Справа №672/662/23
Провадження №1-кп/672/41/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року м. Городок
Городоцький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , представника потерпілих ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городку кримінальне провадження №12023240000000170 по обвинуваченню
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, студента 4 курсу Хмельницького університету управління та права, неодруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, раніше не судимого,
за ч.2 ст.286 КК України,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_8 09 квітня 2023 року, близько 12 год. 52 хв., в світлу пору доби, без опадів, керуючи власним автомобілем «ВМW 318» д.н. НОМЕР_1 рухався в межах м. Городок Городоцької МТГ Хмельницького району Хмельницької області по правій смузі руху сухої, асфальтобетонної проїзної частини, вул. Індустріальна, яка в повздовжньому плані являється спуском, зі сторони вул. Зелена в напрямку автодороги Т-2302 «Чернелівка- Чорний Острів - Городок - Смотрич», яка веде до с. Купин Городоцької МТГ Хмельницького району Хмельницької області, зі швидкістю 85,6 км/год, чим грубо порушував вимоги пункту 12.4. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, а саме перевищував максимально дозволену швидкість руху транспортних засобів у населених пунктах, яка становить не більше 50 км/год.
Продовжуючи рух за кермом вищевказаного транспортного засобу, у вказаному напрямку на перехресті вул. Індустріальна м. Городок Городоцької МІГ Хмельницького району Хмельницької області із автодорогою Т-2302 колій ОСОБА_8 , проявляючи злочину самовпевненість не дотримуючись вимог п. 2.3. (б, д) ПДР України, а саме був не уважним, не врахував дорожню обстановку, створивши своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху, а також загрозу життю і здоров'ю громадян. А саме, водій ОСОБА_8 діючи з необережності, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної пригоди, продовжуючи рух за кермом автомобіля «BMW 318» р.н. НОМЕР_1 із зазначеною швидкістю, не обрав безпечної швидкості відповідно до дорожньої обстановки, не врахував стан керованого транспортного засобу «BMW 318», чим порушив вимоги п. 12.1. ПДР України, в результаті чого втратив над ним керованість, допустив його занос за межі проїзної частини перехрестя.
Як наслідок вищевказаних дій водія ОСОБА_8 , автомобіль BMW 318» р.н. НОМЕР_1 у стані заносу та некерованості виїхав на зупинку громадського транспорту, що розташована з права від проїзної частини автодороги Т-2302, де правою боковою частиною автомобіля «BMW 318» здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який стояв поряд із зупинкою.
Внаслідок вчинення водієм ОСОБА_8 наїзду автомобілем «BMW 318» р.н. НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_9 , останньому заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: «політравми, закритої черепно-мозкової травми, крововиливу під м'які покриви правої лобно-скроневої ділянки голови, посттравматичної субдуральної гематоми над правою долею головного мозку, травматичного субарахноїдального крововиливу лобних і скроневих часток обох півкуль головного мозку, травматичного набряку головного мозку, закритого перелому тіла лівої виличної кістки, закритого перелому верхньої щелепи зліва, задньої стінки лівої орбіти і стінок лівої гайморової пазухи, посттравматичного лівобічного верхньощелепного геморагічного синуситу, забійної рани м'яких тканин лівої передвушної ділянки обличчя, підшкірного крововиливу і забійної рани лівої вушної раковини, множинних забоїв і саден шкіри голови і обличчя, ара-орбітального крововиливу зліва, закритої травми грудної клітини і черевної порожнини, прямих поперечних переломів 2, 3, 4, 5, 6, 7 ребер грудної клітки зліва по передній підмишечній лінії, непрямих косо-поперечних переломів 2, 3, 4, 5, 9 ребер грудної клітки зліва по біляхребтовій лінії, непрямих косо-поперечних переломів 2, 3 ребер грудної клітки справа по біляхребтовій лінії, прямих поперечних переломів 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 ребер рудної клітки справа по передній підмишечній, непрямих косо-поперечних переломів 7, 8, 9 ребер грудної клітки справа між задньою підмишечною та правою лопатковою лініями, непрямих поперечних переломів 2, 3, 4, 5 ребер грудної клітки справа по білягрудинній лінії, двобічного гемотораксу (близько 340 мл. рідкої крові в правій і близько 100 мл. рідкої крові в лівій плевральних порожнинах), забою обох легень, ушкоджень і колабування правої легені, перелому правої ключиці, крововиливу по ходу дуги аорти та органів межистіння, забою органів грудної клітини і черевної порожнини, масивного крововиливу в навколониркову клітковину правої нирки, садна шкіри верхньої «верхні правого плечового суглобу, перелому кісток тазу, повного розриву лобкового симфізу, повного розриву клубово-крижового з'єднання зліва, ушкодження сечового міхура, підшкірного крововиливу правої зовнішнє-задньої поверхні живота і нижньої частини грудної клітини на відстані близько 106 см. від підошвенної поверхні ступні, забійно-рваної рани тильної поверхні правої кисті, відкритих уламкових переломів 4, 5 п'ясних кісток правої кисті, розриву суглобової капсули п'ясно-фалангового суглобу мізинця правої кисті, ноского садна шкіри переднє-внутрішньої поверхні правої гомілки на відстані 20-32 см. від підошвенної поверхні ступні, двох саден шкіри передньої поверхні правої гомілки на відстані 30 см. і 35 см. від підошвенної поверхні ступні, глибокого садна шкіри передньої поверхні лівої гомілки на відстані 11- 22 см. від підошвенної поверхні ступні, садна шкіри заднє-внутрішньої поверхні лівої гомілки на межі із п'яткою, забійно-рваної рани шкіри і м'яких тканин переднє-внутрішньої поверхні лівої гомілки на відстані 24-37 см. від підошвенної поверхні стопи, забійно-рваної рани шкіри і м'яких тканин переднє-внутрішньої поверхні лівої гомілки на відстані 27-30 см. від пдошвенної поверхні стопи, забійно-рваної рани шкіри і м'яких тканин передньої поверхні лівої гомілки на відстані 21-29 см. від підошвенної поверхні стопи, відкритого багатоуламкового перелому обох кісток лівої гомілки з епіцентром переломів на відстані близько 30 см. від підошвенної поверхні лівої стопи, з розтрощенням верхньої та середньої третини великогомілкової і малогомілкової кісток, з розчавленням м'яких тканин гомілки в ділянці переломів, травматичного шоку важкого ступеня, гострої внутрішньої і зовнішньої кровотечі, гіповолемічного синдрому», які є тяжкими тілесними ушкодженнями, які небезпечні для життя в момент заподіяння та знаходяться в прямому причинному зв'язку із настанням смерті ОСОБА_9 .
ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в реанімаційному відділенні КНП Городоцька міська багатопрофільна лікарня».
Таким чином, своїми діями водій ОСОБА_8 порушив вимоги п. 2.3. (б, д), 12.1, 12.4. ПДР України, зміст яких полягає в наступному:
п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
п.12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху подій повен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозяться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
п.12.4. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Порушення водієм ОСОБА_8 пункту 12.1 Правил знаходиться в прямому причинному зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками, а саме спричиненням смерті ОСОБА_9 .
Дії обвинуваченого підлягають кваліфікації за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненому злочині визнав повністю, щиро покаявся, в своїх показаннях підтвердив обставини вчинення злочину, викладені в обвинувальному акті. Також повністю визнав цивільні позови потерпілих, частково відшкодував завдану моральну шкоду потерпілому ОСОБА_4 в сумі 422000 грн. Зобов'язався сплатити потерпілим і решту суми за першої можливості.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 в своїх показаннях підтвердив обставини загибелі свого батька, які були встановлені слідством. Додатково повідомив, що очевидцем пригоди не був. ОСОБА_4 підтвердив факт відшкодування йому обвинуваченим завданої моральної шкоди в сумі 422000 грн., про що надав письмову розписку до матеріалів справи.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 в своїх показаннях зазначила, що у той день разом із чоловіком перебувала на зупинці громадського транспорту у м. Городку, оскільки повертались додому та очікували на автобус. Потерпіла сиділа на лавочці, а чоловік стояв трішки подалі, біля дороги, виглядаючи на автобус. Автомобіль влетів у чоловіка потерпілої раптово та на великій швидкості, зіткнувшись також із самою автобусною зупинкою. Після даної пригоди чоловіка забрала швидка допомога до реанімації, де він помер наступного дня.
За таких обставин по справі, а також беручи до уваги положення ст.349 КПК України, суд вважає за недоцільне в подальшому досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, проти чого не заперечують учасники судового провадження. Правила ч. 3 ст. 349 КПК України їм роз'ясненні і зрозумілі.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення злочинів, як самими засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно п.20 постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди враховують не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого суд вважає за можливе визнати щире каяття.
Суд бере до уваги беззаперечне визнання своєї вини обвинуваченим, яке є послідовним, зі стадії досудового слідства до його останнього слова в судовому засіданні. Також, судом враховується те, що обвинувачений частково відшкодував завдану ним моральну шкоду.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.
Вивченням особистості обвинуваченого встановлено, що він притягується до кримінальної відповідальності вперше, не має негативних характеристик по місцю проживання. На обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психоневропатолога не перебуває.
Наслідком вчинення даного тяжкого, хоча й необережного злочину, є смерть людини, а відповідно шкода, завдана родичам загиблого його смертю є непоправною.
При цьому, суд враховує і позиції потерпілих, які не наполягають на суворому покаранні обвинуваченого і при вирішенні питання про призначення йому певного виду покарання, просять не позбавляти його волі.
Крім того, судом при обранні виду і розміру покарання обвинуваченому враховується, що згідно досудової доповіді органу пробації ОСОБА_8 становить низький рівень ризику небезпеки для суспільства та вчинення повторного правопорушення. Виправлення його без позбавлення волі не певний строк можливе та не становить небезпеки для суспільства (т.1 а.с.119-121).
За таких обставин по справі, враховуючи характеризуючі особу обвинуваченого обставини, тяжкість вчиненого злочину, його наслідки у вигляді смерті людини, пом'якшуючу обставину, факт часткового відшкодування завданої моральної шкоди, позицію потерпілих щодо виду і розміру покарання, суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі у наближених до мінімальних розмірах, із застосуванням звільнення від його відбування на підставі ст.75 КК України.
Вирішуючи питання про необхідність призначення обвинуваченому додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, суд приходить до висновку про доцільність його застосування, в зв'язку із тим, що ОСОБА_8 є водієм, має відповідне посвідчення, а також і те, що даний злочин було вчинено у результаті грубого порушення вимог ПДР України.
Судові витрати у справі у вигляді вартості проведених судових експертиз на загальну суму 5258 грн. 00 коп. підлягають стягнення із обвинуваченого на користь держави.
Долю речових доказів у справі слід вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту припинив чинність 06.06.2023 р.
Вирішуючи заявлені цивільні позови про відшкодування шкоди, суд виходить із такого.
Так потерпілими подані наступні цивільні позови.
Потерпілий ОСОБА_4 подав цивільний позов до ОСОБА_8 та ПАТ «СГ «ТАС», у якому просить стягнути із обвинуваченого 659800 грн. завданої моральної шкоди, а з ПАТ «СГ «ТАС» 40200 грн. у якості відшкодування завданої обвинуваченим моральної шкоди.
Потерпіла ОСОБА_5 подала цивільний позов до ОСОБА_8 та ПАТ «СГ «ТАС», у якому просить стягнути із обвинуваченого 659800 грн. завданої моральної шкоди, а з ПАТ «СГ «ТАС» 40200 грн. у якості відшкодування завданої обвинуваченим моральної шкоди та 239600 грн. шкоди, завданої втратою годувальника.
Крім того, потерпілий ОСОБА_4 підтверджує, що обвинуваченим у добровільному порядку йому було відшкодовано 422000 грн. у якості спричиненої моральної шкоди в ході розгляду справи. Отже невідшкодованими залишаються вимоги на суму 237800 грн.
Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення завданої моральної шкоди з обвинуваченого, суд виходить із такого.
Статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно ч.1, п.2 ч.2, ч.3-4 ст.23 ЦК України визначено, що: Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Абз.2 п.5, п.9 Постанови Пленуму ВСУ №3 від 31.03.1995 р. "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що: Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану... При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Судом об'єктивно встановлено факт наявності у даному випадку моральної шкоди, що також визнається і самим обвинуваченим, наявність причинного зв'язку між дорожньо-транспортною пригодою та смертю ОСОБА_9 та наявність вини у цьому ОСОБА_8 .
Суд бере до уваги і ту обставину, що в даному випадку загинула людина, батько родини і дана втрата для потерпілих є не відновлювальною та постійною. Суд враховує той обсяг і глибину моральних страждань що понесли потерпілі в результаті втрати їх чоловіка та батька, необхідність у останніх вживати додаткових зусиль щодо організації свого життя та побуту. При цьому суд також враховує, що згідно ст.3 Конституції України життя людини визнано найвищою соціальною цінністю у нашій державі.
Ч.5 ст.128 КПК України визначено, що: Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
З врахуванням цього, суд приймає до уваги позицію обвинуваченого, який позовні вимоги визнав у повному обсязі, що згідно положень ч.4 ст.206 ЦК України є підставою для ухвалення рішення про задоволення позову. Судом встановлено, що таке визнання позову не суперечить закону та не порушує права третіх осіб .
З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог потерпілих в цій частині.
Щодо позовних вимог потерпілих, пред'явлених до відповідача ПАТ «СГ «ТАС», суд виходить із такого.
Потерпілі просять стягнути із страхової компанії на їх користь по 40200 грн. у якості відшкодування завданої обвинуваченим моральної шкоди. Крім того, потерпіла ОСОБА_5 просить стягнути 239600 грн. шкоди, завданої втратою годувальника.
У своєму відзиві на позови, представник ПАТ «СГ «ТАС» просить відмовити потерпілим у задоволенні їх позовних вимог з тих підстав, що останні мали б попередньо звернутись до страхової компанії, однак вже після розгляду судом кримінальної справи. Вважає вказані позовні вимоги передчасними.
В судовому засіданні встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «ВМW 318» д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_8 на момент скоєння зазначеної ДТП, була забезпечена у ПАТ «СГ «ТАС», що підтверджено полісом N АТ/1784757 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (т.1 а. с. 176). Даний факт не заперечується відповідачем.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).
Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон N 1961-IV) - є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (п.п.1.4, 1.7 ст. 1).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон N 1961-IV (ст.3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону N 1961-IV).
Відповідно до ст. 6 Закону N 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з п.1.3 ст. 1 Закону N 1961-IV потерпілі - це юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.
Згідно ч. 1,2,5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
За змістом Закону N 1961-IV (ст.ст. 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо- транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого (ст. 23 Закону N 1961-IV).
З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов'язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону N 1961-IV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю майну третьої особи.
Згідно п. 37.1.4 ст. 37 Закону 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до неодноразово висловленої правової позиції, зокрема і позиції Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 року, справа N 465/4287/15, потерпілий в межах строків, передбачених п. 37.1.4 ст. 37 Закону має здійснити своє волевиявлення про захист свого порушеного права шляхом подання заяви про страхове відшкодування до страховика або шляхом звернення із позовною заявою до суду.
Отже, звернення потерпілого до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування є позасудовою процедурою, яка не виключає можливість потерпілого звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд також у постановах: від 05.10.2022 № 208/4598/21; від 21.04.2022 № 447/2222/20; від 16.02.2022 № 554/3246/18; від 07.02.2022 № 686/14368/19.
Тому, суд вважає безпідставними твердження представника ПАТ «СГ «ТАС» про передчасність заявлення вказаних позовних вимог потерпілими.
Щодо обґрунтованості вимог потерпілих в частині стягнення моральної шкоди.
Згідно п.27.3 ст.27 Закону України № 1961-IV, страховик (у випадках, передбачених підп."г" і "ґ " п. 41.1 та підп. "в" п. 41.2 ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710-ІХ, розмір мінімальної заробітної плати станом на момент дорожньо-транспортної пригоди (09.04.2023 року) становив 6700, 00 грн.
Загальний розмір страхової виплати на відшкодування моральної шкоди, що визначений на дату дорожньо-транспортної пригоди становить 80 400, 00 грн. (6700,00 x 12).
Право на отримання страхової виплати на відшкодування моральної шкоди в зв'язку з смертю потерпілого мають дружина загиблого ОСОБА_5 та син ОСОБА_4 .
Враховуючи вищевикладене заподіяна моральна шкода підлягає відшкодуванню ПАТ «СГ «ТАС» у розмірі 40200 грн. 00 коп. на кожного з потерпілих (80 400,00:2=40200). Ці суми також враховані судом при стягненні моральної шкод з обвинуваченого.
Щодо обґрунтованості вимог потерпілих в частині стягнення відшкодування в сумі 239600 грн. шкоди, завданої втратою годувальника на користь ОСОБА_5 .
Згідно ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Шкода відшкодовується: чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно:
Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаю пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.
Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника та інших доходів.
Згідно ст.27.2 Закону № 1961-IV, страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами.
Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку, що в даному випадку складає 241 200, 00 грн. (6700, 00 х 36).
Оскільки загальний ліміт страхового відшкодування за шкоду заподіяну життю та здоров'ю потерпілого встановлений договором страхування складає 320 000, 00 грн., з яких 80 400, 00 грн. припадають на відшкодування моральної шкоди, залишок суми за рахунок якої підлягає відшкодування шкоди завданої втратою годувальника складає 239 600, 00 грн. (320 000, 00 - 80 400, 00).
У випадку заявлення особами, які перебували на утриманні потерпілого, котрий загинув внаслідок ДТП, у межах кримінального провадження цивільного позову до страхової компанії про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, доказуванню підлягає не лише факт родинних відносин, а й обставини, за яких особа перебувала на утриманні померлого та потребувала матеріальної допомоги (постанова ВС від 09.07.2020 у справі № 756/8644/19 (провадження № 51-1637км20).
В матеріалах справи наявна копія свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , яка після укладення шлюбу отримала прізвище чоловіка, отже факт того що ОСОБА_5 та загиблий ОСОБА_9 були подружжям є об'єктивно встановлений судом та ніким не осопрюється. (т.1 а.с. 85).
Також, в матеріалах справи наявна довідка про перерахунок пенсії ОСОБА_5 у зв'язку із переходом на вид пенсії : у звязку із втартою годувальника та довідка ГУ ПФУ у Хмельницькій області про доходи ОСОБА_5 , з якої вбачається, що вона перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Хмельницькій області та отримує пенсію у разі втрати годувальника (т.1 а.с. 88-89).
Отже, органами Пенсійного фонду України встановлено факт перебування ОСОБА_5 на утриманні у свого загиблого чоловіка ОСОБА_9 і ця обставина береться судом до уваги як така, що об'єктивно встановлена.
З врахуванням вищевикладеного, позовні вимоги ОСОБА_5 в цій частині є обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 374 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
Визнати винуватим ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.
На підставі ст.75 КК України - звільнити ОСОБА_8 від відбуття основного покарання у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки - з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк - три роки.
В порядку ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_8 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави - 5258 грн. 00 коп. (п'ять тисяч двісті п'ятдесят вісім грн. 00 коп.) судових витрат у вигляді вартості проведених судових експертиз.
Речові докази по справі: автомобіль «ВМW 318 і» д.н. НОМЕР_1 , який перебуває на відповідальному зберіганні на території ВПД №1 Хмельницького РУП ГУНП у Хмельницькій області - повернути власнику ОСОБА_8 ; копію відеозапису на DVD-R диску з камери відеоспостереження, що проводила відеозйомку проїзної частини вул. Індустріальної у м. Городку, Хмельницького району, Хмельницької області - залишити при матеріалах справи.
Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10.04.2023 на автомобіль «ВМW 318 і» д.н. НОМЕР_1 - частково скасувати, в частині позбавлення ОСОБА_8 права користування вказаним транспортним засобом.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 - 237800 грн. 00 коп. (двісті тридцять сім тисяч вісімсот грн. 00 коп.) у якості відшкодування завданої моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 659800 грн. 00 коп. (шістсот п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот грн. 00 коп.) у якості відшкодування завданої моральної шкоди.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 40200 грн. 00 коп. (сорок тисяч двісті грн. 00 коп.) кожному у якості відшкодування завданої моральної шкоди.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_5 - 239600 грн. 00 коп. (двісті тридцять дев'ять тисяч шістсот грн. 00 коп.) шкоди, у зв'язку із втратою годувальника.
На вирок суду може бути подана апеляція протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Городоцький районний суд Хмельницької області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку після його проголошення підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учасникам судового провадження, що не були присутні в судовому засіданні - копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Суддя: