ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/8497/23 Справа № 203/1049/22 Суддя у 1-й інстанції - Єдаменко С.В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді - Никифоряка Л.П.,
суддів - Гапонова А.В., Новікової Г.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми франшизи та моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 25 вересня 2021 року відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю належного йому автомобіля марки «Subary», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля марки «Acura MDX, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок даної ДТП було пошкоджено належний йому автомобіль марки «Subary». Свою вину у вчиненні ДТП відповідач визнала, і оскільки, цивільно-правова відповідальність відповідача за шкоду спричинену ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «Євроінс Україна» відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ними, за взаємною згодою, було складено повідомлення про ДТП від 25 вересня 2021 року (Європротокол), в якому були зазначені обставини ДТП, складена схема ДТП.
ПрАТ «СК «Євроінс Україна» виплатило йому суму страхового відшкодування в розмірі 4 080,00 грн без врахування суми франшизи, розмір якої згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів становить 2 600,00 грн. Проте, відповідач добровільно не відшкодувала суму франшизи.
Також позивач зазначав, що неправомірним діями відповідача через порушення нею Правил дорожнього руху йому була завдана моральна шкода, яка виразилась у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку із пошкодженням належного йому транспортного засобу, в порушенні звичайного устрою життя, прикладання додаткових зусиль для відновлення транспортного засобу, необхідності звертатись до страхової компанії та суду, тому виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, позивач вважав, що розмір відшкодування моральної шкоди у 5 000,00 грн є достатнім, обґрунтованим та справедливим, і підлягає до стягненню з відповідачки на його користь.
Ураховуючи викладене, позивач виклав вимоги про стягнення з відповідача на його користь франшизи в розмірі 2 600,00 грн, моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн, витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн та судового збору в розмірі 992,40 грн.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2023 року прийнято відмову позивача від позову в частині позовних вимог про стягнення суми франшизи та закрито провадження у справі в цій частині позовних вимог.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2023 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 2 500,00 грн, судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 664,72 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн, а всього 5 164,72 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, виклала вимогу про скасування рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідач в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що позивачем не було надано доказів понесення моральних страждань та їх обґрунтування. Також зазначає, що стягнутий судом розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості.
Позивач своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.
Сторони у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції установлено, що 25 вересня 2021 року приблизно об 11 год. 55 хв. по вулиці Юрія Савченка, 79 в місті Дніпрі за участю транспортного засобу марки «Acura MDX», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу марки «Subary», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 відбулася ДТП, внаслідок якої транспортний засіб марки «Subary», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що на праві власності належить ОСОБА_2 , отримав механічні пошкодження, а саме деформацію номерного знаку (а.с.11-13).
На місці події, у відповідності до примітки статті 124 КУпАП 25 вересня 2021 року учасники ДТП склали повідомлення про ДТП (а.с.10).
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Acura MDX», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «Євроінс Україна» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 202723186. Сума страхового відшкодування становить 130 000,00 грн, франшиза - 2 600,00 грн (а.с.14).
ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на рахунок позивача була перерахована сума страхового відшкодування згідно його заяви, за виключенням суми франшизи, в розмірі 4 080,00 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з доведеності факту завдання позивачу моральних страждань внаслідок ДТП, яка сталась з вини відповідача. При визначенні до стягнення розміру моральної шкоди суд керувався принципом розумності та справедливості, враховуючи обставини (які на думку суду заслуговували на увагу з точки зору доказовості аргументів позивача) завданої шкоди позивачу, тривалість його зусиль для відновлення своїх порушених прав.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої-третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з роз'ясненнями, наданими у пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Встановивши, що ДТП сталася з вини відповідача ОСОБА_1 , врахувавши факт завдання позивачу моральної шкоди, яка виразилась у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку із пошкодженням належного йому транспортного засобу, необхідності зміни нормального життєвого стану та витрат часу на захист своїх прав, а також з огляду на принципи поміркованості, розумності та справедливості, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 2 500,00 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не було надано доказів понесення моральних страждань та їх обґрунтування суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки встановлений судом першої інстанції факт нанесення моральної шкоди позивачу з вини відповідача є доведеним, загальне твердження про безпідставність судового рішення в цій частині, у тому числі у апеляційній скарзі, не є належним спростуванням, а є лише незгодою із висновком суду.
При визначенні розміру моральної шкоди судом першої інстанції враховано обставини справи, а саме те, що в результаті ДТП транспортному засобу, який належить позивачу, було завдано механічних ушкоджень, що в свою чергу завдало майнових збитків позивачу з вини відповідача, і спричинило втрату позивачем можливості користуватись транспортним засобом на деякий час, що призвело до необхідності вчинення ним дій направлених на отримання відшкодування майнової шкоди, до незначних вимушених змін у життєвих стосунках позивача, зусилля, які необхідні для відновлення транспортного засобу, глибину фізичних і душевних страждань.
Також суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що стягнутий судом розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості, оскільки позивачем доведено понесення ним витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції та їх співмірність складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості.
Таким чином, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 14 листопада 2023 року.
Судді: