ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/8031/23 Справа № 215/4363/22 Суддя у 1-й інстанції - Квятковський Я.А. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року м.Кривий Ріг
справа № 215/4363/22
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал»
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 липня 2023 року, яке ухвалено суддею Квятковським Я.А. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відомостей щодо дати складання повного тексту рішення суду матеріали справи не містять,
УСТАНОВИВ:
В листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гомзатова А.А., приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Клітченко О.А., ПАТ «Альфа Банк», про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса в якій просив суд стягнути з ТОВ «Вердикт Капітал» на його користь незаконно стягнуті грошові кошти в сумі 12 424,06 грн. за виконавчим написом приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатової А.А., зареєстрованого в реєстрі за № 1649 від 02 серпня 2019 року та витрати по справі.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А. було вчинено виконавчий напис за № 1649 від 02 серпня 2019 року про стягнення з нього на користь ТОВ «Вердикт Капітал», заборгованості у розмірі 56 847,81 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. було відкрито виконавче провадження № 59952793 з примусового виконання виконавчого напису № 1649 від 02 серпня 2019 року, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатової А.А., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 56 847,81 грн. Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. від 19 вересня 2019 року звернуто стягнення за заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 грудня 2020 року виконавчий напис приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатової А.А., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 56 847,81 грн. визнано таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 вересня 2020 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року, у задоволенні позову ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 липня 2023 рокупозов задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 12 400 грн. 80 коп. та 992 грн. 40 коп. судового збору, а всього стягнуто 13 393 грн. 20 коп.
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просило рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що набуття однією із сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Апелянт вказує, що на момент здійснення такого стягнення, всі дії по виконанню виконавчого напису здійснювались правомірно. Крім того, апелянт вказує, що на рахунок відповідача були зараховані грошові кошти в розмірі 1 314,05 грн. та вказує на те, що позивачем не доведено того, що стягнуті з нього кошти в розмірі 12 400 грн. 80 коп. стягнуті саме на користь відповідача, а не в рахунок виконавчого збору, або ж витрат виконавчого провадження.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Так, матеріалами справи та судом першої інстанції установлено, що приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А. було вчинено виконавчий напис за № 1649 від 02 серпня 2019 року про стягнення з нього на користь ТОВ «Вердикт Капітал», заборгованості у розмірі 56 847,81 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. було відкрито виконавче провадження № 59952793 з примусового виконання виконавчого напису № 1649 від 02 серпня 2019 року, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатової А.А., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 56 847,81 грн. Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. від 19 вересня 2019 року звернуто стягнення за заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 грудня 2020 року виконавчий напис приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатової А.А., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 56 847,81 грн. визнано таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 вересня 2020 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року, у задоволенні позову ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
На підставі виконавчого листа № 1649 від 02 серпня 2019 року з заробітної плати ОСОБА_1 було утримано 12 400,80 грн. заборгованості на користь ТОВ «Вердикт Капітал»; 1 240,09 грн. - винагорода приватного виконавця та 400 грн. - витрати на виконавчі дії, що підтверджується платіжними інструкціями за період з 01 вересня 2019 року по 30 листопада 2019 року та довідкою № 73 від 20 січня 2021 року з місця роботи позивача - ПрАТ «ПівнГЗК».
Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За правовою природою конструкція зобов'язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію.
Зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов'язання з правочинів (договорів).
Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов'язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів.
Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов'язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція).
Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором.
Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.
Зі змісту статті 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Про виникнення зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов'язань з повернення безпідставного збагачення.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Результат аналізу статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов'язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).
Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.
Для виникнення зобов'язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.
Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Отже, встановивши, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів у сумі 12 400,80 грн., що стягнені з позивача на підставі виконавчого напису нотаріуса, який у подальшому визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що отримані відповідачем кошти підлягають поверненню позивачу відповідно до статті 1212 ЦК України.
Доводи апелянта в скарзі про те, що набуття однією із сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним, а також те, що на момент здійснення такого стягнення, всі дії по виконанню виконавчого напису здійснювались правомірно, колегія суддів вважає необґрунтованими,безпідставними,та такими,що не впливають на законність оскаржуваного рішення, оскільки факт визнання виконавчого напису, на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивача, таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення коштів.
Твердження апелянта про те, що на рахунок відповідача були зараховані грошові кошти в розмірі 1 314,05 грн., а не 12 400 грн., колегія суддів також вважає безпідставними, так як з довідки ПрАТ «ПівнГЗК» № 73 від 20 січня 2021 року про утримання вбачається, що вказані грошові кошти в розмірі 12 400 грн. були перераховані саме на користь ТОВ «Вердикт капітал».
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
За приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Належних та допустимих доказів на спростування заявлених позовних вимог, відповідачем ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції надано не було.
Колегія суддів зауважує, що наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» залишити без задоволення.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 15 листопада 2023 року.
Головуючий:
Судді: