ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
15.11.2023Справа № 910/13908/23
За позовом Фізичної особи-підприємця Тининика Андрія Васильовича
до Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС»
про стягнення 11 874,00 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Ратківська А.Р.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Фізична особа - підприємець Тининика Андрій Васильович (далі - позивач, ФОП Тининика А.В.) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» (далі - відповідач, КП «КИЇВПАСТРАНС») про стягнення 11 874,00 грн на підставі Договору № 52.19-547 від 11.11.2019, з яких: 8 576,77 грн інфляційних втрат та 3 270,23 грн 3% річних.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 52.19-547 від 11.11.2019 (сум основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат) було предметом розгляду у справі Господарського суду міста Києва № 910/12472/22. Нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат у справі № 910/12472/22 здійснено до 30.10.2022. Оскільки сума основного боргу в розмірі 292 557,50 грн, підтверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі № 910/12472/22, була сплачена відповідачем лише 16.03.2023, позивач звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат за період з 31.10.2022 по 15.03.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Тининика Андрія Васильовича прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/13908/23, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/13908/23.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 про відкриття провадження у справі № 910/13908/23 направлена відповідачу в його електронний кабінет та отримана останнім 06.09.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд
УСТАНОВИВ:
11.11.2019 між Фізичною особою-підприємцем Тининика Андрієм Васильовичем (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством «КИЇВПАСТРАНС» (покупець, відповідач) було укладено Договір № 52.19-547 (далі - Договір або Договір № 52.19-547 від 11.11.2019), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов??язується поставити та передати у власність покупцю «Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху» код 34630000-2 за ДК 021:2015 (фланці, шестерні до трамвайних вагонів), а покупець - сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, що додається до цього договору та є його невід'ємною частиною.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 робочих днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару.
Згідно видаткових накладних № 2 та № 3 від 12.03.2019 позивачем було поставлено відповідачу товар загальною вартістю 569 887,50 грн.
Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками та скріплена печатками сторін, а відтак матеріалами справи підтверджується поставка позивачем відповідачу товару загальною вартістю 569 887,50 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі № 910/12472/22 позов задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» на користь Фізичної особи-підприємця Тининика Андрія Васильовича борг у розмірі 292 557,50 грн, 3% річних у розмірі 17 986,93 грн, інфляційні втрати у розмірі 103 219,34 грн та судовий збір у розмірі 6 206,46 грн.
16.03.2023 на виконання Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі № 910/12472/22 Комунальне підприємство «КИЇВПАСТРАНС» перерахувало на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 419 970,23 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з розрахункового рахунку позивача.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач здійснив оплату заборгованості за рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі № 910/12472/22 лише 16.03.2023. Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов Договору № 52.19-547 від 11.11.2019, позивач просить суд стягнути з Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» 8 576,77 грн інфляційних втрат та 3 270,23 грн 3% річних.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Тининика Андрія Васильовича підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору № 52.19-547 від 11.11.2019 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору № 52.19-547 від 11.11.2019 позивач поставив, а відповідач в свою чергу прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними № 2 та № 3 від 12.03.2019 на загальну суму 569 887,50 грн, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі № 910/12472/22 позов задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» на користь Фізичної особи-підприємця Тининика Андрія Васильовича борг у розмірі 292 557,50 грн, 3% річних у розмірі 17 986,93 грн, інфляційні втрати у розмірі 103 219,34 грн та судовий збір у розмірі 6 206,46 грн.
Відповідно до норм статей 598 - 609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання. В той же час, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми інфляційних та процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Таким чином, судове рішення у справі № 910/12472/22 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт неналежного виконання Комунальним підприємством «КИЇВПАСТРАНС» умов Договору № 52.19-547 від 11.11.2019 в частині оплати поставленого товару та факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 292 557,50 грн підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі № 910/12472/22, яке набрало законної сили.
Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість зі сплати основного боргу відповідача перед позивачем за Договором № 52.19-547 від 11.11.2019 становила 292 557,50 грн, що є підставою для нарахування відповідачу 3% річних та інфляційних за період прострочки виконання ним грошового зобов'язання, а тому вимоги Позивача є обґрунтованими.
Судом встановлено, що 16.03.2023 на виконання Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі № 910/12472/22 Комунальне підприємство «КИЇВПАСТРАНС» перерахувало на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 419 970,23 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з розрахункового рахунку позивача.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.
При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних за період прострочки з 31.10.2022 по 15.03.2023 у розмірі 3 270,23 грн та інфляційні у розмірі 8 576,77 грн.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наведених позивачем у позовній заяві розрахунків 3% річних та інфляційних втрат за період з 31.10.2022 по 15.03.2023, суд визнає такі розрахунки обґрунтованими та арифметично вірними, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 270,23 грн 3% річних та 8 576,77 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 684,00 грн.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 2 684,00 грн покладається на відповідача.
Керуючись стст 56, 58, 73, 74-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» (Україна, 04070, місто Київ, вулиця Набережне шосе, будинок 2; ідентифікаційний код 31725604) на користь Фізичної особи-підприємця Тининика Андрія Васильовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 3 270,23 грн (три тисячі двісті сімдесят гривень 23 коп.) 3% річних, 8 756,77 грн (вісім тисяч сімсот п?ятдесят шість гривень 77 коп.) інфляційних втрат та 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 15.11.2023.
Суддя Оксана ГУМЕГА