ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/8871/23 Справа № 203/3756/22 Суддя у 1-й інстанції - Ханієва Ф.М. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Усик А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2023 року, -
ВСТАНОВИВ:
29 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якій позивач, з урахування редакції позовної заяви від 25.01.2023 року, поданої суду в порядку усунення недоліків позовної заяви, просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на утримання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 (п'ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову - 29.09.2022 року та до досягнення дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Допущено рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць до негайного виконання. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 496,20 грн (чотириста дев'яносто шість гривень 20 копійок). Заяву представника відповідача - адвоката Мальцевої Ілони Миколаївни про стягнення витрат на правову допомогу в цивільній справі №203/3756/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн. У задоволенні іншої частини вимог заяви - відмовлено (а.с.128-134).
Додатковим рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2023 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6750,00 грн (шість тисяч сімсот п'ятдесят грн 00 копійок). У задоволенні іншої частини вимог заяви - відмовлено (а.с.140-142).
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 , звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив, рішення суду 1 інстанції скасувати, і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.160-167).
В порядку ст. 360 ЦПК України від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просила, залишити її без задоволення, а рішення суду без змін, також додала заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій просила стягнути з позивача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Це підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей від 17.01.2007 року, серії НОМЕР_1 , та від 13.03.2020 року, серії НОМЕР_2 , відповідно.
Діти зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , з 29.01.2007 року - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та з 18.06.2020 року - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями довідок про реєстрацію місця проживання особи від 01.07.2021 року №02.3-12/10127 та від 18.06.2020 року №02.3-12/7697, відповідно.
За відомостями з паспорта громадянина України, серії НОМЕР_3 , від 19.05.1998 року, та листа Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 07.11.2022 року, наданого на запит суду від 03.10.2022 року, позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 19.10.2001 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
За відомостями з паспорта громадянина України, серії НОМЕР_4 , від 12.03.2009 року, та листа Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 07.11.2022 року, наданого на запит суду від 03.10.2022 року, відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована з 08.02.2001 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки від 26.09.2022 року за №528, виданої за підписом ректора Дніпропетровського університету внутрішніх справ МВС України, ОСОБА_1 та його діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 15.09.2022 року мешкають у гуртожитку АДРЕСА_2 (договір від 15.09.2022 року №440).
Представник позивача на підтвердження того, що на момент судового розгляду справи позивач разом з дітьми фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 , надала суду копію: акта обстеження домогосподарства від 15.03.2023 року, за змістом якого сусіди підтвердили те, що позивач - ОСОБА_1 проживає разом з дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , з 22.09.2006 року та до теперішнього часу.
Відповідно до відомостей з відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 21.12.2022 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , станом на 28.09.2022 року виїхала з території України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 14.03.2022 року виїхали з території України та станом на 29.07.2022 року повернулись на територію України.
На підтвердження факту народження у відповідача - ОСОБА_8 у м. Ейзанах, Німеччина, дитини - дочки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , представник відповідача надала суду копії: свідоцтва про народження дитини від 28.02.2023 року, справа №108/23GE, Відділу реєстрації актів громадянського стану м. Ейзанах, з нотаріально посвідченим перекладом з німецької мови на українську мову.
На підтвердження факту перебування на розгляді у Амур-Нижньодніпровському районному суді м. Дніпропетровська цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління-служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради, про визначення місця проживання дітей разом із батьком, представник відповідача надала суду копію ухвали суду від 28.11.2022 року, справа №199/7566/22, про прийняття до розгляду позовної заяви та відкриття провадження у справі. У рамках вирішення цієї цивільної справи 25.04.2023 року за вих. №4/5-230 орган опіки та піклування - Адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради надав Амур-Нижньодніпровському районному суді м. Дніпропетровська висновок щодо доцільності визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком - ОСОБА_1 , 1981 року народження.
При цьому у судовому засіданні представник відповідача не заперечувала фактів того, що відповідач перетнула державний кордон України та наразі проживає на території Німеччини, а також того, що діти проживають разом з батьком.
На підтвердження факту утримання дітей у добровільному порядку та переказу власних коштів відповідача - ОСОБА_2 на користь позивача - ОСОБА_1 в якості аліментів на утримання дітей за лютий, березень, квітень 2023 року представник відповідача надала суду копії платіжних інструкцій від 14.02.2023 року на суму 1618,09 грн на обох дітей, від 01.03.2023 року на суму 809,05 грн та на суму 805,00 грн на кожну дитину окремо, відповідно, від 16.04.2023 року на суму 1610,00 грн та на суму 1618,09 грн на кожну дитину окремо, відповідно, від 28.04.2023 року на суму 809,05 грн та від 28.04.2023 року на суму 805,00 грн на кожну дитину окремо, відповідно.
Крім того, на підтвердження тверджень щодо майнового стану відповідача представник відповідача надала суду копії повідомлення про зміну виплат на забезпечення існування від 15.12.2022 року Центру зайнятості району Вартбург з нотаріально посвідченим перекладом з німецької мови на українську мову, за змістом якого у період з 01.12.2022 року до 31.03.2023 року виплати згідно з Книгою другою Соціального кодексу Німеччини будуть здійснюватися в такому обсязі: за період з грудня 2022 року до січень 2023 року у розмірі 671,33 євро, за період з лютого 2023 року до березня 2023 року у розмірі 595,00 євро.
На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу - допомогу адвоката Мальцевої І.М. представник відповідача надала суду копії: договору про надання правничої (правової) допомоги №14/09/2022 від 14.09.2022 року; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 22.04.2019 року, серії ДП №4253; квитанції до платіжної інструкції від 12.02.2023 року №P24A827944046D67904 на суму 12000,00 грн; оригінал ордера на надання правничої (правової) допомоги від 13.10.2022 року, серії АЕ №1158106; акт приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги від 17.05.2023 року, який є додатковою угодою №4 до договору про надання правничої (правової) допомоги №14/09/22 від 14.09.2022 року.
Задовольняючи частково позовні вимоги та визначаючи стягнення аліментів в розмірі 1/4 частки заробітку щомісячно, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач довела належними та допустимими доказами зміни, що відбулись у її сімейному та майновому стані, при визначенні частки заробітку (доходу) матері, яка буде стягуватися як аліменти на дітей, бере до уваги матеріальне становище відповідача як платника аліментів, наявність у неї на утриманні інших дітей - малолітньої дочки. Оскільки у січні 2023 року відповідач народила третю дитину - дочку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на території Німеччини, де наразі фактично і проживає разом з нею, створила нову родину, яку також зобов'язана утримувати, отримує державні виплати у Німеччині, а іншого доходу не має. Крім того, суд врахував те, що відповідач добровільно сплачує аліменти на користь позивача та надсилає власні кошти на утримання дітей, на підтвердження чого вона надала суду відповідні платіжні інструкції за лютий, березень, квітень 2023 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду 1 інстанції.
Суд, з урахуванням положень статті 9 Конституції України, зазначає, що відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.
Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками або іншими особами, які відповідають за дитину як всередині Держави-учасниці, так і за кордоном. Зокрема, якщо особа, яка несе фінансову відповідальність за дитину, і дитина проживають в різних державах, Держави-учасниці сприяють приєднанню до міжнародних угод або укладенню таких угод, а також досягненню інших відповідних домовленостей.
Згідно зі статтею 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України), батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно з частиною 1 статтею 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 5 статті 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
За правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові Касаційного цивільного суду від 11.03.2020 року № 759/10277/1 (61-22317св19), будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Відповідно до пункту 1, пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» від 26 лютого 1993 року № 146, утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з: 1) основної заробітної плати за посадовим окладом, тарифною ставкою, відрядними розцінками тощо; 2) усіх видів доплат і надбавок до заробітної плати; 3) грошових і натуральних премій; 4) оплати за надурочну роботу, за роботу в святкові, неробочі та вихідні дні; 5) заробітної плати, що зберігається під час відпустки, а також з одержуваної при звільненні компенсації за невикористану протягом кількох років відпустку; 6) заробітної плати, що зберігається під час виконання державних і громадських обов'язків, та в інших випадках збереження середньої заробітної плати; 7) винагороди за загальні річні підсумки роботи підприємств та організацій; 8) винагороди, що виплачується штатним літературним працівникам газет, журналів, агентств друку, радіо, телебачення із фонду літературного гонорару, а також нештатним літературним працівникам, що підлягають державному соціальному страхуванню; 9) одноразової винагороди (відсоткових надбавок) за вислугу років; 10) допомоги по державному соціальному страхуванню, а також з допомоги по тимчасовій непрацездатності, що встановлені в колективних сільськогосподарських підприємствах; 11) доплат до допомоги по державному соціальному страхуванню, виплачуваних за рахунок підприємств, установ, організацій; 12) сум, виплачуваних для відшкодування збитків у зв'язку з втратою працездатності внаслідок каліцтва або іншого пошкодження здоров'я, за винятком сум для відшкодування витрат на догляд за ними, на додаткове харчування, санаторно-курортне лікування (включаючи оплату проїзду) і протезування потерпілих; 13) допомоги по безробіттю; 14) одержуваної пенсії, за винятком надбавок до пенсії, що виплачуються особам з інвалідністю першої групи на догляд за ними; 14-1) державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства, призначеної відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"; 15) стипендій, виплачуваних студентам в період навчання у вищих навчальних закладах, учням професійних навчально-виховних закладів та слухачам навчальних закладів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів; 16) доходів від підприємницької діяльності, селянських (фермерських) господарств, кооперативів, об'єднань громадян, а також доходів, що припадають на частку платника аліментів від присадибної ділянки або підсобного господарства; 17) усіх видів заробітку, одержуваного адвокатами за роботу в юридичних консультаціях; 18) плати, отриманої за передачу в оренду земельної ділянки або земельної частки (паю); 19) інших видів заробітку.
Утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків.
Згідно з частиною 1 статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Частинами 1, 2, 3 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд, з урахуванням викладеного вище, зазначає, що на відповідача як на матір дітей покладено однаковий з позивачем обов'язок щодо їх утримання і матеріального забезпечення.
Під час судового розгляду справи відповідач частково визнала позовні вимоги, а саме в частині стягнення з неї на користь позивача аліментів на утримання неповнолітнього та малолітнього синів у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки з усіх її видів заробітку (доходу), щомісяця.
Суд 1 інстанції на підставі положень ст. ст. 182, 183 СК України, вірно врахував що відповідач довела свій майновий стан для визначенні частки заробітку (доходу) матері, яка буде стягуватися як аліменти на дітей, взявши до уваги матеріальне становище відповідача як платника аліментів, наявність у неї на утриманні інших дітей - малолітньої дочки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яку також зобов'язана утримувати.
Тому, з огляду на обставини справи, позицію сторін, суд 1 інстанції правильно визначив необхідність у стягненні з відповідача на користь позивача аліментів у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) матері дітей щомісяця, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову, тобто з 29.09.2022 року.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо необхідності збільшення розміру частки, враховуючи, що відповідачка в цьому році народила дитину, і можливості працювати не має, отримання відповідачкою виплат, не можна розцінювати як постійний стабільний дохід.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 зобов'язана утримувати синів, а тому з неї на користь позивача підлягають стягненню аліменти, а також враховуючи, що остання народила третю дитину - дочку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , судом 1 інстанції правомірно визначено розмір аліментів в частці 1/4.
Будь-яких доводів та доказів на їх підтвердження, що є правовою підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції апелянтом надано не було, у зв'язку з чим, апеляційний суд не вбачає правових підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Щодо клопотання ОСОБА_2 про стягнення витрат на правову допомогу.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Отже, згідно з пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (буде сплачено).
Положеннями пункту 2 частини другої статті 137 ЦПК України регламентують порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи відповідачем ОСОБА_2 надано платіжну інструкцію №@2PL563590 від 02.11.2023 року про сплату 4500 грн. за відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Заїченко проти України»).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Враховуючи категорію конкретної справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів вважає, що наявні підстави для зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, які підлягають відшкодуванню відповідачу за рахунок позивача, до 1500 грн.
Таким чином, з ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2023 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: