Справа № 420/21896/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства "ЗАХІД" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
Приватне підприємство "ЗАХІД" (далі - позивач) звернулося з позовною заявою до Одеської митниці (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500370/2023/000014/1 від 17.02.2023 р.;
- визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації або митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2023/000040 від 17.02.2023 р.
Позовні вимоги мотивує тим, що 26.01.2023 р. між NEOCHIM, Болгарія (Продавець) та ПП "ЗАХІД" укладено контракт № 005/2023. На підставі вказаного контракту та супроводжувальних документів NEOCHIM здійснила на адресу ПП "ЗАХІД" поставку товару - аміачної селітри. Під час декларування товару позивачем відповідно до ст.ст.57, 58 МК України самостійно визначено митну вартість товарів за основним методом, а саме, за ціною контракту. З метою митного оформлення товару та на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано до митного органу повний пакет документів, передбачений ст.53 МК України. Проте, за результатами розгляду поданих документів митний орган відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товару за заявленою декларантом митною вартістю, у зв'язку з чим оформив картку відмови у митному оформленні випуску № UA500370/2023/000040 з причин винесення рішення про коригування митної вартості товарів № UA500370/2023/000014/1 від 17.02.2023 р., яким за резервним методом скориговано митну вартість товару. Вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийнято з порушенням вимог МК України, так як воно не містить передбачених законодавством відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, обґрунтованих підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості. При цьому, позивач не погоджується з обставинами, на які вказує в оскаржуваному рішенні відповідач, оскільки вони жодним чином не спростовують митної вартості, яка визначена позивачем у поданій митній декларації, і не є підставою для здійснення коригування її вартості. З огляду на викладене вважає, що висновок митного органу щодо не підтвердження ПП "ЗАХІД" числового значення складових митної вартості товару, заявленого за основним методом його визначення, є безпідставним, так як позивачем надано всі обов'язкові документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України.
Ухвалою від 23.08.2023 р. у справі відкрито спрощене провадження та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подані відзиву на позовну заяву.
06.09.2023 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що 16.02.2023 р. декларантом до митного оформлення були надано митну декларацію для здійснення митного оформлення товарів № 23UA500370001146U3. Декларантом обрано основний метод визначення митної вартості товару - за ціною договору. Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, який надійшов на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці, встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності. Так, у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) від 12.02.2023 р. № 2100007957 передбачена 100 % передоплата за товар, проте згідно квитанцій про передоплату вона не здійснена у повному обсязі. Аркуші зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів від 26.01.2023 р. № 005/2023 не пронумеровані та з 1-7 арк. не підписані сторонами угоди, окрім того через відсутність на момент подачі МД пакувального листа неможливо виокремити складову митної вартості як вартість упаковки згідно п.2.3 контракту. Серед поданих товаросупровідних документів відсутні квитанції щодо оплати транспортування вантажу (фрахту). У зв'язку з цим, позивачу було запропоновано надати додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. Листом від 17.02.2023 р. № 17-02/01 декларантом повідомлено, що інших документів надано не буде. Отже, декларантом не подано усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, розбіжності не спростовано. Тому митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням наявної в митниці інформації щодо аналогічних (подібних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Таким чином, оскаржувані рішення є правомірними і підстави для їх скасування відсутні.
Ухвалою від 07.09.2023 р. відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
13.09.2023 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказує на те, що відповідачем не спростовано викладені у позовній заяві доводи позивача про протиправність оскаржуваних рішень. Надані позивачем до митного оформлення документи не містять розбіжностей та повністю підтверджують заявлену митну вартість товару.
21.09.2023 р. від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що під час митного оформлення було виявлено розбіжності в наданих ПП "ЗАХІД" документах, що відображено у рішенні про коригування митної вартості товарів від 17.02.2023 р. № UA500370/2022/000014/1, тому зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч.1 ст.54 МК України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта встановлені ст.53 МК України додаткові документи та відомості. Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, не спростовані розбіжності у документах, а тому митним органом правомірно прийнято оскаржувані рішення.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 26.01.2023 р. між NEOCHIM PLC (Продавець) та ПП "ЗАХІД" (Покупець) укладено контракт № 005/2023, за умовами якого Продавець погоджується продати, а Покупець придбати добрива згідно Інвойсів.
Згідно п.п.1.2, 1.3 контракту умови (базис) поставки: FOB порт Русе чи Бургас (Інкотермс 2010) або інші базиси поставки згідно Інвойсів. Кількість та асортимент кожної партії Товару визначається у Інвойсах або Додатках до цього Контракту. Кількість Товару зазначається в одиницях згідно Інвойсів.
Приписами п.п.2.1, 2.3 контракту передбачено, що ціна на Товар у валюті платежу зазначається в Інвойсах на кожну партію Товару. Ціна Товару включає: (а) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідним Товаром; (b) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; (с) витрати на завантаження Товарів у транспорт Покупця та оформлення необхідних документів/сертифікатів у країні відправлення.
Відповідно до п.5.1 контракту Товари, що постачаються за цим Контрактом, оплачуються банківським переказом на умовах строків оплати, визначених згідно проформи/інвойсів на кожну партію товару.
На виконання умов контракту NEOCHIM PLC поставлено ПП "ЗАХІД" товар, а саме: № 1 - добриво азотне, хімічне - нітрат амонію (аміачна селітра) у вигляді гранул, в кількості 1750, 2МТ спаковано у 2917 біг-беги по 600 кг.
16.02.2023 р. декларантом подано митну декларацію для здійснення митного оформлення зазначеного товару - МД № 23UA500370001146U3. Митна вартість товару визначена декларантом самостійно за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Для здійснення митного оформлення та підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом надані наступні документи: рахунок-проформу від 26.01.2023 р. № 1108; рахунок-фактуру (інвойс) від 12.02.2023 р. № 2100007957; коносамент від 12.02.2023 р. № 13; вантажну відомість від 12.02.2023 р. б/н; сертифікат про походження товару від 13.02.2023 р. № А 0000161451; загальну декларацію прибуття від 15.02.2023 р. № 23UA141000151504Z3; банківські платіжні документи, що стосуються товару від 07.02.2023 р. № 127, від 13.02.2023 р. № 129; документ, що підтверджує вартість перевезення від 13.02.2023 р. № 130223; договір страхування від 08.02.2023 р. № 09/010181435; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 26.01.2023 р. № 005/2023; договір перевезення від 26.01.2023 р. б/н з доповненням від 13.02.2023 р.; протокол аналізу від 10.02.2023 р. № 2305; спец. видання по цінам WFM Nit від 09.02.2023 р.; копію митної декларації країни відправлення від 13.02.2023 р. № 23BG004006АА980571.
За результатами перевірки МД № 23UA500370001146U3 та поданих до неї документів, сформоване повідомлення від 16.02.2023 р., в якому вказано, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та витребувано додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Листом від 17.02.2023 р. № 17-02/01 позивач повідомив, що надано всі документі, інші документи відсутні.
17.02.2023 р. відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA500370/2022/000014/1, відповідно до якого визначено вартість товару № 1 - 0,7107 дол. США/кг (2,0601 дол. США/од.), ніж заявлено декларантом 0,6459 дол. США/кг.
У рішенні про коригування митної вартості зазначено, що подані документи містять розбіжності, а саме: 1) у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) від 12.02.2023 р. № 2100007957 передбачена 100 % передоплата за товар, проте згідно квитанцій про передоплату вона не здійснена у повному обсязі; 2) аркуші зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів від 26.01.2023 р. № 005/2023 не пронумеровані та з 1-7 арк. не підписані сторонами угоди, окрім того через відсутність на момент подачі МД пакувального листа неможливо виокремити складову митної вартості як вартість упаковки згідно п.2.3 контракту; 3) серед поданих товаросупровідних документів відсутні квитанції щодо оплати транспортування вантажу (фрахту). Враховуючи викладене, було витребувано додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, не спростовані наявні розбіжності у документах та листом від 17.02.2023 р. № 17-02/01 повідомлено, що більше документів надаватися не буде (відсутні). З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО "Інспектор" та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості митного оформлення є більшим та становить: товар № 1 - 0,7107 дол. США/кг (2,0601 дол. США/од. - МД від 08.02.2023 р. № UA500370/2023/000840), ніж заявлено декларантом 0,6459 дол. США/кг.
У зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA500370/2022/000014/1, відповідачем сформовано карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2023/000040.
Вважаючи дані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із позовною заявою про їх скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч.ч.4, 5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
У відповідності до ч.3 ст.318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
При декларуванні товарів позивач визначив їх митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.
Згідно ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з ч.2 ст.53 МК України, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Разом з тим, відповідно до вимог ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Тобто, відповідно до норм Митного кодексу України митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також згідно ч.6 ст.53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, підставою для його прийняття стало встановлення відповідачем тієї обставини, що надані позивачем документи містять розбіжності:
- у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) від 12.02.2023 р. № 2100007957 передбачена 100 % передоплата за товар, проте згідно квитанцій про передоплату вона не здійснена у повному обсязі;
- аркуші зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів від 26.01.2023 р. № 005/2023 не пронумеровані та з 1-7 арк. не підписані сторонами угоди, окрім того через відсутність на момент подачі МД пакувального листа неможливо виокремити складову митної вартості як вартість упаковки згідно п.2.3 контракту;
- серед поданих товаросупровідних документів відсутні квитанції щодо оплати транспортування вантажу (фрахту).
Стосовно доводів відповідача щодо неповної сплати передоплати суд зазначає наступне.
Приписами п.п.2.1 5.1 контракту встановлено, що ціна на Товар у валюті платежу зазначається в Інвойсах на кожну партію Товару. Товари, що постачаються за цим Контрактом, оплачуються банківським переказом на умовах строків оплати, визначених згідно проформи/інвойсів на кожну партію.
Згідно рахунку-проформи від 26.01.2023 р. № 1108 визначено до оплати товар у кількості 1750 тон за ціною 997500 євро, а відповідно до інвойсу від 12.02.2023 р. № 2100007957 - до оплати товар у кількості 1750,2 тонн за ціною 997814 євро (різниця 114 євро за 0,2 тонни).
Оплату позивачем здійснено у сумі 997500 євро відповідно до платіжних інструкцій від 07.02.2023 р. № 127 на суму 526000 євро та від 13.02.2023 р. № 129 на суму 471500 євро. У платіжних інструкціях міститься посилання на контракт від 26.01.2023 р. № 005/2023 та форму оплати - передплата.
Як пояснив позивач, платежі були ініційовані ПП "ЗАХІД" на підставі проформи і на момент надання банку документів для придбання валюти інвойсу (із скоригованою кількістю 0,2 тонни) не існувало, що пояснює різницю 114 євро.
Суд погоджується з твердженнями позивача, що ця різниця не пов'язана із розбіжностями у фактурній вартості, яка підтверджена інвойсом від 12.02.2023 р. № 2100007957, коносаментом від 12.02.2023 р. № 13, копією митної декларації країни відправлення від 13.02.2023 р. № 23BG004006АА980571, і жодним чином не свідчить про обставини, які можуть зумовлювати коригування митної вартості.
Незважаючи на умови інвойсу від 12.02.2023 р. № 2100007957 про 100 % передплату, а також неповну оплату (недоплату 114 євро), продавець поставив позивачу товар за ціною 997614 євро, яка заявлена ПП "ЗАХІД" як фактурна вартість.
Суд зауважує, що у процедурі контролю за митною вартість товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В той же час, умови, терміни та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, а тому відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю.
Аналогічна позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 р. у справі № 803/3649/15.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.04.2018 р. у справі № 815/329/17, фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахуванням додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійсненні).
Таким чином, вказані доводи митного органу не впливають на митну вартість товару.
Доводи відповідача про відсутність нумерації сторінок контракту та підписів на деяких сторінках контракту, суд не бере до уваги, так як митним органом не обґрунтовано яким чином це впливає на митну вартість товару, чи які складові митної вартості внаслідок цього не підтверджено, чи які розбіжності і в чому спричинило відсутність вказаних відомостей.
Твердження митного органу про відсутність пакувального листа, у зв'язку з чим неможливо виокремити таку складову митної вартості як вартість упаковки, є безпідставними, так як згідно пп.(b) п.2.3 контракту вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, включено до ціни товару.
Тобто, за умовами контракту ціна товару визначена з урахуванням вартості упаковки і не підлягає окремій оцінці з метою її додавання до фактурної вартості товару.
Щодо ненадання митному органу квитанції про оплату транспортування вантажу (фрахту), суд зазначає, що у коносаменті від 12.02.2023 р. № 13 вказано "freight payable as per charter party dated 26/01/2023", що означає, що "фрахт до сплати відповідно до charter/party (чартер-партії) від 26/01/2023", тобто на умовах договору фрахту.
У пункту 15 чартеру від 26.01.2023 р. вказано, що фрахт підлягає сплаті на умовах 100 % оплати згідно з рахунком (інвойсом) протягом 360 календарних днів з дати вивантаження вантажу.
З викладеного слідує, що оплата фрахту здійснюється на умовах відстрочення платежу, а тому на час митного оформлення товарів позивачем фрахт не був оплачений, у зв'язку з чим відсутність квитанції не впливає на числові показники складової митної вартості.
Стосовно доводів відповідача про ненадання декларантом виписки з бухгалтерської документації, каталогів, специфікацій виробника товару, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, то суд вважає їх безпідставними, так як, по-перше, декларантом надавалися при митному оформленні біржову інформацію про зниження ціни на добрива внаслідок зменшення ціни на газ; специфікації сторонами контракту не укладалися, а каталоги у позивача відсутні, у зв'язку з чим вимога про надання документів, яких не існує, є неправомірною; по-друге, такі документи згідно ч.2 ст.53 МК України не є обов'язковими, а враховуючи, що надані декларантом документи підтверджували всі складові митної вартості, не містили розбіжностей та/або явних ознак підробки, тому у митного органу не було законних підстав для витребування додаткових документів, зокрема і перелічених вище.
Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.12.2019 р. у справі № 810/5295/15, від 06.02.2020 р. у справі № 540/2219/18.
Отже, суд відхиляє вищевказані доводи відповідача про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості імпортованого товару з підстав, наведених у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, оскільки надані позивачем до митного органу вище перелічені документи, підтверджують ціну імпортованого товару та жодних розбіжностей не містять.
Разом із тим підставою для коригування відповідачем митної вартості товарів слугувала інформація з цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби щодо митного оформлення ідентичних товарів з вищим рівнем митної вартості.
Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Відповідач не довів, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, яка заявлена у якості митної вартості товару.
Відповідно до ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 р., посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 17.02.2023 р. № UA500370/2023/000014/1 відповідачем використано для коригування митної вартості товару МД від 08.02.2023 р. № UA500370/2023/000840.
В той же час приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, відповідач лише зазначив цю МД однак не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем ч.2 ст.55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Аналогічна позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2020 р. у справі № 804/6243/14.
Враховуючи викладене, позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.
З урахуванням викладеного, рішення про коригування митної вартості товарів від 17.02.2023 р. № UA500370/2023/000014/1 не відповідає ознакам правомірності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню.
Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про протиправність рішення про коригування митної вартості товарів від 17.02.2023 р. № UA500370/2023/000014/1, то і прийнята на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.02.2023 р. № UA500370/2023/000040 також є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. В той же час позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про протиправність рішення про коригування митної вартості товарів від 17.02.2023 р. № UA500370/2023/000014/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.02.2023 р. № UA500370/2023/000040, а тому позовні вимоги ПП "ЗАХІД підлягають задоволенню у повному обсязі.
Приписами ч.1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ПП "ЗАХІД", то з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 15126,48 грн.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 20000 грн., суд зазначає наступне.
Частинами 1-4 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 р. № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно п.п.1, 2, 6 ч.1 ч.2 ст.19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Частиною 3 статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч.ч.4, 5 ст.134 КАС України законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.
Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов'язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов'язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).
При цьому склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).
Верховним Судом у своїх постановах від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16, від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19 неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 р. у справі № 814/1258/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги. Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.
Судом встановлено, що 02.09.2022 р. між Адвокатським бюро "Колесніков Лігал" та ПП "ЗАХІД" укладено договір про надання правничої допомоги, а 24.07.2023 р. - додаткову угоду № КМВ-04/23 до нього.
Згідно додаткової угоди № КМВ-04/23 від 24.07.2023 р. сторони погодили, що Клієнт доручає, а Адвокатське бюро (Адвокат) надає Клієнту послуги, пов'язані із захистом пав та/або інтересів, порушених рішеннями регіональних митниць Державної митної служби: пов'язані із ЕМД 23UA500370001146U3 від 16.02.2023 р., яким пред'явлено до митного оформлення азотне добриво (аміачна селітра) із складом азоту 34,5 % в біг-бегах відповідно: UA500370/2023/000014/1 від 17.02.2023 р. ("майнове") рішення про коригування митної вартості; UA500370/2023/000040 від 17.02.2023 р. ("немайнове") картка відмови у прийнятті митної декларації або митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Згідно п.п.6, 7 додаткової угоди загальний розмір гонорару у суді першої інстанції складають "фіксований гонорар", а в окремих випадках до нього може бути доданий "додатковий гонорар". У суді першої інстанції розмір гонорару встановлюється у розмірі 20000 грн. У гонорар включено: представництво на стадіях підготовки до розгляду та судового розгляду у суді першої інстанції, зокрема, ознайомлення із наданими документами, усні консультації та погодження правової позиції у справі, збір доказів, підготовка проектів письмових документів до подання позову (якщо необхідно), підготовка проектів та подання заяв по суті (позовної заяви та відповіді на відзив, якщо необхідно), процесуальних заяв та клопотань (якщо необхідно). У гонорар не включено: судовий збір, участь Адвоката в очних судових засіданнях поза межами міста Києва.
На підтвердження обґрунтованості понесених витрат на правничу допомогу у сумі 20000 грн. позивач надав до суду наступні документи: договір про надання правничої допомоги від 02.09.2022 р., додаткову угоду від 24.02.2023 р. № КМВ-04/23, платіжну інструкцію від 24.10.2023 р. № 92 на суму 20000 грн., повідомлення про зарахування коштів на суму 20000 грн., рахунок на оплату від 19.10.2023 р. № КМВ/420-21896/01 на суму 20000 грн., детальний опис виконаних робіт від 23.10.2023 р. № ДО/420-21896-23/01, ордер на надання правничої допомоги.
Відповідно до детального описи виконаних робіт від 23.10.2023 р. № ДО/420-21896-23/01, АБ "Колесніков Лігал" надав Клієнту наступні послуги: підготовка позовної заяви та її подання, в тому числі аналіз документів, які надані, витребування додаткових документів та пояснень митного брокера про обставини справи, формування комплектів документів для суду та відповідача тощо - 8 год. (8 год. 00 хв.); аналіз клопотання відповідача від 06.09.2023 р. на 3 арк. про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - 0,1 год. (00 год. 6 хв.); підготовка відповіді на відзив від 06.09.2023 р. № 7.10-10-02/3645 на 16 арк., включно із аналізом відзиву, копій долучених до нього документів, перевірка практики ВС та ЄСПЛ, на яку посилався відповідач, - 0,6 год. (0 год. 36 хв.), всього - 12,5 год.
Суд вважає, що визначений позивачем розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та виклику учасників справи. При цьому, на момент відкриття провадження по справі, судом встановлено можливість розгляду справи на підставі наявних матеріалів справи, які були достатніми для прийняття рішення по даній справі та не потребували надання учасниками справи додаткових обґрунтувань, пояснень та доказів по справі.
Крім того, дана адміністративна справа є справою незначної складності, по якій склалася установлена судова практика, а складення позовної заяви не вимагає глибокого аналізу судової практики і нормативно-правових актів.
Виходячи з наведеного, враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви ПП "ЗАХІД", а також додані до справи докази понесення позивачем судових витрат, їх співмірність із складністю справи, обсягом наданих до суду та досліджених матеріалів, а також обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на підготовку процесуальних документів, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача в цій частині та стягнення з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -
вирішив:
Позовну заяву Приватного підприємства "ЗАХІД" (54031, м.Миколаїв, пров.Першотравневий, буд.25/2, код ЄДРПОУ 32333300) до Одеської митниці (65078, м.Одеса, вул.Лип Івана та Юрія, буд.21-А, код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 17.02.2023 р. № UA500370/2023/000014/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.02.2023 р. № UA500370/2023/000040.
Стягнути з Одеської митниці (65078, м.Одеса, вул.Лип Івана та Юрія, 21А, код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства "ЗАХІД" (54031, м.Миколаїв, пров.Першотравневий, буд.25/2, код ЄДРПОУ 32333300) судовий збір у сумі 15126 (п'ятнадцять тисяч сто двадцять шість) грн. 48 коп.
Стягнути з Одеської митниці (65078, м.Одеса, вул.Лип Івана та Юрія, 21А, код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства "ЗАХІД" (54031, м.Миколаїв, пров.Першотравневий, буд.25/2, код ЄДРПОУ 32333300) витрати на правничу допомогу у сумі 8000 (вісім тисяч) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко