Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/565/23 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.11.2023 року. v/ Rhjgbdybwmrbq
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5
розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Кропивницький апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 жовтня 2023 року, якою щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Кіровограда, голови Кіровоградського обласного благодійного фонду «Пересвіт», інваліда війни ІІІ-ї групи, розлученого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 17.10.2023 року по 15.12.2023 року з визначення застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 402 600 грн.
інші учасники судового розгляду:
прокурор - ОСОБА_8 ,
захисник - ОСОБА_6 ,
підозрюваний - ОСОБА_7
ВСТАНОВИЛА:
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати, ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості СУ ГУНП в Кіровоградській області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 та звільнити останнього з під варти, мотивуючи тим, що слідчим суддею при розгляді клопотання слідчого, не прийнято до уваги всі обставини та докази на які посилалась сторона захисту, невірно оцінені ризики, які не доведені належними доказами, не в повній мірі враховано особу підозрюваного. Так, доказів того, що підозрюваний якимось чином впливатиме на свідків, переховуватиметься від слідства чи суду або вчинятиме інші злочини не надано, а зазначені у клопотанні ризики є виключно припущеннями слідчого. Крім того, матеріали кримінального провадження, що долучені до клопотання слідчого, не містять доказів того, що ОСОБА_7 мав намір втекти з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Протокол затримання ОСОБА_7 складений у невідповідності до вимог КПК України, а саме не містить посилання на передбачені законом підстави для затримання. Доводи, викладені в ухвалі слідчого судді про те, що підозрюваний скоїв тяжкий злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі, не є само по собі обставиною, яка є підставою для застосування виняткового запобіжного заходу. Напроти, сторона захисту надала вагомі письмові докази того, що ОСОБА_7 має стійкі соціальні зв'язки, постійне місце проживання, є особою, яка раніше не засуджена, добру репутацію як в м. Кропивницькому так і за його межами, користується заслуженою повагою з боку державних та недержавних установ м. Кропивницького, надає дієву допомогу як волонтер та благодійник, є інвалідом війни 3 групи, має поганий стан здоров'я, що свідчить про відсутність ризиків, що підозрюваний буде переховуватись від слідства та суду та впливати на свідків або перешкоджати досудовому розслідуванню. З початком військової агресії російської федерації проти України, ОСОБА_7 бере активну участь у забезпеченні правоохоронних органів, служби безпеки України та військових частин всім необхідним для забезпечення перемоги України під час агресії російської федерації проти України шляхом безкоштовної передачі майна, одягу, предметів гігієни, ліків обладнання та засобів для особового складу цих органів. Відповідно до листів-відгуків, ОСОБА_7 постійно надає благодійну допомогу, що свідчить про позитивну та бездоганну репутацію останнього, з огляду на вимоги статті 177 КПК України, яка не спростована стороною обвинувачення, але спростовує викладене в клопотання слідчого, що ОСОБА_7 начеб то не бажає займатися суспільно корисною працею. Окрім іншого, слідчий суддя при ухваленні рішення не звернути увагу суду на стан здоров'я ОСОБА_7 , який хворіє на гіпертонічну хворобу, цукровий діабет, є інвалідом війни 3 групи, постійно проходить лікування в медичних установах місті. Також, сторона захисту звертає апеляційного увагу суду на те, що ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачений розмір застави від 20 до 80 прожиткових мінімумів, однак, на думку сторони захисту, слідчий суддя визначив непомірний для підозрюваного та не передбачений статтею розмір застави - 150 прожиткових мінімумів, при цьому жодним чином не обґрунтував таке рішення. Підозрюваний ОСОБА_7 , обіймаючи посаду голови благодійного Фонду зарплатню не отримує, своє існування забезпечує виключено за рахунок отримання пенсії по інвалідності, під час обшуків, будь-яких матеріальних цінностей та грошей, окрім тих, що він отримав у борг для свого лікування, під час обшуків не виявлено, тому що не скоював злочину який йому інкримінують та не отримував від нього будь-яку користь, а тому обраний судом розмір застави є непомірним, непомірним для ОСОБА_7 є навіть максимальний розмір, передбачений ст.182 КПК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що мешканець м. Кропивницький Кіровоградської області, ОСОБА_7 , не бажаючи займатися суспільно корисною працею, переслідуючи корисливі мотиви та мету незаконного збагачення за рахунок вчинення умисних, незаконних дій у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, достовірно знаючи про введення із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на всій території України воєнного стану, будучи обізнаним про проведення загальної мобілізації на підставі Указу Президента України №65/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та забезпеченням оборони держави, підтриманням бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України, інших військових формувань, а також про наявність діючих обмежень на виїзд за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років, обрав способом незаконного збагачення - незаконне переправлення осіб через державний кордон України, шляхом надання засобів, для безперешкодного перетину. Так, у невстановлені в ході досудового розслідування час і місці, останній залучив до реалізації своїх злочинних намірів раніше знайомого громадянина ОСОБА_9 . Поінформувавши ОСОБА_9 , щодо своїх злочинних намірів, ОСОБА_7 запропонував йому спільними, узгодженими діями вчинити кримінальне правопорушення за вище вказаною злочинною схемою, а саме за отриманні грошові кошти здійснити незаконне переправлення осіб через державний кордон України, шляхом надання засобів, для безперешкодного перетину. 11 липня 2023 року, о 15 год. 55 хв., ОСОБА_7 зустрівся з ОСОБА_10 та під час особистої зустрічі повідомив, що може сприяти в незаконному переправленні останнього через державний кордон України. Так, продовжуючи свої незаконні дії, ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_9 про те, що знайшов особу, яка виявила бажання на перетин державного кордону України. 14 липня 2023 року, о 19 год. 40 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи у власному автомобілі Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_1 , зустрівся з ОСОБА_10 , та під час особистої зустрічі, з відома та згоди ОСОБА_9 , повідомив, що від ОСОБА_10 для організації та сприяння йому в перетині державного кордону України необхідний певний перелік документів, а саме: копія паспорта, копія ідентифікаційного коду платника податків, копія військового білету, копія диплому про освіту, дві фотокартки 3х4 у військовій формі та грошові кошти в сумі 3300 доларів США. 19 липня 2023 року, ОСОБА_10 на вимогу ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , перебуваючи у приміщенні відділення банку ПУМБ, що за адресою: м. Кропивницький, вул. В. Перспективна, 12, перерахував завдаток за виготовлення документів 55000 гривень на дві банківські карти. 31 липня 2023 року ОСОБА_9 з відома та згоди ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_10 та повідомив у необхідності сплати останнім, ще частини грошових коштів в сумі 30000 гривень. 10.08.2023 ОСОБА_10 на вимогу ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , перебуваючи у автомобілі останнього, а саме Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_1 , який припаркований біля магазину «МаркетОпт», що за адресою: м. Кропивницький, вул. Євгена Тельного 13, особисто в руки передав ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 30000 гривень, за виготовлення документів, щодо внесення його даних до електронної системи «Шлях», що в свою чергу надасть ОСОБА_10 можливість безперешкодно перетнути державний кордон України. 15.08.2023 ОСОБА_10 на вимогу ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , перебуваючи у автомобілі останнього, а саме Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_1 , який припаркований біля магазину «МаркетОпт», що за адресою: м. Кропивницький, вул. Євгена Тельного 13, передав ОСОБА_7 ще частину грошових коштів в сумі 25000 гривень за виготовлення документів, щодо внесення його даних до електронної системи «Шлях», що в свою чергу надасть ОСОБА_10 можливість безперешкодно перетнути державний кордон України. Продовжуючи свій злочинний умисел на незаконне переправлення ОСОБА_10 через Державний кордон України, ОСОБА_9 , з відома та згоди ОСОБА_7 30.08.2023 о 12 год. 53 хв., у приміщенні кафе «McDonald's», що розташоване за адресою: м. Київ, проспект Академіка Палладіна 7а, передав ОСОБА_10 частину виготовлених документів необхідних для внесення останнього до електронної системи «Шлях», що в свою чергу в подальшому надасть можливість безперешкодно перетнути державний кордон України. В подальшому через незаконні дії ОСОБА_7 та ОСОБА_9 06.10.2023 внесено інформацію про ОСОБА_10 до інформаційної системи «Шлях», чим фактично надано засіб для перетину державного кордону України. 17.10.2023 близько 10 год. 00 хв. ОСОБА_10 на вимогу ОСОБА_7 , за виконану роботу щодо внесення даних про ОСОБА_10 до електронної системи «Шлях», перебуваючи у автомобілі останнього, а саме Mazda 3 індивідуальний номерний знак НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , який припаркований біля магазину «МаркетОпт», що за адресою: м. Кропивницький, вул. Євгена Тельного 13, особисто в руки останню частину раніше обумовленої суми грошових коштів, а саме 12000 гривень.
Органами досудового розслідування дії ОСОБА_7 кваліфіковані як незаконне переправлення осіб через державний кордон України, шляхом надання засобів, вчинений за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, про що 17.10.2023 йому повідомлено про підозру.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19.10.2023 задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості СУ ГУНП в Кіровоградській областіпро застосування підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42023120000000084 в межах строку досудового розслідування, по 15.12.2023 включно, з визначенням застави. Рішення слідчого судді мотивовано тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке відповідно статті 12 КК України належать до тяжких кримінальних правопорушень, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. На даний час існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, скільки допит свідків на стадії судового розгляду у цьому кримінальному провадженні ще не здійснено. Крім того, підозрюваний ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме укривати від слідства дійсні обставини скоєння злочину та обставини необхідні для встановлення істини у провадженні в т.ч. інформацію щодо своєї ролі та конкретних дій, а також про інші факти чи об'єкти, що мають значення. Також, слідчим у клопотанні про продовження запобіжного заходу та прокурором у судовому засіданні з розгляду даного клопотання доведено наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_7 постійного джерела доходу не має, раніше не судимий, на даний час протиправні дії, підозрюваного викриті з причин, що не залежали від його волі, у зв'язку із чим останній може вчинити протиправні дії на продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється.
Заслухавши доповідь судді, в дебатах підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора про залишення ухвали суду без зміни, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Слідчий суддя при розгляді клопотання, у відповідності до ст.194 КПК України, правильно прийшов до висновку, про необхідність задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як вбачається із матеріалів клопотання, при розгляді в суді першої інстанції клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу слідчий та прокурор довели обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати про існування хоча б одного із ризиків про те, що підозрюваний ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, що застосований до нього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Слідчим суддею при розгляді клопотання встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України. Його причетність до оголошеної підозри підтверджується зібраними у ході проведення досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме: протоколом допиту свідка (а.к. 7-10), протоколом огляду та вручення грошових коштів (а.к. 18-19), протоколами про проведення НСРД (а.к. 20-31), протоколом про результати аудіо- відео контролю особи ( а.к. 32-58), протоколами про проведення НСРД (а.к. 60-65), повідомленням про підозру (а.к. 91-97), протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_9 (а.к. 122-123), протоколом про проведення НСРД (а.к. 133-137).
При цьому, згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах "Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88", "Erdagoz v. Turkey п. 51", "Cebotari v. Moldova п. 48" "обґрунтована підозра" передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Отже, на стадії досудового розслідування, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а відтак твердження сторони захисту про недостатність доказів є передчасним.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя правильно встановив, що доводи поданого клопотання є обґрунтованими, а ризики, передбачені п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення проти власності об'єктивно існують з огляду на встановлені фактичні обставини кримінального правопорушення і особу підозрюваного. Тож, для запобігання встановленим ризикам слідчий суддя дійшов цілком обґрунтованого висновку про необхідність застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде ефективним та доцільним, а тому посилання сторони захисту на безпідставність зазначених прокурором у клопотанні та встановлених судом ризиків не підлягають задоволенню.
Така позиція суду першої інстанції цілком узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у справі «Смірнови проти Росії» (п. 59) зазначив, що в досудовому звільненні особі може бути відмовлено через доведеність таких основних підстав, як: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. у справі «Штеґмюллер проти Австрії»); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесу здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 27 червня 1968 р. у справі «Вемгофф проти Німеччини»); вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. «Мацнеттер проти Австрії»).
Європейський суд з прав людини визнав допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину. Проте й у цих випадках ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність відповідних ризиків, які слугують підставою тримання підозрюваного під вартою, повинна бути доведена в кожному конкретному випадку.
Так, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке відповідно статті 12 КК України належить до тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
При цьому, матеріалами клопотання встановлено, що ОСОБА_7 здійснював незаконне переправлення через державний кордон України військовозобов'язаних осіб чоловічої статті призивного віку. На даний час триває відкрита збройна агресія російської федерації наслідком якої є тимчасова окупація частини території України, десятки тисяч загиблих, руйнування військової та цивільної інфраструктури і тяжкі економічні збитки, у зв'язку з чим виїзд військовозобов'язаних осіб за кордон тимчасово обмежений. Переправляючи військовозобов'язаних осіб через державний кордон України, ОСОБА_7 знижував обороноздатність України.
Крім того, підозрюваний ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме укривати від слідства дійсні обставини скоєння злочину та обставини необхідні для встановлення істини у провадженні в т.ч. інформацію щодо своєї ролі та конкретних дій, а також про інші факти чи об'єкти, що мають значення.
Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання під вартою, колегія суддів враховує, що останній небезпідставно підозрюється у вчиненні тяжкого злочину в період воєнного стану введеного на території України, за який у разі доведення вини останнього, передбачено суворе покарання у виді позбавлення волі на строк до 9 років з конфіскацією майна, що, на думку колегії суддів, дозволяє ґрунтовно припускати, що останній може спрямувати свої дії на перешкоджання слідству шляхом реалізації встановлених ризиків.
Також апеляційний суд вважає, що слідчий суддя при постановленні ухвали врахував дані, які характеризують підозрюваного, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , і міру покарання, яка передбачена за нього у виді позбавлення волі, та з метою запобігти встановленим ризикам, та обґрунтовано задовольнив клопотання слідчого, застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Тож, доводи захисника щодо неврахування судом характеризуючих його підзахисного даних, зазначених в апеляційній скарзі, є безпідставними та не впливають на обґрунтований висновок слідчого судді в цій частині. До того ж, дані обставини існували і на момент вчинення останнім кримінального правопорушення, проте жодним чином не виступили стримуючим фактором у поведінці підозрюваного.
Доводи захисника про те, що підозрюваний має постійне місце проживання, користується заслуженою повагою з боку державних та недержавних установ м. Кропивницького, надає дієву допомогу як волонтер та благодійник, є інвалідом війни 3 групи, має поганий стан здоров'я, відсутність судимостей, заслуговують на увагу колегії суддів, проте в даному випадку не можуть бути безумовною підставою для зміни запобіжного заходу.
Твердження захисника про те, що прокурором не наведені ризики передбачені КПК України, які б унеможливили застосування більш м'якого запобіжного заходу є безпідставними, оскільки судом було належним чином перевірено та досліджено матеріали клопотання, дані, які характеризують особу підозрюваного, а також вмотивовані висновки та наведено обґрунтовані підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як в судовому засіданні судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_7 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Також, апеляційний суд вважає, що обставини вчинення кримінального правопорушення, дані, які свідчать про можливу причетність до нього ОСОБА_7 та потенційна можливість вчинення ним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, переважають в даному випадку повагу до його свободи в межах даного кримінального провадження.
Щодо посилання захисника на те, що слідчий суддя без наведення мотивів відмовив у задоволенні скарги про незаконне затримання ОСОБА_7 без ухвали слідчого судді, поданої в порядку ст.206 КПК України, то слід зазначити, що вказані доводи є не обґрунтованими, оскільки слідчим суддею було встановлено, що під час затримання ОСОБА_7 в порядку п. 4 ч. 1 ст. 208 КПК України, складено протокол затримання в присутності понятих, повідомлено про застосування засобів фіксації, роз'яснені права затриманого в порядку ст. 42 КПК України, вручене повідомлення про підозру уповноваженою особою, забезпечена участь захисника, у зв'язку із чим не вбачається порушень норм КПК України під час затримання підозрюваного ОСОБА_7 в порядку п. 4 ч. 1 ст. 208 КПК України та його утримання без ухвали слідчого судді.
При цьому судом було враховано те, що сторона захисту підписала протокол затримання із запереченнями, реалізуючи своє право на захист. Крім цього, прокурор невідкладно у встановлений КПК України строк ініціював питання щодо розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, тобто органом досудового розслідування не було допущено невиправдного затримання особи та її утримання без ухвали слідчого судді.
Оцінка можливого порушення права ОСОБА_7 на захист під час затримання може бути надана судом першої інстанції в контексті вирішення питання про допустимість отриманих органом досудового розслідування доказів, у випадку розгляду судом обвинувального акту по суті.
Доводи апелянта про те, що слідчим суддею при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано що ОСОБА_7 займається волонтерською діяльністю, має постійне місце проживання за яким позитивно характеризується, до матеріалів судового розгляду даного клопотання додані листb-відгуки та листи вдячності, не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки не спростовують висновки суду про те, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України.
Водночас, на противагу зазначеного, апеляційний суд вважає, що на даний час, вказані апелянтом доводи не можливо віднести до тих достатніх стримуючих чинників, які у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення підозрюваним дій, спрямованих на переховування від суду; здійснення незаконного впливу на свідків чи іншого підозрюваного; або вчинення ним іншого кримінального правопорушення, тобто визнати цю обставину такою, що може гарантувати запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Щодо визначення розміру застави, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що даний випадок є виключним і застава в розмірах встановлених ч. 5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити виконання особою покладених на нього обов'язків.
Згідно із ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Положеннями ч.5 ст.182 КПК України закріплено у виключних випадках можливість визначення розміру застави у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема, й щодо осіб, які підозрюються у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення.
Так, слідчий суддя правильно врахував обставини кримінального провадження та тяжкість інкримінованого злочину, а також особу підозрюваного, який достовірно знаючи про введення на всій території України воєнного стану, будучи обізнаним про проведення загальної мобілізації на підставі Указу Президента України, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також про наявність діючих обмежень на виїзд за кордон певних категорій осіб, переслідуючи умисний корисливий мотив, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України в період дії воєнного стану, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та у відповідності до ст.182 КПК України визначив підозрюваному як альтернативний запобіжний захід заставу у 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, хоча і в клопотання слідчого зазначено 80 прожиткових мінімуму для працездатних осіб, оскільки такий розмір застави достатньою мірою може гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків. На думку апеляційного суду, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та висунутої підозри у вчиненні тяжкого злочину, визначений слідчим суддею винятковий розмір застави є достатнім і прийнятним та буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.
При цьому, апеляційний суд, окрім наведеного вище, бере до уваги й те, що стороною захисту не надано будь-яких доказів, у тому числі й про майновий стан підозрюваного, які б свідчили про те, що визначений слідчим суддею розмір застави є завідомо непомірним для підозрюваного, що в свою чергу свідчить про те, що підстав вважати такий розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного ОСОБА_7 апеляційним судом не встановлено. Також, апеляційний суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, і, оцінивши в сукупності тяжкість кримінального правопорушення та покарання, яке може бути призначено за його вчинення, обставини його скоєння, наявні в матеріалах судового провадженні відомості про особу підозрюваного, кількість та ступінь передбачених ст. 177 КПК України ризиків, апеляційний суд вважає, що встановлений слідчим суддею підозрюваному розмір застави - 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є необхідним і достатнім, у разі його внесення, для забезпечення належної процесуальної поведінки останнім у кримінальному провадженні.
Такий розмір застави відповідає й практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувана ухвала суду є законною й обґрунтованою, а тому підстав для задоволення апеляційних вимог захисника не вбачається.
Керуючись ст.ст. 182, 183, 193, 194, 376 ч.2, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 жовтня 2023 року щодо підозрюваного ОСОБА_7 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: