Справа № 308/19615/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Хамник М.М., за участю секретаря судових засідань - Гефнер К.-С.Л., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - адвоката Білоцерковець Юлія Сергійовича, про забезпечення позову, до подачі позовної заяви до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
Заявник - адвокат Білоцерковець Юлій Сергійович, який діє в інтересах представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви до суду, оскільки в майбутньому має намір звернутися до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. У вказаній заяві просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборонити органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно (за виключенням реєстрації арешту, накладеного судом для забезпечення позову/ виконання рішення), скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав щодо нерухомого майна - квартиру, загальною площею 40.40 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 149209818000, а також квартиру, загальною площею 97,8 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 268523158000.
Заяву мотивує тим, що 20.06.2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком було укладено кредитний договір № 79/8-06 відповідно до якого Позичальник отримав грошові кошти в сумі 80 000 доларів США з терміном повернення до 19.06.2026 року та сплатою за користування 12 % річних (далі - Кредитний договір 1). У подальшому, 17.12.2012 року між Банком та ТОВ «Кредитні ініціативи» було підписано Договір відступлення прав вимоги на підставі якого Банк відступив, а ТОВ «Кредитні ініціативи» отримало право вимоги за рядом кредитних договорів у тому числі і вимогу за Кредитним договором 1.
Зазначає, що станом на момент подачі вказаної заяви загальна заборгованість Позичальника за Кредитним договором 1 становить 14'004'476,60 грн.
Стверджує, що при укладанні кредитного договору Позичальник діяв зі згоди своєї дружини ОСОБА_2 з якою він перебуває у шлюбі, у зв'язку з чим цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність.
Дані квартири, на які просить накласти арешт заявник належать на праві приватної власності ОСОБА_2 .
Вказує, що загальна вартість майна, на яке в якості забезпечення позову Позивач просить накласти арешт складає 9 082 525,4 гривень. Реалізація вказаний двох квартир, за ціною 9 082 525,4 грн. не є достатньою щоб задовольнити вимоги позивача за даним позовом у разі його задоволення у розмірі 14'004'476,60 гривень.
Стверджу, що існують всі підстави для накладення арешту на майно задля забезпечення виконання судового рішення:
- між сторонами існує спір з приводу поділу майна у якому вартість частки Позивача становить 14'004'476,60 гривень (Чотирнадцять мільйонів чотири тисячі чотириста сімдесят шість гривень дев'яносто шістдесят копійок).
- незабезпечення позову може суттєво ускладнити виконання потенційного судового рішення через можливість Відповідача розпоряджатися майном.
Окрім того, у заяві про забезпечення позову, заявник зазначає, що якщо суд прийде до висновку застосувати заходи зустрічного забезпечення, то заявник пропонує застосувати заходи зустрічного забезпечення у вигляді внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку
Як передбачено ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується: 1)накладенням арештуна майнота (або)грошові кошти, що належать або підлягаютьпередачі абосплаті відповідачевіі знаходятьсяу ньогочи вінших осіб; 1-1)накладенням арештуна активи,які єпредметом спору,чи іншіактиви відповідача,які відповідаютьїх вартості,у справахпро визнаннянеобґрунтованими активівта їхстягнення вдохід держави; 2)забороною вчинятипевні дії; 3)встановленням обов'язкувчинити певнідії,у разіякщо спірвиник ізсімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;5)зупиненням продажуарештованого майна,якщо поданопозов провизнання прававласності наце майноі прозняття знього арешту; 6)зупиненням стягненняна підставівиконавчого документа,який оскаржуєтьсяборжником усудовому порядку; 8)зупиненням митногооформлення товарівчи предметів; 9)арештом морськогосудна,що здійснюєтьсядля забезпеченняморської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Відповідно до ч.7 ст.153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до положень ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно з ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
У відповідності до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Всупереч викладеному, заявник не обґрунтував та не надав суду доказів, в чому полягає реальна загроза, що може призвести до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Окрім того, заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме: накласти арешт та заборони органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно (за виключенням реєстрації арешту, накладеного судом для забезпечення позову/ виконання рішення), скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав щодо нерухомого майна - квартиру, загальною площею 40.40 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 149209818000, а також квартиру, загальною площею 97,8 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 268523158000.
Разом із тим, як вбачається із матеріалів поданої заяви, майбутній спір стосується стягнення заборгованості за договором №79/8-06 від 20.06.2007 року, який є іпотечним, а відтак, одночасно забезпечує виконання зобов'язань позичальника за цим договором.
Крім того, позивачем не надано доказів того, що відповідачами наразі здійснюються будь-які дії, спрямовані на відчуження будь-якого належного їм (з зазначеного в заяві про забезпечення позову) майна; в заяві про забезпечення позову відсутнє обґрунтування наявності фактичних обставин, зважаючи на предмет позову, з якими позивач пов'язує застосування вказаних ним у заяві про забезпечення позову заходів забезпечення позову.
При цьому слід зазначити, що позивач надає до суду підтвердження права власності на нерухоме майно, на яке просить накласти арешт, згідно якого власником є один із відповідачів, а саме ОСОБА_2 . Разом із тим, відомостей про наявність чи відсутність у іншого відповідача ОСОБА_3 , майна, грошових коштів відсутні.
Проаналізувавши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що вказана заява є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
При цьому, суддя зауважує, що особа не позбавлена можливості у подальшому повторно ініціювати питання перед судом про доцільність забезпечення його позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі встановлення відповідних підстав для цього.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.149-150, 153,Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - адвоката Білоцерковець Юлій Сергійович, про забезпечення позову, до подачі позовної заяви до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області М.М. Хамник