Справа № 464/5581/23
пр.№ 2/464/1563/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.11.2023 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:
головуючої - судді - БЕСПАЛЬОК О.А.
при секретарі судових засідань - БРИНОШ А.Я.
з участю представника позивача - БАГРІЯ О.Л.
відповідача - ОСОБА_1
представника відповідача - СТАВРУК Н.З.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення збитків та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Адвокат Багрій О.Л. в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення майнової та моральної шкоди.
Позов мотивує тим, що 06 жовтня 2021 року о 16 год 20 хв. по вул.Миколайчука, 11 у м.Львові мала місце ДТП за участю автомобілів «BMW X5» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 . Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення у суді, відповідач ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні ДТП не визнавав, а намагався свою вину перекласти на позивача. Щоб довести свою правоту позивач змушена була звернутися за наданням її юридичної допомоги. 29 листопада 2021 року між позивачем та адвокатом Гарасимівим Б.І. був укладений договір про надання правової допомоги №29/11/21. Зазначає, що постановою Сихівського районного суду м.Львова від 22 липня 2022 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а провадження у справі закрито, у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Неправомірними діями ОСОБА_5 позивачу вимушено було спричинено шкоду, у зв'язку з наданням її правової допомоги під час розгляду справи про адміністративне правопорушення №464/7314/21. Вартість витрат на професійну правничу допомогу склала 20000 грн., що підтверджено квитанцією №5490694214 від 14 липня 2022 року, додатковою угодою від 14 липня 2022 року та актом виконаних робіт від 14 липня 2022 року. Також зазначає, що протиправними діями відповідача ОСОБА_5 позивачу було спричинено і моральну шкоду, яка полягала у психологічних стражданнях, заподіяних відповідачем внаслідок безпідставного його намагання перекласти вину у вчиненні ДТП на позивача, що призвело до погіршення її становища на роботі, погіршення відносин з співробітниками, керівництвом та з оточенням взагалі, до приниження честі та гідності, а також ділової репутації. Позивач оцінила моральну шкоду в розмірі 10000 грн., яку просить стягнути з відповідача.
В ході розгляду справи представником позиваки ОСОБА_6 подано заяву про зміну предмету позову, просить замість матеріальної шкоди стягнути збитки в розмірі 20000 грн., які ОСОБА_4 понесла на оплату професійної правничої допомоги, що надавалась їй в суді при розгляді справи про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, в якій вона приймала участь як потерпіла у справі.
Представник відповідача подала відзив на позовну заяву, за змістом якого просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на те, що законодавством не передбачено можливості стягнення витрат на оплату правової допомоги в іншій судовій справі, як і немає правових підстав для ототожнення витрат на правову допомогу і шкоди (збитків) у розумінні положень чинного законодавства. Покликаючись на правову позицію Верховного Суду у справі №925/1196/18 від 14 квітня 2020 року, зазначає, що за висновками Великої Палати Верховного Суду процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством. Крім цього, зазначає, що вказаний розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та необґрунтованим, з огляду на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження реальності надання послуг та сплати витрат на правову допомогу. На підтвердження понесених витрат позивачем було надано договір про надання правової допомоги, додаткову угоду та акт здачі-прийняття робіт, квитанцію. Проте, із поданого договору неможливо встановити з приводу чого та у якій справі адвокатом Гарасимів Б.І. надавалася правова допомога. У такому, відсутній предмет договору. Згідно додаткової угоди та акту здачі-прийняття робіт вбачається, що адвокатом було надано клієнтці ряд послуг, а саме, ознайомлення з матеріалами справи, аналіз судової практики, опрацювання законодавчої бази, формування правової позиції, виїзд та огляд місця ДТП, отримання додаткових доказів, написання клопотання, доставка в суд, написання відповіді на запитання експерта, доставка в суд, представництво в суді, контроль справи. Разом з тим позивачем не було долучено жодних доказів на підтвердження реальності виконання вказаних робіт. Вказує на те, що з постанов суду долучених позивачем, не вбачається, що адвокат Гарасимів Б.І. брав участь у судових засіданнях, заявляв клопотання. У таких взагалі відсутні згадки про останнього. Також, у квитанції наданій позивачем на підтвердження понесених витрат, у призначенні платежу зазначено «поповнення карткового рахунку готівкою», у зв'язку з чим неможливо встановити чи такі сплачено за надання правової допомоги в межах справи про адміністративне правопорушення №464/7314/21. Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди зазначає, що позивачем не надано жодних доказів в обґрунтування її наявності та розміру, а також не обґрунтувала в чому полягає така шкода, виходячи з положень ч.2 ст.23 ЦК України. Поміж іншого, звернула увагу суду на те, що позивач не заявляє про завдання останній моральної шкоди, у зв'язку з пошкодженням її майна.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення, які аналогічні позовній заяві та заяві про зміну предмету позову, просить такий задоволити.
Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні позов заперечили з підстав зазначених у відзиві на позов.
23 серпня 2023 року ухвалою Сихівського районного суду м.Львова дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено до судового розгляду на 07 вересня 2023 року.
07 вересня 2023 року за клопотання представника відповідача розгляд справи відкладено на 20 вересня 2023 року.
18 вересня 2023 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
20 вересня 2023 року розгляд справи відкладено у зв'язку із зміною предмету позову на 03 жовтня 2023 року.
03 жовтня 2023 року в судовому засіданні оголошено перерву до 18 жовтня 2023 року.
18 жовтня 2023 року в судовому засіданні продовжено перерву до 31 жовтня 2023 року, за клопотання представника позивача.
31 жовтня 2023 року в судовому засіданні продовжено перерву за клопотанням представника позивача через зайнятість останнього в іншому судовому засіданні до 14 листопада 2023 року.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, оглянувши справу № 464/7314/21, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Тобто, правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Отже, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Способи захисту цивільних прав визначено ч.2 ст.16 ЦК України.
Згідно з ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Судом встановлено, що 06 жовтня 2021 року о 16 год 20 хв. по вул.Миколайчука, 11 у м.Львові відбулось ДТП за участю автомобілів «BMW X5» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 .
Згідно постанови Сихівського районного суду м.Львова від 22 липня 2022 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за ст.124 КУпАП закрито, у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до частини шостої ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З огляду на викладене та відповідно до положення частини шостої ст.82 ЦПК України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Сихівського районного суду м.Львова від 22 липня 2022 року у справі №464/5581/23.
Частинами 1, 2 ст.22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
З точки зору закону для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібно довести наявність елементів складу цивільного правопорушення, а саме, наявність протиправної поведінки, факт понесення збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.
За змістом частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни його розміру, порядок сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).
Водночас згідно з процесуальним законодавством встановлено види судових витрат, порядок їх розподілу тощо.
29 листопада 2021 року між позивачем та адвокатом Гарасимівим Б.І. був укладений договір про надання правової допомоги №29/11/21.
Як встановлено судом, позивач при зверненні до суду з позовом про стягнення збитків, зазначає, що такі понесені ОСОБА_4 , у зв'язку з оплатою вартості правової допомоги при розгляді Сихівським районним судом м.Львова справи про адміністративне правопорушення №464/7314/21, оскільки остання змушена була захищатися в суді, мотивуючи тим, що ОСОБА_5 свою провину за вчинене ДТП намагався перекласти на неї. Тобто, позивачка при зверненні до суду ототожнює поняття збитків з витратами на оплату правової допомоги.
Так, питання щодо відшкодування витрат потерпілим, свідкам, експертам і перекладачам при розгляді справ про адміністративне правопорушення врегульовано статтею 275 КУпАП. Згідно цієї статті потерпілим, свідкам, експертам і перекладачам відшкодовуються у встановленому порядку витрати, що їх вони зазнали у зв'язку з явкою в орган (до посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення. За особами, яких викликають як потерпілих, свідків, експертів і перекладачів, зберігається у встановленому порядку середній заробіток за місцем роботи за час їх відсутності у зв'язку з явкою в орган (до посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що КУпАП врегульовано питання щодо відшкодування витрат учасникам справ про адміністративне правопорушення.
Отже, плата за юридичні послуги належить до судових витрат пов'язаних із розглядом справи.
Витрати, зокрема, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката є такими, що понесені особою у зв'язку із реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді певної справи у суді. Такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом; їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні.
Аналогічну правову позицію закріплено у постановах Верховного Суду України від 20 травня 2009 року у справі №6-3261св08, від 27 січня 2010 року у справі №6-11633св09, від 03 лютого 2010 року у справі №6-15773св09.
У пункті 6.19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі №925/1196/18 зазначено, що за висновками Великої Палати Верховного Суду процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством (пункт 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №462/6473/16-ц, пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №688/2479/16-ц, пункт 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №489/5045/18).
Отже, витрати, пов'язані із наданням правової допомоги (оплата послуг адвоката) не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення) та не набувають відповідних ознак внаслідок не реалізації права на їх відшкодування у передбаченому законом порядку.
Законодавством не передбачено можливості стягнення витрат на оплату правової допомоги в справі про адміністративне правопорушення у порядку цивільного судочинства, як і немає правових підстав для ототожнення витрат на правову допомогу і шкоди (збитків) у розумінні положень чинного законодавства.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі №925/245/19, який суди застосували під час розгляду справи №910/12945/19 (постанова Верховного Суду від 01 червня 2020 року).
З огляду на вищенаведені роз'яснення Верховного Суду, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на правничу допомогу, понесених останньою відповідно до Договору про надання правничої допомоги від 29 листопада 2021 року, Додаткової угоди №29/11/21 від 14 липня 2022 року та Акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 14 липня 2022 року, які позивачка та її представник вважають збитками, оскільки такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, які відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом, зокрема, КУпАП; їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні, тому позов в частині відшкодування збитків задоволенню не підлягає.
Щодо стягнення на користь позивачки завданої її моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч.1,3,4,5 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною 1 ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
При цьому, суд відзначає, що в рішенні ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які … зіткнулися з проблемами … можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом враховується психологічні страждання позивачки, які остання зазнала через пошкодження автомобіля у ДТП, який був у власності підприємства, де вона працювала, зокрема, відчуття несправедливості, викликане протиправною поведінкою відповідача як винуватця ДТП, який намагався перекласти вину за ДТП на неї, витрати зусиль та часу, спрямованих на захист своїх прав і свобод, а також для відновлення морального приниженого стану.
З урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає обґрунтованим розмір моральної шкоди, який підлягає до стягнення на користь позивача в сумі 3000 грн.
Вимога про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 грн. є завищеною, належними доказами не підтверджена, а тому в цілому задоволенню не підлягає.
Судом, при визначенні розміру моральної шкоди, враховано правову позицію Верховного Суду висловленої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі за №752/17832/14-ц, а саме, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати, в розмірі 322 грн. 08 коп.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263- 265 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_2 задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ), зареєстрованої за адресою АДРЕСА_2 моральну шкоду в розмірі 3000 грн. та судовий збір в розмірі 322 грн. 08 коп.
В решті вимог позову- відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексу судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 15 листопада 2023 року.
СУДДЯ Оксана БЕСПАЛЬОК