ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/241/23 Справа № 766/15008/19 Суддя у 1-й інстанції - Єпішин Ю.М. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року м.Кривий Ріг
Справа № 766/15008/19
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 13 січня 2022 року, яке ухвалено суддею Єпішиним Ю.М. у місті Херсоні Херсонської області (відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні), -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (надалі - ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія»), ОСОБА_2 про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовна заява мотивована тим, що позивач є власником автомобіля марки MERCEDES-BENZ VITO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за участю якого 31.10.2018 року в місті Херсоні на площі Перемоги відбулась дорожньо-транспортна пригода з вини водія транспортного засобу МАN TGX 18.400, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП, транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим було спричинено позивачу матеріальну шкоду. Відповідно до положення п.33.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закону України №1961-IV) та приміткою ст.124 КУпАП, оскільки настання ДТП сталося за участю забезпечених транспортних засобів, за відсутності ознак алкогольного сп'яніння та травмованих людей, за згоди водіїв щодо обставин її скоєння, водії ОСОБА_1 і ОСОБА_2 склали Повідомлення про ДТП - Європротокол. Свою вину, яка знаходиться у прямому причинному зв'язку з наслідками ДТП, водій ОСОБА_2 в повній мірі визнав, що засвідчив власноручним підписом у Європротоколі в пункті 14, підтвердивши правдивість наданої інформації та визнання факту своєї вини у ДТП. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ «Українська Пожежно-Страхова Компанія» за договором страхування АМ №4624300 від 24.07.2018 року. Позивачем 05.11.2018 року до ПАТ «Українська Пожежно-Страхова Компанія» подано заяву про страхову виплату. На замовлення Страховика проведено огляд пошкодженого транспортного засобу позивача. Листом №198/18 від 17.01.2019 року ПАТ «Українська Пожежно-Страхова Компанія» повідомлено позивача про те, що Страховик не визнає заявлену подію страховим випадком, оскільки, відповідно до підпункту 7.1 пункту 7 Інструкції щодо заповнення Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, затвердженої Протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011року №274/2011 не заповнено дату, час настання і місце ДТП. Згідно з підпунктом 7.10 пункту 7 Інструкції у пункті 12 (клітинки 1-17) відмічаються знаком «Х», тоді як учасниками ДТП, проставлено знак «V». Страховиком прийнято рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.
Позивач зазначає, що відмова страхової компанії у виплаті страхового відшкодування є незаконною, оскільки незаповнені окремі пункти Європротоколу не є підставою для відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування, у зв?язку з чим просив суд: стягнути на його користь з ПАТ «Українська Пожежно-Страхова Компанія» суму страхового відшкодування у розмірі 19000,00 грн. та стягнути з ОСОБА_2 суму франшизи у розмірі 1000,00 грн.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 13 січня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ПрАТ «Українська Пожежно-Страхова Компанія» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 19 000,00 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 франшизу в сумі 1000,00 гривень.
Стягнуто з ПрАТ «Українська Пожежно-Страхова Компанія» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 729,98 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 38,42 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «Українська Пожежно-Страхова Компанія» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що повідомленні про ДТП, складеному позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , у порушення вимог Інструкції щодо заповнення Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, затвердженої Протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011року №274/2011, не заповнено дату, час настання і місце ДТП, інфомацію про наявність або відсутність травмованих осіб, чи заподіяно шкоду майну, не зазначено відомості про свідків, що унеможливлює встановлення факту ДТП, причини та отсавини її настання. Також, не відмічено кількість клітинок щодо обставин, які відносяться та характеризують ДТП, а відповідно не зрозуміло чи вносились виправлення після заповнення повідомлення. Зазначає, що про ДТП, про яке заявляє позивач, органом чи уповноваженим підрозділом Національної поліції не була зареєстрована та не оформлена, а спільне повідомлення учасників ДТП не оформлене належним чином.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля марки MERCEDES-BENZ VITO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_3 , 2004 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склали Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу) зі змісту якого убачається, що водій вантажного автомобіля МАN TGX 18.400, н/з НОМЕР_2 , ОСОБА_2 визнає себе винним у ДТП , що мало місце в місті Херсоні на площі Перемоги, про що свідчить його особистий підпис. Сторонами залишено без заповнення реквізити щодо дати та місця події.
Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 , під час керування транспортним засобом МАN TGX 18.400, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «Українська Пожежно-Страхова Компанія», що підтверджується Договором серія АМ №4624300 від 24.07.2018 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 28.07.2018 року до 27.07.2019 року включно, страхова сума відповідальності за шкоду завдану майну потерпілого визначено у розмірі 100 000,00 гривень, розмір франшизи становить 1000,00 гривень.
17.01.2019 року ПрАТ «Українська Пожежно-Страхова Компанія» направлено повідомлення на адресу позивача про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування на основі складеного Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, у зв'язку з тим, що Повідомлення про ДТП було складено з порушенням Інструкції щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, а саме: не містить інформацію про фактичну дату та час настання ДТП; не зазначено місце ДТП; не містить інформацію про наявність або відсутність травмованих (загиблих) людей; не зазначено відомостей про свідків ДТП; не вказано кількість відмічених клітинок щодо обставин, які відносяться та характеризують ДТП.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої істанції виходив з того, що ПрАТ «Українська Пожежно-Страхова Компанія» повинно відповідати за завдання шкоди внаслідок ДТП, яке сталося за участю водія ОСОБА_2 та призвело до пошкодження автомобіля марки MERCEDES-BENZ VITO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_1 , оскільки Повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду встановлена вина ОСОБА_2 у настанні ДТП, а, отже, цей випадок є страховим, що покладає на страховика обов'язок відшкодувати матеріальну шкоду, завдану пошкодженням транспорного засобу, у розмірі, що не перевищує лімітів відповідальності страховика, а зазначені відповідачем ПрАТ «Українська Пожежно-Страхова Компанія» недоліки під час складання повідомлення про ДТП її учасниками, не ґрунтуються на законі та є самостійною та достатньою підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Конституційним Судом України у Рішенні від 01 грудня 2004року №18-рп/2004 року надано тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Водіями ОСОБА_1 та ОСОБА_3 складено Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, згідно якого водій ОСОБА_3 визнав свою вину у настанні дорожньо-транспортної пригоди (а.с.6), а тому, за загальним правилом, завдані збитки мають відшкодовуватися винною особою ОСОБА_3 .
Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року N 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон N 1961-IV).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон N 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону N 1961-IV).
Згідно зі статтею 6 цього Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом статей 9, 22 - 31, 35, 36 Закону N 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на зазначене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов'язанні ним є страховик).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц дійшла висновку про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Отже, за загальним правилом, потерпіла особа має право на відшкодування завданих їй збитків у повному розмірі, а вищенаведені норми матеріального права встановлюють спеціальний порядок відшкодування такої шкоди, а саме: в межах лімітів відповідальності страховика відшкодування завданої потерпілій особі шкоди здійснюється страховиком, а у випадку якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика відшкодування здійснюється винною особою в межах суми, яка становить різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
За таких обставин, потерпіла особа наділена правом на стягнення з винної особи завданих збитків в межах суми, яка становить різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, і це право може використовуватися такою особою як після отримання всієї суми страхового відшкодування від страховика, так і як самостійна вимога.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, цивільно-правова відповідальність за шкоду заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземних транспортних засобів власника транспортного засобу МАN TGX 18.400, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «Українська Пожежно-Страхова Компанія», у зв'язку з чим ОСОБА_1 має право на відшкодування завданих йому збитків: в межах лімітів відповідальності страховика за рахунок ТДВ СК «АЛЬФА-ГАРАНТ», а у випадку, якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика - за рахунок винної особи в межах суми, яка становить різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Згідно п.п. 37.1.3. Закону N 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.
Відповідно до пункту 33.2. статті 33 цього Закону у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склали Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу) зі змісту якого убачається, що водій вантажного автомобіля МАN TGX 18.400, н/з НОМЕР_2 , ОСОБА_2 визнає себе винним у ДТП , що мало місце в місті Херсоні на площі Перемоги, про що свідчить його особистий підпис. Сторонами залишено без заповнення реквізити щодо дати та місця події.
Позивач ОСОБА_1 письмово звернувся із Повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду до ПрАТ «Українська Пожежно-Страхова Компанія», де надав вичерпну інфомрацію щодо дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 7).
Статтею 34 Закону N 1961-IV визначено дії страховика після отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування.
Страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком залучаються їх працівники.
Матеріали справи не містять доказів, що страховиком, після отримання 02.11.2018 року відповідного повідомлення про настання ДТП та 05.11.2018 року заяви про страхове відшкодування, були вчинені дії, визначені статтею 34 Закону №1961-ІV.
При цьому, страховою компанією не подано доказів про те, що недоліки допущені учасниками ДТП - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час складання повідомлення про ДТП, призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.
Так, як вірно зазначено судом першої інстанції, Європротокол заповнений обома учасниками ДТП у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортні засоби «А» та «Б». Позивач. При зверненні із Повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду до ПрАТ «Українська Пожежно-Страхова Компанія», надав вичерпну інфомрацію щодо дорожньо-транспортної пригоди, й страховик не був обмежений у праві запитати відповідну інформацію і уншого учасика ДТП та визначити причин настання страхового випадку.
Доводи апеляційної скарги про те, що у Повідомленні не відмічено кількість клітинок щодо обставин, які відносяться та характеризують ДТП, а відповідно не зрозуміло чи вносились виправлення після заповнення повідомлення, є безпдставними, оскільки учасниками ДТП заповнено лише по одній клітинці у розділі щодо обставин, які допоможуть поясити схему ДТП, навпроти пунтк 6 «під час заїзду на перехрестя з круговим рухом», що безумовно свідчить про відсутність будь-яких інших доповнень чи виправлень.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ПрАТ «Українська Пожежно-Страхова Компанія» не мало правових підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 1192 ЦК України визначено способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, відповідно до частини першої якої, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27 березня 1992 року № 6 при визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому, на його вимогу, відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку із заподіянням шкоди майну.
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки її частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Тобто, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд, за вибором потерпілого, може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Як вбачається з матеріалів справи, розмір завданих збитків власнику марки MERCEDES-BENZ VITO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_3 , складає 20 000,00 грн., що не перевищує лімітів відповідальності страховика та не оспорюється в апеляційній скарзі, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо покладення на ПрАТ «Українська Пожежно-Страхова Компанія» обов?язку із виплати страхового відшкодування у розмірі 19 000,00 грн., а на вину особу - відповідача ОСОБА_4 - сплатити 1 000,00 грн. франшизи.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 13 січня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 15 листопада 2023 року.
Головуючий:
Судді: