Справа № 452/3072/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" листопада 2023 р. м. Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючого судді Казана І.С.,
секретаря Кафтан О.Ю.,
за участі: представника позивача адвоката Куцалаби Г.В.,
відповідача інспектора поліції Лисик Р.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами ст. 286 КАС України у залі суду в місті Самборі Львівської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області, - про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАД №780903 від 19.07.2023р., винесену інспектором ВРПП Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області Лисик Р.Я. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді 425грн. штрафу.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вказаною постановою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 19 липня 2023 року припаркував автомобіль марки Ауді із державним номерним знаком НОМЕР_1 вздовж узбіччя дороги, а саме ним здійснено зупинку транспортного засобу ближче 10м від виїзду з прилеглої території, чим порушив ПДР України; вважає, що винесена поліцейським постанова є незаконною та необґрунтованою з огляду на відсутність складу правопорушення; зазначає, що цього дня він із дружиною та внуками відпочивали поблизу цього місця біля ріки; коли позивач, повертався до автомобіля, щоб взяти деякі речі, до нього підійшли працівники поліції із вимогою пред'явити посвідчення водія; він повідомив інспектору, що не перебував за кермом і на даний момент не є водієм; на що інспектор поліції зазначила, що автомобіль припарковано із порушенням правил дорожнього руху, у результаті чого було складено Постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП; заперечує свою вину в порушенні правил дорожнього руху, так як таке порушення не підтверджується жодним доказом, а саме відсутні будь-які фактичні дані, на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення; а тому просить скасувати таку постанову та закрити провадження у справі.
У судовому засіданні представник позивача адвокат Куцалаба Г.В. вимоги позовної заяви підтримала з наведених у такій підстав та зокрема пояснила, що її довіритель припаркував автомобіль на узбіччі згідно Правил дорожнього руху, оскільки та ділянка дорога не є прилеглою територією, а ґрунтовою дорогою, яка призначена для під'їзду до ріки та є пішохідною зоною; крім того, поліцейська заміру відстані від його автомобіля до повороту не зробила; представник-адвокат наполягала на задоволенні адміністративного позову в інтересах ОСОБА_1
Інспектор ВРПП Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області Лисик Р.Я. із позовом не погодилася та просила у задоволенні позовних вимог відмовити; зазначила, що під час патрулювання по м. Самбору ряд поліцейських у складі двох екіпажів зупинились по вул. Коновальця і вона як інші співпрацівники бачили рух транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , оскільки він їхав у їх керунку та почав розворот, але це не було зафіксовано на відео, оскільки дві поліцейські автомашини були розвернуті в бік м. Самбора. Відтак 19.07.2023р. було виявлено автомобіль марки «Ауді», котрим як пізніше з'ясувалося керував водій позивач та їхав по дорозі в їх напрямку, однак не доїхавши до патрульного автомобіля деяку відстань у межах видимості, водій здійснив маневр розвороту та, повернувши автомобіль у зворотному напрямку, зупинився на узбіччі неподалік від прилеглої дороги, чим порушив п. 15.9«г »Правил дорожнього руху, де передбачено, що зупинка забороняється ближче 10м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду, - відповідно скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122КУпАП. У наступному інспектор підійшла до водія даного автомобіля, належним чином представилася, проінформувала його про порушення ним ПДР та попросила пред'явити посвідчення водія, тобто діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Водій відмовився пред'явити посвідчення водія, а тому його особу встановлено по базі ІТС ІПНП; під час розмови із водієм було виявлено в нього ознаки алкогольного сп'яніння, через що запропоновано йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер або у найближчому медичному закладі, на що останній відмовився; у подальшому щодо ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425гривень за порушення ПДР України і крім цього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. На переконання інспектора протокол про останнє правопорушення також складено вірно, оскільки вона давала пояснення з цього приводу під час службової перевірки, а закриття постановою судді справи за браком доказів, що не було зафіксовано руху транспортного засобу, - не означає, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом у стані сп'яніння та відмовився пройти дослідження з цього приводу. Цієї постанови вона не оскаржувала через значну зайнятість по роботі, а відповідальної особи у Самбірському РВП з цього приводу немає. При складанні протоколів та прийнятті тоді 19.07.23р. постанови ОСОБА_1 жодних пояснень не давав і не заперечував порушення Правил дорожнього руху, лише говорив, що він не їхав, а дружина була за кермом транспортного засобу.
З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Судом установлено, що інспектором ВРПП Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області Лисик Р.Я. було винесено постанову серії БАД №780903 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425гривень. За змістом зазначеної постанови ОСОБА_1 19 липня 2023 року о 15.36год в м. Самбір по вул. Коновальця, 111 керуючи транспортним засобом Ауді А3, д.н.з. НОМЕР_1 здійснив зупинку близько 10м від виїзду з прилеглої території, а також не надав для перевірки на вимогу поліцейського посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб.
Відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП настає відповідно за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками; за ч. 1 ст. 126 КУпАП - за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 р. №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. Зокрема, вона повинна містити інформацію про місце вчинення адміністративного правопорушення та докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Так, згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінюючи в сукупності всі зібрані по справі докази, дані, викладені в постанові, суд критично ставиться до позиції сторони позивача і стосовно ОСОБА_1 як водія щодо відсутності в його діях складу правопорушення та вважає, що такі позовні вимоги пред'явлені з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинені правопорушення, оскільки, такі не підтверджені жодним належним та допустимим доказом.
Доводи позивача щодо того, що він не порушував правил дорожнього руху і здійснив стоянку автомобіля у відведеному на те місці, спростовуються належними та достовірними доказами, дослідженими судом, зокрема поясненнями інспектора поліції, та поясненнями самого позивача, котрий не заперечив факт паркування автомобіля у вказаному у постанові місці, а також не пред'явлення посвідчення водія; посилання представника-адвоката стосовно відсутності замірів розташування транспортного засобу до виїзду з прилеглої території є безпідставними, оскільки не спростовують порушення ним ПДР; в даному випадку інспектор поліції пояснила, що візуально вбачалася зупинка транспортного засобу позивачем ближче 10 метрів від виїзду з прилеглої території, що свідчить про вчинення особою адміністративного правопорушення без проведення замірів, оскільки візуально це було біля двох метрів і замірів при цьому робити недоцільно; підстав, які б свідчити про крайню необхідність у здійсненні зупинки транспортного засобу позивачем, судом не встановлено.
Відтак, будучи допитаною у суді поліцейський інспектор суд переконала, що дії працівників поліції були вчинені відповідно до нормативних актів, ОСОБА_2 постояла за винесену постанову і довела правомірність своїх дій.
Напротивагу цьому позивач у позовній заяві вказує, що того дня автомобіль був припаркований вздовж узбіччя дороги, так як він з дружиною та внукам відпочивали поблизу цього місця біля ріки. У протиріччя цьому в суді під час розгляду матеріалів про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 пояснив, що чекав тоді за тих обставин на дружину з дачі, котра була на городі, але в той час він автомашиною не керував.
Тому, враховуючи вищенаведені норми у сукупності з позиціями сторін адміністративного позову, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова БАД №780903 від 19.07.2023р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення є законною, оскільки мали місце зазначені правопорушення, а підстав для її скасування не встановлено; отже, у задоволенні адміністративного позову суд повністю відмовляє.
Керуючись ст. 6, 9, 10, 195, 242-246, 257, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити повністю ОСОБА_1 в адміністративному позові до Самбірського районного відділу поліції, Головного управління Національної поліції у Львівській області, - про скасування постанови серії БАД №780903 від 19.07.2023р. про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425грн.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів із дня його проголошення.
Суддя