ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/9030/23 Справа № 212/5726/23 Суддя у 1-й інстанції - Козлов Д.О. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 року м.Кривий Ріг
Справа № 212/5726/23
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Гладиш К.І.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат",
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 вересня 2023 року, яке ухвалено суддею Козловим Д.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 12 вересня 2023 року,-
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі - АТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 працював у АТ «Кривбасзалізрудком» з 26.01.2005 по 14.04.2021 електрослюсарем черговим, заступником начальника дільниці в підземних умовах з повним робочим днем. Звільнився 14.04.2021, у зв'язку із виходом на пенсію, оскільки, при обстеженні у лікарів, останні йому заборонили працювати у відповідача через виявлене професійне захворювання.
Так, за висновком від 17.02.2022 року ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини», позивачу встановлено професійне захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії). ОСОБА_2 ЛН другого ступеня.
Згідно з Актом розслідування професійного захворювання від 08.04.2022 року встановлено, що виявлене у позивача професійне захворювання придбане ним в зв'язку із виконанням трудових обов'язків у відповідача через перевищення в повітрі робочої зони гранично-допустимих норм пилу переважно фіброгенної дії.
В подальшому, на підставі висновків медико-соціальної експертної комісії, 07.07.2022 ОСОБА_1 первинно було встановлено втрату працездатності у розмірі 25% у зв'язку із профзахворюванням.
Довідкою МСЕК від 11.07.2023 року ОСОБА_1 встановлено втрата працездатності в розмірі 60% через ХОЗЛ безстроково та визначена третя група інвалідності, протипоказана важка фізична праця, переохолодження, а також праця в умовах виробничого пилу з рекомендацією забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення та санаторно-курортне лікування.
Позивач зазначив, що тепер його постійно турбують болі в грудному відділі хребта, головний біль, загальна слабкість, задишка при незначному фізичному навантаженні, кашель з харкотинням і сухий, важкість у грудях, що є причиною поганого душевного самопочуття. Отже, ОСОБА_1 втратив своє здоров'я, яке не підлягає відновленню через суттєві та безповоротні зміни, які сталися в його організмі. До того ж постійні курси лікування забираюсь багато часу, віднімають багато сил та енергії, змушують витрачати великі суми коштів на лікування. Все це спричиняє йому моральні страждання, винуватцем яких є відповідач, який не забезпечив належні умови праці позивача, яку він оцінює в сумі 360000 грн.
На підставі вищевикладеного, позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача 360000 грн. за заподіяну моральну шкоду, без утримання всіх обов'язкових податків, зборів та інших платежів.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з АТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 175 000,00 грн., без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Стягнуто з АТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави судові витрати у розмірі 1 750,00 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, просить збільшити її розмір до заявленого ним у позові, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Зазначає, що ним оцінено свої моральні страждання, виходячи з критеріїв розумності і справедливості, тоді як суд першої інстанції безпідставно занизив розмір моральної шкоди. При цьому, просить суд апеляційної інстанції врахувати ступінь втрати ним професійної працездатності, визнання його людиною з інвалідністю третьої групи та причини виникнення професійних захворювань.
У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідач АТ «Кривбасзалізрудком» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача АТ «Кривбасзалізрудком» - Штефан М.М., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 працював підземним електрослюсарем черговим та по ремонту устаткування з 26.01.2005 по 24.05.2007 на ВАТ «Кривбасзалізрудком», заступником начальника дільниці та начальником дільниці з 24.05.2007 по 14.04.2021 на ПАТ «Кривбасзалізрудком», правонаступником яких є АТ «Криворізький залізорудний комбінат». 14.04.2021 року звільнився із займаної посади у зв?язку з виходом на пенсію за віком, що підтверджується копією трудової книжки позивача (серія НОМЕР_1 ).
Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 08 квітня 2022 року було встановлено наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії), група В, ЛН-другого ступеня, код J44, що підтверджується медичним висновком від 17 лютого 2022 року ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини», а також зазначено причини його виникнення, оскільки він під час роботи внаслідок недосконалості підземного видобутку руди, порушень систем вентиляції підпадав під дію параметрів аерозолів фіброгенної дії в повітрі робочої зони, які перевищували нормативні, що підтверджується інформаційною довідкою про умови праці ГУ Держпраці у Дніпропетровській області від 15 вересня 2021 року, стаж роботи якого в умовах впливу шкідливих факторів становив 16 років 2 місяці, всі з яких він пропрацював на підприємстві відповідача, що також підтверджується копією трудової книжки позивача.
Згідно із довідкою МСЕК № 060416 від 07.07.2022, ОСОБА_1 було встановлено первинно 25% стійкої втрати працездатності через професійне захворювання на хронічне обструктивне захворювання легень.
В подальшому, за довідками МСЕК № 129612 та № 187088 від 11.07.2023, ОСОБА_1 було встановлено безстроково 60% стійкої втрати працездатності через професійне захворювання на хронічне обструктивне захворювання легень, а також встановлено 3-ю групу інвалідності безстроково з рекомендацією санаторно-курортного та медикаментозного лікування.
У зв'язку із професійним захворюванням, ОСОБА_1 неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні протягом 2021-2023 років, що підтверджується медичним висновком від 6 червня 2023 року ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини», а також виписками з медичної карти ОСОБА_1 № 23П11105, 483, 1570, 4102 та 638.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв'язку з отриманим ним на виробництві відповідача професійним захворюванням.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 08 квітня 2022 року, причиною професійного захворювання позивача є робота впродовж 16 років 2 місяців в умовах впливу шкідливих факторів, що перевищували нормативні.
Отже, роботодавець АТ «Кривбасзалізрудком», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини АТ «Кривбасзалізрудком», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.
Суд першої інстанції, при ухваленні рішення, встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода під час його роботи на підприємстві відповідача, у шкідливих умовах, що стало причиною його професійного захворювання, яке потягло за собою втрату працездатності та необхідності подальшого тривалого лікування у медичних закладах.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, з подальшими змінами та доповненнями.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_3 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування за рахунок відповідача АТ «Кривбасзалізрудком».
Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 175 000,00 грн., суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, відсоток втрати ним професійної працездатності, з визнанням людиною з інвалідністю третьої групи.
Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, яка підлягає компенсації на користь позивача.
Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 60% та визнаний людиною з інвалідністю ІІІ групи безстроково. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, у зв'язку з втратою професійної працездатності він постійно відчуває психологічний дискомфорт, фізичний біль, незважаючи на постійні курси лікування, які дають тимчасове полегшення його стану, відновлення його стану здоров'я у повному обсязі неможливе.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами, а також критеріям розумності, виваженості і справедливості у його ситуації.
Так, колегією суддів встановлено, що позивач зазнав фізичну біль, а також страждання у зв'язку з ушкодженням свого здоров'я. Лікування позивача вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів виходить з наступного: життя і здоров'я людини найвища соціальна цінність, невід'ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров'я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров'ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань, працю в шкідливих умовах праці протягом 16 років 02 місяців років в АТ «Кривбасзалізрудком», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, що потягло втрату працездатності у загальному розмірі 60%, з визнанням позивача особою з інвалідністю третьої групи, безстроково, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 175 000,00 грн. до 290 000,00 грн., без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, що є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації, а тому частково задовольняє апеляційну скаргу.
Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з АТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави та збільшує цей розмірі з 1 750,00 грн. до 2 900,00 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди.
Крім того, з огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача АТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави підлягає стягненню судовий збір 4 350,00 грн. за подання позивачем апеляційної скарги (2 900,00 грн. х 150%).
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 вересня 2023 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь позивача ОСОБА_1 , змінити, збільшивши цей розмір з 175 000,00 гривень до 290 000 (двохсот дев?яноста тисяч) гривень 00 (нуль) копійок, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 вересня 2023 року в частині розміру судових витрат, стягнутих з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави, змінити, збільшивши цей розмірі з 1 750,00 гривень до 2 900 (двох тисяч дев?ятисот) гривень 00 (нуль) копійок.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» за подання апеляційної скарги позивачем на користь держави судовий збір у розмірі 4 350 (чотири тисячі триста п?ятдесят) гривень 00 (нуль) копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 15 листопада 2023 року.
Головуючий:
Судді: