Справа №303/4832/23
2/303/722/23
РІШЕННЯ (Заочне)
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої-судді Курах Л.В.
за участю секретаря судового засідання Немеш Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мукачево цивільну справу за позовом органу опіки та піклування виконавчий комітет Мукачівської міської ради, в інтересах дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , яка є матір'ю дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та стягнення з аліментів на утримання дітей. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач самоусунулася від виконання батьківських обов'язків по вихованню та утриманню дітей та не може створити їм належних та нормальних умов для виховання, проживання, а також не піклується про них.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялася належними чином, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, просить позов задоволити з підстав, наведених у позовній заяві, проти заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання з розгляду даної справи не з'явилася, хоча про дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином. У зв'язку із неявкою відповідача, яка була належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи, без поважних причин в судове засідання, оскільки про поважність причин неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала, то зі згоди позивача суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до такого висновку.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються процесуальними правами, реалізують право на судовий захист; кожна сторона зобов'язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, обов'язок доказування позову лежить на позивачеві; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; зловживання процесуальними правами недопустиме (ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 44, 76-82 ЦПК України). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення ( ст. 77 ч. 2 ЦПК України). Про задоволення позову рішення може бути прийняте лише за умови обґрунтованості та доведеності позовних вимог ( ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України).
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 є матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відповідними свідоцтвом про народження дітей. Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько дітей записаний за вказівкою матері, згідно із ст. 135 СК України (а.с. 7-15).
Згідно повідомлення КНП «Обласна дитяча лікарня» від 26.01.2023 року №384/08-02, в приймальне відділення КНП «Обласна дитяча лікарня» ЗОР машиною швидкої допомоги доставлені діти: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , діти знаходилися без догляду вдома протягом п'яти днів (а.с.16).
Фактичні дані з акту закладу охорони здоров'я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я від 02 березня 2023 року №1192/08-02 свідчать про те, що: « ІНФОРМАЦІЯ_4 о 11.30 год. у інфекційному відділенні КНП «Обласна дитяча лікарня» виявлена покинута дитина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку мати та/або інші родичі не забрали з лікувального закладу після закінчення лікування (а.с.17).
Згідно акту закладу охорони здоров'я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я від 02 березня 2023 року №1193/08-02 встановлено, що: « ІНФОРМАЦІЯ_4 о 11.30 год. у інфекційному відділенні КНП «Обласна дитяча лікарня» виявлена покинута дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку мати та/або інші родичі не забрали з лікувального закладу після закінчення лікування (а.с.18).
Згідно акту закладу охорони здоров'я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я від 02 березня 2023 року №1191/08-02 встановлено, що: « ІНФОРМАЦІЯ_4 о 11.30 год. у інфекційному відділенні КНП «Обласна дитяча лікарня» виявлена покинута дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яку мати та/або інші родичі не забрали з лікувального закладу після закінчення лікування (а.с.19).
Відповідно до рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 07.03.2023 року № 86, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , влаштовано терміном на 3 місяці в сім'ю патронатного вихователя ОСОБА_5 (а.с.20-21).
Відповідно до рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 21.03.2023 року № 100, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надано статус дитини позбавленої батьківського піклування (а.с.22).
Відповідно до рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 25.04.2023 року № 145, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , надано статус дитини позбавленої батьківського піклування (а.с.23).
З направлення (путівка) на влаштування/зарахування дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, до закладу охорони здоров'я, загальної середньої освіти (у тому числі спеціальної та спеціалізованої), іншого закладу або установи (незалежно від форми власності та підпорядкування) від 01.05.2023 року №29, вбачається, що на підставі клопотання ССД Мукачівської міської ради від 12.04.2023 року №282, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , направлено до Чинадіївського дошкільного навчального закладу (дитячого будинку) інтернатного типу (а.с.24).
Згідно інформації комунальної установи «Центр надання соціальних послуг Мукачівської міської ради» від 08.02.2023 року № 01-19/72, вбачається, що здійснити оцінку потреб у соціальних послугах та забезпечити сім'ю ОСОБА_4 соціальною підтримкою та надати їй відповідні соціальні послуги не є можливим, оскільки місце проживання ОСОБА_4 та її дітей невідоме (а.с.25).
Згідно із висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради за № 2295/01-36/42-23 від 26.05.2023 року орган опіки вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 по відношенню до її дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 26).
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, піклуватись про здоров'я дитини, її психічний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дитини.
В п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
При постановлені законного та справедливого рішення, суд враховує положення Конвенції «Про права дитини» від 20.11.1989 року (набула чинності для України 27.09.1991 року), в ч. 2 ст. 6 якої говориться, що держави учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
При цьому позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв'язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).
Розірвання сімейних зав'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
У статті 12 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлено, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно зі ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позбавлення відповідача батьківських прав відповідатиме інтересам дітей, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.
Таким чином в судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_4 ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню та утриманню дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Разом з тим, відповідно до частини другої статті 166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину (частина 3 статті 166 Сімейного кодексу України).
Згідно з ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Керуючись вимогами ст. 182 СК України та п. 17 Постанови Пленуму ВСУ № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне положення дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших утриманців, інші обставини, що мають істотне значення.
Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Пунктом 1 частини першої ст. 430 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Крім того, з урахуванням ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 77, 81, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 280-282, ЦПК України ПК України, ст.ст.164, 165, 166, Сімейного Кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задоволити повністю.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно її дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої по АДРЕСА_2 , на користь тієї особи або установи, де будуть виховуватись діти, аліменти в розмірі по 1200,00 (одна тисяча двісті) гривень або не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісяця, починаючи з 29.05.2023 року і до досягнення ними повноліття на утримання дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_4 2147,20 гривень (дві тисячі сто сорок сім гривень двадцять копійок) судового збору в дохід держави.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Позивач: Орган опіки та піклування Мукачівської міської ради (м.Мукачево, площа Духновича, 2).
Відповідач: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_1 ).
Головуюча Л.В.Курах