ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/6968/23 Справа № 210/4919/22 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В.Є. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року м.Кривий Ріг
справа № 210/4919/22
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.
сторони:
позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 , рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2023 року, яке ухвалено суддею Сільченко В.Є. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості про дату складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні,
УСТАНОВИВ:
В грудні 2022 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначено, що 25 вересня 2006 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений договір б/н, відповідно до якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, складає між ним та Банком договір, що підтверджується підписом відповідача в Заяві.
Банк свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі.
Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, станом на 04 грудня 2022 року, утворилась заборгованість у розмірі 44 278,04 грн., яка складається із 37 137,22 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 1 411,34 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 5 729,48 грн. - заборгованості за простроченими відсотками, яку позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь, та вирішити питання про розподіл судови витрат.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2023 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором № б/н від 25 вересня 2006 року в розмірі 44 278,04 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту, та 2 481 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі представник відповідача ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задовленні позовних вимог позивача посилаючись на те, що дійсно 25 вересня 2006 року ОСОБА_1 підписав заяву (договір оферти), якою йому було встановлено кредитний ліміт в розмірі 5 000 грн., процентна ставка за користування коштами становить 3% в місяць на залишок заборгованості, строк дії карти до 2009 року. Для обслуговування кредитного ліміту позивачем було відкрито розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 . Апелянт зазначає, що при підписанні заяви 25 вересня 2006 року відповідач жодних «Умов та правил надання банківських послуг», «Тарифів» не підписував та з ними не ознайомлювався. Апелянт наголошує на тому, що кошти (кредитна лінія) відповідачем були отримані на умовах, що відображені в заяві від 25 вересня 2006 року, а саме кредитний ліміт в розмірі 5 000 грн., процентна ставка за користування коштами становить 3% в місяць на залишок заборгованості, строк дії карти до 09 року, ніяких інших умов при підписанні договору не передбачалось.
Крім того, позовна заява не містить інформації щодо підстав збільшення кредитного ліміту, зазначено лише про те, що в подальшому кредитний ліміт було збільшено до 35 000 грн., що є незаконним та на що банк не отримував згоди від відповідача, відповідач не надавав згоду на зміну кредитного ліміту та не ознайомлювався з умовами його зміни, що підтверджується відсутністю підпису відповідача. Тобто, зміна кредитного ліміту була застосована без відома, згоди та волевиявлення відповідача, тому це є неправомірними діями з боку АТ КБ «ПриватБанк».
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на переконання представника позивача, апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Як установлено судом та убачається із матеріалів справи, 25 веренся 2006 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, згідно з умовами якого останній отримав кредит шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку (а.с.80).
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомлений та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
До позовної заяви додано Умови та правила надання банківських послуг (а.с.81-90).
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач, станом на 04 грудня 2022 року має заборгованість у розмірі 44 28,04 грн., яка складається з 37 137,22 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 1 411,34 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 5 729,48 грн. - заборгованості за простроченими відсотками.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором, яка складається з заборгованості за тілом кредиту, заборгованості по відсоткам за користування кредитом та заборгованості за простроченими відсотками.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором, яка складається з заборгованості за тілом кредиту, однак не може погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по відсоткам за користування кредитом та заборгованості за простроченими відсотками, з огляду на наступне.
Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а відповідно до вимог частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно зазначив, що з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в сумі 37 137,22 грн.
При цьому не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту доводи апеляційної скарги про те, що зміна кредитного ліміту була застосована без відома, згоди та волевиявлення відповідача, тому це є неправомірними діями з боку АТ КБ «ПриватБанк», оскільки при зміні кредитного ліміту відповідач користувався наданими йому кредитними коштами, здійснював погашення заборгованості, з заявами до позивача про неправомірність дій щодо збільшення кредитного ліміту не звертався, отже не заперечував проти таких дій позивача.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
В заяві, яка підписана позичальником 25 вересня 2006 року, встановлена базова процента ставка 3% на місяць, що загалом на рік становить 36%.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором б/н від 25 вересня 2006 року проценти за користування грошовими коштами банк нараховував за ставкою 36% в період з 11 березня 2006 року по 01 вересня 2014 року, за ставкою 34,80% - з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року, з 01 квітня 2015 року по 30 червня 2017 року за ставкою 43,20% (а.с.5-33).
Апеляційний суд вважає, що дії позивача щодо підвищення з 01 вересня 2014 року процентної ставки до 34,80% річних і з 01 квітня 2015 року до 43,20% річних є неправомірними, оскільки це виходить за межі узгодженого сторонами договору щодо розміру процентів за користування грошовими коштами, а саме 36% річних згідно з заявою (а.с.80).
Умови та Правила надання банківських послуг ЗАТ КБ «ПриватБанк», потім ПАТ КБ «ПриватБанк», на теперішній час АТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.
Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ЗАТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Тому колегія суддів приходить до висновку про те, що в даному випадку відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 позивачем було дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, зокрема, щодо порядку нарахування відсотків за кредитним договором.
З огляду на вищевказане, колегія суддів доходить висновку, що судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам за користування кредитом та заборгованості за простроченими відсотками з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині, у зв'язку з чим рішення суду підлягає зміні в частині загального розміру заборгованості, стягнутої з відповідача на користь позивача із зменшенням загального розмір заборгованості з 44 278,04 грн. до 37 137,22 грн.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з чим колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з відповідача на користь позивача та зменшує цей розмір з 2 481 грн. до 2 081 грн., пропорційно задоволених позовних вимог.
Також, у зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги відповідача, колегія суддів стягує з позивача на користь відповідача збір пропорційно задоволення апеляційної скарги у розмірі 600 грн.
Відповідно до частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як справа є малозначною, ціна позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2023 року скасувати в частині задоволення позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» 1 411,34 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом та 5 729,48 грн. заборгованості за простроченими відсотками.
В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення 1 411,34 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом та 5 729,48 грн. заборгованості за простроченими відсотками відмовити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2023 року змінити в частині загального розміру заборгованості за кредитним договором, зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором б/н від 25 вересня 2006 року з 44 278,04 грн. до 37 137 (тридцять сім тисяч сто тридцять сім) грн. 22 коп.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2023 року змінити в частині розміру судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», зменшивши цей розмір з 2 481 грн. до 2 081 (дві тисячі вісімдесят одна) грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 600 (шістсот) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне рішення суду складено 15 листопада 2023 року.
Головуючий:
Судді: