ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 495/2149/23
Номер провадження 2/495/1742/2023
09 жовтня 2023 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Боярського О.О.,
за участі секретаря судових засідань Саханова О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.
03.03.2023 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом в якому просить суд:
- визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на спадкове майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0.12 га, яка була надана померлій для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 .
Свою позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує зокрема тим, що він 21.10.1995 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Виконкомом Випасненської сільської Ради народних депутатів Білгород-Дністровського району Одеської області було зроблено актовий запис № 51 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 21.10.1995 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Білгород-Дністровський Одеської області померла дружина позивача, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в м. Одеса було зроблено актовий запис про смерть № 588 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 05.05.2021 року.
Після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка загальною площею 0.12 га, яка була надана померлій для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 .
Той факт, що вищезазначене нерухоме майно належало померлій підтверджується довідкою № 1942 виданою Мологівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області від 09.12.2021 року з якої вбачається, що згідно запису в господарській книзі № 14 за 2020 рік по селу Випасне Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області особовий рахунок № НОМЕР_3 , присадибна земельна ділянка площею 0.12 га, була надана померлій для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 .
Згідно довідки № 978 виданої виконкомом Випасненської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 23.06.2015 року вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 та господарські будівлі які знаходяться на земельній ділянці загальною площею 0.12 га дійсно належали померлій ОСОБА_3 на праві особистою власності.
Відповідно до рішення Випасненської сільської Ради народних депутатів від 22.12.1997 року ОСОБА_3 було безкоштовно передано у приватну власність для особистого обслуговування житлового будинку та господарських будівель земельну ділянку загальною площею 0.12 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 .
03.11.2021 року в установлений законом порядок ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області з заявою про прийняття спадщини до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 дружини ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Однак, вбачається з листа № 38/02-14 першої Білгород-Дністровської держаної нотаріальної контори Одеської області Кузьменку Геннадію Пантелійовичу було відмовлено у видачі свідоцтва на право на спадщину до майно померлої ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що відсутні оригінали документів, що посвідчують право власності померлої на спадкове майно.
Враховуючи вищезазначене, позивач був вимушений звернутися до суду задля захисту своїх прав та інтересів.
Рух справи у суді
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.03.2023 року було відкрито провадження по вказаній справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.08.2023 року було витребувано від першої Білгород-Дністровської держаної нотаріальної контори Одеської області копію спадкової справи до майна померлої ОСОБА_3 .
16.08.2023 року до канцелярії Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від першої Білгород-Дністровської держаної нотаріальної контори Одеської області надійшла копія спадкової справи до майна померлої ОСОБА_3
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.08.2023 року було закрито підготовче судове засідання, та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання призначене на 09.10.2023 року сторони не з'явились.
В судове засідання позивач - ОСОБА_1 не з'явився, однак подав до суду заяву, відповідно до якої просив суд розглядати справу без його участі. На задоволені позовних вимог наполягає.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, повідомлялась, причини неявки суду не відомі.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.3 ст.128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК Україна, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасним існуванням умов, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ст.282 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.
Відповідно до ст.283 ЦПК України, відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.
Фактичні обставини встановлені судом.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи по суті, суд приходить до висновку про те, що заявлені вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.
Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджено кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 Постанови ПВС України від 12.06.2009 року №2 "Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції").
Судом встановлено, що ОСОБА_1 21.10.1995 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Виконкомом Випасненської сільської Ради народних депутатів Білгород-Дністровського району Одеської області було зроблено актовий запис № 51 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 21.10.1995 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Білгород-Дністровський Одеської області померла дружина позивача, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в м. Одеса було зроблено актовий запис про смерть № 588 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 05.05.2021 року.
Після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка загальною площею 0.12 га, яка була надана померлій для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 .
Таким чином, житловий будинок та земельна ділянка відноситься до спадкової маси, згідно із вимогамист.1218 ЦК України, відповідно до якої, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Судом встановлено, що вищезазначене нерухоме майно за життя належало померлій, що підтверджується довідкою № 1942 виданою Мологівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області від 09.12.2021 року з якої вбачається, що згідно запису в господарській книзі № 14 за 2020 рік по селу Випасне Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області особовий рахунок № НОМЕР_3 , присадибна земельна ділянка площею 0.12 га, була надана померлій для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 .
Згідно довідки № 978 виданої виконкомом Випасненської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 23.06.2015 року вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 та господарські будівлі які знаходяться на земельній ділянці загальною площею 0.12 га дійсно належали померлій ОСОБА_3 на праві особистою власності.
Відповідно до рішення Випасненської сільської Ради народних депутатів від 22.12.1997 року ОСОБА_3 було безкоштовно передано у приватну власність для особистого обслуговування житлового будинку та господарських будівель земельну ділянку загальною площею 0.12 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 .
Як вбачається з листа комунального підприємства «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» № 52 від 12.01.2023 року станом на 03.11.2021 року «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» не проводило державну реєстрацію права власності житлового будинку АДРЕСА_1
Згідно технічного паспорту будинку садибного типу № 6 за реєстраційним номером Т 01:8208-9879-0139-6137, інвентаризаційна справа № 3111, який розташований АДРЕСА_1 , виготовленого ФОП ОСОБА_4 ( НОМЕР_4 ) 22.12.2022 року на замовлення ОСОБА_1 , вбачається, що будинок в цілому складається з літ. «А» - житловий будинок загальною площею 104,1 кв.м., житловою площею 41.1 кв.м., сарай літ. «Б», вбиральні літ. «В», гаражу літ «Г» № 1-8 споруд.
Відповідно дост.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Отже, після померлої позивач є спадкоємцем першої черги спадкування, відповідно до вимогст.1261 ЦК України.
Із змістуст.1268 ЦК України вбачається, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
03.11.2021 року в установлений законом порядок ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області з заявою про прийняття спадщини до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 дружини ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Судом встановлено, що відповідно до листа першої Білгород-Дністровської держаної нотаріальної контори Одеської області № 38/02-14 від 19.01.2023 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва на право на спадщину до майно померлої ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що відсутні оригінали документів, що посвідчують право власності померлої на спадкове майно.
Як вбачається з копії спадкової справи № 414/2021 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , з заявою про прийняття спадщини за законом в установлений законом порядок звернувся лише один спадкоємець, а саме чоловік померлої ОСОБА_1 .
Позиція суду та оцінка аргументів сторін.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Державним нотаріусом не видавалось свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки відсутні правовстановлюючі документи, що підтверджують права власності спадкодавця на вказаний будинок та земельну ділянку.
Згідно з п.4.15 Глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусам України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
У пункті 23 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до пункту «г» частини першої статті 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Захист прав власності громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини 3 статті 152 ЗК України.
Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення, що передбачено частиною 1 статті 1225 ЦК України.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
28 травня 2020 року Верховний Суд України в своїй постанові по справі № 910/7164/19 виклав наступну правову позицію з приводу захисту цивільних прав.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За змістом ст. 1296 ЦК України, оформлення спадщини здійснюється шляхом видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.ст.1220, 1221,1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може подати позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється чи не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документів, які б посвідчували його право власності.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.
Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що за життя спадкодавець ОСОБА_3 володіла житловим будинком АДРЕСА_1 та земельною ділянкою загальною площею 0.12 га, яка була надана померлій для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 .
Відтак, суд дійшов до висновку, що позивач, як єдиний спадкоємець, який звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини до майна померлої ОСОБА_3 обґрунтовано просить суд визнати за ним право власності на вищезазначене спадкове майно.
Інших спадкоємців, які б вчинили дії, що свідчать про прийняття спадщини або мають право на обов'язкову частку у спадщині, не має.
За таких обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що спрямовані на реальний захист прав та інтересів спадкоємця при оформленні своїх спадкових прав, так як інший правовий механізм оформлення таких прав у нього відсутній.
При цьому, сам факт відсутності правовстановлюючого документу на ім'я спадкодавця не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про оформлення права власності, за умов доведення таких обставин як належність спадкодавцю цього майна. А тому позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відсутність державної реєстрації на будинок не є порушенням законодавства, а належність житлового будинку спадкодавцю підтверджується відповідною довідкою з господарської книги. Отже, судом достеменно встановлений факт належності будинку АДРЕСА_1 спадкодавцю ОСОБА_3 .
Відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право) (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06.06.2018 по справі №597/1070/15-ц).
Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожний громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності отримується в порядку, визначеному законом.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Висновки за результатами розгляду справи
Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до переконання про те, що позивачем обрано належний спосіб захисту свого права та позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 49, 200, 206, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на спадкове майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 , який в цілому складається з літ. «А» - житловий будинок загальною площею 104,1 кв.м., житловою площею 41.1 кв.м., сарай літ. «Б», вбиральні літ. «В», гаражу літ «Г» № 1-8 споруд та земельну ділянку загальною площею 0.12 га, яка була надана померлій для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Боярський О.О.