ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/8645/23 Справа № 182/2642/22 Суддя у 1-й інстанції - Кобеляцька-Шаховал І. О. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року м.Кривий Ріг
Справа № 182/2642/22
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
сторони:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Усачов Олександр Леонідович, на заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2023 року, яке ухвалено суддею Кобеляцькою-Шаховал І.О. у місті Нікополі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 02 серпня 2023 року, -
ВСТАНОВИВ:
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві приватної власності, на підставі договору купівлі-продажу від 17 грудня 1994 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Нікопольської нотаріальної контори Чубенко І.С. та зареєстрованому Нікопольським МБТІ 05 січня 1995 року за №164.
Поверхом вище, в квартирі АДРЕСА_2 , проживає ОСОБА_2 , який є власником цієї квартири, що підтверджується інформацією, зазначеною керівником ОСББ «Славутич» Ракунець І.В. в акті про залиття від 01 липня 2019 року.
01.07.2019 року відповідач, в черговий раз, затопив належну їй квартиру (такі випадки траплялися неодноразово з 1998 року, це вже п'яте затоплення).
На цей раз затоплення сталось внаслідок несправності зливного бачка, зокрема, поломки поплавкового механізму подачі води в зливний бачок унітаза, переливу води з останнього на підлогу у квартирі відповідача та залиття води до її квартири. В результаті вищезазначеного затоплення стелі та стіни: кухні, площею 5,9 кв.м, коридору, площею 5,8 кв.м, ванної кімнати, площею 2,9 кв.м, комори, площею 1 кв.м, були залиті водою та зіпсовані гіпсокартонова стеля, стіни та шпалери, що було встановлено 01 липня 2019 року комісією ОСББ «Славутич».
Затоплення її квартири сталось з вини відповідача по справі. Протиправність дій відповідача, зокрема, полягає в тому, що він не виконав свого обов'язку по забезпеченню належного контролю за станом технічного обладнання, встановленого у належній йому квартирі та по запобіганню пошкодження сантехнічного обладнання, які призвели до спричинення шкоди їй, як власнику жилого приміщення. У зв'язку з затопленням, її квартира стала непридатною для комфортного проживання та потребує ремонту. Після вищезазначеного затоплення в її квартирі (на стінах, стелі, меблях, речах) з'явилися темно сірі плями, які називають «грибок», що не тільки має неестетичний вигляд, а ще й шкодить здоров'ю.
Після вищезазначеного затоплення вона неодноразово зверталась до відповідача з вимогою відшкодувати їй матеріальну шкоду, але останній проігнорував їх. Зокрема, 22 липня 2019 року нею було направлено відповідачу письмову претензію на його адресу (трек-номер відправлення Укрпоштою 5321304229844), яку останній також проігнорував.
З метою встановлення розміру шкоди і вартості ремонтних робіт, на її замовлення приватним підприємством «Будтехсервіс Придніпров'я» 20 червня 2022 року був виготовлений локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 на загальнобудівельні роботи квартири після затоплення, якими визначено, що обсяг ремонтних робіт для відновлення стану квартири складає 21 854 грн. 00 коп.
Тобто, в даному випадку, розмір заподіяної їй матеріальної шкоди становить суму в розмірі 21 854 грн.00 коп., яку вона й просить стягнути з відповідача на свою користь.
Крім цього, просить стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору в розмірі 992 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 130 грн. 00 коп.
Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Усачов О.Л., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилачись на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апеляційна скаргам мотивована тим, що відповідачем не спростовано Акт, який підписано керівником ЛСМБ «Славутич» та мешканцями квартир АДРЕСА_3 , в якому зафіксовано затоплення квартири позивачки та його причини. Оскільки, Акт не спростований відповідачем, він є належним та допустимим доказом заподіяння ним майнової шкоди позивачці, й суд першої інстанції був зобов?язаний прийняти цей доказ та надати йому належу оцінку.
Також, судом не було надано належної оцінки локальному кошторису на будівельні роботи №01-01-01, який підтверджує розмір матеріального збитку та належним доказом у справі.
Крім того, до позову було надано електронні доказ, зокрема, фотографії та відеозапис, які підтверджують обставини залиття квартири позивачки 01 липня 2019 року.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 17 грудня 1994 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Нікопольської нотаріальної контори Чубенко І.С. та зареєстрованого Нікопольським МБТІ 05 січня 1995 року за № 164, є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.7).
01 липня 2019 року належна позивачці квартира була залита водою з квартири АДРЕСА_2 , власником якої є відповідач по справі.
Позивачка, як на підставу звернення до суду з даним позовом, долучила акт про наслідки залиття її квартири від 19 травня 2013 року та акт від 01 липня 2019 року, складеного керівником ОСББ «Славутич» (а.с.8-9).
В Акті від 01 липня 2019 року зазначено, що комісія у складі керівника ОСББ «Славутич» ОСОБА_3 та мешканців квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_4 і № 93 ОСОБА_5 по факту затоплення квартири АДРЕСА_1 безпосередньо квартирою АДРЕСА_5 , в результаті чого кімната, частина коридору та кухня були залиті водою. Причиною даного підтоплення була несправність бачка унітаза в належній відповідачу ОСОБА_2 квартирі, що призвело до переливу води на підлогу квартири АДРЕСА_5 (а.с.9).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела належними та допустимими доказами завдання їй майнової шкоди внаслідок залиття квартири саме відповідачем, оскільки Акт від 19 травня 2013 року не стосується періоду та часу залиття квартири, а Акт від 01 липня 2019 року складений з порушенням Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 та додатку № 4.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частина друга ст. 1166 ЦК України встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, тобто особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини.
У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Таким чином, цивільне законодавство передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Частиною першою статті 12 ЦПК України закріплений принцип змагальності сторін у цивільному судочинстві. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 76,80 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року)
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно- правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу, тоді як на позивача покладено тягар доведення факту наявності шкоди.
Основним доказом, на який покликається позивачка, є акти від 19 травня 2013 року та від 01 липня 2019 року, кошторис на будівельні роботи.
Однак, відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила), передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил). В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
У додатку №4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою.
В акті мають бути зазначені такі відомості: 1) дата складання акту (число, місяць, рік); 2) прізвища, ініціали та посади членів комісії; 3) прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; 4) адреса квартири, поверх, форма власності; 5) характер залиття та його причини; 6) завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених унаслідок залиття речей та їхня орієнтовна вартість); 7) висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
Згідно до роз'яснення, наданого Міністерством з питань житлово-комунального господарства України у Листі від 29.12.2009 р. №12/20-11-1975, відповідно до якого вказується, що п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76 у разі аварії і залиття квартир складається відповідний акт. Додатком 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій встановлено форму згаданого акта. Тобто, факт залиття квартири та його наслідків фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення, водопостачання та водовідведення, представника (власника) будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб як від потерпілої, так і від винної сторін є обов'язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта; прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника, наймача, орендаря, квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім'я, по батькові власника, наймача, орендаря квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода, обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість; висновок комісії щодо встановлення вини особи,яка вчинила залиття. Акт обов'язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної, не впливає на його чинність: у такому випадку в акті має бути зазначено що згадані особи (прізвище ім'я по батькові) підписувати складений акт відмовилися з тих чи інших причин.
Окрім, забезпечення присутності осіб, визначених у зазначених Правилах, зацікавленим особам слід домогтися належного оформлення акта (оскільки нерідко представники ОСББ, житлово-експлуатуючих організацій та інші особи, що входять до складу комісій не мають юридичної освіти, в силу чого складають акти про залиття, не вказуючи необхідної інформації). Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій визначено, що з актом про залиття повинні бути ознайомлені мешканці відповідних квартир шляхом його підписання, що дає змогу майбутньому відповідачу включити до акту свої пояснення. Окрім цього, в актах повинна бути вказана чітка причина залиття, як того вимагає Додаток 4 до п. 2.3.6 зазначених Правил: «чітко зазначити причини». Проста фіксація замокання стін та стелі не буде розцінена судом як належний доказ того, що залиття сталося з вини відповідача.
Наданий позивачкою Акт від 19 травня 2013 року не стосується періоду та часу залиття квартири, а тому немає правового значення для вирішення спору щодо стягненні збитків, завданих залиттям квартири у 2019 році.
Наданий позивачкою Акт від 01 липня 2019 року складений в порушення вимог Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76, зокрема в ньому не відображено даних про саму подію - дати залиття; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість).
Крім того, відсутні дані, що при складанні акту були присутні власники (або представники власника) квартири АДРЕСА_5 , присутність яких є обов'язковою, що підтверджувало б надання для огляду комісії такої квартири, а у разі відмови власників квартир від надання доступу для їх огляду комісією, відомості щодо такої відмови; відсутні дані що власники квартири АДРЕСА_5 , або їх представники обізнані із складеним актом.
Колегією суддів раховується правова позиція, викладена у Постанові Верховного Суду від 21.02.2018 в справі №2-1974/11, згідно до якої зазначено, що акт, який не відповідає вимогам, викладеним у Правилах, не може бути належним і допустимим доказом заподіяння відповідачем майнової шкоди.
А тому, враховуючи, що Акт від 01 липня 2019 року не містить необхідних даних, які б визначали дату залиття квартири, дані про власника житла, з вини якого відбулося залиття, участь власників залитої та винної квартир та висновок комісії щодо винності саме власника квартири АДРЕСА_5 зроблено без огляду цієї квартири, не містить визначення меж залиття, обсягу пошкоджень, орієнтовної суми на відшкодування, та родових ознак речей, що пошкоджені, без участі власників житла, а тому цей Акт, як такий, що складений в порушення до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій та, згідно до ч. 1 ст. 78 ЦПК України, ст. 79 ЦПК України, ст. 80 ЦПК України, не може бути прийнятий судом до уваги, як допустимий, достовірний та достатній доказ, оскільки оформлений в порушення зазначених вимог не містить даних, які б надали можливість встановити дійсні обставини, та у своїй сукупності не надає змоги дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Акт не містить належних і допустимих доказів неправомірних дій щодо залиття квартири, а відтак, відсутній причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями та шкодою.
Доводи апеляційної скарги про те, що Акт не спростований відповідачем ОСОБА_6 , він є належним та допустимим доказом заподіяння ним майнової шкоди позивачці, й суд першої інстанції був зобов?язаний прийняти цей доказ та надати йому належу оцінку, колегією суддів відхиляються, оскільки, як зазначено вище, Акт , складений з порушеннями Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, не містить вичерпної інформації, яка є предметом доказування у даній справі, а тому його спростування відповідачем додатково не вимагається.
З вищенаведених підстав не приймаються колегією суддів й доводи апеляційної скарги про те, що до позову було надано електронні докази, зокрема, фотографії та відеозапис, які підтверджують обставини залиття квартири позивачки 01 липня 2019 року.
Оскільки, судом не було встановлено факту залиття квартири позивачки саме через винні дії відповідача ОСОБА_2 , останній вірно не прийняв до уваги локальний кошторис на будівельні роботи №01-01-01, який підтверджує розмір матеріального збитку.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Усачов Олександр Леонідович, - залишити без задоволення.
Заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 15 листопада 2023 року.
Головуючий:
Судді: