ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
15 листопада 2023 рокум. ПолтаваСправа №440/16835/23
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Шевяков І.С., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області , в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Полтавській області, щодо ненарахування та невиплати капітану поліції ОСОБА_1 , старшому дільничному офіцеру поліції сектору превенції відділення поліції № 2 Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, в повному розмірі грошового забезпечення, а саме виплати, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000,00 грн. за період з 01 по 31 січня 2023 року та з 01 по 17 лютого 2023 року;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 виплату у розмірі 100 000,00 грн., передбачену постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в повному розмірі за період з 01 по 31 січня 2023 року та з 01 по 17 лютого 2023 року, без урахування податків і зборів.
Позовну заяву належить залишити без руху з наступних підстав.
Відповідно до підпунктів 3, 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
За приписами частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Згідно частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У ході з'ясування питання, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, судом встановлено наступне.
Представником позивача разом із позовною заявою до суду надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом, у якій представник зазначає, що виключно 14.07.2023 АО “Правовий компроміс” отримано відповідь ГУНП у Полтавській області від 04.07.2023 за № 145аз, в якій частково надано запитувані документи та повідомлено про ймовірні причини непроведення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за січень, лютий 2023 року.
Крім того, 29.08.2023 отримано відповідь №4801/974 від 29.08.2023 від Офісу Президента України з формальною відпискою.
28.08.2023 отримано відповідь №4961/12/2/05-2023 від 21.08.2023 Національної поліції України з повним ігноруванням поставлених у запиті питань.
28.08.2023 року отримано відповідь № 1214АЗ/38-1149-2023 від 23.08.2023 Міністерства внутрішніх справи України, яка не містить жодного інформативного характеру щодо спірних питань.
29.08.2023 отримано відповідь № 210аз від 28.08.2023 Головного управління Національної поліції у Полтавській області з наданням додаткових документів щодо постановлених питань та підстав не проведення нарахування й виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 .
Отже, ОСОБА_1 з поважних причин пропущено строк на звернення до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності ГУНП у Полтавській області, яка має триваючий характер та, незважаючи на застосування процедури досудового врегулювання спірних правовідносин, на даний час продовжує існувати й не усунута самостійно з боку Відповідача, що і є фактичною підставою для звернення до Полтавського окружного адміністративного суду з даним позовом.
11 жовтня 2023 року представник ОСОБА_2 , адвокат АО «Правовий компроміс» Дударев О.В. звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області.
Представник позивача вказує на допущення неуважності Канцелярії Полтавського окружного адміністративного суду, яка випадково зареєструвала 2 вхідних документа - перший по поданій позовній заяві ОСОБА_1 , а другий - копії позовної заяви з додатками для відповідача до позовної заяви ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 13.10.2023 у справі №440/15321/23 позов ОСОБА_2 залишено без руху з мотивів ненадання суду вмотивованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та ненадання копії позовної заяви з додатками для відповідача.
Ухвалою суду від 13.10.2023 у справі №440/15320/23 позов ОСОБА_2 залишено без руху з мотивів ненадання суду вмотивованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Зазначені ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 у справі №440/15320/23, №440/15321/23 отримані представником позивача - адвокатом Дударєвим О.В. 13.10.2023 через електронний кабінет АО «Правовий компроміс» в системі «Електронний суд», а тому обрахунок строку для усунення недоліків починається з 14.10.2023.
В межах встановленого судом строку на усунення недоліків, на виконання ухвали суду у справі №440/15321/23, представником позивача 20 жовтня 2023 року було подано до Полтавського окружного адміністративного суду заяву про поновлення строку звернення до суду.
Незважаючи на можливість, визначену ч. 2 ст. 121 КАС України, яка передбачає, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду, ухвалою суду від 30.10.2023 у справі №440/15321/23 позовну заяву повернуто позивачу.
Ухвалою суду від 09.11.2023 у справі №440/15320/23 позовну заяву повернуто позивачу.
Розглянувши вищевказані пояснення, суд зазначає наступне.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією з підстав для поновлення строку може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
Реалізувати своє право на захист у порядку адміністративного судочинства, потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні та об'єктивні причини.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
При визначенні початку строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Вищевказані правові висновки відображені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 лютого 2021 року при розгляді справи № 9901/141/20.
Відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України у редакції на час виникнення спірних правовідносин) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З наведених положень статті 122 КАС України слідує, що такі не містять норм, які б урегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення).
Разом із тим, такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, адже зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2023 року у справі №280/6779/22.
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: “Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).”.
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22.
Разом з тим, Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX КЗпП України доповнено главою XIX такого змісту: “ 1. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.”.
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).
З огляду на викладене строк звернення до суду продовжений законом, а саме, пунктом 1 Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України, на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі № 380/14039/22.
Позивач звернувся до суду з цим позовом 10 листопада 2023 року, тобто через 10 днів після повернення позовної заяви.
Отже, позивачем пропущено трьохмісячний строк звернення до адміністративного суду з даним позовом, встановлений законом (останній день строку звернення до адміністративного суду з урахуванням частини шостої статті 120 КАС України - 02 жовтня 2023 року).
Доводи представника позивача, викладені у заяву про поновлення строку, фактично зводяться до наступних аргументів:
1) досудове врегулювання спору;
2) подання протягом 5-13 жовтня 53 позовів, що зумовило надходження великої кількості кореспонденції,
3) допущення неуважності працівниками канцелярії - реєстрація позовної заяви з додатками як двох окремих позовів;
4) непродовження судом строку на усунення недоліків у межах справи №440/15321/23.
Визнаючи неповажними наведені представником позивача причини пропуску строку звернення до суду з позовом, суд зазначає таке:
1) досудове врегулювання спору є таким, що однозначно має бути враховано судом при оцінці строку звернення до суду, у тому разі, якщо воно передбачене законом як обов'язковий елемент вирішення того чи іншого юридичного спору. У тому ж разі, коли існуючими нормативно-правовими актами не передбачено окремої процедури досудового вирішення спору, переписка позивача з потенційним відповідачем досудовим врегулюванням спору вважатися не може;
2) подання АО "Правовий компроміс" 53 позовів, що зумовило надходження великої кількості кореспонденції, свідчить про необхідність укладення договорів про надання правової допомоги у кількості, посильній для працівників адвокатського об'єднання, або про необхідність збільшення штату працівників об'єднання, однак у жодному разі не свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до суду з позовом;
3) ухвалою суду від 13.10.2023 у справі №440/15320/23 позов ОСОБА_2 залишено без руху з мотивів ненадання суду вмотивованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. Про відсутність копії позовної заяви з додатками у справі №440/15320/23 в ухвалі про залишення позовної заяви без руху не зазначено, отже примірник позову з додатками для відповідача був у справі №440/15320/23. Отже, представником позивача 11.10.2023 подано на реєстрацію позовну заяву ОСОБА_2 з примірником для відповідача та позовну заяву ОСОБА_2 без примірника для відповідача. Таким чином, неуважність допущена представником позивача, а не канцелярією суду.
4) продовження строку на усунення недоліків є правом, а не обов'язком суду, тим більше, що представник позивача не клопотав про таке продовження.
5) судом враховано, що ухвалою суду від 30.10.2023 у справі №440/15321/23 позовну заяву повернуто позивачу, однак, повторно з позовом представник звернувся лише 10.11.2023.
Тобто, фактично пропуск строку звернення до суду з позовом відбувся через надмірний невиправданий процес переписки представника позивача зі суб'єктом владних повноважень, завантаженістю адвокатського об'єднання та неуважністю його працівників, однак у заяві про поновлення строку представник позивача намагається перекласти вину за пропуск строку на суд (не продовжили строк, не так зареєстрували, повернули).
Статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно із частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Крім того, пунктом 2 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час звернення до суду з даним позовом) встановлено, що в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Частиною першою статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Згідно з частиною шостою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України , якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п'ятої цієї статті стосовно представника.
При цьому, в силу частини шостої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Усупереч вимогам пункту 2 частини п'ятої та частини шостої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві ОСОБА_1 не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету щодо сторін та щодо адвоката АО "Правовий компроміс" Дударєва О.В., яким позовну заяву подано до суду в інтересах ОСОБА_2 .
Частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Позивачем не додано до позову заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Отже, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду з позовом, зазначені представником позивача у заяві про поновлення строку.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Встановити позивачу строк на усунення недоліків 10 днів з дня вручення копії даної ухвали та роз'яснити, що неусунення недоліків у встановлений судом строк є підставою для повернення позовної заяви.
Недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом з доказами поважності причин пропуску строку; позовної заяви, оформленої відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі, із зазначенням відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету щодо сторін та щодо адвоката та копій позовної заяви відповідно до кількості учасників справи.
Роз'яснити позивачу, що у разі неусунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачеві.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя І.С. Шевяков