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити;
охорона дитинства - це система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.
Частиною третьою статті 5 Закону № 2402-ІІІ передбачено, що місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують організацію охорони дитинства шляхом:
проведення державної політики у сфері охорони дитинства, розроблення і здійснення галузевих та регіональних програм поліпшення становища дітей, підтримки сімей з дітьми, вирішення інших питань у цій сфері;
розвиток мережі навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, соціального захисту, а також позашкільних навчальних закладів, діяльність яких спрямована на організацію дозвілля, відпочинку і оздоровлення дітей, зміцнення їх матеріально-технічної бази;
вирішення питань щодо забезпечення прав дітей, встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей;
організацію безкоштовного харчування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються у спеціальних і інклюзивних класах, та учнів 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям";
можуть забезпечувати пільговий проїзд учнів, вихованців, студентів до місця навчання і додому у порядку та розмірах, визначених органами місцевого самоврядування, та передбачати на це відповідні видатки з місцевих бюджетів;
вирішення питань про надання пільг та державної допомоги дітям та сім'ям з дітьми відповідно до законодавства;
контроль за дотриманням в ігрових залах, комп'ютерних клубах, відеотеках, дискотеках, інших розважальних закладах та громадських місцях правопорядку та етичних норм стосовно дітей;
вжиття інших заходів щодо охорони дитинства, віднесених до їх компетенції законодавством України.
Згідно із частиною першою статті 8 Закону №2402-ІІІ кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Зі змісту вищенаведених правових норм убачається, що обов'язок органів державної влади та місцевого самоврядування полягає у створенні в межах визначених законом повноважень умов для комфортного та безпечного життя дитини, отримання освіти, соціального захисту, всебічного розвитку тощо, у тому числі шляхом створення у своїй структурі відповідних органів, які безпосередньо здійснюють вказані повноваження. При цьому особливий захист гарантується дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 20 липня 2021 року у справі № 480/3093/20.
Порядок діяльності органів опіки та піклування з питань захисту прав дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частиною першою статті 25 Закону № 2402-III діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави.
Виходячи з Конституції України та Конвенції ООН про права дитини Закон України від 24 січня 1995 року № 20/95-ВР "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" (далі - Закон №20/95-ВР) визначає правові основи діяльності органів і служб у справах дітей та спеціальних установ для дітей, на які покладається здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, статтею 1 якого встановлено, що здійснення соціального захисту дітей і профілактики серед них правопорушень покладається в межах визначеної компетенції, зокрема, на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері сім'ї та дітей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері сім'ї та дітей, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім'ї та дітей, відповідні структурні підрозділи обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад.
Частиною сьомою статті 4 Закону № 20/95-ВР передбачено, що штатна чисельність працівників районних, міських, районних у містах служб у справах дітей установлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, які проживають у районі, та не більше ніж на дві тисячі дітей, які проживають у місті, районі у місті.
Наведені положення законодавства зобов'язують органи місцевого самоврядування створювати служби у справах дітей для виконання відповідних повноважень з урахуванням вимог законодавства до їх штатної чисельності, а саме один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, які проживають у районі, та не більше ніж на дві тисячі дітей, які проживають у місті, районі у місті.
Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27 березня 2023 року у справі № 340/2019/22.
Судом встановлено, що у Лубенській територіальній громаді кількість дитячого населення від 0 до 18 років становить 11723 дитини, з них у місті 8205 (5 працівників служби), у сільській місцевості 3518 (4 працівника служби).
Враховуючи вищевикладене, кількість штатних одиниць, які повинні бути в Службі у справах дітей Лубенської міської ради Полтавської області має бути більш ніж 6 осіб.
За приписами частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно із частиною четвертою статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
В даному випадку прокурор звернувся до суду з позовом на захист інтересів держави, яка відповідно до міжнародних норм, вимог статей 46, 52 Конституції України та прийнятих на її основі інших нормативно-правових актів гарантує, забезпечує та охороняє права та свободи дітей, у тому числі соціально вразливих категорій, а саме: дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах.
Зважаючи на це та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог прокурора повністю.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Отже, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
ВИРІШИВ:
Позов Керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області (код ЄДРПОУ 02910060, вул. Старо-Троїцька, 13, м. Лубни, Полтавська область) до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 21053182, вул. Ярослава Мудрого, 33, м. Лубни, Полтавська область) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області щодо не приведення штатної чисельності працівників служби у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області у відповідність до вимог статті 4 Закону України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей".
Зобов'язати Лубенську міську раду Лубенського району Полтавської області вчинити дії щодо приведення штатної чисельності працівників служби у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області у відповідність до вимог статті 4 Закону України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей".
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.О. Удовіченко