ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/9170/23 Справа № 199/7522/22 Суддя у 1-й інстанції - Авраменко А. М Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
- за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк»
на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2023 року, -
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
10 жовтня 2022 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому ставилось питання про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором б/н від 05.11.2019 року, станом на 01.02.2022 року, у розмірі 16 593, 26 грн.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2023 року позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг б/н від 05 листопада 2019 року станом на 01 лютого 2022 року у вигляді заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 999,97 гривень.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
У вересні 2023 рокупредставником Акціонерного товариства «Універсал Банк» подано апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та винесення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що приєднання до Умов і правил здійснюється фізичними особами шляхом підписання Анкети заяви у паперовому або електронному вигляді, що надається Банком.
Договір (Анкета-заява) підписаний у електронному вигляді за допомогою відповідного електронного ідентифікатора.
Підписуючи Анкету-заяву, Клієнт погодився, що Анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг (пункт 2 Анкети-заяви).
Клієнт підтвердив, що ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку. Також підтвердив, що вказані документи йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення (пункт 3 Анкети-заяви).
В апеляційній скарзі описаний механізм реєстрації та отримання банківських послуг проекту «Монобанк» у спосіб реєстрації на відповідному веб-сайті, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Також зазначено, що сума коштів, яка досі не повернута Банку складається із суми використаного кредитного ліміту у розмірі 8 000 грн. та овердрафту - 8593,26 грн. та становить загалом 16 593,26 грн.
АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило.
ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає розмірі 16 593,26 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції було встановлено наступне.
05 листопада 2019 року між позивачем, як кредитодавцем, та відповідачем, як позичальником, було укладено договір про надання банківських послуг «Monobank», за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у вигляді кредитного ліміту на відкритий для цього поточний банківський рахунок у гривні, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг. Відповідач, в свою чергу, зобов'язався повернути кредит в порядку та строки, визначені умовами договору та законом. Дані обставини підтверджуються копією відповідної анкети-заяви
В Анкеті-заяві до договору про надання банківських послуг зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця Анкета-заява разом Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився із таким договором про надання банківських послуг, отримавши всі необхідні документи через мобільний додаток (п.п.2, 3, 5 анкети-заяви до договору про надання банківських послуг).
Згідно з наданим розрахунком заборгованості, позивачем нараховано відповідачу заборгованість за договором про надання банківських послуг б/н від 05 листопада 2019 року в загальному розмірі 16 593,26 гривень, з яких: 14 655,80 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 1 937,46 гривень - заборгованість за порушення грошового зобов'язання (неустойка). При цьому зі змісту розрахунку заборгованості (зокрема, стовпчик 10 таблиці) також вбачається, що позивачем нараховувались позичальнику проценти за користування кредитними коштами, в рахунок погашення яких (процентів) позивачем зараховувались сплачувані позичальником кошти, а якщо таких коштів не вистачало, проценти за користування кредитом зараховувались позивачем до тіла кредиту (погашались за рахунок тіла кредиту шляхом його збільшення). Наведеним чином позивачем в рахунок процентів за користування кредитом зараховано суму в загальному розмірі 6 655,83 гривень.
Окрім як підписаної відповідачем копії Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 05 листопада 2019 року позивачем не подано суду жодного іншого підписаного відповідачем документу, який би дозволяв суду встановити такі умови укладеного між сторонами кредитного договору, як розмір процентів за користування кредитом, розмір неустойки (штрафів/пені) за неналежне виконання взятих позичальником на себе кредитних зобов'язань, а також право кредитора здійснювати погашення нарахованих процентів за користування кредитом шляхом збільшення його тіла.
Аналізуючи встановлені на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених вище норм законодавства, вирішуючи питання щодо позовних вимог за договором про надання банківських послуг б/н від 05 листопада 2019 року, який має змішаний характер та містить елементи кредитного договору, приймаючи до уваги, що в ході розгляду справи знайшов підтвердження факт укладення між сторонами даного договору, за умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку, користувався цими кредитними коштами, однак їх не повернув, зокрема в порядку ст.530 ч.2 ЦК України, що зумовило виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за тілом кредиту, що підтверджується підписаною відповідачем Анкетою-заявою до Договору про надання банківських послуг, розрахунком заборгованості, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості лише за тілом кредиту та лише в розмірі 7 999,97 гривень.
Частковість задоволення позову ґрунтується на тому, що позивачем не подано суду жодного належного та допустимого доказу погодження сторонами таких умов кредитного договору, як наведені в позові та в розрахунку заборгованості розміри процентів за користування кредитом, неустойки, заборгованість за якими позивач нараховує відповідачу та просить стягнути, а також право кредитора здійснювати погашення процентів за користування кредитом за рахунок збільшення боргу за тілом кредиту. Єдиними доказами, наданим позивачем на підтвердження означених умов кредитного договору, а отже і правильності розрахунку заборгованості у відповідній його частині, є паспорт споживчого кредиту та роздруківка з Умов обслуговування рахунків фізичних осіб. Однак таку роздруківку суд не може прийняти як належний та допустимий доказ, оскільки остання не підписана відповідачем, а отже підпис Умов саме відповідачем та саме такого змісту (редакції), який надано позивачем до його позову, викликає в суду обґрунтовані сумніви, а тому може сприйматись лише як припущення, на яких у відповідності до ст.81 ч.6 ЦПК України не може ґрунтуватись судове рішення. Більш того, відповідачем підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг 05 листопада 2019 року, що вказує і на укладення між сторонами кредитного договору цією ж датою. Натомість, суду надана роздруківка Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в редакції від 24 листопада 2021 року, яка набула чинності 27 листопада 2021 року, тобто вже після укладення між сторонами кредитного договору. Відтак, надані позивачем суду в письмовій формі у вигляді роздруківки Умови обслуговування рахунків фізичних осіб не можуть бути прийняті судом до уваги в якості доказів по справі, оскільки з наявних у справі доказів неможливо достеменно встановити як факт погодження відповідачем Умов, так і редакцію Умов, в якій їх погоджено позичальником. Останнє, в свою чергу, зумовлює висновок суду про недоведеність заявлених позивачем таких умов укладеного між сторонами кредитного договору як розміри процентів за користування кредитними коштами, неустойки за порушення позичальником свого грошового зобов'язання, а також права кредитора погашати заборгованість за процентами за користування кредитом шляхом відповідного збільшення розміру заборгованості за тілом кредиту. А оскільки означені умови покладені в основу розрахунку кредитної заборгованості, заявленої до стягнення з відповідача, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за порушення грошового зобов'язання (неустойка) в розмірі 1 937,46 гривень, а також вимоги про стягнення тіла кредиту в частині погашених за рахунок його збільшення процентів за користування кредитом, з якого (заборгованості по тілу кредиту) мають бути вирахувані і нараховані та фактично сплачені позичальником проценти за користування кредитом з огляду на недоведеність узгодженості між сторонами заявленого позивачем розміру таких процентів. Тобто із пред'явленої до стягнення нарахованої суми заборгованості за тілом кредиту має бути вирахувана сума в розмірі 6 655,83 гривень.
Не може бути самодостатнім доказом погоджених між сторонами умов кредитного договору (розміру процентів, неустойки) розрахунок заборгованості, оскільки останній не є складовою кредитного договору та не може підмінювати собою та/або доводити його зміст.
Крім того, згаданий вище паспорт споживчого кредиту також не може бути прийнятий судом в якості належного доказу умов укладеного між сторонами кредитного договору, зокрема погодженої між сторонами ціни договору у вигляді розміру процентів, які зобов'язався сплатити позичальник за користування отриманим кредитом тощо. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що у відповідності до норм Закону України «Про споживче кредитування» (ст.9), Закону України «Про захист прав споживачів» (ст.ст.11, 15) вказаний документ є лише підтвердженням виконання позивачем встановленого законом для кредитодавця обов'язку з надання позичальнику, як споживачу, інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Більш того, сам паспорт споживчого кредиту не підписано відповідачем (не може вважатись доказом підпису лише друкований текст про здійснення підпису позичальником), а також в тексті самого паспорту споживчого кредиту вказується, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись від інформації, наведеної у цьому паспорті споживчого кредиту, а отже останній не може підмінювати собою зміст умов кредитного договору, фактично укладеного між сторонами.
Таким чином сума доведеного кредитного боргу, що підлягає стягненню з відповідача, становить 7 999,97 гривень (загальний розмір нарахованої заборгованості 16 593,26 гривень - 1 937,46 гривень заборгованості за порушення грошового зобов'язання (неустойка) - 6 655,83 гривень нарахованих та погашених, в тому числі за рахунок збільшення тіла кредиту, процентів за користування кредитом).
З такими висновками суду першої інстанції погоджується й колегія суддів апеляційного суду з наступних підстав.
У апеляційній скарзі зазначено, що сума коштів, яка досі не повернута Банку складається із суми використаного кредитного ліміту у розмірі 8 000 грн. та овердрафту - 8593,26 грн. та становить загалом 16 593,26 грн.
Овердрафт - це короткостроковий кредит (до 1 року) у межах встановленого ліміту, що дозволяє здійснювати розрахунки, коли коштів на поточному рахунку недостатньо.
Відповідно до паспорту споживчого кредиту, сума (кредитний ліміт) становить від 0 до 400 000 грн., в залежності від суми, яка погоджена в заявці на кредит та відображена у мобільному додатку.
Згідно Анкети-заяви, фотокопія якої міститься в матеріалах справи, відповідач просив встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку.
У позовній заяві зазначено, що відповідач отримав кредит у розмірі 8 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок.
Позовна заява та додані до неї документи не містять даних про те, що відповідач додатково отримав у Банку 8593,26 грн.
При таких обставинах, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд повно і всебічно перевіривши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову частково у відповідності з нормами матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
Згідно з ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2023 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: