Справа № 346/941/23
Провадження № 22-ц/4808/1337/23
Головуючий у 1 інстанції Коваленко Д. С.
Суддя-доповідач Бойчук
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2023 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Бойчука І.В.,
суддів: Пнівчук О.В., Баркова В.М.,
секретаря Петріва Д.Б.,
з участю ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 23 серпня 2023 року під головуванням судді Коваленка Д.С. в м. Коломия,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2023 року ОСОБА_2 звернувся із заявою, заінтересована особа ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису.
В обґрунтування заяви зазначив, що в будинку на одному подвір'ї проживає його сестра з дітьми та цивільним чоловіком ОСОБА_1 , який постійно вчиняє домашнє насильство відносно нього та його сім'ї, вчиняє конфлікти та ображає його, дружину та дітей нецензурними словами, погрожує побиттям і розправою, завдає йому та його сім'ї душевних хвилювань, внаслідок чого він декілька раз викликав поліцію, що фіксувала вказані обставини.
Зокрема, 27.08.2022 та 29.08.2022 він ображав його нецензурними словами та погрожував фізичною розправою, що повторилося 13.09.2022.
Також 10.02.2023 ОСОБА_1 наніс йому тілесні ушкодження, за що відносно нього було внесено відомості до ЄРДР щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Посилаючись на те, що він є постраждалою особою, а заінтересована особа - кривдником, домашнє насильство продовжується, на його зауваження та зауваження працівників поліції кривдник не реагує, внаслідок чого можливе настання тяжких або особливо тяжких наслідків їх вчинення, наявність високого рівня небезпеки продовження вчинення домашнього насильства щодо нього, а отже він як жертва такого насильства потребує захисту у порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», з урахуванням заяви від 21.07.2023, просив видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 на строк шість місяців, яким визначити йому наступні тимчасові обмеження:
- заборонити ОСОБА_1 перебувати в місці його проживання (частині домоволодіння), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонити ОСОБА_1 наближатися на відстань менше 5 метрів до місця його проживання (частині домоволодіння), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонити ОСОБА_1 особисто і через третіх осіб у будь-який спосіб спілкуватися з ним;
- заборонити ОСОБА_1 особисто і через третіх осіб вести з ним листування, телефонні переговори або контактувати з ним через інші засоби зв'язку.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 23 серпня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.
Зазначив, що не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що встановлені судом факти і конкретні діяння заінтересованої особи, які доводив заявник, що мали місце по відношенню до нього починаючи з серпня 2022 року, не можуть кваліфікуватися судом, як факти домашнього насильства заінтересованої особи, по відношенню до заявника, і наявність вчинення домашнього насильства не доведена. Встановлені судом факти не підтверджують, що заявник та заінтересована особа пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки та спільне проживання.
Він проживає за адресою АДРЕСА_1 разом із своєю дружиною та малолітніми дітьми. В окремому будинку, на одному подвір'ї проживає його сестра з дітьми та цивільним чоловіком ОСОБА_1 .
Частка 3/4 зазначеного домоволодіння є спадковим майном після смерті їх матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, сестра є спадкоємцем 3/4 частки даного домоволодіння. В цьому документі також зазначено, що свідоцтво про право на обов'язкову частку у спадщині на підставі статті 1241 ЦК України на 1/4 частку жилого будинку ще не видано.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, №338479663, від 09.07.2023 року, 1/4 частки домоволодіння надалі зареєстровано за спадкодавцем ОСОБА_3 . Тобто на цю частку свідоцтво про право на спадщину не видано.
Він, будучи прописаним разом із своєю матір'ю - спадкодавцем та фактично проживаючи разом з нею на день її смерті, в розумінні статті 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки він не заявив про відмову від неї.
Також він подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, однак свідоцтво не отримував, так як не погоджується з розміром частки, успадкованої сестрою та ставить під сумнів дійсність заповіту, що був підставою для прийняття нею спадщини.
В такому випадку в нього та членів його сім'ї наявне право на користування частиною вказаного житлового будинку на рівних правах із іншим співвласником.
Цивільний чоловік його сестри постійно вчиняє домашнє насильство відносно нього та його сім'ї, вчиняє конфлікти та ображає його, дружину і дітей нецензурними словами, погрожує побиттям і розправою, перешкоджає йому в користуванні спільними господарськими будівлями домоволодіння та спільною земельною ділянкою на якій розташоване вказане домоволодіння, завдає його сім'ї душевних хвилювань, внаслідок чого заявник неодноразово викликав поліцію, що фіксувала вказані обставини. На його зауваження заявника та працівників поліції ОСОБА_1 не реагує.
Окрім того, з метою вигнати його сім'ю з будинку, яке є частиною домоволодіння, в березні 2023 року за ініціативою ОСОБА_1 та його сестри приміщення, в якому він проживає разом зі сім'єю, було примусово відключено від газо- та електро- постачання. Наслідком чого, він змушений був облаштовувати вказаними засобами для існування власне житло. Хоча до цього часу мало місце спільне користування двох сімей газо- та електро-постачанням.
Вказує на наявність обставин, зазначених ним у поданій суду у лютому 2023 року заяві, а також, що в ході досудового розслідування за № 120230961800000038, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, було перекваліфіковано дії ОСОБА_1 на ст. 126 КК України. Станом на сьогоднішній день, Коломийським міськрайонним судом розглядається вказане кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 , справа № 346/3530/23.
Окрім того, відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_4 23.07.2023 працівниками поліції було винесено терміновий заборонний припис терміном на 10 днів. Тобто з 23.07.2023 по 02.08.2023. Підставою їх винесення є вчинення цими особами домашнього насильства щодо нього.
Такі обставини підтверджуються письмовими доказами, відеозаписами та фотографіями, а також поясненнями свідка, однак суд першої інстанції розтлумачив їх на власний розсуд.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити повністю.
ОСОБА_1 правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги заперечив, покликаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.
ОСОБА_2 та його представник в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про місце і час розгляду справи. Враховуючи вищенаведене та необхідність дотримання судом строків розгляду справи в апеляційному порядку, колегія суддів відповідно до статті 372 ЦПК України перешкод у розгляді справи в зв'язку з їх неявкою не вбачає.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1, 2, 3-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживають у АДРЕСА_1 , однак у різних будинках, що стверджується поданою заявою, поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , показами свідка ОСОБА_5 , відеозаписом події 10.02.2023 та 11.03.2023 (а.с. 20-24, 31).
В одному будинку, вказаному у технічному паспорті на домоволодіння АДРЕСА_1 , проживає: ОСОБА_1 , сестра ОСОБА_2 (яка є дружиною ОСОБА_1 ) та батько ОСОБА_2 . В іншому будинку, який не вказаний у технічному паспорті, але розташований між будівлями, вказаними у технічному паспорті, літерами "Б" та "Г" , трохи вище, проживають: ОСОБА_2 , його дружина ОСОБА_5 та їх троє дітей (а.с. 93-95, 31, 96-98).
ОСОБА_2 27.08.2022 та 29.08.2022 звернувся до поліції із заявою про вчинення відносно нього 27.08.2022 домашнього насильства ОСОБА_1 на підставі чого відносно останнього було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП (а.с. 27-28). Постановою Коломийського міськрайонного суду від 01.12.2022 провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито справу у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (а.с.99-101, 107).
ОСОБА_2 13.09.2022 знову звернувся до поліції, оскільки на його думку ОСОБА_1 або його сестра порізали йому автомобільне колесо, але ознак адміністративного чи кримінального правопорушення в діях ОСОБА_1 поліція не знайшла (а.с.10, 29).
ОСОБА_2 14.02.2023 звернувся до поліції із заявою про вчинення відносно нього ОСОБА_1 протиправних дій, зокрема через те, що останній ображав його нецензурними словами, погрожував фізичною розправою, вимагав гроші за лікування батьків та наніс йому тілесні ушкодження, через які він був вимушений звертатись до лікарів (а.с.11, 39-41).
На підставі вказаної заяви 16.02.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відповідні відомості щодо кримінального провадження №12023096180000038, з кваліфікацією ч.1 ст.125 КК України (а.с. 30).
Разом з цим, 11.04.2023 ОСОБА_2 знову звернувся до поліції із двома заявами про вчинення відносно нього його сестрою та ОСОБА_1 протиправних дій, зокрема самовільно відключили йому та його сім'ї світло та газ, і просив врахувати цю заяву при провадженні вказаного кримінального провадження (а.с.45, 46).
У кримінальному провадженні №12023096180000038 складено обвинувальний акт, за яким ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КК України, і який призначено до судового розгляду (а.с.103-106).
Основним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини з видачі обмежувального припису, є Закон України від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон № 2229-VIII), який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Основними засадами запобігання та протидії домашньому насильству, зокрема, є гарантування постраждалим особам безпеки та основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на життя, свободу та особисту недоторканість, на повагу до приватного та сімейного життя, на справедливий суд; належна увага до кожного факту домашнього насильства під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; врахування непропорційного впливу домашнього насильства на жінок і чоловіків, дітей та дорослих; визнання суспільної небезпеки домашнього насильства та забезпечення нетерпимого ставлення до будь-яких проявів домашнього насильства; забезпечення пріоритетності прав, законних інтересів та безпеки постраждалих осіб під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству (стаття 4 Закону № 2229-VIII).
За змістом Закону № 2229-VIII обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, що виконує захисну та запобіжну функцію і спрямований на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб з огляду на наявність ризиків, передбачених зазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Відповідно до частин 2, 3 статті 3 Закону № 2229-VIII дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя.
Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не є особами, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання. Також сім'ї заявника та заінтересованої особи, і зокрема: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спільно в одному житлі не проживають, спільним побутом не пов'язані, і взаємних прав та обов'язків вони не мають (пояснення ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , що підтверджуються показами свідка: ОСОБА_5 ).
При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з доводами представника заявника про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спільно проживають, оскільки вони проживають на одній земельній ділянці (спільній території) у різних будівлях.
Відповідно до частини 1 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання» житло - це житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, в якому особа постійно або тимчасово проживає.
Таким чином, суд першої інстанції за встановлених обставин справи вірно вважав про відсутність підстав визнання заявника та заінтересованої особи такими, що спільно проживають, позаяк вони живуть в різних жилих приміщеннях. При цьому, спільне користування в'їздом, хвірткою та частиною земельної ділянки не може вказувати на спільне місце проживання.
Також свідок ОСОБА_5 підтвердила суду першої інстанції, що газопостачання та електропостачання має місце окремо. Зокрема її сім'я, в якій проживає ОСОБА_2 забезпечена автономним електро- та газопостачанням (сонячні панелі та газ у балонах) і мають свою окрему криницю, а ОСОБА_1 має своє окреме постачання та криницю, і вони оплачують усі житлово-комунальні послуги самостійно і окремо. Вона також підтвердила, що це представники газової служби, а не ОСОБА_1 (на чому наполягав заявник та його представник) припинили для сім'ї ОСОБА_2 газопостачання, а електропостачання їм припинив ОСОБА_1 , проте протизаконність таких дій ні свідок, ні заявник не підтвердили ні фактично, ні доказово. При цьому знову ж таки, виходячи з аргументів, вказаних у попередньому абзаці, навіть коли труби по яких постачались газ і електрика в різні приміщення, в яких проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були спільними, це не може означати наявність у них спільного побуту.
Матеріалами справи підтверджено, що заявник та заінтересована особа не є один для одного суб'єктами, зазначеними у частині 2 статті 3 Закону № 2229-VIII, на яких поширюється дія вказаного закону незалежно від факту спільного проживання.
Разом з цим встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мають спільного побуту та взаємних прав і обов'язків в тому, числі і тому, що їх побут дійсно має місце окремо, у межах їх окремого житла та своєї сім'ї. Навіть земельні ділянки для підсобного господарства, у межах тієї земельної ділянки, на якій розташовані їх будинки, в яких вони проживають, є окремими для кожної сім'ї, що підтвердила свідок ОСОБА_5 .
Також свідок ОСОБА_5 своїми показами підтвердила і ті пояснення, які давали заявник і заінтересована особа, що у них дійсно витрати окремі, як і їх бюджети. Харчування, ремонти, утримання житла, покупки і все інше здійснюється окремо. Будь-яких взаємних прав та обов'язків щодо один до одного вони не мають.
Суд першої інстанції, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку, що норми Закону № 2229-VIII не поширюються на заявника, як особу, яка постраждала від домашнього насильства, та її кривдника.
Таким чином, встановлені судом факти і конкретні діяння заінтересованої особи, які доводив заявник, що мали місце по відношенню до нього, і які мали місце починаючи з серпня 2022 року, не можуть кваліфікуватися судом, як факти домашнього насильства заінтересованої особи, по відношенню до заявника. Тому, оскільки наявність домашнього насильства не доведена, відсутні підстави для застосування судом обмежувального припису щодо заінтересованої особи за діяння, які мали місце 27 і 29 серпня 2022 року, 13 вересня 2022 року та 10 лютого 2023 року.
Доводам апелянта про підтвердження письмовими доказами, відеозаписами та фотографіями, а також поясненнями свідка, обставин, що заявник та заінтересована особа пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки та спільне проживання, суд першої інстанції дав належну правову оцінку.
Не спростовують висновків суду першої інстанції посилання ОСОБА_2 у апеляційній скарзі на наявність у нього права на частку у праві власності на будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 підтверджує факт проживання у різних жилих приміщеннях вищевказаного домоволодіння.
Крім того, у матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_2 бере участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також несе відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Інші доводи апеляційної скарги стосуються саме доведення наявності фактів вчинення ОСОБА_1 певних дій, за наслідком яких можливе вжиття заходів покарання особи за нормами, закріпленими у КУпАП та КК України. За встановлених судом обставин справи, що заявник та заінтересована особа не є один для одного будь-ким із наведених у частині 2 статті 3 Закону № 2229-VIII суб'єктів, на яких поширюється дія вказаного закону незалежно від факту спільного проживання, а також не мають спільного побуту та взаємних прав і обов'язків, спільно не проживають, тому відсутні підстави для застосування до ОСОБА_1 обмежувального припису, що виконує захисну та запобіжну функцію і спрямований на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб з огляду на наявність ризиків, передбачених зазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд дійшов переконання, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.
Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Коломийського міськрайонного суду від 23 серпня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 15 листопада 2023 року.
Суддя-доповідач: І.В. Бойчук
Судді: О.В. Пнівчук
В.М. Барков