Справа № 523/10067/23
Провадження №2/523/3997/23
ЗАОЧНЕРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" жовтня 2023 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Дяченко В.Г.,
за участі секретаря судового засідання - Томілко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована адреса місця проживання ( АДРЕСА_2 ), третя особа : ОСОБА_3 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним,-
ВСТАНОВИВ:
До Суворовського районного суду м. Одеси звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , в якій просила визнати договір купівлі-продажу № 98-181 від 06 березня 1998 року, квартири за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , діючої від свого імені та від імені та в інтересах свого сина ОСОБА_3 , дійсним.
Позов мотивується тим, що 06 березня 1998 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , діючої від свого імені та від імені та в інтересах свого сина ОСОБА_3 у Одеській універсальній біржі «Вітязь»укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 98-181, а саме квартири, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 .
Вказана нерухомість була продана за 9 510,00 грн., які отримані продавцем до підписання договору купівлі-продажу.
Наразі, вчинити будь-які дій з вказаною нерухомістю неможливо, оскільки договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідчений.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 06 липня 2023 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін. Роз'яснено відповідачам право подати відзив на позов відповідно до положення ст. 178 ЦПК України.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, при цьому в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечувала.
В судове засідання третя особа : ОСОБА_3 , не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлявся у встановленому законом порядку. На адресу суду повернувся конверт із рекомендованими повідомленнями із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За таких обставин, враховуючи, що судом судова повістка про виклик відповідача в судове засідання направлялася за адресою зареєстрованого у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача, однак на адресу суду повернувся поштовий конверт із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», суд вважає відповідача належним чином повідомленим та можливим, за згодою позивача, розглянути справу на підставі наявних доказів, заочно, відповідно до статті 280 ЦПК України.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, встановивши факти і відповідні їм правовідносини, дійшов наступного:
06 березня 1998 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , діючої від свого імені та від імені та в інтересах свого сина ОСОБА_3 на Одеській універсальній біржі «Вітязь»укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 98-181, а саме квартири, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 .
Вказана нерухомість належала продавцям на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, виданого під № 94/1056 від 23.12.1994 року, зареєстрованого Одеським МБТІ 27 грудня 1994 року під № 1575 стор.90 кн.81 доп.
Квартира, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 , була продана за 9 510,00 грн., які отримані продавцем до підписання договору купівлі-продажу.
В п. 9 договору зазначено, що відповідно до ст. 227 ЦК України даний договір підлягає реєстрації в МБТІ м. Одеси на ім'я ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . Крім того, у договорі зазначено, що він подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає.
Договір № 98-181 від 06.03.1998 року зареєстрований в МБТІ м. Одеси за № 81 доп. стор.91, р № 1575.
Згідно довідки Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради № Л3-62132-ф/л від 19 квітня 2019 року, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи те, що правовідносини між сторонами виникли під час дії Цивільного кодексу України 1963 року, тому мають регулюватися саме його нормами.
Відповідно до ст. 153 ЦК Української РСР 1963 року, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Згідно ст. 15 Закону України «Про товарні біржі» № 1957 XII від 10 грудня 1991 року в редакції, яка діяла на час укладення договору купівлі - продажу в 1995 році, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню. Угода вважалась укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Відповідно до ч.2 ст. 47 ЦК УРСР, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а інша ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, суд вправі за вимогою виконавчої сторони визнати угоду дійсною. В цьому разі подальше нотаріальне посвідчення угоди не потребується.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч.2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Судом встановлено, що з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемним є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК України.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядаю справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що між сторонами дійсно був укладений договір купівлі - продажу квартири, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 , та всі істотні умови даного договору сторонами були виконані.
При вчиненні правочину дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов'язків, перехід права власності, всі сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі - продажу квартири, правочини були реальними і вчинені у формі, дозволенній чинним законодавством України в 2001 році.
При таких обставинах, суд вважає, що позовні вимоги правомірні, підтверджені нормами ст. 47 ч.2 ЦК України в редакції 1963 року, що регулювала дані правовідносини на час укладення договору купівлі - продажу і підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
В силу ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ч.3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору не посвідченого нотаріально дійсним.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожному доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
У зв'язку з тим, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, і така можливість втрачена, правочин підлягав державній реєстрації і така реєстрація не була проведена, враховуючи неможливість вирішення цього питання в іншому порядку, ніж судовому, суд приходить до висновку про необхідність захисту прав шляхом задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 5,6,10, 263-265, 268, 280-285, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 47, 227 ЦК України в редакції 1963 року, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована адреса місця проживання ( АДРЕСА_2 ), третя особа : ОСОБА_3 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним - задовольнити.
Визнати дійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна № 98-181 від 06 березня 1998 року, квартири за адресою: АДРЕСА_1 , укладений на Одеській універсальній біржі «Вітязь» між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , діючої від свого імені та від імені та в інтересах свого сина ОСОБА_3 .
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30-ти днів з дня складення повного рішення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня складення рішення.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складення рішення.
Повний текст рішення складено 05.10.2023 року.
Суддя