ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«15» листопада 2023 року
м. Харків
справа № 638/1916/23
провадження № 22ц/818/2128/23
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),
суддів - Маміної О.В., Яцини В.Б.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Державна казначейська служба України, Державна прикордонна служба України
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2023 року в складі судді Смирнова В.А.
ВСТАНОВИВ:
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Державної прикордонної служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу державної влади, який у подальшому уточнив.
Позовна заява мотивована тим, що постановою Яворівського районного суду Львівської області від 31 жовтня 2022 року на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, закрито провадження у справі № 944/4678/22 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 185-10 КУпАП. Закриваючи провадження у справі суд виходив з того, що будь-яких доказів, які б свідчили про те, що він вчинив злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівнику прикордонної служби при виконанні ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, суду не надано. Також не зазначені критерії, відповідно до яких особа, яка склала протокол прийшла до висновку саме про злісність його дій щодо його непокори й, відповідно про кваліфікацію дій за частиною 1 статті 185-10 КУпАП.
Зазначив, що наведене підтверджує факт заподіяння йому моральної шкоди внаслідок дій інспектора прикордонної служби, відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_2 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 284402 від 09 вересня 2022 року за частиною 1 статті 185-10 КУпАП відносно нього, який не відповідав вимогам закону.
Вважав, що у зв'язку зі складанням та розглядом протоколу про адміністративне правопорушення, незаконним затриманням з застосуванням кайданок та побиття кийком, він переніс моральні страждання, які були викликані нервовим напруженням, погіршенням відносин з оточуючими людьми, порушенням нормальних життєвих зв'язків, необхідністю звертатись до державних та правоохоронних органів, відвідувати судові засідання.
Посилався на те, що, враховуючи незаконне його перебування особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, у справі про адміністративне правопорушення протягом 2 місяців, та розмір мінімальної заробітної плати в сумі 6 700,00 грн, мінімальна сума відшкодування моральної шкоди становить 13 400,00 грн.
Просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошову суму 13 400,00 грн відшкодування моральної шкоди шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2023 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при розгляді справи судом першої інстанції порушено норми процесуального права. Так, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів з державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяно шкоду. Зазначив, що суд першої інстанції встановивши, що його вимоги пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної працівниками державного органу, яка при наявності законних підстав відшкодовується за рахунок держави, не вирішив питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, не роз'яснив йому право заявити клопотання про залучення до участі у справі відповідного органу.
16 жовтня 2023 року до суду апеляційної інстанції від Державної казначейської служби України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вважала рішення суду законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою. При цьому зазначила, що оскільки казначейство жодної шкоди позивачу не заподіювало, у правовідносини з ним не вступало, тому стягнення коштів з казначейства є неприпустимим. Отже суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні його позовних вимог. Вказала, що реалізація механізму оскарження постанови не є порушенням прав особи, а сам факт закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні позивача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення не є доказом заподіяння йому моральної шкоди та підставою для стягнення моральної шкоди.
Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Судова колегія, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, рішення суду - скасувати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не обгрунтував свої позовні вимоги, тому позов необхідно залишити без задоволення.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 09 вересня 2022 року складено протокол про адміністративне затримання серії ЗхРУ № 284402 інспектором прикордонної служби 2 категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби «Краківець» (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » майстер-сержантом ОСОБА_2 , який є посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно ОСОБА_1 у зв'язку із вчиненням правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185-10 КУпАП.
09 вересня 2022 року о 10 годині 20 хвилин в зоні здійснення прикордонного контролю в районі 548 прикордонного знаку на автодорозі А 4 поза пунктом пропуску «Краківець», територія Яворівської ОТГ Яворівського району Львівської області, слідуючи на виїзд з України в Республіку Польща на легковому автомобілі марки «ТOYOTA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та, отримавши офіційне «Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку» відмовлявся залишити «зону прикордонного контролю» і територію пункту пропуску та своїми діями і розміщенням багажу створював перешкоди для виконання службових обов'язків працівниками контрольних органів і служб, обслуговуючим персоналом транспортних засобів, проходження пасажирами визначених видів контролю. Своїми діями порушив вимоги абзацу 5 пункту 2.9 «Порядку дій посадових осіб органів охорони державного кордону Державної прикордонної служби України щодо установлення режиму в пунктах пропуску через державний кордон, здійснення контролю за його додержанням, а також організації і забезпечення взаємодії та координації контрольних органів і служб, що здійснюють різні види контролю або беруть участь у забезпеченні режиму в пунктах пропуску через державний кордон», затвердженого наказом АДПСУ від 29 серпня 2011 року № 627 та вимоги абзацу 3 підпункту 3.6 наказу «Про режим в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Краківець» та зони прикордонного контролю», затвердженою наказом начальника Львівського прикордонного загону від 31 липня 2020 року №121-од. На неодноразові законні вимоги старшого прикордонних нарядів в пункті пропуску залишити територію пункту пропуску ОСОБА_1 та повернутися відповідав відмовою. ОСОБА_1 вчинив злісну непокору законному розпорядженню, а саме залишити територію пункту пропуску, чим порушив статтю 23 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03 квітня 2003 року, вчинивши правопорушення, відповідальність за яку передбачено частиною 1 статті 185-10 КУпАП (а.с.12-13,14-15).
Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 31 жовтня 2022 року у справі № 944/4678/22, провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 185-10 КУпАП відносно ОСОБА_1 , на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. 11 листопада 2022 року вказана постанова суду набрала законної сили.
З вказаної постанови вбачається, що будь-яких доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 вчинив злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівнику прикордонної служби при виконанні ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, суду не надано. Також не зазначені критерії, відповідно до яких особа, яка склала протокол, прийшла до висновку саме про злісність дій ОСОБА_3 щодо його непокори й, відповідно про кваліфікацію дій за частиною 1 статті 185-10 КУпАП. Матеріали адміністративної справи, крім протоколу про адміністративне правопорушення, рапортів інспекторів прикордонної служби та їх пояснень, не містять будь-яких інших доказів, як то показів свідків, фото-відео фіксації, тощо, що не дає змоги встановити обставини справи та належним чином виконати вимоги статті 280 КУпАП (а.с.10-11).
Між сторонами виник спір, в якому позивач заявив вимогу про відшкодування шкоди у зв'язку із його незаконним притягненням до адміністративної відповідальності.
Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).
Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Загально конституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в конституційні та цивільно-правові норми: статтю 56 Конституції України; статті 1173-1176 ЦК України, Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі Закон № 266/94-ВР).
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», основними функціями Державної прикордонної служби України є, зокрема, ведення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та оперативно-розшукової діяльності в інтересах забезпечення захисту державного кордону України згідно із законами України «Про розвідувальні органи України» та «Про оперативно-розшукову діяльність».
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» оперативно-розшукова діяльність здійснюється, в тому числі, оперативними підрозділами Державної прикордонної служби України.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Статтями 2, 4 Закону № 266/94-ВР передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.
На підставі пункту 2 частини першої статті 1 вищевказаного Закону в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.
Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, може свідчити про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).
Закриття справи про адміністративне правопорушення надає підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України і статті 1 Закону № 266/94-ВР і не перебуває у залежності від того, чи застосовувалися з боку держави будь-які заходи примусу, та чи понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18), а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17 (провадження № 61-15393св18), від 22 липня 2020 року у справі № 303/7352/18 (провадження № 61-20524св19), від 01 липня 2020 року у справі № 347/1977/17 (провадження № 61-10582св18).
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 зазначав, що підставою для відшкодування шкоди є, зокрема, незаконне притягнення до адміністративної відповідальності та закриття справи про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Матеріали справи свідчать про те, що 09 вересня 2022 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 284402.
Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 31 жовтня 2022 року у справі № 944/4678/22, провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185-10 КУпАП відносно ОСОБА_1 , на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Тобто, справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення, що свідчить про незаконність складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення посадовими особами Державної прикордонної служби України, що в силу приписів пункту 2 частини першої статті 1, пункту 4 частини першої статті 2 Закону № 794-VIII породжує виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 27 березня 2019 року у справі № 397/1745/14-ц.
У зв'язку з чим колегія суддів зазначає, що до правовідносин щодо відшкодування шкоди за позовними вимогами ОСОБА_1 по даній справі Закон № 266/94-ВР підлягає застосуванню.
Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 4 Закону № 266/94-ВР відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності та справедливості.
Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент розгляду справи.
У постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець визначив мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом, тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Проте, визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, потрібних для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
Тож суд повинен з'ясувати усі доводи позивача, наведені ним на обґрунтування як обставин завдання, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір відшкодування моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 29 травня 2023 року у справі № 336/5109/19 (провадження № 61-3051св23), від 15 серпня 2023 року у справі № 569/20230/21 (провадження № 61-4640св23).
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Обгрунтовуючи підстави відшкодування моральної шкоди та її розмір в 13 400,00 грн, позивач посилався на те, що він знаходився під слідством 2 місяця. Вважав, що строк слідства необхідно відраховувати з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення (09 вересня 2022 року) та до набрання чинності постанови (11 листопада 2022 року). Суму визначив з розрахунку мінімальної заробітної плати - 6 700,00 грн. Також, посилався на те, що при його затриманні застосувалися кайданки та мало місце побиття кийком.
Дійсно, матеріали справи свідчать про те, що протокол про адміністративне правопорушення складено 09 вересня 2022 року. Постанову про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення ухвалено 31 жовтня 2022 року. Позивачу довелось прикладати зусиль для відновлення своїх порушених прав в суді першої інстанції при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно нього, що потягло за собою моральні страждання, які виявилися у душевних переживаннях та у хвилюванні через складання незаконного протоколу працівником прикордонної служби. Разом з тим застосування до ОСОБА_1 кайданок або побиття кийком матеріали справи не містять і до суду апеляційної інстанції їх не надано. В самій постанові про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення суд першої інстанції зазначив, що ані показів свідків, ані фото-відео фіксації ніким із учасників справи не надано. Клопотань щодо витребування матеріалів справи про адміністративне правопорушення до суду апеляційної інстанції також не надходило.
Аналізуючи наведені норми права та обставини у справі, судова колегія вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди в даному випадку необхідно визначати, виходячи не тільки з Закону № 266/94-ВР, але й враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнав ОСОБА_1 , їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, потрібних для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Оскільки доказів тяжкості вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступеню зниження престижу, репутації, часу та зусиль, потрібних для відновлення попереднього стану, і самої можливості такого відновлення у необхідному чи повному обсязі, починаючи з дня складання протоколу (09 вересня 2022 року) та до набрання чинності постанови (11 листопада 2022 року) ОСОБА_1 не надав, судова колегія вважає за необхідне визначити розмір відшкодування моральної шкоди в 6 700,00 грн.
Щодо висновків суду першої інстанції про неналежність Державної прикордонної служби України як відповідача колегія суддів зауважує, що відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана, зокрема, фізичній особі незаконними діями органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.
Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Держава бере участь у справі через відповідний орган державної влади відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник (частина четверта статті 58 ЦПК України).
Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 від 20 листопада 2018 року, від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (провадження № 14-36цс19).
Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на наведене, колегія суддів визнає обґрунтованими посилання ОСОБА_1 на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та часткового задоволення позову.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2023 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Державної прикордонної служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу державної влади - задовольнити частково.
Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 6 700,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді О.В. Маміна
В.Б. Яцина
Повний текст постанови складено 15 листопада 2023 року.