Справа № 937/4933/21
Провадження № 1-і/333/162/23
УХВАЛА
Іменем України
10 листопада 2023 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в режимі відеоконференції, клопотання прокурора Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 194 КК України про продовження строку дії застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області звернулася до суду з клопотанням про продовження строку дії застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 194 КК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що на розгляді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження № 12021082140000404 від 07.04.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Запобіжний захід обвинуваченому обраний у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», розпорядження Голови Верховного суду України № 4/0/9-22 від 14.09.2022 року, враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ в умовах воєнного стану, а саме змінено територіальну підсудність Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області на Комунарський районний суд м. Запоріжжя.
07.04.2021 року на підставі ухвали слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
17.04.2023 року ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя обвинуваченому ОСОБА_5 було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт строком до 15.06.2023 року.
Відповідно до ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17.04.2023 року відносно обвинуваченого було обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту з перебуванням останнього за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 20 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв., без застосування електронного засобу контролю.
На виконання ухвали суду, обвинуваченого встановлено на облік та здійснюється контроль ВП № 2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізької області за виконання ним умов домашнього арешту. У ході здійснення контролю, встановлено, що за адресою де повинен перебувати ОСОБА_5 відповідно до умов домашнього арешту він не мешкає, в порушення умов домашнього арешту ОСОБА_5 покинув місце проживання та про зміну свого місця проживання ані суд, ані прокурора, не повідомив.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16.06.2023 року задоволено клопотання прокурора та надано дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_5 та його приводу до суду для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
21.07.2023 року обвинуваченого ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 191 КПК України.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від14.09.2023 року ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 11.11.2023 року (включно).
Прокурор направив до суду клопотання про продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу, оскільки визначені ст. 177 КПК України ризики, що були підставою для його обрання, не зникли.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, з підстав викладених у ньому, просив його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні просив суд змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який, не пов'язаний з позбавленням волі. Зазначив, що після звільнення з-під варти, відповідно до умов ухвали суду від 17.04.2023 року, він деякий час мешкав у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , але не міг знайти роботу в тому районі, де мешкав. Після того, як він неофіційно працевлаштувався на будівництво в Хортицькому районі м. Запоріжжя, він орендував кімнату у гуртожитку в цьому ж районі. Навпроти гуртожитку, у який він переїхав, знаходиться райвідділ поліції. Після переїзду він звернувся до дільничного у цьому райвідділі та повідомив його, де він мешкає. Останній приходив до нього, перевіряв його документи, він показував йому свою кімнату. Весь час до затримання він мешкав у гуртожитку, працював. З райвідділу, який раніше здійснював за ним контроль, йому жодного разу, не телефонували. В липні йому зателефонували з цього райвідділу та попросили під'їхати до суду. Пояснив, що його вина полягає у тому, що він не розібрався кого треба повідомити про зміну місця проживання, бо він думав, що контроль за ним буде здійснювати той райвідділ, на території якого він мешкає. Також пояснив, що потерпілою у кримінальному провадженню за ч. 2 ст. 194 КК України є його бабуся. Свою вину він визнавав частково, так як не заперечує проти обставин, але у його діях був відсутній умисел. В результаті пожежі, ніхто не постраждав.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 заперечував проти клопотання, просив обрати відносно обвинуваченого більш м'який запобіжний захід, зазначаючи, що на цей час судові засідання другий рік не проводяться, так як кримінальне провадження залишилося у Мелітопольському міськрайонному суді Запорізької області, а прокурор не надає до суду жодних доказів, що на цей час продовжують існувати такі ризики, наявність яких унеможливлює застосувати до обвинуваченого іншого, менш суворого запобіжного заходу, не пов'язаного із позбавленням волі.
Заслухавши прокурора, обвинуваченого, захисника, дослідивши надані матеріали, суд прийшов до таких висновків.
Судом встановлено, що на розгляді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження № 12021082140000404, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.04.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України. Матеріали кримінального провадження залишилися у м. Мелітополі, Запорізької області, який на цей час є тимчасово окупованої російською федерацією територією.
ОСОБА_5 був затриманий у порядку ст. 208 КПК України 13.04.2021 року за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13.04.2021 року ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 11.06.2021 року.
31.05.2021 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 по кримінальному провадженню № 12021082140000404, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.04.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України був направлений до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, ухвалою якого від 10.06.2021 року було призначено судовий розгляд вказаного кримінального провадження та застосовано до ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 09.08.2021 року.
У подальшому, строк запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 продовжувався Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області, Томаковським районним судом Дніпропетровської області та Комунарським районним судом м. Запоріжжя.
17.04.2023 року ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя обвинуваченому ОСОБА_5 було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт строком до 15.06.2023 року.
Відповідно до ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17.04.2023 року відносно обвинуваченого було обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту з перебуванням останнього за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 20 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв., без застосування електронного засобу контролю.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16.06.2023 року задоволено клопотання прокурора та надано дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_5 та його приводу до суду для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
21.07.2023 року обвинуваченого ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 191 КПК України.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від14.09.2023 року ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 11.11.2023 року (включно).
На думку суду, прокурор довів наявність фактів, зміст яких переконав суд у тому, що обвинувачений ОСОБА_5 міг вчинити кримінальне правопорушення, вказане в обвинувальному акті. Доводи обвинуваченого про недоведеність його винуватості та неправильної кваліфікації дій останнього, обов'язково будуть перевірятися в ході судового розгляду у встановленому законом порядку.
При вирішенні питання про продовження такого запобіжного заходу як тримання під вартою ОСОБА_5 , суд оцінює та враховує у сукупності такі обставини: особистість обвинуваченого (раніше судимий - 19.03.2021 року за ч. ч. 1, 2, 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки, тобто фактично події, зазначені в обвинувальному акті відбувалися у момент іспитового строку ОСОБА_5 ), до затримання мав постійне місце мешкання та проживання), його майновий стан (до затримання офіційно не працював), наявність соціальних зв'язків (має батьків, родичів, які знаходяться на тимчасово окупованій російською федерацією території - у м. Мелітополі).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинувачених під час розслідування злочинів (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади, способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
ОСОБА_5 до затримання постійно проживав та був зареєстрований у м. Мелітополі, Запорізької області, який на цей час знаходиться на тимчасово окупованій території, його батьки також проживають на вказаній території і близьких родичів та знайомих, які проживають на території, підконтрольній Україні, обвинувачений не має. На цей час, незважаючи на введення в Україні воєнного стану, обмеження у виїзді чоловіків за кордон, суд вважає, що в даному випадку зберігається ризик переховування ОСОБА_5 від суду.
Крім того, на думку суду зберігається і ризик вчинення кримінального правопорушення, так як обвинувачений до його затримання офіційно не працював, і на цей час не має постійного джерела доходу.
Отже, при аналізі пояснень учасників судового засідання, враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, факти, встановлені у судовому засіданні, особистість обвинуваченого, вважаю, що на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду та можливість вчинення кримінального правопорушення. Інші ризики вважаю, що не були доведені прокурором під час судового засідання.
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ «Зогландт проти Нідерландів» важливо брати до уваги та належно оцінювати особливості справи, про яку йдеться. І продовження під вартою можливе лише за наявності істинного суспільного інтересу, який враховує той факт, що обвинувачений ще не визнаний винним, та переважає правило про повагу на свободу обвинуваченого.
Суд враховує, що у даному кримінальному провадженню мається суспільний інтерес, водночас, строк тримання під вартою обвинуваченого, на думку суду, вже знаходиться поза межами розумного строку та суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, оскільки порушує принцип поваги до особистої свободи.
При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , суд вважає, що вказані вище ризики відносно останнього дійсно продовжують існувати, але вони зменшилися до того рівня, коли можливо застосувати інший запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, у даному випадку - особисте зобов'язання з метою надання обвинуваченому можливості влаштуватися на роботу та отримувати постійне джерело доходів на своє утримання.
Суд погоджується з позицією сторони захисту, що згідно практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строків тримання під вартою, ґрунтується на презумпції, що з перебігом судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.
Зменшення встановлених ризиків судом вбачається із сукупності певних обставин: обвинувачений ОСОБА_5 знаходиться під вартою більше двох років без ухвалення жодного остаточного судового рішення у кримінальному провадженні; починаючи з лютого 2022 року судові засіданні по даному кримінальному провадженню відбувалися лише для розгляду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу ОСОБА_5 ; за цей час жодних дій, які б перешкоджали кримінальному провадженню з боку ОСОБА_5 встановлено не було; свою вину він визнає частково, мається можливість проживати у м. Запоріжжі та влаштуватися на роботу (згідно з поясненнями ОСОБА_5 ).
Також, суд враховує, що на даний час відсутня найближча можливість продовжувати судовий розгляд у повному обсязі по даному кримінальному провадженню, враховуючи відсутність матеріалів кримінального провадження для подальшого судового розгляду та відсутність звернення сторони обвинувачення з клопотанням про відновлення матеріалів даного кримінального провадження.
Згідно з ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжких та особливо тяжких злочинах та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказані злочини, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні та продовженні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Прокурором у даному випадку у судовому засіданні відносно ОСОБА_5 не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів (крім тримання під вартою) не здатний досягти дієвості даного кримінального провадження, тобто не наведено жодних доводів, які б давали підстави вважати, що внаслідок застосування ОСОБА_5 запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі (у даному випадку особистого зобов'язання), останній не буде виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки.
Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст. 178 КПК України, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, тому клопотання прокурора про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задовольнити частково, обравши запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження, на думку суду, є доцільним покладення на обвинуваченого певних обов'язків: не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу прокурора або суду; прибувати за кожною вимогою до суду; повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 331, 372 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Клопотання прокурора Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області про продовження строку дії застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на особисте зобов'язання, звільнивши його з-під варти негайно.
Обвинувачений ОСОБА_5 зобов'язується:
1.не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу прокурора або суду;
2. прибувати за кожною вимогою до суду;
3. повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1