ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7170/23 Справа № 204/2575/23 Суддя у 1-й інстанції - Токар Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 року
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
судді-доповідача: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське»- адвоката Львова А.Л. на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 01 червня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання, -
ВСТАНОВИВ:
23 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування посилався на те, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем з 06.08.2012 року по 29.11.2022 року,де працював прохідником підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті, а також прохідником підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті.
29.11.2022 року був звільнений, у зв'язку з виявленням невідповідності займаній посаді за станом здоров'я за п.2 ст.40 КЗпП України. Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 28 жовтня 2022 року, професійне захворювання виникло у зв'язку з тривалим періодом роботи на підприємствах вугільної промисловості, а саме: ВП “Шахта “Центральна ”ДП “Мирноградвугілля”; ДП “ВК Краснолиманська”; ПрАТ “ШУ “Покровське” в умовах з впливу шкідливих виробничих факторів, параметри яких перевищували допустимі норми.
Оскільки він втратив своє здоров'я та працездатність з вини відповідача, вважає, що відповідач по справі повинен відшкодувати йому моральну шкоду. Так, 17.11.2022 року він був вперше оглянутий на МСЕК за професійними захворюваннями, йому було встановлено за сукупністю 65% втрати професійної працездатності, він визнаний інвалідом 3 групи, безстроково.
Позивач вважає, що відповідачем по справі не було забезпечено йому безпечних умов праці, він втратив працездатність, виконуючи тривалий час роботи в напружених та шкідливих умовах праці. Виходячи з характеру захворювань позивач неодноразово знаходився на лікуванні, позивачу важко виконувати будь-яку роботу, він відчуває загальну слабкість та постійний біль, обмежений у спілкуванні з оточуючими, вирішенні своїх побутових потреб, що порушує його нормальні життєві зв'язки.
Просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання у розмірі 120 000 грн. та судові витрати по справі.
Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 01 червня 2023 року
позовну заяву задоволено частково.Стягнуто з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн. (сто тисяч) грн., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ПрАТ«Шахтоуправління «Покровське» судовий збір у розмірі 1073,60 грн. на користь держави.
В апеляційній скарзіпредставник ПрАТ«Шахтоуправління «Покровське» просив змінити рішення суду першої інстанції, зменшивши розмір стягнутої моральної шкоди. Посилався на те, що судом першої інстанції не врахована практика, де в аналогічних ситуаціях стягувалася значно менша сума. Також не враховано, що позивач отримав професійне захворювання, працюючи в умовах впливу шкідливих факторів на декількох підприємствах вугільної промисловості. Вина відповідача не встановлена. Навпаки позивач на власний розсуд обрав місце роботи з шкідливими умовами праці, відповідач платив йому вищу заробітну плату,порівняно з працюючими в нормальних умовах, для позивача зменшено пенсійний вік.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
У ч.1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 120000 грн., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем з 06.08.2012 року по 29.11.2022 року,де працював прохідником підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті, а також прохідником підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті, що підтверджується записами у трудовій книжці.
29.11.2022 року він був звільнений у зв'язку з виявленням невідповідності займаній посаді за станом здоров'я за п.2 ст.40 КЗпП України.
Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 28 жовтня 2022 року професійне захворювання виникло у зв'язку з тривалим періодом роботи на підприємствах вугільної промисловості, а саме: ВП “Шахта “Центральна ”ДП “Мирноградвугілля”; ДП “ВК Краснолиманська”; ПрАТ “ШУ “Покровське” в умовах з впливу шкідливих виробничих факторів, параметри яких перевищували допустимі норми.
За висновком МСЕК від 17.11.2022 року йому було встановлено за сукупністю 65% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом 3 групи безстроково.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачеві встановлена стійка втрата професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням в 65% та 3 група інвалідності, чим спричинено моральну шкоду, тому відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України роботодавець повинен відшкодувати завдану працівнику моральну шкоду.
Зазначений висновок відповідає встановленим обставинам та узгоджується з положеннями статей 153, 237-1 КЗпП України.
Частина четверта статті 43 Конституції зазначає, що кожен має право на належні, безпечні умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Підставою для відшкодування моральної шкоди, згідно зі статтею 237-1 КЗпП України, є порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу правопорушення, який є підставою для відшкодуванню моральної шкоди. В таких правовідносинах перевага надається встановленню обставин завдання шкоди саме на підприємстві відповідача та наявності моральних страждань працівника. При цьому презюмується обов'язок власника на створення належних, безпечних, здорових умов праці, слідкування за їх дотриманням усіма працівниками та відповідальність за шкоду, завдану особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 225/4242/21).
Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Суд першої інстанції правильно виходив із того, що надані позивачем письмові докази є належними, оскільки містять інформацію щодо предмета доказування.
Висновок суду підтверджується актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 28 жовтня 2022 року, де зазначено,що професійне захворювання виникло у зв'язку з тривалим періодом роботи на підприємствах вугільної промисловості, в умовах з впливу шкідливих виробничих факторів, параметри яких перевищували допустимі норми.
Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня первинного встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності.
Відповідач у своїх запереченнях не посилався на те, що позивач раніше уже використав своє право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку із професійним захворюванням та таких доказів суду не надав.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, спричиненої втратою працездатності у зв'язку із професійним захворюванням підлягають задоволенню.
Питання компенсації моральної шкоди особі незалежно від того, в якій сфері життя чи діяльності вони виникають, підпадають під регулювання Цивільного кодексу України, який є основним актом цивільного законодавства України.
Положеннями статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції правильно керувався принципом розумності та справедливості, прийняв до уваги тяжкість захворювання, характер та обсяг страждань позивача внаслідок професійного захворювання, істотність вимушених змін в життєвих стосунках, як і стан здоров'я позивача, суд врахував обставини, які вимагають в подальшому докладання зусиль для організації життя та відновлення нормального психоемоційного стану.
В п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року вказано, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання, а тому не потребують якихось додаткових доказів.
Створення неналежних умов виробництва призводить до порушення особистих немайнових прав особи на життя, на охорону здоров'я тощо.
Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки внаслідок незабезпечення роботодавцем безпечних і нешкідливих умов праці ОСОБА_1 встановлено втрату професійної працездатності від профзахворювання в 65%, та встановлено третю групу інвалідності. Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода, яку роботодавець зобов'язаний відшкодувати в силу зазначених вище норм закону.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок стійкої втрати професійної працездатності, суд першої інстанції врахував обставини, які мають суттєве значення, глибину фізичних та душевних страждань, зокрема ступінь втрати працездатності, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, а також дотримався засад розумності і справедливості.
Визначаючи розмір моральної (немайнової) шкоди, суд навів в рішенні відповідні мотиви з урахуванням конкретних обставин справи.
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Посилання на те, що не враховано, що позивач отримав професійне захворювання, працюючи в умовах впливу шкідливих факторів на декількох підприємствах вугільної промисловості не може бути прийнятим до уваги.Позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, працював прохідником до звільнення з роботи.
Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 28 жовтня 2022 року професійне захворювання виникло у зв'язку з тривалим періодом роботи на підприємствах вугільної промисловості, в тому числі і ПрАТ “ШУ “Покровське” в умовах з впливу шкідливих виробничих факторів, параметри яких перевищували допустимі норми. Таким чином мало місце впливу шкідливих виробничих факторів на стан здоров'я позивача і під час виконання трудових обов'язків у відповідача, чим підтверджується спричинення моральної шкоди відповідачем.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення апеляційної скарги і зміни чи скасування судового рішення немає.
Представником позивача подана заява про стягнення витрат на правову допомогу.
Відповідно до положень частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (частини 1, 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
З матеріалів справи вбачається, що між адвокатським бюро «Молчанової Наталії» в особі керуючого Молчанової Н.В. та позивачем - ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової (юридичної) допомоги №12/02/23 від 15.02.2023 року відповідно до умов якого бюро має право представляти інтереси клієнта у судах загальної юрисдикції всіх інстанцій. Згідно додаткової угоди №1 від 15.08.2023 року до зазначеного договору від 15.02.2023 року позивачу в рамках представництва його інтересів адвокатським бюро в суді апеляційної інстанції під час розгляду справи №204/2575/23 були надані послуги у вигляді ознайомлення з матеріалами справи протягом 60 хвилин у розмірі2 500 грн. та підготовки й направлення до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу протягом 180 хвилин у загальному розмірі 7 500 грн. (2 500 грн. за годину) За актом №1 до додаткової угоди №1 від 15.08.2023 року Адвокатське бюро «Молчанової Наталії» надало ОСОБА_1 послуги за договором про надання правової допомоги від 15.02.2023 року в суді апеляційної інстанції на загальну суму 10 000 грн. Також матеріли справи містять ордер на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 в Дніпровському апеляційному суді адвокатом Молчановою Н.В. (а.с.144-148)
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові
витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.(Постанова Великої Палати Верховного Суду справа № 755/9215/15-ц від 19 лютого 2020 року).
Так, відповідно до положень ч.6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п'ятою та дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна позиція відображена в п.119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21
Тому виходячи із положень ч.3 ст. 141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи; критерію необхідності подання відзиву на апеляційну скаргу; розгляд справи у порядку письмового провадження без виклику сторін; сталість правової позиції представника позивача, який вів справу ще у суді першої інстанції; колегія суддів вважає, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу, які він просив стягнути у відзиві на апеляційну скаргу з відповідача у розмірі 10 000 грн. є завищеними.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з того що справа відноситься до категорії малозначних, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське»на користь ОСОБА_1 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції .
Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову,що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 120000 грн., що менше двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 368, 369, 375, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське»- адвоката Львова А.Л. залишити без задоволення.
Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 01 червня 2023 року залишити без змін.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанцій у розмірі 500 грн.(п'ятиста гривень).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: