ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/8853/23 Справа № 175/3952/21 Суддя у 1-й інстанції - Бойко О.М. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
-за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Дєлов Віталій Вікторович,
на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2023 року, -
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
29 вересня 2021 року до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, в якій він просив ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за договором позики у розмірі 92 538 грн. 13 коп. та суму судового збору у розмірі - 925 грн. 38 коп.
18 січня 2022 року по справі було винесено заочне рішення, яким було вирішено: «Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 92 538 грн. 13 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 925, 38 грн.
07 липня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення від 18 січня 2022 року, яка була обґрунтована тим, що поштова кореспонденція по справі до нього не надходила, та копію позовної заяви з додатками він не отримував.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2022 року, заочне рішення від 18 січня 2022 року було скасовано та призначено справу до нового розгляду.
05 жовтня 2022 року позивач надав до канцелярії суду заяву про збільшення позовних вимог та просив стягнути с відповідача на свою користь 4 065, 91 доларів США.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ
09 серпня 2023 року рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області позовні вимоги за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 4 065, 91 доларів США.
Вирішено питання щодо судового збору.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
У вересні 2023 року, не погодившись із вказаним рішенням, відповідачем ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Дєлов В.В., подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що ані позивачем, ані судом першої інстанції не було доведено та не було досліджено існування відповідного договору позики, який начебто було укладено між позивачем та відповідачем. Більш того, з огляду на положення статі 81 ЦПК України, позивач повинен був надати копію договору позики. Цього документу до суду першої інстанції надано не було взагалі.
В даному випадку, враховуючи суму позову, між позивачем та відповідачем повинен був укладатися договір позики у письмовій формі як того вимагає стаття 1047 ЦК України. Але суд першої інстанції ігноруючи вищевказані приписи, та положення статей 81 та 263 ЦПК України, зазначає про доведення позивачем факту укладення відповідного договору позики між позивачем та відповідачем, в той час як позивачем відповідного документального доказу не надавалося і відповідач такого договору не підписував.
Звертає увагу, що вказану у цій справі розписку відповідач не писав, про що було заявлено в суді першої інстанції з клопотанням про призначення експертизи.
Зазначає, що суд дійшов помилкових висновків, зазначивши, що відповідач не надав експериментальні зразки підпису, оскільки експериментальні зразки підпису відповідачем надавалися у судовому засіданні 10 квітня 2023 року в присутності суду та представників сторін. Відповідачем не було надано вільні зразки підпису на документах, оскільки відповідач проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України і через це збір документів із вільними зразками почерку підпису був фактично неможливий, оскільки вимагалася особиста участь відповідача у відповідних діях.
Щодо надання вільних зразків підпису представником відповідача надавалися пояснення, що за вказаний судом період відповідні документи може надати лише попередній роботодавець відповідача АТ «ДТЕК Дніпровські Електромережі». Про витребування у них відповідних документів представником відповідача подавалося клопотання, але у задоволенні його було відмовлено.
Вважає, що суд не здійснив повного та всебічного з'ясування обставин, на які посилалися сторони, чим допустив порушення статті 263 ЦПК України, а також неправильно застосував положення Цивільного кодексу України щодо договору позики.
АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
08 листопада 2023 року на адресу апеляційного суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Усенко А.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції у повному обсязі встановив обставини справи, перевірив доводи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив законне рішення. Висновки суду є обґрунтованими, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 148 684, 85 гривень (4065,91 доларів США), що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 09 січня 2021 року був укладений договір позики коштів, згідно якого відповідач взяв у борг у позивача грошові кошти в сумі 3 300,00 долл. США, що еквівалентно 93 729 грн. 24 коп. станом на дату передання коштів, та зобов'язався повернути зазначену суму не пізніше квітня 2021 року.
Грошові кошти, які є предметом цього договору, передані позикодавцем та одержані позичальником, про що свідчить підпис позичальника на розписці.
Повернення позики повинно бути здійснено будь-яким способом, який за усною домовленістю задовольняє сторони та на умовах цього договору. Факт одержання позики в цілому, підтверджується розпискою, написаною власноручно позичальником, складеної в письмовій формі.
Судом було встановлено, що з огляду на те, що договором не передбачено інший розмір процентів річних, то позивач може стягнути з відповідача три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення відповідно до положень статті 625 ЦК України.
Щодо стягнення інфляційних нарахувань від суми боргу, визначеного в іноземній валюті, то враховуючи положення нормативно-правових актів та висновки судової практики, суд дійшов висновку, що індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає. Тому норми ч.2 ст.625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, яке визначене у гривні. У зв'язку з цим, стягнення суми боргу визначається без урахування встановленого індексу інфляції.
Офіційний курс гривні щодо іноземних валют станом на 04.10.2022 року складає 36, 5686 гривень за 1 одиницю валюти доларів США. Сума боргу за договором позики складає 120 676, 38 гривень. (36,5686*3300).
Всього - сума 3% відсотків річних за користування грошовими коштами за період з 31.03.2021 року по 04.10.2022 року становить 22 523, 50 грн. (615, 92 доларів США).
Таким чином загальна сума заборгованості складає - 148 684, 85 грн. (4 065, 91 доларів США), з них 120 676, 38 грн. - сума основної заборгованості, 5 484, 97 грн. - 3% річних від простроченої суми, 22 523, 50 грн. - відсотки за користування грошовими коштами відповідно до ст.1048 ЦК України на рівні облікової ставки Національного банку України з період з 31.03.2021 року по 04 жовтня 2022 року.
Що стосується заперечень відповідача, про те, що ним не було підписано боргову розписку, суд дійшов висновку, що відповідач жодних належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог суду не надав.
За клопотанням відповідача, судом призначалась судова почеркознавча експертиза підпису. Проте стороною відповідача не було надано експериментальних зразків підпису у необхідній кількості для проведення експертизи.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики підлягають до задоволенню у повному обсязі.
З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлене договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Суд першої інстанції правильно встановив, що факт одержання позики ОСОБА_2 підтверджується розпискою, написаною власноручно позичальником, складеною в письмовій формі, оскільки надання такої розписки на підтвердження укладення договору позики та його умов відповідає положенням ч.2 ст.1047 ЦК України та із самого змісту вказаної розписки вбачається, що між сторонами було укладено саме договір позики.
Тому суд дійшов правильного висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики.
Що стосується доводів про помилкові висновки суду про те, що відповідач не надав експериментальні зразки підпису, то вони є необґрунтованими, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні від 10 квітня 2023 року відповідачем було надано вільні зразки підпису, проте суд вважав за необхідне відібрати експериментальні зразки підпису та відмовити у залученні наданих документів.
В подальшому відповідачем не було надано експериментальних зразків підпису у необхідній кількості для проведення судової почеркознавчої експертизи, про проведення якої сам відповідач і просив.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з усталеною практикоюЄвропейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд повно і всебічно перевіривши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову у відповідності з нормами матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Дєлов Віталій Вікторович, залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2023 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: