Кіровоградської області
"08" вересня 2006 р.
Справа № 14/315
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б., розглянув справу
за позовною заявою Приватного науково-виробничого малого підприємства фірма «Інкопмарк» (далі по тексту - ПНВМПФ), м. Кіровоград
до відповідача Кіровоградської об"єднаної державної податкової інспекції, (далі - ОДПІ), м. Кіровоград
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
Секретар судового засідання - Дряпак Я.В.
Представники:
Від позивача - Котляренко А.В., керівник ПНВМП "Інкопмарк";
Від відповідача - Вовк М.О., довіреність № 137 від 14.04.2006 р.;
Подано позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Кіровоградської ОДПІ від 11.04.2005 р. №0000871730\0, 0000432360\0, 0000412360\0, від 15.06.2005 р. №0000422360\1, 0000412360\1, 0000432360\1, від 26.08.2005 р. №0000432360\2, 0000422360\2, 0000412360\2.
Ухвалою від 03.09.2005 р. господарський суд залишив без руху позовну заяву ПНВМПФ «Інкопмарк» та встановив строк для усунення недоліків позовної заяви до 01.10.2005 року.
На виконання вимог ухвали суду 28.09.2005 року подано позовна заява про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Кіровоградської ОДПІ від 11.04.2005 р. №0000871730\0, 0000432360\0, 0000412360\0, від 15.06.2005 р. №0000422360\1, 0000412360\1, 0000432360\1, від 26.08.2005 р. №0000432360\2, 0000422360\2, 0000412360\2.
Позивач не погоджується з донарахуванням підприємству податку на прибуток в зв'язку збільшення податковим органом валового доходу підприємства за квітень-грудень 2003 р., січень - грудень 2004 р. на 172 942,00 грн. за рахунок, за висновком відповідача, безоплатно отриманого ПНВМПФ «Інкопмарк» пального для обслуговування транспортних засобів. До такого висновку податкова служба прийшла, аналізуючи дані розрахунків по забрудненню навколишнього природного середовища за 2003 -2004 роки.
Позивач звертає увагу суду, що перевірка здійснена лише на підставі Методики розрахунку викидів забруднюючих речовин у повітря автотранспортом, який використовується суб'єктами господарської діяльності та іншими юридичними особами всіх форм власності, затвердженої наказом Держкомстату України від 06.09.2000 р. №293 та даних державної інспекції з контролю за цінами в Кіровоградській області про моніторинг цін на нафтопродукти. При цьому рішення про застосування непрямих методів для визначення податкового зобов'язання позивача по податку на прибуток податковим органом не приймалося.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач звертає увагу суду на безпідставний висновок податкового органу про заниження ПНВМПФ «Інкопмарк» валових доходів за 2-4 квартали 2003 року на суму 319 529,00 грн., за 2004 рік на суму 466 425,00 грн. від здачі в оренду об'єктів нерухомості в зв'язку із застосуванням при визначені сум орендної плати нерухомого майна, яке знаходиться в одному міському районі ціни, нижчі розміру звичайних цін.
Посилаючись на норми Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», позивач стверджує про необґрунтованість висновків податкової служби щодо порушення ПНВМПФ «Інкопмарк» вимог вищевказаного Закону та безпідставне нарахування штрафних санкцій в розмірі 3 166 736,00 грн.
В запереченнях на позов відповідач не погоджується з вимогами позивача, просить відмовити в задоволенні позову.
Відповідач зазначає, що податкові повідомлення-рішення №№0000422360\0, 0000412360\0 від 11.04.2005 р., №0000422360\1, 0000412360\1 від 15.06.2005 р. в процедурі адміністративного розгляду скарг позивача скасовані, отже не можуть бути предметом судового розгляду.
Крім того, відповідач звертає увагу суду на той факт, що позивач просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000871730\0 від 11.04.2005 р., але в порушення положень пункту 4 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства в Україні не обґрунтовує свої вимоги, не посилається на обставини, які зумовили звернення до суду з позовом щодо вказаного акту.
Відповідач стверджує про правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення №0000432360\0 від 11.04.2005 р. в зв'язку з порушенням позивачем Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме незастосування підприємством реєстратора розрахункових операцій при реалізації будівельних матеріалів, продуктів харчування, нерухомості на загальну суму 633 347,19 грн.
Обґрунтовуючи правомірність донарахування податковим органом валових доходів по безоплатно отриманих паливно-мастильних матеріалах відповідач зазначає, що ПНВМПФ «Інкопмарк» подавши до податкового органу в установленому порядку дані про обчислення обсягів використаного пального для визначення суми збору за забруднення навколишнього природного середовища самостійно підтвердила факт використання пального для роботи автотранспорту, що стало підставою для перевіряю чого при визначені кількості не оприбуткованого пального на баланс підприємства, і вважати цю кількість пального як безоплатно отримані матеріальні цінності.
Відповідач наполягає на факті порушення позивачем пункту 1.20 статті 1 та пункті 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при визначенні сум орендної плати нерухомого майна, а саме застосування ціни нижче звичайної, в результаті чого занижено валові доходи підприємства.
На доводи позивача щодо застосування працівниками податкової служби при проведенні перевірки методики визначення сум податкових зобов»язань за непрямими методами, відповідач заперечує та вказує, що ні рішення про застосування непрямих методів, ні акту перевірки за непрямими методами не існує.
15.08.2006 р. до господарського суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, за змістом якої позивач просить суд визнати нечинними повністю і скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.04.2005 р. №0000432360\0, від 15.06.2005 р. №0000432360\1, від 26.08.2005 р. №0000412360\2, №0000422360\2, №0000432360\2, прийняті на підставі акту перевірки від 15.04.2005 р. №46\23-6.
Розглянувши наявні матеріали справи, вивчивши висновок №1992\1993\23 від 19.04.2006 р. судово-економічної експертизи по даній справі, заслухавши представників сторін, господарський суд , -
Працівниками Кіровоградської ОДПІ проведено планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПНВМПФ «Інкопмарк» за період з 01.04.2003 р. по 31.12.2004 р.
За результатами перевірки встановлені порушення позивачем
-підпункту 1.20.9 пункту 1.20, підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2004 рік на суму 256 869,25 грн.;
-пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2-4 квартали 2003 р. на суму 62 505,00 грн., за 2004 р. на суму 93 276,00 грн.
-пункту 3.1 статті 3 3акону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині оприбуткування торгівельної виручки в касу підприємства без застосування реєстраторів розрахункових операцій 2-4 кварталів 2003 р. на суму 391 209,03 грн., 2004 р. на суму 242 138,16 грн.
Виявлені в акті перевірки порушення стали підставою для винесення Кіровоградської ОДПІ податкових повідомлень-рішень від 11.04.2005 р. №0000422360/0 про нарахування позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 232 894,20 грн., в тому числі 155 781,00 грн. основного платежу та 77 113,20 грн. штрафних (фінансових) санкцій, №0000412360\0 про нарахування позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 331 601,88 грн., в тому числі 256 869,25 грн. основного платежу та 74 732,63 грн. штрафних (фінансових) санкцій, №0000432360\0 про нарахування штрафної санкції за порушення норм регулювання обігу готівки в розмірі 3 166 736,00 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку.
За результатами розгляду скарг позивача в адміністративному порядку Кіровоградської ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення № 0000422360\1 від 15.06.2005 р., згідно якого донарахована сума податкового зобов'язання по податку на додану вартість зменшена та склала 231 037,20 грн., в тому числі 154 543,00 грн. основного платежу та 76 494,20 грн. штрафної (фінансової) санкції, №0000412360\1 від 15.06.2005 р., згідно якого донарахована сума податкового зобов'язання по податку на прибуток зменшена та склала 289 257,00 грн., в тому числі 219 995,00 грн. основного платежу та 69 262,00 грн. штрафної (фінансової) санкції, №0000432360\1 від 15.06.2005 р., згідно якого нарахована сума штрафної санкції за порушення норм регулювання обігу готівки залишена без змін та склала 3 166 736,00 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням позивач оскаржив його до ДПА у Кіровоградської області.
За результатами розгляду скарги прийнято рішення №4646\10\23-151 від 19.08.2005 р., згідно якого ДПА у Кіровоградської області залишило без змін податкове повідомлення-рішення про нарахування суми штрафної санкції за порушення норм регулювання обігу готівки та винесено податкове повідомлення-рішення від 26.08.2005 р. №0000432360\2 та змінено податкові повідомлення-рішення, якими донараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість та податку на прибуток. В зв'язку з чим Кіровоградською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №00004223360\2 від 26.08.2005 р., згідно якого донарахована сума податкового зобов'язання по податку на додану вартість зменшена та склала 17 121,45 грн., в тому числі 11 932,50 грн. основного платежу та 5 188,95 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення №0000412360\2 від 26.08.2005 р., згідно якого донараховна сума податкового зобов'язання по податку на прибуток зменшена та склала 50 502,00 грн., в тому числі 42 085,00 грн. основного платежу та 8 417,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Господарський суд вважає, що вимоги позивача про визнання нечинними спірних податкових повідомлень-рішень Кіровоградської ОДПІ підлягають задоволенню з наступних підстав.
При аналізі акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено, що підприємством в порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» протягом перевіряємого періоду не включено в валові доходи безоплатне отримане пальне для обслуговування власного автотранспорту.
Порушення встановлено при перевірці наданих позивачем розрахунків збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2-4 квартали 2003 року та 2004 рік, які підприємством подавались до Кіровоградської ОДПІ з вказаними показниками кількості, як зазначено у акті, фактично використаного пересувними джерелами, тобто автомобілями дизельного пального та бензину.
Із зведених даних акту перевірки свідчить, що донараховані суми валового доходу, визначено множенням обсягів пального, відображеного в розрахунках збору на коефіцієнт переводу в літри і на вартість палива по регіону без ПДВ. В результаті донараховані суми валового доходу за 2003 р. - 38 961,00 грн., за 2004 р. - 84 821,00 грн.
Згідно підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.
Безоплатно надані товари (роботи, послуги) у відповідності з пунктом 1.23 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - це товари , що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використання нею в її виробничому або господарському обороті.
Тобто отримання доходу у вигляді безоплатно наданих товарів це господарська операція, яка повинна бути підтверджена первинними документами, що фіксують її проведення.
Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до пункту 1.7 розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства об'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002 р. №429 факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
У відповідності з вимогами пункту 2 розділу 2 Порядку за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства необхідно висвітлити показники, які відображаються підприємством у податковій звітності та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку підприємства у розрізі періодів; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.
Встановлення обсягів фактично використаного підприємством пального за перевіряємий період можливо на підставі шляхових листів.
Відповідач не заперечив факту не дослідження шляхових листів в зв'язку з їх відсутністю на підприємстві, разом з тим зазначив, що заниження валового доходу підприємства встановлено в результаті перевірки наданих розрахунків по збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2003-2004 роки, де підприємством задекларовані податкове зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, яке відповідно до підпункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Але даний пункт стосується сплати податкового зобов'язання, у відповідності з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якого платник податків повинен сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в податкових деклараціях у встановлений законодавством строк, у зв'язку з тим, що погоджена сума зобов'язання та не сплачена платником податків в строки визначені даною статтею вважаються сумою податкового боргу.
У відповідності зі статтею 20 Закону України «Про систему оподаткування» контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків та інших обов'язкових платежів здійснюється державними податковими інспекціями та іншими органами державної виконавчої влади в межах повноважень, визначених законодавчими актами. Право здійснювати на підприємствах та організаціях перевірки грошових документів, бухгалтерських книг та інших документів незалежно від способу подання інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів до бюджетів надано відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органам державної податкової служби.
З метою визначення правильності (недоплати або переплати) розрахунку та сплати суми збору за забруднення навколишнього природного середовища за перевіряємий період, державна податкова служба повинна була встановити обсяги фактичного використання пального на підставі шляхових листів .
Позивач зазначив, що суми збору за забруднення навколишнього природного середовища, відображені підприємством в розрахунках збору за забруднення навколишнього природного середовища значно завищені.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Належних, підтверджених первинними документами доказів щодо обсягів фактичного використання ПНВМПФ «Інкопмарк» пального за перевіряємий період Кіровоградська ОДПІ суду не надала.
Відповідач вказує, що працівниками державної податкової інспекції проводилась перевірка наявних первинних бухгалтерських документів, в зв'язку з чим виявлено відсутність останніх щодо оприбуткування на підприємстві паливо-мастильних матеріалів.
Однак встановлення відсутності визначених законодавством первинних документів згідно з підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є підставою для визначення суми податкових зобов»язань платника податку за непрямим методом.
Разом з тим, рішення податкового органу про застосування непрямих методів не приймалось, Методика визначення податкових зобов»язань за непрямими методами не застосовувалась.
У справі була проведена судово-економічна експертиза. За висновком №1992\1993\23 судово-економічної експертизи Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 19.04.2006 року по даній справі розрахунками збору за забруднення навколишнього, поданими позивачем до Кіровоградської ОДПІ за 2003-2004 р. заниження позивачем валового доходу підприємства за квітень-грудень 2003 р. на суму 39 196,00 грн., за січень-грудень 2004 р. на суму 84 821,00 грн. в зв'язку з безоплатно наданим позивачу пальним не підтверджується.
Крім того, за висновком експерта з метою визначення правильності (недоплати або переплати) розрахунку та сплати суми збору за забруднення навколишнього природного середовища за перевіряємий період, податкова служба повинна була встановити обсяги фактичного використаного пального на підставі шляхових листів.
З викладеного слідує, що податковим органом не доведено правомірність висновків щодо заниження валового доходу підприємства за перевіряємий період та нарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток в зв'язку з безоплатно наданим позивачу пальним.
Як свідчить з акту від 05.04.2005 р. №46\23-6 та додатку №1 до акту перевіркою встановлено, що в порушення пункту 1.20 статті 1, пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» підприємством протягом перевіряємого періоду при визначення суми орендної плати нерухомого майна, яке знаходиться в одному міському районі застосовувались ціни нижче звичайних для пов'язаних осіб та стороннім організаціям, в результаті чого занижені валові доходи за перевіряємий період.
Дане порушення встановлено при дослідженні договорів оренди об'єктів нерухомості, рахунків по наданню послуг по орендній платі, оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерському рахунку 36\1, декларацій про прибуток підприємства за 2003-2004 р.р.
В акті надано розрахунок донарахованої суми валових доходів по орендній платі за період з 01.04.2003 р. по 31.12.2004 р., відповідно до якого підприємства «Інкопмарк Мед сервіс», ТОВ «Агентство нерухомості Інкопмарк», ПП «Каталонія Центр», Універсальна торгівельна біржа «Інкопмарк контракт», Корпорація «Інкопмарк» зазначені як пов'язані особи з Орендодавцем та яким донарахована орендна плата. Розрахунок донарахування орендної плати проведено наступним чином - визначено різницю орендної плати за квадратний метр по договору з ЗАТ «Капустянський граніт», як сторонньою організацією, та орендною плати, зазначеної в договорах з вище переліченими підприємствами, як пов'язаними особами, та помножено її на орендовану площу і на кількість місяців, охоплених перевіркою.
Дослідженням договорів оренди між ПНВМПФ «Інкопмарк» та зазначеними підприємствами встановлено, що сторонами враховано істотні умови господарського договору щодо визначення предмету, ціни та строку дії договору.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що з метою оподаткування, доход, отриманий платником податків від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається, виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.
Відповідно до пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайна ціна - ціна продажу товарів (робіт, послуг) продавцем, включаючи суму нарахованих (сплачених) процентів, вартість іноземної валюти, яка може бути отримана у разі їх продажу особам, які не пов'язані з продавцем при звичайних умовах ведення господарської діяльності.
Згідно підпункту 1.20.1 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично.
Якщо податкові органи за результатами документальних перевірок мають підстави для висновків щодо неправомірності визначення рівня звичайних цін платником податку, ці органи мають право звернутися із запитом, а платник податку зобов'язаний за таким запитом надати обґрунтування рівня цін.
Згідно положень статті 13 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку.
Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).
З акту перевірки вбачається, що перевіряючими не досліджувалося питання щодо статистичних даних про рівень цін на ринку передачі в оренду нежилих приміщень офісного призначення в м. Кіровограді, розмір орендної плати по договору ПНВМПФ «Інкопмарк» з ЗАТ «Капустянський граніт» в сумі 116,05 грн. з ПДВ за 1 кв.м було прийнято як звичайну ціну і використано для збільшення валового доходу за перевіряє мий період.
З рішення про результати розгляду повторної скарги від 19.08.2005 р. №4646\10\23-151 вбачається, ДПІ у Кіровоградської області не погодилась з порядком визначення звичайної ціни орендної плати, відображеному в акті перевірки та вказала розмір звичайної ціни орендної плати на рівні 10,00 грн. за 1 кв.м, посилаючись на експертний висновок Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати від 13.04.2005 р. №В-582, де зазначено, що розмір орендної плати за нежиле приміщення офісного призначення по м. Кіровограду складає 6-10 грн. за квадратний метр в місяць.
Але погодитися з правильністю висновку ДПІ у Кіровоградської області щодо встановлення розміру звичайної ціни орендної плати на рівні 10,00 грн. за 1 кв.м. господарський суд не може.
Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» дохід, отриманий від операцій з пов'язаними особами визначається, виходячи з договірних цін, але не менше за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такої реалізації, тобто рівень звичайних цін повинен бути визначено та доведено на 2003 р. та 2004 р.
Відповідач не надав суду доказів використання при визначенні рівня звичайної ціни розміру орендної плати за оренду нежилих приміщень офісного призначення в м. Кіровограді в період з 01.04.2003 р. по 31.12.2004 р. відповідних статистичних даних Головного управління статистики у Кіровоградської області Державного комітету статистики України.
Розмір звичайної ціни орендної плати ДПІ у Кіровоградської області визначено на підставі довідки Кіровоградської торгово-промислової палати, в якої зазначено розмір орендної плати на дату надання довідки, а саме 13.04.2005 р., перевіряємий період охоплював з 01.04.2003 р. по 31.12.2004 р. Отже при обрахуванні валового доходу підприємства в зв'язку з передачею в оренду нежилих приміщень офісного призначення рівень звичайної ціни орендної плати повинен бути визначено за період, що охоплювався перевіркою, а не на дату розгляду скарги платника податку в період адміністративного узгодження податкового повідомлення - рішення, за яким нараховано податкове зобов'язання по податку на прибуток.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає недоведеним та необґрунтованим висновок податкової служби щодо заниження валового доходу підприємства в зв'язку з недотриманням позивачем норм пункту 1.20 статті 1, пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Господарський суд визнає також нечинним податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 26.08.2005 р. №0000422360\2 про нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 17 121,45 грн., в тому числі 11 932,50 грн. основного платежу та 5 188,95 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
З аналізу акту перевірки вбачається, що донарахування суми податку на додану вартість здійснено в зв'язку з збільшенням податковим органом розміру орендної плати за оренду нерухомого майна пов'язаним з позивачем особам за період з 01.04.2003 р. по 31.12.2004 р.
При розгляді справи господарський суд прийшов до висновку про безпідставність податкового повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ про донарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток в зв'язку заниження валового доходу підприємства в результаті заниженням розміру орендної плати за оренду нерухомого майна пов'язаним з позивачем особам за період з 01.04.2003 р. по 31.12.2004 р.
Зважаючи на відсутність факту заниження валового доходу підприємства по операціям з передачі в оренду нежилих приміщень, господарський суд не вбачає підстав для донарахування податку на додану вартість по даним операціям.
Перевіркою дотримання позивачем вимог Закону України « Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» податковою службою встановлено порушення пункту 1 статті 3 даного Закону, а саме на підприємстві за період перевірки (01.04.2003 р. - 31.12.2004 р.) без застосування реєстраторів розрахункових операцій в касу підприємства оприбутковувалась торгівельна виручка за реалізовані будівельні матеріали, товари, продукти харчування, нерухомість на загальну суму 633 347,19 грн. по операціях, перелік яких зазначено на сторінки 32 акту перевірки.
Посилаючись на статтю 17 Закону України « Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Кіровоградської ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000432360\0 від 11.04.2005 р. про нарахування суми податкового зобов'язання за платежем - штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки в розмірі 3 166 736,00 грн.
Не погодившись з даним рішенням позивач оскаржив його в процедурі адміністративного узгодження. Скарги позивача залишено без задоволення, в зв'язку з чим винесено податкові повідомлення-рішення №0000432360\1 від 15.06.2005 р., №0000432360\2 від 26.08.2005 р.
Згідно статті 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами, які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та\або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Відповідно до статті 3 цього Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані реєстратори розрахункових операцій.
За нормою статті 2 цього Закону розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг).
Згідно пункту 1 статті 9 Закону України реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.
З пояснень позивача та доданих до матеріалів справи документів вбачається, що ПНВМПФ «Інкопмарк» не відноситься до підприємств сфери торгівлі, громадського харчування та послуг, реалізація будівельних матеріалів та інших товарів проводилась на договірних засадах оптовими партіями, підприємство отримувало готівкові кошти у касу підприємства за місцезнаходженням останнього, тоді як товар видавався наступного дня зі складу підприємства, що розташований за межами міста. Позивач зазначив, що підприємством реалізована продукція, яка придбавалася для власних виробничих потреб з наміром будівництва виробничих площ, але відмовившись від планів на будівництво підприємство вимушено було реалізовані такі матеріали.
З акту перевірки та матеріалів справи вбачається, що виручка від реалізації товару оприбуткована в касу підприємства, віднесена до складу валових доходів і оподаткована на загальних підставах у податковому періоді, в якому вона надійшла на підприємство. Випадки не оприбуткування виручки і заниження податкових зобов»язань відсутні. Порушення касової дисципліни не встановлено.
Крім того, слід звернути увагу на наступне. Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб»єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Одним із видів адміністративно-господарських санкцій є адміністративно-господарський штраф (стаття 239 Господарського кодексу України).
Адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення (частини 1,2 статті 241 Господарського кодексу України).
Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом (стаття 250 Господарського кодексу України).
Господарський суд вважає, що при застосуванні штрафної санкції Кіровоградської ОДПІ не враховано не тільки норми Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а і норми статті 250 Господарського кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій.
Крім того господарський суд вважає неправомірним при застосуванні штрафної санкції за порушення норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» винесення податкового повідомлення-рішення та безпідставним визначення нарахованих штрафних санкцій в спірному рішенні як податкового зобов'язання.
Відповідно до пункту 7 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби мають право застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах встановлених законом.
Статтею 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» регламентується порядок визначення суми податкових зобов'язань платника податку. Тобто, вказані приписи стосуються податкових зобов'язань, які встановлюють контролюючі органи, згідно законодавчих актів та правовідносин з оподаткування і до яких не відноситься правовідносини з застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Таким чином, обов'язок ПНВМПФ «Інкопмарк» по сплаті нарахованих податковим органом штрафних санкцій не може відноситися до категорії податкового зобов'язання або податкового боргу.
З огляду на вищевикладене, господарський суд задовольняє вимоги позивача та визнає нечинним податкові повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ №0000432360\0 від 11.04.2005 р., №0000432360\1 від 15.06.2005 р., №0000432360\2 від 26.08.2005 р.
Позивач сплатив в доход Державного бюджету України платіжним дорученням № 641 від 31.08.2005 року державного мита в сумі 85,00 грн.
З 1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України.
Відповідно до п.п. 2 п. 3 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору розмір судового збору визначається відповідно до підпункту «б» пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».
Таким чином, розмір судового збору складає 3,40 грн. Кошти надмірно сплачені позивачем за платіжним дорученням № 641 від 31.08.2005 р. за заявою останнього можуть бути повернуті.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по справі в розмірі 3,40 грн. державного мита, 2354,47 грн. витрат, пов'язаних з проведенням судово-економічної експертизи стягується з Державного бюджету України на користь позивача.
Відповідно до наказу № 81 від 31.03.2006 року Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області створено Державну податкову інспекцію у м. Кіровограді, яка є правонаступником Кіровоградської об"єднаної державної податкової інспекції в межах м. Кіровограда.
Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.
Керуючись статтями 55, 94, частинами 1-3 статті 160, частиною 1 статті 162, статтею 163, частинами 1-4 статті 254, статтею 258, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
Здійснити заміну відповідача Кіровоградську об"єднану держану податкову інспекцію на її правонаступника Державну податкову інспекцію у м. Кіровограді.
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати нечинним та скасувати податкові повідомлення - рішення Кіровоградської об"єднаної державної податкової інспекції від 11.04.2005 р. № 0000432360/0 від 15.06.2005 р. № 0000432360/1, від 26.08.2005 р., № 0000412360/2, від 26.08.2005 р. № 0000422360/2, від 26.08.2005 р. № 0000432360/2.
Стягнути з Державного бюджету України (№ рахунку 31118095600002, МФО 823016, отримувач коштів ВДК у м. Кіровограді, банк отримувача УДК у Кіровоградській області, ідентифікаційний код 24145329) на користь Приватного науково - виробничого малого підприємства фірма «Інкопмарк» (м. Кіровоград, вул. Карла Маркса,21, р/р 2600970081287 в КОФ УСБ, МФО 323293) судові витрати по справі 3,40 грн. державного мита., 2354,47 грн. витрат, пов'язаних з проведенням судово-економічної експертизи.
За заявою стягувача після набрання постановою законної сили господарський суд видає виконавчий лист.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження , але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя
С. Б. Колодій