Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/598/23 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.11.2023 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5
розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Кропивницький апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 жовтня 2023 року, якою щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Києв, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 31.10.2023 року по 17.12.2023 року з визначення застави у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 268 400 грн.
інші учасники судового розгляду:
прокурор - ОСОБА_8 ,
захисник - ОСОБА_6
ВСТАНОВИЛА:
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати, ухвалити нову, якою застосувати щодо ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою у вигляді домашнього арешту чи особистого зобов'язання, мотивуючи тим, що слідчим суддею при розгляді клопотання слідчого, не прийнято до уваги всі обставини та докази на які посилалась сторона захисту, невірно оцінені ризики, які не доведені належними доказами, не в повній мірі враховано особу підозрюваного. Так, не обґрунтованими є доводи слідчого судді про те, що перебуваючи на свободі існує ризик вчинення інших кримінальних правопорушень, знищення, приховування або спотворення речей, які мають істотне значення для встановлення обставин справи, вплив на свідків та інше, оскільки слідчим та прокурором таких доказів не надано, а судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. В матеріалах справи відсутні будь-які доказ, які б свідчили про те, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст.. 177 КПК У країни. Крім того, судом першої інстанції при обранні запобіжного заходу щодо підозрюваного не в повній мірі враховано те, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, а саме проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вказаною адресою проживає разом з сином та позитивно характеризується за місцем проживання, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судимий.
Досудовим розслідуванням встановлено, що мешканець м. Кропивницький Кіровоградської області, ОСОБА_9 , не бажаючи займатися суспільно корисною працею, переслідуючи корисливі мотиви та мету незаконного збагачення за рахунок вчинення умисних, незаконних дій у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, достовірно знаючи про введення із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на всій території України воєнного стану, будучи обізнаним про проведення загальної мобілізації на підставі Указу Президента України №65/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та забезпеченням оборони держави, підтриманням бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України, інших військових формувань, а також про наявність діючих обмежень на виїзд за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років, обрав способом незаконного збагачення - незаконне переправлення осіб через державний кордон України, шляхом надання засобів, для безперешкодного перетину. Так, у невстановлені в ході досудового розслідування час і місці, останній залучив до реалізації своїх злочинних намірів раніше знайомого громадянина ОСОБА_7 . Поінформувавши ОСОБА_7 , щодо своїх злочинних намірів, ОСОБА_9 запропонував йому спільними, узгодженими діями вчинити кримінальне правопорушення за вище вказаною злочинною схемою, а саме за отриманні грошові кошти здійснити незаконне переправлення осіб через державний кордон України, шляхом надання засобів, для безперешкодного перетину. 11 липня 2023 року, о 15 год. 55 хв., ОСОБА_9 зустрівся з ОСОБА_10 та під час особистої зустрічі повідомив, що може сприяти в незаконному переправленні останнього через державний кордон України. Так, продовжуючи свої незаконні дії, ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_7 про те, що знайшов особу, яка виявила бажання на перетин державного кордону України. 14 липня 2023 року, о 19 год. 40 хв. ОСОБА_9 , перебуваючи у власному автомобілі Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_1 , зустрівся з ОСОБА_10 , та під час особистої зустрічі, з відома та згоди ОСОБА_7 , повідомив, що від ОСОБА_10 для організації та сприяння йому в перетині державного кордону України необхідний певний перелік документів, а саме: копія паспорта, копія ідентифікаційного коду платника податків, копія військового білету, копія диплому про освіту, дві фотокартки 3х4 у військовій формі та грошові кошти в сумі 3300 доларів США. 19 липня 2023 року, ОСОБА_10 на вимогу ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні відділення банку ПУМБ, що за адресою: м. Кропивницький, вул. В. Перспективна, 12, перерахував завдаток за виготовлення документів 55000 гривень на дві банківські карти. 31 липня 2023 року ОСОБА_7 з відома та згоди ОСОБА_9 зателефонував ОСОБА_10 та повідомив у необхідності сплати останнім, ще частини грошових коштів в сумі 30000 гривень. 10.08.2023 ОСОБА_10 на вимогу ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , перебуваючи у автомобілі останнього, а саме Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_1 , який припаркований біля магазину «МаркетОпт», що за адресою: м. Кропивницький, вул. Євгена Тельного 13, особисто в руки передав ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 30000 гривень, за виготовлення документів, щодо внесення його даних до електронної системи «Шлях», що в свою чергу надасть ОСОБА_10 можливість безперешкодно перетнути державний кордон України. 15.08.2023 ОСОБА_10 на вимогу ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , перебуваючи у автомобілі останнього, а саме Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_1 , який припаркований біля магазину «МаркетОпт», що за адресою: м. Кропивницький, вул. Євгена Тельного 13, передав ОСОБА_9 ще частину грошових коштів в сумі 25000 гривень за виготовлення документів, щодо внесення його даних до електронної системи «Шлях», що в свою чергу надасть ОСОБА_10 можливість безперешкодно перетнути державний кордон України. Продовжуючи свій злочинний умисел на незаконне переправлення ОСОБА_10 через Державний кордон України, ОСОБА_7 , з відома та згоди ОСОБА_9 30.08.2023 о 12 год. 53 хв., у приміщенні кафе «McDonald's», що розташоване за адресою: м. Київ, проспект Академіка Палладіна 7а, передав ОСОБА_10 частину виготовлених документів необхідних для внесення останнього до електронної системи «Шлях», що в свою чергу в подальшому надасть можливість безперешкодно перетнути державний кордон України. В подальшому через незаконні дії ОСОБА_9 та ОСОБА_7 06.10.2023 внесено інформацію про ОСОБА_10 до інформаційної системи «Шлях», чим фактично надано засіб для перетину державного кордону України.
Органами досудового розслідування дії ОСОБА_9 кваліфіковані як незаконне переправлення осіб через державний кордон України, шляхом надання засобів, вчинений за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, про що 17.10.2023 йому повідомлено про підозру.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31.10.2023 задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості СУ ГУНП в Кіровоградській областіпро застосування підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42023120000000084 в межах строку досудового розслідування, по 17.12.2023 включно, з визначенням застави. Рішення слідчого судді мотивовано тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке відповідно статті 12 КК України належать до тяжких кримінальних правопорушень, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. На даний час існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки допит свідків на стадії судового розгляду у цьому кримінальному провадженні ще не здійснено. Крім того, підозрюваний ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме укривати від слідства дійсні обставини скоєння злочину та обставини необхідні для встановлення істини у провадженні в т.ч. інформацію щодо своєї ролі та конкретних дій, а також про інші факти чи об'єкти, що мають значення.
Заслухавши доповідь судді, в дебатах захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , яка підтримала подану апеляційну скаргу, думку прокурора про залишення ухвали суду без зміни, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Слідчий суддя при розгляді клопотання, у відповідності до ст.194 КПК України, правильно прийшов до висновку, про необхідність задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як вбачається із матеріалів клопотання, при розгляді в суді першої інстанції клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу слідчий та прокурор довели обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати про існування хоча б одного із ризиків про те, що підозрюваний ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, що застосований до нього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Слідчим суддею при розгляді клопотання встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України. Його причетність до оголошеної підозри підтверджується зібраними у ході проведення досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме: протоколом про проведення НСРД (а.к. 22-33), протоколом про проведення НСРД (а.к. 34-60), повідомленням про підозру (а.к. 88-91).
При цьому, згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах "Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88", "Erdagoz v. Turkey п. 51", "Cebotari v. Moldova п. 48" "обґрунтована підозра" передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Отже, на стадії досудового розслідування, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а відтак твердження сторони захисту про недостатність доказів є передчасним.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя правильно встановив, що доводи поданого клопотання є обґрунтованими, а ризики, передбачені п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Тож, для запобігання встановленим ризикам слідчий суддя дійшов цілком обґрунтованого висновку про необхідність застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде ефективним та доцільним, а тому посилання сторони захисту на безпідставність зазначених прокурором у клопотанні та встановлених судом ризиків не підлягають задоволенню.
Така позиція суду першої інстанції цілком узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у справі «Смірнови проти Росії» (п. 59) зазначив, що в досудовому звільненні особі може бути відмовлено через доведеність таких основних підстав, як: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. у справі «Штеґмюллер проти Австрії»); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесу здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 27 червня 1968 р. у справі «Вемгофф проти Німеччини»); вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. «Мацнеттер проти Австрії»).
Європейський суд з прав людини визнав допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину. Проте й у цих випадках ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність відповідних ризиків, які слугують підставою тримання підозрюваного під вартою, повинна бути доведена в кожному конкретному випадку.
Також апеляційний суд вважає, що слідчий суддя при постановленні ухвали врахував дані, які характеризують підозрюваного, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , і міру покарання, яка передбачена за нього у виді позбавлення волі, та з метою запобігти встановленим ризикам судом першої інстанції було обґрунтовано задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Тож, доводи захисника щодо неврахування судом характеризуючи данихпідозрюваного, зазначених в апеляційній скарзі, є безпідставними та не впливають на обґрунтований висновок слідчого судді в цій частині. До того ж, дані обставини існували і на момент вчинення останнім кримінального правопорушення, проте жодним чином не виступили стримуючим фактором у поведінці підозрюваного.
Крім того, підозрюваний ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме укривати від слідства дійсні обставини скоєння злочину та обставини необхідні для встановлення істини у провадженні в т.ч. інформацію щодо своєї ролі та конкретних дій, а також про інші факти чи об'єкти, що мають значення.
Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання ОСОБА_7 під вартою, колегія суддів враховує, що останній небезпідставно підозрюється у вчиненні тяжкого злочину в період воєнного стану введеного на території України, за який у разі доведення вини останнього, передбачено суворе покарання у виді позбавлення волі на строк до 9 років з конфіскацією майна, що, на думку колегії суддів, дозволяє ґрунтовно припускати, що останній може спрямувати свої дії на перешкоджання слідству шляхом реалізації встановлених ризиків.
При цьому суд вважає, що названі ризики досягають такого ступеню вірогідності, що жоден з менш суворих, ніж тримання під вартою, запобіжних заходів не зможе відвернути зазначені ризики, що виправдовує тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою.
Доводи захисника про те, що підозрюваний має постійне місце проживання, проживає із сином, а також про позитивну характеристику з місця проживання, відсутність судимостей, заслуговують на увагу колегії суддів, проте в даному випадку не можуть бути безумовною підставою для зміни запобіжного заходу на домашній арешт за місцем проживання чи особисте зобов'язання.
На противагу цим доводам, апеляційний суд вважає, що на даний час, вказані обставини не можливо віднести до тих достатніх стримуючих чинників, які у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення підозрюваним дій, спрямованих на переховування від суду; здійснення незаконного впливу на свідків; або вчинення ним іншого кримінального правопорушення, тобто визнати ці обставини такими, що можуть гарантувати запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Твердження захисника про те, що прокурором не наведені ризики передбачені КПК України, які б унеможливили застосування більш м'якого запобіжного заходу є безпідставними, оскільки судом було належним чином перевірено та досліджено матеріали клопотання, дані, які характеризують особу підозрюваного, а також вмотивовані висновки та наведено обґрунтовані підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як в судовому засіданні судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_7 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Щодо визначення розміру застави, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що даний випадок є виключним і застава в розмірах встановлених ч. 5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити виконання особою покладених на нього обов'язків.
Згідно із ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Положеннями ч.5 ст.182 КПК України закріплено у виключних випадках можливість визначення розміру застави у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема, й щодо осіб, які підозрюються у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення.
Так, слідчий суддя правильно врахував обставини кримінального провадження та тяжкість інкримінованого злочину, а також особу підозрюваного, який достовірно знаючи про введення на всій території України воєнного стану, будучи обізнаним про проведення загальної мобілізації на підставі Указу Президента України, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також про наявність діючих обмежень на виїзд за кордон певних категорій осіб, переслідуючи умисний корисливий мотив, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України в період дії воєнного стану, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та у відповідності до ст.182 КПК України визначив підозрюваному як альтернативний запобіжний захід заставу у 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, хоча і в клопотання слідчого зазначено 80 прожиткових мінімуму для працездатних осіб, оскільки такий розмір застави достатньою мірою може гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків. На думку апеляційного суду, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та висунутої підозри у вчиненні тяжкого злочину, визначений слідчим суддею винятковий розмір застави є достатнім і прийнятним та буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.
При цьому, апеляційний суд, окрім наведеного вище, бере до уваги й те, що стороною захисту не надано будь-яких доказів, у тому числі й про майновий стан підозрюваного, які б свідчили про те, що визначений слідчим суддею розмір застави є завідомо непомірним для підозрюваного, що в свою чергу свідчить про те, що підстав вважати такий розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного ОСОБА_7 апеляційним судом не встановлено. Також, апеляційний суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, і, оцінивши в сукупності тяжкість кримінального правопорушення та покарання, яке може бути призначено за його вчинення, обставини його скоєння, наявні в матеріалах судового провадженні відомості про особу підозрюваного, кількість та ступінь передбачених ст. 177 КПК України ризиків, апеляційний суд вважає, що встановлений слідчим суддею підозрюваному розмір застави - 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є необхідним і достатнім, у разі його внесення, для забезпечення належної процесуальної поведінки останнім у кримінальному провадженні.
Такий розмір застави відповідає й практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувана ухвала суду є законною й обґрунтованою, а тому підстав для задоволення апеляційних вимог захисника не вбачається.
Керуючись ст.ст. 182, 183, 193, 194, 376 ч.2, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 жовтня 2023 року щодо підозрюваного ОСОБА_7 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: